Постанова

від 01.08.2018 по справі 910/10866/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. Справа№ 910/10866/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.08.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу EUREKA HELLAS S.А на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (повний текст складено 12.12.2017)

у справі №910/10866/17 (суддя - Балац С.В.)

за позовом EUREKA HELLAS S.А

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ"

про стягнення 325 942,86 євро.

ВСТАНОВИВ:

EUREKA HELLAS S.А звернулася до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" про стягнення 325 942,86 євро.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за контрактом від 01.01.2013 № 1. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним контрактом в сумі 325 942,86 євро, з яких: основна заборгованість складає 314 332,86 євро та 11 610,00 євро - 3 % річних.

У письмових поясненнях позивач вказав на відсутність підпису в контракті від 01.01.2013 № 1 уповноваженої особи відповідача та відсутність відбитка печатки останнього, що викликано виключно існуванням довірливих відносин між сторонами вказаного контракту. Проте, контракт від 01.01.2013 № 1 схвалений сторонами шляхом вчинення конклюдентних дій останніми, що свідчить про його укладення.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції за клопотанням позивача, місцевим господарським судом витребувано у Київської міської митниці ДФС:

- відомості щодо підтвердження на підставі якого зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу відбулося переміщення товару через митний кордон України відповідно до норм Митного кодексу України поставлений EUREKA HELLAS S.А (п/с 1094, 38110, м. Волос, Греція) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, ідентифікаційний код 37956956) в період з 01.10.2014 до 30.01.2017;

- належним чином засвідчену копію зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу на підставі якого відбулося переміщення товару через митний кордон України відповідно до норм Митного кодексу України поставлений EUREKA HELLAS S.А п/с 1094, 38110, м. Волос, Греція) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 55, ідентифікаційний код 37956956) в період з 01.10.2014 до 30.01.2017.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що за укладеним між сторонами контрактом від 01.01.2013 № 1, відповідач здійснив на користь позивача 424 179,68 євро.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/10866/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - EUREKA HELLAS S.А звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/10866/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу EUREKA HELLAS S.А у справі №910/10866/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою EUREKA HELLAS S.А та справу №910/10866/17призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з перебуванням суддів на лікарняному та у відпустках, склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Так, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою EUREKA HELLAS S.А на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/10866/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А., розгляд справи відкладено на 27.06.2018.

У судовому засіданні 27.06.2018 відповідач на вимогу суду надав виписку з банківського рахунку відповідача з 01.01.2013 по 31.01.2017, а позивач для огляду суду оригінали інвойсів з додатками по контракту від 01.01.2013 № 1 у зв'язку з чим оголошено перерву у розгляді справи до 18.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 розгляд справи відкладено на 01.08.2018.

31.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

При цьому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи №910/10866/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 прийнято справу №910/10866/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник EUREKA HELLAS S.А надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/10866/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник ТОВ "КОНРІЛ" у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти поданої апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Представник відповідача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції 01.08.2018 не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представник ТОВ "КОНРІЛ", що не з'явився про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Участь представника відповідача, що не з'явився, у судовому засіданні 01.08.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення. При цьому, судом апеляційної інстанції враховані пояснення представника відповідача, що були надані суду у попередніх судових засіданнях.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга з наведених в ній підстав підлягає задоволенню. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/10866/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом між EUREKA HELLAS S.А, як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ", як покупцем укладено контракт від 01.01.2013 № 1 (далі - контракт), відповідно до предмету якого позивач надає відповідачу ексклюзивні права на імпорт і продаж своїх продуктів, відповідно до специфікації, на території України (п. 1.5 контракту).

Пунктом 10.2 контракту визначено, що матеріальним правом, котрим регулюється контракт є принципи УНІДРУА міжнародних комерційних контрактів (2010) і, якщо положень останніх не достатньо, Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980), умови, використані в дійсному Контракті, Інкотермс 2010.

Положеннями п. 5.1 контракту передбачено, що оплата поставок здійснюється банківським переводом на протязі 120 днів від дати інвойсу на рахунок позивача, вказаний у розділі 11 контракту. Валюта оплати - євро.

Відповідно до відповіді Київської міської митниці ДФС від 25.10.2017 № 9609/10/26-70-63-02 на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2017, повідомлено, що в період з 01.10.2014 по 30.01.2017 в зоні діяльності Київської міської митниці ДФС здійснено митне оформлення 15-ти партій товарів, що надійшли на адресу відповідача, відправником яких виступав позивач. Всі митні оформлення здійснені на підставі контракту.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов'язань за контрактом та на його умовах за замовленнями відповідача у даний період, EUREKA HELLAS S.А здійснено на користь ТОВ "КОНРІЛ" поставку товарів на суму 379 975,70 євро, що підтверджується рахунками-фактурами та транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- на суму 27 911,40 євро - рахунок-фактура від 23.10.2014 № Х3Х3000057 та транспортна накладна від 23.10.2014 № Х2Х2000056;

- на суму 28 099,28 євро - рахунок-фактура від 25.11.2014 № Х3Х3000060 та транспортна накладна від 25.11.2014 № Х2Х2000059;

- на суму 27 679,51 євро - рахунок-фактура від 24.02.2015 № Х3Х3000064;

- на суму 27 686,42 євро - рахунок-фактура від 01.04.2015 № Х3Х3000065 та транспортна накладна від 01.04.2015 № Х2Х2000064;

- на суму 27 816,22 євро - рахунок-фактура від 29.06.2015 № Х3Х3000068 та транспортна накладна від 29.06.2015 № Х2Х2000067;

- на суму 27 815,58 євро - рахунок-фактура від 28.08.2015 № Х3Х3000070 та транспортна накладна від 28.08.2015 № Х2Х2000069;

- на суму 27 551,58 євро - рахунок-фактура від 29.10.2015 № Х3Х3000072 та транспортна накладна від 29.10.2015 № Х2Х2000071;

- на суму 27 413,85 євро - рахунок-фактура від 18.12.2015 № Х3Х3000073 та транспортна накладна від 18.12.2015 № Х2Х2000072;

- на суму 27 954,65 євро - рахунок-фактура від 26.02.2016 № Х3Х3000074 та транспортна накладна від 26.02.2016 № Х2Х2000073;

- на суму 28 092,24 євро - рахунок-фактура від 07.04.2016 № Х3Х3000077 та транспортна накладна від 07.04.2016 № Х2Х2000075;

- на суму 28 114,74 євро - рахунок-фактура від 15.06.2016 № Х3Х3000079 та транспортна накладна від 15.06.2016 № Х2Х2000077;

- на суму 27 119,66 євро - рахунок-фактура від 31.08.2016 № Х3Х3000080 та транспортна накладна від 31.08.2016 № Х2Х2000078;

- на суму 28 212,49 євро - рахунок-фактура від 07.11.2016 № Х3Х3000082 та транспортна накладна від 07.11.2016 № Х2Х2000080;

- на суму 18 508,08 євро - рахунок-фактура від 29.12.2016 № Х3Х3000083 та транспортна накладна від 29.12.2016 № Х2Х2000081;

Оскільки, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково, за відповідачем рахується заборгованість по вказаних поставках за контрактом в сумі 314 332,86 євро.

Вказані дії в розумінні приписів Цивільного кодексу України свідчать про укладення між сторонами контракту та подальше його схвалення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що борг за контрактом від 01.01.2013 в сумі 314 332,86 євро погашений, адже відповідач подав до суду виписку з банківського рахунку з якої вбачається перерахування на користь позивача у перерід з 01.10.2014 по 31.01.2017 коштів на загальну суму 424 179,68 євро.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності заборгованості колегія суддів погодитися не може.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції за контрактом від 01.01.2013 у період з 01.01.2013 позивач здійснив постачання відповідачу 44 партій товару загальною вартістю 1 255 152,93 євро що оплачені відповідачем частково лише у сумі 940 820,07 євро. Оригінали інвойсів зазначених поставок та переклад вказаних документів були оглянуті та досліджені судом апеляційної інстанції, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Крім того, судом апеляційної інстанції було досліджено виписку з банківського рахунку відповідача щодо оплати ТОВ "КОНРІЛ" за поставлений товар за весь період дії контракту починаючи з 01.01.2013 по 31.01.2017, а не з 01.10.2014 що помилково було зроблено судом першої інстанції.

Так, з вказаної виписки банку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2017 вбачається, що відповідачем було здійснено оплату на користь позивача між інших (940 820,07 євро), грошові перекази на загальну суму 316559,50 євро. Однак вказана сума грошових коштів (316559,50 євро) була сплачена відповідачем на підставі іншого господарського контракту (за переведенням боргу від 31.12.2012), про що прямо зазначено в призначенні платежу, що не є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, у платіжних дорученнях відповідач не зазначав на оплату якого саме інвойсу ТОВ "КОНРІЛ" здійснювало відповідну часткову оплату за поставлений товар.

Відповідно до п. 5.1 контракту покупець зобов'язаний оплатити товар шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок продавця протягом 120 днів від дати інвойсу. Таким чином, обов'язок оплатити товар виникав у відповідача на підставі відповідного інвойсу.

Відповідно до п 10.2 контракту, матеріальним правом, котрим регулюється даний контракт, є принципи УНІДРУА міжнародних комерційних контрактів (2010) і, якщо положень останніх не достатньо, Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980), умови, використані в дійсному Контракті, Інкотермс 2010.

Пунктом 6.1.12 принципів УНІДРУА міжнародних комерційних контрактів (2010) передбачена черговість розподілу та зарахування платежів.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, за відсутності в платіжних дорученнях відповідача інструкцій щодо інвойсу, на оплату якого він здійснював переказ грошових коштів, на переконання колегії суддів, позивач, діючи в межах погоджених умов контракту та на підставі п. 6.1.12 принципів УНІДРУА міжнародних комерційних контрактів (2010) правомірно зарахував платежі, які надходили від відповідача на інвойси у їх хронологічному порядку, про що і було вказано позивачем у позові.

Крім того, при дослідженні виписки з банківського рахунку відповідача за період з 01.01.2013 року по 31.12.2017, судом апеляційної інстанції встановлено, що частина окремих платежів, що були перераховані відповідачем, позивачем були отримані у меншому розмірі на суму 99 євро, а саме:

- 09.01.2014 відповідачем перераховано на користь позивача 12 057,84 євро, проте отримано позивачем у сумі 12021,84 євро;

- 15.06.2015 перераховано 6 035 євро та отримано позивачем у сумі 6014 євро;

- 17.06.2015 перераховано 3 000 євро та отримано позивачем у сумі 2979 євро;

- 19.06.2015 перераховано 6 000 євро та отримано позивачем у сумі 5979 євро.

Разом з цим, на переконання колегії суддів вказана різниця у сумі 99 євро, яка була не отримана позивачем не може вважатися належним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару на вказану суму.

Отже, за контрактом від 01.01.2013 № 1 за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 314 332,86 євро, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Крім основної суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 11 610 євро.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача належить стягнути на користь позивача 3 % річних у розмірі 11 610 євро.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про задоволення позову EUREKA HELLAS S.А та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" 325 942,86 євро заборгованості.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 по справі № 910/10866/17 підлягає скасуванню з прийняттям по справі № 910/10866/17 нового рішення суду про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу EUREKA HELLAS S.А на рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 по справі № 910/10866/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.12.2017 по справі № 910/10866/17 скасувати.

3. Прийняти по справі № 910/10866/17 нове рішення суду, яким позов EUREKA HELLAS S.А до товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" про стягнення заборгованості задовольнити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОНРІЛ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, будинок 55, код ЄДРПОУ 37956956) на користь EUREKA HELLAS S.А (п/с 1094, 38110, місто Волос, Греція) - 314 332,86 євро (триста чотирнадцять тисяч триста тридцять два євро) 86 євроцентів заборгованості за поставлений товар, 11 610 євро (одинадцять тисяч шістсот десять євро) 3% річних, 145 199,05 грн. (сто сорок п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 217 798,57 грн. (двісті сімнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 57 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів по справі № 910/10866/17 доручити господарського суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/10866/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Дата складання повного тексту постанови 04.09.2018 року