Ухвала

від 23.08.2018 по справі 914/3294/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.08.2018 р. Справа № 914/3294/16

Суддя Господарського суду Львівської області, ОСОБА_1 розглянувши матеріали скарги на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 ОСББ «І. Сірка» від 10.08.2018 року за вх. № 2120/18 у справі № 914/3294/16:

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «І.Сірка» , м.Львів,

про стягнення штрафу, пені і зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 18.03.2016 р. № 3 р/к

Головуючий суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від скаржника (відповідач): не з'явився;

від позивача: не з'явився.

від відділу ДВС: не з'явився.

Суть спору: 10.08.2018р. за вх. № 2120/18 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 ОСББ «І. Сірка» .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2018 р. розгляд скарги призначено на 17.08.2018 р., Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2018 р. розгляд скарги відкладеноо на 23.08.2018 р., у зв'язку з відсутністю представників скаржника та суб'єкта оскарження.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2018 року, від 17.08.2018 року, не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення, наявне в матеріалах справи.

Відповідач (скаржник) вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2018 року, від 17.08.2018 року, не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення, наявне в матеріалах справи.

Суб'єкт оскарження (відділ ДВС) вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2018 року, від 17.08.2018 року, не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення, наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У скарзі, скаржник зазначає, що 16.06.2017 р. старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській обл.. ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54150504 щодо примусового виконання рішення немайнового характеру. Підставою винесення постанови є наказ № 914/3294/16 від 03.04.2017 р., виданий Господарським судом Львівської області.

Дії державного виконавця у виконавчому провадження визначаються Законом України Про виконавче провадження , (далі - Закон), а окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, (далі - Інструкція), затвердженою наказом № 512/5 Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802.

Відповідно до п. 8 р. ІІІ Інструкції, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення із боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, а якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

Проте, заявник зазначає, що в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 54150504 від 16.06.2017 р., відповідачем не був вказаний пункт про стягнення з боржника виконавчого збору та не визначений відповідно, його розмір. Порушуючи п. 8 Інструкції, старший державний виконавць Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській обл.. ОСОБА_2 лише через рік 18.06.2018 р. виносить постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 54150504 за примусове виконання рішення немайнового характеру в сумі 14892,00 грн. на підставі ст.ст. 3, 27, 40 Закону.

Проте відповідно до п. 9 ст. 27 Закону, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ст. 39 Закону, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

За твердженням заявника, державним виконавцем грубо порушено норму ст. 39 Закону щодо обов'язковості закриття виконавчого провадження в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, а саме 26.02.2018 р. Як вбачається з мотивувальної частини постанови про закінчення ВП № 54150504 від 19.06.2018 р., рішення боржником було виконано 26.02.2018 року, проте через упередженість виконавця, боржник вимушений був ініціювати підтвердження листом ЛОТВ АКУ № 63-02\273 від 26.03.2018 року, оскільки державний виконавець чомусь не розумів чи виконано боржником добровільно наказ № 914/3294/16 від 03.04.2017 р., виданий Господарським судом Львівської області в повному обсязі чи ні.

Заявник наголошує, що затягуючи з закінченням виконавчого провадження, майже через шість місяців, 19.06.2018 р. старший державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській обл.. ОСОБА_2, все ж таки виносить постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54150504 на підставі п. 9 частини першої ст. 39, тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та ст. 40 Закону.

Отже, на думку заявника, фактично рішення у ВП № 54150504 було виконано добровільно та без заходів примусового виконання рішень 26.03.2018 р., якщо вважати лист ЛОТВ АКУ № 63-02\273 від 26.03.2018 року, проте державний виконавець протягом шести місяців здійснював тяганину з незрозумілих причин щодо закриття ВП № 54150504 та врешті виніс 18.06.2018 р. постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54150504 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892,00 грн., а 19.06.2018 р. виніс постанову про закінчення ВП № 54150504 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору в сумі 14892,00 грн. винесена 02.07.2018 р.

Як зазначено в п. 8 Інструкції, у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами. 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Заявник стверджує, що державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору 18.06.2018 р. за день до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження 19.06.2018 р., при цьому як вже зазначалось, заходи примусового виконання рішення, які визначені в ст. 10 Закону, в виконавчому провадженні в період з 16.06.2017 р. по 19.06.2018 р. не здійснювались.

Відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, Інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами: 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені ним Законом.

Положеннями частини третьої статті 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-785цс15 від 6 липня 2015 р. зробила висновок, що право на стягнення виконавчого збору не виникає, при умові, що боржник самостійно виконав рішення суду, а виконавець не здійснив жодних виконавчих дій, а тільки виніс постанову про відкриття провадження та стягнення виконавчого збору.

Інша постанова ВГСУ по справі № 20/48 від 12.01.2016 р. вказує на те, щоб стягнути виконавчий збір не достатньо винести тільки постанову, а необхідною умовою є вчинення фактичних дії.

Стаття 2 Закону визначає засади виконавчого провадження. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження: співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

На думку заявника, виконавче провадження виконавцем здійснюється неналежно, без дотримання верховенства права, упереджено, з порушенням вимог Закону та Інструкції, має місце порушення прав боржника.

Про постанову державного виконавця від 19.06.2018 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 54150504 та постанову державного виконавця від 18.06.2018 р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 54150504 Об'єднання дізналось 12 липня 2018 року, коли отримало листи № 20635 від 18.06.2018 р. та № 21525 від 19.06.2018 р. однією рекомендованою кореспонденцію (поштовий ідентифікатор 7904008165302), що підтверджується інформацією про відстеження поштових відправлень.

Позивач звернувся з адміністративним позовом в Львівський окружний адміністративний суд до Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 54150504.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду в справі № 813/3319/18 від 26.07.2018 р. позивачу відмовлено в відкритті провадження, з мотивів, що така справ не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відноситься до юрисдикції господарських судів і повинна розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України господарським судом, який видав наказ від 03.04.2017 р. № 914/3294/16, а саме: Господарським судом Львівської області.

Положенням ст. 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74. Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, а ст. 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Про ухвалу Львівського окружного адміністративного суду в справі № 813/3319/18 від 26.07.2018 р. про відмову у відкритті провадження отримано позивач дізнався 08.08.2018 р., коли отримав лист суду рекомендованою, кореспонденцію (поштовий ідентифікатор 7902300529703), що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти про відстеження поштових відправлень.

Таким чином 10-денний строк, визначений ст. 341 ГПК України на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору позивачем пропущений з поважних причин і фактичний строк на оскарження розпочався 09 серпня 2018 р. і збігає 19 серпня 2018 р.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XІ Перехідні положення, за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

У відповідності до приписів п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" (у відповідній редакції) у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватись положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339 ГПК України).

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

В ході розгляду скарги суд встановив, що 16.06.2017 р. старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській обл.. ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 54150504 щодо примусового виконання рішення немайнового характеру. Підставою винесення постанови є наказ № 914/3294/16 від 03.04.2017 р., виданий Господарським судом Львівської області.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2017 р. ВП № 54150504 в п. 2 резолютивної частини постанови, державний виконавець зазначає, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 01.07.2017 р. Однак, як зазначив і сам заявник у заяві, рішення суду було виконано лише 26.02.2018 р., (коли виконавцю стало відомо про таке виконання). Такі дії (бездіяльність) скаржника призвели до примусового виконання рішення суду, а отже, і до необхідності стягнення з боржника судового збору.

18.06.2018 р. державний виконавць виносить постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 54150504 за примусове виконання рішення немайнового характеру в сумі 14892,00 грн. на підставі ст. ст. 3, 27, 40 Закону.

19.06.2018 р. старший державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській обл.. ОСОБА_2, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54150504 на підставі п. 9 частини першої ст. 39, тобто фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та ст. 40 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження , копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарським процесуальним кодексом України визначено вимоги до належності, допустимості, достатності та достовірності доказів. Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.76). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79).

Отже, належних та допустимих доказів добровільного виконання судового рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору, заявником не надано.

Крім того, на підтвердження невчинення державним виконавцем всіх дій у процесі виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення скаржником не наведено належних обґрунтувань та не подано жодних доказів.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні скарги ОСББ «І. Сірка» від 10.08.2018 року за вх. № 2120/18 на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 18, 42, 74 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.ст. 234, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСББ «І. Сірка» від 10.08.2018 року за вх. № 2120/18 на дії державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.