Рішення

від 23.08.2018 по справі 676/1036/17

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/1036/17

Номер провадження 2/676/98/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Кам'янець - Подільський

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

з участю секретаря судового засідання Маневич І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при Департаменті містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради , третя особа - Департамент містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі і компенсації за затримку розрахунку при звільненні,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради , третя особа - Департамент містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 3441 гривні 00 коп.

В ході судового розгляду справи позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог , в якій просила стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 2924 гривні 09 коп. та вихідну допомогу в зв'язку зі звільненням з роботи в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 1147 гривень 00 коп. , компенсацію за затримку розрахунку при звільненні виходячи з розміру середньої заробітної плати починаючи з 01 травня 2013 року по день фактичного розрахунку при звільненні .

Позивачка ОСОБА_1 в ході судового розгляду подала до суду заяву в якій просить закрити провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 516 грн. 91 коп. - різниці між первісної суми - 3441 гривні 00 коп. та 2924 гривні 09 коп. , яка вказана в заяві про уточнення позовних вимог, в зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Ухвалою Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 14 серпня 2018 року провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 516 гривень 91 коп. закрито в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог. .

Судом до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача було залучено Департамент містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що працювала головним бухгалтером, в.о. начальника Госпрозрахункової комунальної власності топографо-геодезичної служби при управлінні містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради ( Геослужби ). Наказом директора Департаменту містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради №5 від 24.04.2013 року звільнена з роботи з 30 квітня 2013 року на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України. Пунктом 2 наказу №5 від 24.04.2013 року передбачено, в зв'язку з звільненням з роботи ОСОБА_1 - виплатити їй вихідну допомогу в розмірі середньомісячної зарплати та погасити кредиторську заборгованість із заробітної плати згідно діючого законодавства. В день звільнення розрахунок по заробітній платі з нею не проведено. Станом на 30.04.2013 року заборгованість по заробітній платі 2924 грн. 09 коп., вихідній допомозі в сумі 1147 грн.00 коп. з врахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів. Відповідно до вимог ст.. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню компенсація за затримку розрахунку при звільненні, виходячи з середньої заробітної плати позивача за період з 01.05.2013 року по день фактичного розрахунку з урахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.

Позивач та представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали і пояснили, що на підприємстві не було коштів і тому заборгованість по заробітній платі їй не було погашено. Позивачка зверталась на прийом до депутата Верховної ради - ОСОБА_4 і на його звернення заступником міського голови була надана відповідь про те, що заборгованість по заробітній платі позивачу буде виплачено.

Представник відповідача ОСОБА_2 установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради в судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи - Департаменту містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що позивачка не передала правонаступнику всі необхідні документи по веденню бухгалтерського обліку на підприємстві, яке було ліквідовано. Після ліквідації підприємства проводилася перевірка сплати податків і зборів податковою інспекцією і в акті перевірки вказано, що заборгованість по заробітній платі відсутня.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 травня 2008 року прийнята на посаду головного бухгалтера по переводу з госпрозрахункового проектно-виробничого бюро при управлінні містобудування та архітектури Кам'янець-Подільського міськвиконкому відповідно наказу №8 від 25 квітня 2008 року.

26 серпня 2010 року ОСОБА_1 призначена виконуючою обов'язки начальника Геослужби відповідно наказу №3 від 16.08.2010 року по управлінню.

Наказом №5 від 30.04.2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера, в.о. начальника Геослужби , в зв'язку з реорганізацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України. В зв'язку з звільненням ОСОБА_1 - виплатити їй вихідну допомогу в розмірі середньомісячної зарплати та погасити кредиторську заборгованість із заробітної плати згідно діючого законодавства.

В день звільнення ОСОБА_1 розрахунок проведено не було, вихідна допомога в сумі 1147 грн.00 коп. виплачена не була.

З копії індивідуальних відомостей про застраховану особу №19881 Пенсійного Фонду України вбачається, що станом на квітень 2013 року єдиний соціальний внесок з заробітної плати позивачки було сплачено.

Судом встановлено, що заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску , який підлягав сплаті з заробітної плати позивача за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року в органи пенсійного фонду була сплачена за рахунок особистих коштів начальника департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Кам'янець-Подільської міської ради.

З копії рішення сесії Кам'янець-Подільської міської ради №21 від 18.12.2012 року Про реорганізацію Госпрозрахункової комунальної власності топографо-геодезичної служби при управлінні містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області шляхом приєднання до комунальної установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування, архітектури та земельних відносин Кам'янець-Подільської міської ради вбачається, що вирішено реорганізувати Госпрозрахункову комунальної власності топографо-геодезичну службу при управлінні містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області шляхом приєднання до комунальної установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування, архітектури та земельних відносин Кам'янець-Подільської міської ради .

Рішенням сесії Кам'янець-Подільської міської ради №17 від 05.03.2013 року Про внесення змін до рішення тридцять шостої сесії міської ради від 18.12.2012 року №21 Про реорганізацію Госпрозрахункової комунальної власності топографо-геодезичної служби при управлінні містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області шляхом приєднання до комунальної установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування, архітектури та земельних відносин Кам'янець-Подільської міської ради , вирішено, що ОСОБА_2 установа Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування, архітектури та земельних відносин Кам'янець-Подільської міської ради є правонаступником по всіх правах і обов'язках Госпрозрахункової комунальної власності топографо-геодезичної служби при управлінні містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області .

Відповідно ст..264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Європейської соціальної хартії від 14 вересня 2006 року № 137-V , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим ст.12 Закону України Про оплату праці .

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у ч.2 ст.233 КЗпП України , належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Зазначене дає підстави для висновку, що до складу заробітної плати найманого працівника входить винагорода за виконану роботу, як це встановлено ст.94 КЗпП України і ст.1 Закону України Про оплату праці , та гарантовані державою виплати, передбачені у ст.12 цього Закону України .

Право працівника на належну заробітну плату кореспондується із обов'язком роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, й виплатити їх; тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 2924 гривні 09 коп. за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року.

При вирішенні питання про стягнення заборгованості по заробітній платі суд враховує, що відповідачем не було надано суду належних доказів - відомостей про виплату заробітної плати позивача з підписами позивача про отримання заробітної плати за лютий, березень, квітень 2013 року.

Відповідно до ст.. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що за період з 01 лютого 2013 року по 30 березня 2013 року здійснювала нарахування заробітної плати собі в розмірі мінімальної заробітної плати в сумі 1147 гривень на місяць тому вважає, що вихідна допомога повинна бути стягнута в розмірі 1147 гривень 00 коп.

Пояснення позивача в цій частині підтверджуються записами книги нарахування заробітної плати , з якої вбачається, що позивачці нараховувалась заробітна плата в розмірі 1147 гривень 00 коп. на місяць за період з 01 лютого 2013 року по 30 квітня 2013 року.

Тому відповідно до вимог ст.. 44 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога в сумі 1147 гривень 00 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, питання проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати регулюється ст.34 Закону України Про оплату праці , Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, який, відтворючи положення Закону, лише конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Відповідно до цих нормативних актів підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких вимог: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Згідно ст.34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.2 Закону компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до ст.3 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць /після отримання податків і обов'язкових платежів/ і приросту індексу споживчих цін /індексу інфляції/ у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Верховний Суд України у постанові від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16 роз'яснив, що вказані Закон та Порядок не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Зауважив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у ст.3 Закону та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, невиплата компенсації є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі Кечко проти України висловив правову позицію, що поняття власності , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права , і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем заробітної плати позивачу. Отже, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду, а тому вони підлягали захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих сум.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Така позиція висловлена Верховним судом України при розгляді справи №6-837цс15.

Тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середньомісячний заробіток за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі в сумі 1000 гривень, хоча розмір середньомісячного заробітку, який повинен був би виплачений позивачці за період від дня звільнення до дня ухвалення судового рішення , становить 79716 гривень 50 коп. ( 1147 грн. х 69 місяців - за період з 01 травня 2013 року по 01 серпня 2018 року + (1147 грн. /20 робочих днів в серпні 2018 року х 10 робочих днів з 01 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року).

Відповідно ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6 % від суми 837,87 гривень, оскільки позов було заявлено на суму 83787 гривень 53 коп. (2924 грн. 09 коп. заборгованість по зарплаті + 1147 гривень - вихідна допомога + 79716 гривень 50 коп. - середньомісячний заробіток ) , та частковим задоволенням позову та стягненням 5071 гривні 09 коп. (2924 грн. 09 коп. + 1147 гривень 00 коп. +1000 грн. - середньомісячний заробіток), тим , що при подачі позову до суду розмір судового збору повинен становити 1% від суми заявленого позову і , що позивач при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору з позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Один процент від суми заявленого позову - 83787 гривень 53 коп. становить 837,87 гривень.

837,87 гривень х 6% = 50 гривень 30 коп.

Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 50 гривень 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 - 260, 263 - 265, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2924 гривень 09 коп., вихідну допомогу в розмірі 1147 гривень 00 коп. , компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 1000 гривень 00 коп., разом 5071 гривню 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 установи Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 50 гривень 30 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку , передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) .

Відповідач: ОСОБА_2 установа Госпрозрахункове проектно-виробниче бюро при департаменті містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради ( майдан Відродження,1 м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області, код ЄДРПОУ 38166269 )

Повне рішення складено 23 серпня 2018 року

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О