Рішення

від 05.09.2018 по справі 420/860/18

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 05.09.2018

ЄУ № 420/860/18

Провадження №2-о/420/185/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.,

прокурора Рідченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков цивільну справу за заявою керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури Бєлянський А.М. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2, площею 39,207 га, вартістю 1061658,12 грн., розташованої на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, наданої для ведення селянського (фермерского) господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за в„–153 .

В обґрунтування своєї заяви прокурор посилається на те, що рішенням IX сесії Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №21 від 11.05.1993 ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства. В подальшому, ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,76 га серії НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за в„–153 . Також, із земельної ділянки площею 45,76 га ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 6, 553 га на підставі рішення Новопсковської районної ради Луганської області № 10/13-А від 25.02.2000. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2помер. ОСОБА_2 за життя не переоформив у встановленому законом порядку надане йому право постійного користування земельною ділянкою або право оренди. Між органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та ОСОБА_2 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), тому спадкодавцем користування земельною ділянкою не здійснювалося на підставі договору емфітевзису. Статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення. Фактично не припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, унеможливлює законне розпорядження такою земельною ділянкою та використання її за призначенням, а також призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету, що негативно впливає на нормальну діяльність органу місцевого самоврядування та реальне забезпечення гарантованих державою прав громадян.

Прокурор заяву підтримала, просила її задовольнити.

Представник Головного управління Держгаокадастру у Луганській області до судового засідання не з'явився, надав письмові пояснення, в яких просить здійснити розгляд справи без його участі, рішення винести на розсуд суду, зазначив, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини та не припиняється зі смертю особи, котрій належало таке право.

Представник заінтересованої особи Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області до судового засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, заперечень проти заяви не має.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутністю, Головне управління Держгаокадастру у Луганській області та заінтересована особа скористалися цим правом шляхом надання відповідних клопотань, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Суд, дослідивши в судовому засіданні всі наявні матеріали справи та докази, дійшов до наступного.

Відповідно до рішення IX сесії Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №21 від 11.05.1993 ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства.

На підставі чого ОСОБА_2 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 14.09.2001, яким йому передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства.

Із земельної ділянки площею 45,76 га ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 6,5530 га на підставі рішення Новопсковської районної ради Луганської області № 10/13-А від 25.02.2000.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №10-12-0.3-3217/2-18 від 15.05.2018, земельна ділянка площею 45,76 га, яка була передана у постійне користування ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого від 14.09.2001, за даними Державного земельного кадастру враховується за межами населених пунктів Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого від 01.06.2001 ОСОБА_2 набув у приватну власність земельну ділянку площею 6,5530 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земельної ділянки площею 45,76 га, яка знаходилася у громадянина ОСОБА_2 у постійному користуванні.

Згідно листа Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №182 від 10.04.2018, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262, вартість одного гектара землі (рілля) станом на 01.01.2018 по Луганській області складає 27078,28 грн, таким чином, вартість земельної ділянки площею 39,207 га, яка знаходилася в постійному користуванні ОСОБА_2, з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,756 та 4,796 станом на 01.01.2018 складає 1061658,12 грн.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років.

Згідно матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.08.2018 ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну ділянку, право на яку було надано померлому згідно державного акту про постійне користування земельною ділянкою державний акт на землю НОМЕР_3 від 14.09.2001, оскільки право на земельну ділянку на праві постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно з ч.1 ст. 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч.2 ст. 407 ЦК України, та ч.2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно правової позиції викладеній у Постанові Верховного суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16 право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Як зазначалося вище, ОСОБА_2 користувався земельною ділянкою площею 39,207 га на підставі державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 від 14.09.2001 та за життя не переоформив у встановленому законом порядку надане йому право постійного користування земельною ділянкою.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що між органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та ОСОБА_2 укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), тому спадкодавцем користування земельною ділянкою не здійснювалося на підставі договору емфітевзису.

Статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення.

Фактично не припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, унеможливлює законне розпорядження такою земельною ділянкою та використання її за призначенням, а також призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету, що негативно впливає на нормальну діяльність органу місцевого самоврядування та реальне забезпечення гарантованих державою прав громадян.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 141 ЗК України, встановлено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, який не передбачає правових наслідків, які наступають у разі смерті особи, тому встановлення факту припинення права користування земельною ділянкою померлою особою, надає можливість для подальшого законного розпорядження даною земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЦК України фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

З частини 4 ст.25 ЦК України вбачається, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, невизначеність із суб'єктом права користування на земельну ділянку, що перебувала у користуванні ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, виключає можливість належним чином здійснювати повноваження уповноваженого органу, яким є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, входить до складу спадщини та не припиняється зі смертю особи, котрій належало таке право, оскільки спадкування права користування земельною ділянкою не передбачено ст. 1225 ЦК України, що викладено уПостанові Верховного суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16.

Також судом не розглядається заява ОСОБА_3 про залишення без розгляду заяви керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області та додані до неї документи, оскільки ОСОБА_3 не є учасником справи.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 259, 263-265, 315, 354 ЦПК України, ст.ст. 92, 102-1 ЗК України, ст.407 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області, задовольнити повністю.

Встановити факт припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2, площею 39,207 га, вартістю 1061658,12 грн., розташованої на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, наданої для ведення селянського (фермерского) господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за в„–153 .

Заявник: Старобільська місцева прокуратура Луганської області, яка знаходиться за адресою: вул. Монастирська, 15, м. Старобільськ, Луганська область.

Особа, в інтерасах якої подано заяву: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, код ЄДРПОУ 39877473, яке знаходиться за адресою: пров. Центральний, 17, корп. 2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область.

Заінтересована особа: Пісківська сільська рада Луганської області, код ЄДРПОУ 04336613, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна, 26А, с. Піски, Новопсковський район, Луганська область.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.09.2018.

Суддя: О.С. Стеценко