Рішення

від 23.08.2018 по справі 816/1357/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1357/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фірми "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2018 року Фірма "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.04.2018 № ПЛ770/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками уповноваженої посадової особи про встановлення факту використання найманої праці ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин та, як наслідок, застосування штрафу оскаржуваною постановою, оскільки такі висновки базуються на припущеннях інспектора та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні, зазначив про отриману під час невиїзного інспектування інформацію, що свідчить про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю /том 1 а.с. 109-115/.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 27.03.2018 по 28.03.2018 інспектором праці ОСОБА_3 проведено невиїзне інспектування Фірми "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт невиїзного інспектування № ПЛ770/584/АН від 28.03.2018 /а.с. 120-133/.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки використання Фірмою "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю праці найманого працівника ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням частини 3 статті 24 КЗпП.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ770/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС від 11.04.2018, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено на Фірму "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю штраф у розмірі 111690 грн /а.с. 138/.

Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку постанові Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ770/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС від 11.04.2018, суд виходить з наступного.

Із акту № ПЛ770/584/АН від 28.03.2018 вбачається, що за результатами невиїзного інспектування Фірми "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю інспектором праці виявлено порушення вимог частини 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Із детального опису виявленого порушення вбачається, що до моменту допуску працівника до роботи не укладається трудовий договір, оформлений наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Так, під час проведення невиїзного інспектування надані цивільно-правові договори між фірмою Настрій у вигляді ТОВ та гр. ОСОБА_2 на виконання робіт по електропостачанню та зняття показників лічильника, а саме: від 03 січня 2017 року з терміном дії до 31 березня 2017 року, від 01 квітня 2017 року з терміном дії до 30 червня 2017 року, від 01 липня 2017 року з терміном дії до 30 вересня 2017 року, від 01 жовтня 2017 року з терміном дії до 31 грудня 2017 року та від 01 січня 2018 року з терміном дії до 30 червня 2018 року. У договорах зазначено, що Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по електропостачанню та зняття показників лічильника. П. 1.2 вищевказаних договорів визначено, що Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої договором. Даний вид робіт носить небезпечний характер праці, який виключає можливість укладення цивільно-правових договорів. Крім цього ЦПД не передбачає виконання стороною певного визначеного обсягу робіт, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах. У зв'язку із чим інспектор дійшов висновку, що факт постійного переукладання ЦПД між гр. ОСОБА_2 та Фрмою "Настрій" у вигляді ТОВ носять характер трудових та мають бути укладені належним чином.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин є встановлення наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Cтаттею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

У матеріалах справи містяться копії цивільно-правових договорів, укладених між Фірмою "Настрій" у вигляді ТОВ (Замовник) та гр. ОСОБА_2 (Виконавець), на виконання робіт по електропостачанню та зняття показників лічильника, а також акти прийому-передачі виконаних робіт до цивільно-правового договору /том 1 а.с. 14-32/.

Із актів прийому-передачі виконаних робіт до цивільно-правового договору вбачається, що ОСОБА_2 один раз на місяць за винагороду 85 грн виконував роботи щодо зняття показників приладу обліку електроенергії (лічильник № 10141118) за адресою: м. Комсомольськ, вул. Леніна, 37.

Згідно з поясненнями представника позивача обсяг робіт за цивільно-правовими договорами гр. ОСОБА_2 полягав у тому, щоб за винагороду у розмірі 85 грн один раз на місяць до 21-го числа прийти та зафіксувати показники лічильника по електропостачанню та своєчасно передати їх постачальнику цих послуг.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 підтвердив виконання робіт, вказаних у актах прийому-передачі виконаних робіт до цивільно-правового договору, а саме: надання позивачу послуг лише щодо зняття показників лічильника.

Отже, ОСОБА_2 виконував визначений обсяг робіт, спрямований на досягнення кінцевого результату, що є предметом договору цивільно-правового характеру.

Відповідач стверджує, що між позивачем та ОСОБА_2 існують приховані трудові відносини, що підтверджується штатними розписами, які містять посаду електрика у кількості 0,5 штатних одиниць.

З даного приводу суд зазначає, що відповідачем не надано доказів надання ОСОБА_2 Фірмі "Настрій" у вигляді ТОВ послуг електрика, а також що у цей період позивач потребував цих послуг.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови № ПЛ770/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС від 11.04.2018 про накладення штрафу в розмірі 111690 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) на користь Фірми "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Леніна, 37, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 23815377) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фірми "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Леніна, 37, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 23815377) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 11.04.2018 № ПЛ770/584/АН/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) на користь Фірми "Настрій" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Леніна, 37, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 23815377) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 вересня 2018 року.

Суддя А.Б. Головко