Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/1738/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/1738/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Тоцька А.О. - адвокат

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: Ярош В.Ю. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 21.06.2018, повний текст якого складений 27.06.2018

у справі № 910/1738/18 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський гранітний кар'єр

до 1. Державної служби геології та надр України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр

про визнання спеціального дозволу недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу № 399 від 28.12.2017, виданого відповідачу 2 на користування надрами Полонського родовища мігматитів та гранітів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2018, повний текст якого складений 27.06.2018, у справі № 910/1738/18 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заява про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами була подана відповідачем 2 в межах встановленого п. 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, строку, а саме 07.06.2015, але була повернута йому у зв'язку з поданням неповного комплекту документів, а повторне звернення з заявою було здійснено лише 17.11.2016, тобто після закінчення строку для подання відповідної заяви, а відтак, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливості продовження строку дії спеціального дозволу, термін дії якого вже збіг, строк дії Спеціального дозволу на користування надрами № 399 від 20.12.1995 закінчився 20.12.2015, у зв'язку з чим відповідач 1 не мав правових підстав для продовження терміну його дії на новий строк, що є підставою для визнання протиправним дій відповідача 1 та, відповідно, скасування спеціального дозволу № 399 від 28.12.2017.

Крім того суд першої інстанції зазначив про те, що:

- з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища, позивач 11.05.2017 подав до відповідача 1 заяву № 11/05/17, та 01.06.2017 отримав погодження Міністерства екології та природних ресурсів України на отримання Спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища;

- як зазначає позивач та не було спростовано під час розгляду справи, у період 2016 - 2017 роки відповідач 1 неодноразово відмовляв відповідачу 2 в продовженні дії спеціального дозволу з підстав порушення останнім строку звернення із заявою на продовження дії спеціального дозволу та подання некомплектного пакету документів;

- при видачі оскаржуваного дозволу Державною службою геології та надр України не була взята до уваги та обставина, що відповідно до Довідки ДНВП Геоінформ України від 02.08.2017 за № 03/303-3102 (т.1, а.с.71) Полонське родовище мігматитів та гранітів припинило свої існування, оскільки було здійснено його розподіл на Центральну ділянку та Ділянку № 2, тобто на два самостійних об'єкта надрокористування, про що було відомо відповідачу 1, що само по собі робить неможливим продовження дії спеціального дозволу без внесення відповідних змін щодо самого родовища.

З огляду на всі вказані обставини, ґрунтуючись на нормах Кодексу України про надра, Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що видача спеціального дозволу відповідачу 2 порушує права та законні інтереси позивача, оскільки він, вчинивши усі необхідні дії для отримання спеціального дозволу на користування надрами, фактично позбавляється права на користування ними на Центральній ділянці Полонського родовища мігматитів та гранітів.

Не погоджуючись з рішенням, 17.07.2018 Державна служба геології та надр України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/1738/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Також в апеляційній скарзі апелянт просить розглядати апеляційну скаргу без участі представника апелянта.

В апеляційній скарзі відповідач 1 послався на те, що спірне рішення є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що згідно зі статтею 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач 1 послався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме:

- на те, що спірний дозвіл не порушує прав та інтересів позивача у справі, адже заяву останнього про надання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища без аукціону було позивачу повернуто з огляду на те, що Хмельницькою обласною радою відмовлено відповідачу 1 у наданні погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища;

- та на те, що за приписами п. 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, у разі виникнення потреби у закінченні геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, та затвердження запасів родовища корисних копалин, продовженні видобування корисних копалин, строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, за результатами здійснення останнього заходу державного нагляду (контролю), а для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону. Станом на час розгляду заяви відповідача 2 відомості щодо наявності порушень надрокористувачем (відповідачем 2) умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, були відсутні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справа № 910/1738/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою від 31.07.2018:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служба геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/1738/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 14.08.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- справу призначено до розгляду на 20.08.2018 о 15:00;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

10.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України, в якій позивач просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/1738/18, посилаючись на те, що:

- за приписами ч. 2, 4 ст. 10 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом, а у разі застосування дозвільним органом нормативно-правових актів, прийнятих з порушенням вимог частини першої статті 4 цього Закону, суб'єкт господарювання, законні права якого були порушені у зв'язку з прийняттям та застосуванням таких нормативно-правових актів, має право звернутися до суду з позовом про захист (поновлення) своїх прав та відшкодування завданої шкоди;

- у відповідача 2 не виникло право користування надрами, адже за приписами ст. 19 Кодексу про надра, надра надаються у користування лише за наявності у осіб спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, а відтак, право користування надрами виникає у користувача за одночасної наявності у нього спеціального дозволу і гірничого відводу, проте у відповідача 2 відсутній гірничий відвід, отже і право користування надрами в нього відсутнє, а посилання відповідача 1 на ст. 26 Кодексу про надра є невірним, оскільки вона передбачає порядок та підстави припинення вже існуючого права користування надрами;

- сам лише факт відмови Хмельницькою обласною радою у погодженні позивачу спеціального дозволу на користування надрами не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини, що доводять право позивача на спірне родовище, а саме, викуп позивачем геологічної інформації, реєстрацію робіт за формою 3 гр. досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр Полонського родовища гранітів та мігматитів, захист запасів та апробацію мігматитів і гранітів, тощо;

- пункт 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, визначає, що документи, які не відповідають вимогами цього порядку, повертаються заявнику, а відтак, відповідач 1 не повинен був приймати рішення у вигляді наказу у разі повернення неналежного пакету документів;

- чинне законодавство не передбачає можливості подання повторної заяви на продовження дії спеціального дозволу та продовження спеціального дозволу, строк дії якого збіг, а надрокористувач, який пропустив встановлений строк втрачає право на користування надрами, в тому числі і право на продовження дії спеціального дозволу.

Крім того, не погоджуючись з рішенням, 18.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив про те, що висновки суду першої інстанції як не відповідають обставинам справи, так і суперечать нормам матеріального права з огляду на що рішення є незаконним та підлягає скасуванню в силу усіх п.п 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, і просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/1738/18 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, або скасувати і прийняти рішення про закриття провадження у справі щодо одного з відповідачів та залишити позов без розгляду щодо іншого.

Водночас в судовому засіданні 04.09.2018 представник відповідача 2 на запитання суду уточнив вимоги апеляційної скарги, зазначивши про те, що він просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/1738/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач 2 послався на те, що:

- висновок суду першої інстанції про те, що позивач вчинив усі необхідні дії для отримання спеціального дозволу на користування надрами, проте позбавляється права на користування ними на Центральній ділянці Полонського родовища мігматитів та гранітів, оскільки спірним дозволом таке право надано відповідачу 2, є невірним, адже з придбанням геологічної інформації зобов'язань а ні у держави в особі її органів, а ні у набувача такої інформації щодо вчинення подальших дій (реєстрацію РДГВН (форма 3-гр), здійснення захисту запасів та апробації, оформлення протоколу та введення його в дію) не виникає, а права позивача як власника права користування геологічною інформацією на отримання відповідного спецдозволу такі ж самі, як і будь-якої іншої особи, яка виявила такий намір, а наявність лише наміру навіть частково реалізованого в певних діях, ще не свідчить про виникнення відповідного права, а тим більше обов'язку відповідача 1 сприяти наміру лише позивача;

- рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2018 у справі 822/3157/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський гранітний кар'єр до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Полонський гранітний кар'єр про визнання незаконними дій та скасування рішень, зокрема, встановлено, що реєстрація робіт із досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр, - це процедура, яка не має кінцевим результатом отримання документу дозвільного характеру. Тобто це вчинення певних дій з реєстрації, встановлених законодавством, а не прийняття рішення про надання дозвільного документу;

- якщо права позивача на отримання спецдозволу внаслідок здійснення захисту запасів та апробації, оформлення відповідного протоколу ДКЗ № 3898 від 12.04.2017 та введення його в дію і порушені, то це порушення пов'язано з іншими рішеннями та діями відповідача 1 (а не продовження спецдозволу), оскільки такому органу який це допустив, було відомо про необхідність першочергового розгляду питання відповідача 2, позитивне вирішення якого унеможливлює реалізацію намірів позивача;

- такий спосіб захисту, як визнання протиправним та скасування визначений не цивільним законодавством, а положеннями КАС України, а відтак, суд не мав правових підстав задовольняти позов шляхом використання способу захисту, що визначений адміністративним законодавством і який є відмінним від способу захисту цивільних прав, можливість якого судом обґрунтована в мотивувальній частині;

- за приписами п. 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії, а надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу, а абзацом 8 вказаного пункту встановлено, що рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 60 днів після надходження документів у повному обсязі (вказана редакція п. 8 на даний час не діє - примітка суду), тобто вказаний порядок не містить норми про заборону продовження спецдозволу після спливу строку його дії, а пунктом 14 встановлено лише те, що неподання заяви в установлений строк позбавляє надрокористувача права на продовження строку дії дозволу;

- обставина щодо встановлення судом факту відмови відповідачу 2 у продовження спецдозволу встановлена судом лише на підставі пояснень позивача і того факту, що це не спростовано відповідачами, проте належним доказом такої відмови мав би бути відповідний наказ;

- суд першої інстанції вчинив порушення, які унеможливили реалізацію процесуальних прав відповідача 2, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотань відповідача про:

1. прийняття одного з таких альтернативних рішень: позовну заяву залишити без розгляду; передати справу до господарського суду Хмельницької області або зобов'язати позивача доплатити судовий збір як за майновий характер спору;

2. зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошової суми для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу у розмірі 40 462,35 грн. - у разі призначення відеоконференції та 67 437,25 грн. - у разі відмови у цьому;

3. призначення розгляду справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції із Хмельницьким окружним адміністративним судом або господарським судом Хмельницької області на вибір господарського суду м. Києва.

28.08.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр , в якій позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/1738/18 - без змін, посилаючись на те, що:

- відповідач 1 вчиняв юридично значущі дії, спрямовані на оформлення спеціального дозволу на користування спірним родовищем, а відтак, посилання відповідача 2 на те, що у позивача був наявний лише частково реалізований намір на оформлення права користування вищевказаними родовищем, не відповідають дійсності;

- твердження відповідача 2 про недотримання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 5 КАС України є необґрунтованими, оскільки: дана стаття не визначає способи захисту цивільних прав, які, в свою чергу, визначені ст. 16 ЦК України; даною статтею не встановлено імперативних норм щодо підсудності та способів захисту порушених прав, а лише визначено право особи на звернення до господарського суду у інших, передбачених законом, випадках;

- відповідач 2 залишає поза увагою, що внаслідок вчинення позивачем та відповідачем 1 комплексу дій, Полонське родовище як об'єкт надання спеціального дозволу перестало існувати, в зв'язку із тим, що було здійснено його розподіл на Центральну ділянку та Ділянку № 2 - два самостійні об'єкти надрокористування, щодо яких має надаватися окремий спеціальний дозвіл. Тобто продовження спеціального дозволу на неіснуючу ділянку стало юридично неможливим;

- форма відмови відповідачу 2 у продовженні спецдозволу не має визначального значення для даної справи, оскільки жодним чином не спростовує вимог позивача та не підтверджує заперечень відповідачів. У розрізі зазначеного питання суд вірно послався на ту обставину, що його документи вже були повернуті відповідачу 2, а спецдозвіл був продовжений на підставі вже іншої його заяви, що в свою чергу, була подана із порушенням строків, визначених абзацом 5 пункту 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011;

- за приписами ч. 5 ст. 30 ГПК України, спори за участю центральних органів виконавчої влади, до яких належить відповідач 1, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а відтак, спір сторін має вирішуватись саме Господарським судом міста Києва;

- твердження відповідача 2 про те, що спір щодо спеціального дозволу на користування надрами, підставою для отримання якого є сплата 2 697 490 грн., є майновим спором про право власності на чуже майно, вартість якого визначається сумою коштів, що сплачена за продовження спірного спецдозволу, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема ст. 163 ГПК України.

Станом на 04.09.2018 до Київського апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 1 представників в жодне судове засідання не направив, проте в у власній апеляційній скарзі просив розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 2 підтримав власну апеляційну скаргу та апеляційну скаргу відповідача 1, представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечив, просив залишити їх без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

20.12.1995 Публічному акціонерному товариству Полонський гірничий комбінат (ідентифікаційний код 05471879) видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 399 (а.с. 23-24 т.1) (далі Дозвіл № 399) на видобування мігматитів та гранітів, придатних для виробництва щебеню будівельного і каменю бутового, у Полонському родовищі.

Водночас зі змісту вказаного дозволу та довідки щодо спеціального дозволу та його дії ( http://geoinf.kiev.ua/wp/spedozvoli-rep.php?pr=1&u?но=http://geoappl.kiev.ua:8888/reports/rwservlet?us*report=lic_sp1.rdf*sequn=183 ) слідує, що 21.11.2011 Дозвіл № 399 було переоформлено на позивача. Строк дії вказаного Дозволу № 399 при його видачі був встановлений до 20.12.2015.

17.10.2017 відповідачем 1 видано наказ № 445 Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами (а.с. 20 т1 ), яким продовжено строки дії спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.

Згідно з п. 7 додатку до наказу № 445 від 17.10.2017 (а.с. 21-22 т. 1) відповідачу 2 продовжено строком на 20 років дію Дозволу № 399 згідно з пунктом 14 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.

Пунктом 2 наказу № 445 Державної служби геології та надр України від 17.10.2017 доручено Департаменту дозвільної та міжнародної діяльності вжити необхідних заходів щодо продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку до цього наказу.

28.12.2017 на виконання наказу Державної служби геології та надр України від 17.10.2017 № 445 відповідачу 2 продовжено на 20 років, до 20.05.2035, строк дії Дозволу № 399.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати протиправним та скасувати Дозвіл № 399, посилаючись на те, що за приписами чинного законодавства звернення з заявою про продовження строку дії спеціального дозволу можливе шляхом подання надрокористувачем (відповідачем 2) органу з питань надання дозволу (відповідачу 1) заяви на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії дозволу відповідної заяви, проте відповідач 2 заяву, за наслідками розгляду якої строк дії Дозволу № 399 було продовжено, подав з порушенням такого строку, а саме - 17.11.2016, тобто після закінчення строку для подання відповідної заяви та, відповідно, й після закінчення строку дії Дозволу № 399, що виключає будь-яку можливість продовження строк дії такого дозволу.

В обґрунтування наявності у позивача підстав для звернення до суду з цим позовом він послався на те, що ним вчинялись дії для отримання дозволу на користування частиною Полонського родовища, яке було розділено на дві частини внаслідок дій позивача.

Той факт, що відповідно до Довідки ДНВП Геоінформ України від 02.08.2017 за № 03/303-3102 (а.с.71, т.1) Полонське родовище мігматитів та гранітів припинено свої існування, оскільки було здійснено його розподіл на Центральну ділянку та Ділянку № 2, тобто на два самостійних об'єкта надрокористування, на думку позивача, також є підставою для задоволення позовних вимог, адже поділ родовища робить неможливим продовження дії спеціального дозволу без внесення відповідних змін щодо самого родовища.

Суд першої інстанції визнав позовні вимоги доведеними та задовольнив позов у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

За приписами ст. 4 ГПК України:

- право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1);

- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2);

- до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3).

Отже, за приписами ст. 4 ГПК України правом на звернення до господарського суду наділені або визначені вказаною статтею особи права або законні інтереси яких невизнані, порушені або оспорені або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Своє право на звернення до суду позивач обґрунтовує вчиненням ним дій для отримання дозволу на користування частиною Полонського родовища.

При дослідженні матеріалів колегією суддів встановлено таке:

- 12.10.2016 експертом ГДП Геолекспетиза на замовлення позивача складено експертний висновок № 3910 (а.с. 37-38 т. 1) з метою оцінки вартості геологічної інформації по об'єкту родовище Полонське та визначено її загальну вартість в сумі 184 432,91 грн.

- 13.10.2016 позивач як покупець та відповідач 1 як продавець уклали договір купівлі-продажу права на користування геологічно інформацією № 100/11 (а.с. 39-43 т. 1), відповідно до якого позивач купив право на користування узагальненою геологічною інформацією по Полонському родовищу мігматитів та гранітів. Позивач у повному обсязі оплатив вказану інформацію, що підтверджується копією платіжного доручення № 36 від 20.10.2016 (а.с. 46 т. 1), а відповідач 1 передав позивачу відповідну інформацію за актом прийому-передачі від 20.10.2017 (а.с. 44 т. 1);

- на замовлення позивача, ДП Українська геологічна компанія 24.11.2016 складено експертний висновок № 1-гв/2016 щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин Полонського родовища гранітів та мігматитів на окремі ділянки надрокористування (а.с. 48-52 т. 1), в п. 2 висновків якого встановлено вважати доцільним виділити окрему ділянку надр Полонського родовища, підрахувати запаси цієї ділянки окремо та включити їх в запаси Полонського-2 родовища за умови розробки окремим кар'єром.

Зі змісту вказаного висновку слідує, що Полонське-2 родовище з кінця 2014 року розробляється позивачем на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 3665 від 31.12.2004. Вказані обставини підтверджуються й довідкою щодо спеціального дозволу та його дії ( http://geoinf.kiev.ua/wp/spedozvoli-rep.php?pr=1&u? к=http://geoappl.kiev.ua:8888/reports/rwservlet?us*report=lic_sp1.rdf*sequn=79469 );

- позивач зареєстрував роботи і дослідження, пов'язані із геологічним вивченням надр Полонського родовища, що підтверджується наявними у матеріалах справи формою 3-гр (а.с. 57-58 т.1), рахунком № 191 від 13.02.2017 (а.с. 55 т.1), квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31 від 13.02.2017 р. (а.с.56 т.1);

- засіданням колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр, оформленим протоколом № 3898 від 12.04.2017 (а.с. 59-69 т. 1), за наслідками розгляду матеріалів геолого-економічної оцінки обґрунтування виділення Центральної ділянки Полонського родовища гранітів і мігматитів як окремого об'єкту надрокористування в Полонському районі Хмельницької області, поданих на розгляд позивачем, серед іншого, вирішено:

1. виділити в окремий об'єкт надрокористування Центральну ділянку Полонського родовища гранітів і мігматитів;

2. апробовати станом на 01.01.2017 запаси незмінних і порушених вивітрюванням гранітів і мігматитів загальнодержавного значення Центральної ділянки Полонського родовища;

3. рекомендовано користувачу надр протягом 3 років з часу отримання спеціального дозволу на користування надрами вчинити певні дії;

- з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища, позивач 11.05.2017 подав до відповідача 1 заяву № 11/05/17 (а.с. 70 т 1).

Водночас, з огляду на те, що рішенням Хмельницької обласної ради від 13.07.2017 № 6/14/2017 (а.с. 134 т. 1) відповідачу 1 відмовлено у наданні позивачу погодження щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища, відповідачем 1 повернуто позивачу заяву № 11/05/17 від 11.05.2017 з додатками.

Отже, вказаними вище обставинами підтверджується той факт, що позивачем були вчинені дії для отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища, проте фактично у отриманні такого дозволу було відмовлено, і така відмова не пов'язана з продовженням дії оспореного дозволу, скасування якого не призведе до поновлення будь-яких прав позивача щодо користування надрами.

В матеріалах справи відсутні докази як звернення позивача повторно з відповідною заявою для отримання вказаного спеціального дозволу, так і вчинення будь-яких інших дій щодо захисту своїх інтересів щодо спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища в період, після повернення йому відповідачем 1 документів (липень 2017 року), до продовження відповідачем 1 строку дії Дозволу № 399.

Слід зазначити і про те, що сам лише факт вчинення позивачем вище перелічених дії щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища не може свідчити про наявність обов'язку держави в особі уповноважених органів видати такий дозвіл, адже законом встановлена певна процедура його видачі, недотримання якої, навіть у випадку понесення особою майнових витрат, пов'язаних з отриманням дозволу, не є законним.

За таких обставин, колегія суддів не вважає, що права позивача як особи, яка виявила бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами Центральної ділянки Полонського родовища, реалізувала його у встановленому законом порядку та не отримала його через неотримання всіх необхідних погоджень, були порушені з прийняттям відповідачем через 3 місці після повернення позивачу документів рішення про продовження дії Дозволу № 399.

З огляду на викладені висновки суду, права або законні інтереси позивача з прийняттям вищезгаданого рішення не є порушеними, а відтак, у останнього відсутнє право на звернення до суду з цим позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів заважує учасникам судового процесу, що, з огляду на підстави відмови у позові, колегією суддів не досліджується та не встановлюється наявність правових підстав та законність продовження відповідачем 1 строку дії Дозволу № 399, а відтак, всі доводи учасників судового процесу щодо вказаних обставин колегією суддів не розглядаються.

Щодо посилань відповідача 2 на те, що суд першої інстанції вчинив порушення, які унеможливили реалізацію процесуальних прав відповідача 2, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотань відповідача 2 про:

1. прийняття одного з таких альтернативних рішень: позовну заяву залишити без розгляду; передати справу до господарського суду Хмельницької області або зобов'язати позивача доплатити судовий збір, як за майновий характер спору;

2. зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошової суми для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 40 462,35 грн. - у разі призначення відеоконференції та 67 437,25 грн. - у разі відмови у цьому;

3. призначення розгляду справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції із Хмельницьким окружним адміністративним судом або господарським судом Хмельницької області на вибір господарського суду м. Києва,

колегія суддів зазначає про те, що всі висновки, яких дійшов суд першої інстанції при розгляд вказаних клопотань (ухвала від 16.05.2018), зокрема те, що:

- заявлений позивачем позов є позовом немайнового характеру, а відтак, відсутні підстави для зобов'язання позивача доплатити судовий збір;

- з огляду на те, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування спеціального дозволу №399 від 28.12.2018 на користування надрами, виданого Державною службою геології та надр України, яка є центральним органом виконавчої влади, відповідно до ст. 30 ГПК України вказана справи розглядається місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а відтак, відсутні підстави для задоволенні вимог відповідача 2 про передачу справи до господарського суду Хмельницької області;

- відповідачем 2 не надано доказів наявності визначених ГПК України правових підстав для зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи, а відтак, відсутні підстави для задоволенні вимог відповідача 2 про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 40 462,35 грн. - у разі призначення відеоконференції та 67 437,25 грн. - у разі відмови у цьому;

- оскільки явка сторін у підготовче засідання, у тому числі і відповідача 2, визнана судом обов'язковою, участь вказаної особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції не допускається, а відтак, відсутні підстави для задоволення відповідного клопотання,

є обґрунтованими.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм процесуального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/1738/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційних скаргах, а також підстави скасування судового рішення, апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр задовольняються повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, а саме, витрати позивача за подачу позову та витрати відповідача за подачу апеляційних скарг, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/1738/18 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/1738/18 задовольнити повністю.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/1738/18 скасувати та прийняти нове рішення.

4. У позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський гранітний кар`єр (30501, Хмельницька область, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190-Ж, ідентифікаційний код 39305478) на користь Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; ідентифікаційний код 37536031) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський гранітний кар`єр (30501, Хмельницька область, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190-Ж, ідентифікаційний код 39305478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Полонський щебеневий кар'єр (30500, Хмельницька область, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190-Б, ідентифікаційний код 39162883) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

7. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1738/18.

Повний текст постанови складено: 06.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло