Рішення

від 21.06.2010 по справі 2-200/10

ПІДГАЄЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-200/10

РІШЕННЯ

Іменем України

"21" червня 2010 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі Зварич А.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_1

з участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Підгайці справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про дачу згоди на виїзд дитини за кордон , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про дачу згоди на виїзд дитини за кордон.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позов підтримав повністю та пояснив, що позивачка 23 листопада 2005 року розірвала шлюб із відповідачем. З того часу ОСОБА_3 самостійно виховує та матеріально забезпечує сина - ОСОБА_4, який проживає з нею та перебуває на повному її утриманні.

Рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_6 одружилась із громадянином ОСОБА_7, і з часу її одруження проживає у Польській Республіці, маючи право на постійне проживання у даній державі.

Позивачка ОСОБА_3 працює в управлінні Пенсійного Фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, її син перейшов навчатись у 4 -ий клас Підгаєцької ЗОШІ-ІІІ ступенів. На час своєї відпустки та літніх канікул ОСОБА_4, позивачка на запрошення своєї сестри, разом із сином і матір'ю, бажає поїхати до неї в гості, проте в цьому їй, без будь-яких на це причин та підстав перешкоджає відповідач, який замість того, щоб навпаки надати можливість дитині реалізувати своє право на відпочинок, який принесе сину багато нових вражень, емоцій, розширить його світосприйняття, культуру, відвідавши своїх родичів у сусідній державі, чинить бездіяльність, яку аж ніяк не можна назвати батьківською турботою про дитину.

Зокрема, проявом «батьківської турботи» про дитину із сторони відповідача є те, що останній на протязі 5 років будь - якої участі у вихованні та матеріальному забезпеченні сина не бере. Слова відповідача про те, що зараз в Польщі відбуваються стихійні лиха (потопи) є лише його припущенням, яке нічим не підтверджено і полягають лише в тому, щоб зробити наперекір матері дитини, з якою він перебуває в неприязних відносинах, а сама дитина, яка дуже хоче поїхати з матір'ю у гості до своїх родичів в Польщу, є заручником амбіцій відповідача. Крім цього, в даний час в Польщі ніяких стихійних лих немає. Просить надати разовий дозвіл на і оформлення виїзних документів, а також на виїзд сина позивачки - ОСОБА_4 в Польську Республіку у супроводі матері - ОСОБА_3 в період з 15 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року, оскільки при цьому необхідно врахувати час потрібний на оформлення таких документів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дозволу на виїзд дитини за кордон не дасть, оскільки в даний час в Польщі відбуваються стихійні лиха (потопи). Сумніву у нього в тому, що позивачка не планує виїхати за кордон разом із сином на постійне місце проживання, а лише у гості, немає.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов підлягав до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в ОСОБА_8 громадян України» від 21.01.1994 року, за відсутності згоді одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно п.18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина ОСОБА_8 для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №380, проїзний документ дитини, за наявності заперечень одного з батьків, може бути оформлений на підставі рішення суду.

У відповідності із ст.2 Конвенції про права дитини (далі - Конвенції), прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави - учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь -якої дискримінації незалежна від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, дї батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

ч.ч. 1,2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині, такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.31 Конвенції, держави - учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

Держави - учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає із позивачкою та перебуває на повному її утриманні.

Шлюб між сторонами розірвано 23 листопада 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ИД №004168 від 23.11.2005 року.

Позивач працює в управлінні Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області на посаді головного спеціаліста сектору з контрольно-перевірочної роботи за нарахуванням та сплатою платежів, що підтверджується копією її трудової книжки серії ОД №197434 від 1 червня 2006 року.

ОСОБА_4 закінчив 3-й клас Підгаєцької ЗОШ I- III ступенів.

Рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_6 одружилась із громадянином ОСОБА_7, і з часу її одруження проживає у Польській Республіці, маючи право на постійне проживання у даній державі, що підтверджено свідоцтвом про одруження та копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон виданого на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, із особливою відміткою про те, що дана особа має право постійного проживання у Польщі.

Згідно ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дані відповідачем в судовому засіданні пояснення щодо причин його відмови у наданні згоди на виїзд дитини за кордон, суд вважає необгрунтованими, не доведеними, такими, що ґрунтуються лише на припущеннях і не дають підстави відповідачу для відмови у наданні згоди на виїзд дитини за кордон у гості до близьких родичів, а тому його відмова надати згоду на виїзд малолітнього ОСОБА_4 Володимировича в супроводі матері за кордон є безпідставною. Крім цього, будь-яких доказів про те, що в даний час, а не раніше, у Польщі відбуваються стихійні лиха відповідачем суду не надано.

Аналізуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги необхідність забезпечення інтересів неповнолітньої дитини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити, дозволивши малолітньому ОСОБА_4 виїхати за межі території України у супроводі матері - ОСОБА_3, без згоди батька - ОСОБА_2.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст.2, 3, 9, 31 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, яка набула чинності для України 27 і вересня 1991 року, ст.ст. 157, 159 СК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в ОСОБА_8 громадян України» від 21.01.1994 року, Правилами оформленім і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини, в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року №380, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати відмову ОСОБА_2 в дачі згоди на виїзд малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в Польську Республіку разом із матір'ю - ОСОБА_3 - неправомірною.

Надати разовий дозвіл на оформлення виїзних документів, а також на 1 виїзд в гості у Польську Республіку малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 15 липня по 31 серпня 2010 року, без згоди батька - ОСОБА_2, у супроводі матері - ОСОБА_3, яка зобов'язується забезпечити перебування ОСОБА_4 за кордоном, несе відповідальність за життя і здоров'я сина та гарантує його повернення в ОСОБА_8 після закінчення терміну перебування за кордоном.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Тернопільському апеляційному суду через Підгаєцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається Тернопільському апеляційному суду через Підгаєцький районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про Я апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Тернопільського апеляційного суду.

Головуючий: ОСОБА_9