Постанова

від 29.01.2019 по справі 420/860/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Кострицький О.С.

Доповідач -Стеценко О.С.

Справа № 420/860/18

Провадження № 22-ц/810/343/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.

участники справи:

заявник - керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою,

представник прокуратури Ахтирська Л.О.

заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області,

апелянт - ОСОБА_3, представник ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року у цивільній справі за заявою керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року Керівник Старобільської місцевої прокуратури Бєлянський А.М. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_6, площею 39,207 га, вартістю 1061658,12 грн., розташованої на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, наданої для ведення селянського (фермерского) господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, оскільки вважає, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки, а рішення суду, прийнято з порушенням норм процесуального прав та з суттєвим порушення діючого законодавства, просив рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року скасувати, постановити нове, яким заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що вказана земельна ділянка, знаходилась в користуванні його померлого батька ОСОБА_7 та за життя надана останнім в користування СФГ Родничок . 27 липня 2017 року між спадкоємцями померлого ОСОБА_7 був укладений спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної кантори, згідно якого право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до апелянта ОСОБА_3. Вважає, що така форма користування земельною ділянкою, як постійне користування, по своєму правовому змісту відповідає поняттю користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, передбачених ст.ст. 407-412 ЦК України. Вказане право підлягає спадкуванню. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про належні йому права. Крім того, звертає увагу суду на те, що юридичний факт - це конкретна життєва обставина, що тягне за собою юридичні наслідки, тобто у відповідності до вимог ст. 315 ЦПК України, предметом що може бути встановлений судом, є фактичні обставини які існували або існують в дійсності та наявність яких породжує юридичні наслідки. Встановлення припинення права не може бути предметом розгляду в порядку окремого провадження, так як вказане рішення породжує припинення права користування, а не встановлення конкретних обставин дійсності. Вважає, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, тому на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України заява керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області підлягає залишенню без розгляду.

Заявником у встановлений апеляційним судом строк було надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в якому зазначено, що рішенням IX сесії Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №21 від 11.05.1993 ОСОБА_6 передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства. В подальшому, ОСОБА_6 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,76 га серії НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №153. Також, із земельної ділянки площею 45,76 га ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку площею 6, 553 га на підставі рішення Новопсковської районної ради Луганської області № 10/13-А від 25.02.2000. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. ОСОБА_6 за життя не переоформив у встановленому законом порядку надане йому право постійного користування земельною ділянкою або право оренди. Між органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та ОСОБА_6 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), тому спадкодавцем користування земельною ділянкою не здійснювалося на підставі договору емфітевзису. Статтею 1225 ЦК України не передбачено можливість успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 102-1 ЗК України передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису та не передбачено судового порядку його встановлення. Фактично не припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, унеможливлює законне розпорядження такою земельною ділянкою та використання її за призначенням, а також призводить до недоотримання відповідних доходів до місцевого бюджету, що негативно впливає на нормальну діяльність органу місцевого самоврядування та реальне забезпечення гарантованих державою прав громадян. Просить закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Виходячи зі змісту положень даної статті, особи, які не брали участі у розгляді справи але звертаються з апеляційною скаргою, оскільки вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки, повинні довести, а апеляційний суд повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні в них докази на підтвердження порушення їх прав.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що невизначеність із суб'єктом права користування на земельну ділянку, що перебувала у користуванні ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виключає можливість належним чином здійснювати повноваження уповноваженого органу, яким є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення IX сесії Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №21 від 11.05.1993 ОСОБА_7 передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства.

На підставі чого ОСОБА_7 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 14.09.2001, яким йому передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства.

Із земельної ділянки площею 45,76 га ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку площею 6,5530 га на підставі рішення Новопсковської районної ради Луганської області № 10/13-А від 25.02.2000.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 10-12-0.3-3217/2-18 від 15.05.2018, земельна ділянка площею 45,76 га, яка була передана у постійне користування ОСОБА_7 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, зареєстрованого від 14.09.2001, за даними Державного земельного кадастру враховується за межами населених пунктів Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованого від 01.06.2001 ОСОБА_7 набув у приватну власність земельну ділянку площею 6,5530 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земельної ділянки площею 45,76 га, яка знаходилася у громадянина ОСОБА_7 у постійному користуванні.

Згідно листа Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №182 від 10.04.2018, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262, вартість одного гектара землі (рілля) станом на 01.01.2018 по Луганській області складає 27078,28 грн, таким чином, вартість земельної ділянки площею 39,207 га, яка знаходилася в постійному користуванні ОСОБА_7, з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,756 та 4,796 станом на 01.01.2018 складає 1061658,12 грн.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 75 років.

Згідно матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли син померлого ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_8. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.08.2018 ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну ділянку, право на яку було надано померлому згідно державного акту про постійне користування земельною ділянкою державний акт на землю серія НОМЕР_2 від 14.09.2001, оскільки право на земельну ділянку на праві постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця.

27 липня 2017 року між спадкоємцями померлого ОСОБА_7 був укладений спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори, згідно якого право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до апелянта ОСОБА_3 (а.с.58).

Відповідно пояснень представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в суді апеляційної інстанції, просили не приймати до уваги письмові пояснення надані в суд першої інстанції, так як законопроект яким пропонувалось визначити спадковим право постійного користування земельною ділянкою на даний момент відхилено .

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Виключний перелік прав та обов'язків, які не успадковуються наведені у ст. 1219 Цивільного кодексу України. Право постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у фізичної особи на підставі Державного акту, в зазначеному переліку відсутнє.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, є правом фізичної особи. Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що дійсно зі змісту заяви керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, вбачається, що від установлення юридичного факту безпосередньо майнові права заявника не виникають, а існує спір про право фізичної особи на спадкове майно, що протирічить завданням інституту окремого провадження в цивільному судочинстві.

Згідно ч.4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, про залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. 315,367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, заінтересована особа - Пісківська сільська рада Новопсковського району Луганської області залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року

Головуючий:

Судді: