Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/3689/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 910/3689/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно проколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Укрнафтогазпроект" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 16.05.2018 суддя Підченко Ю.О. повний текст складено 16.05.2018 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ Діптрансгаз", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Укрнафтогазпроект", м. Київ простягнення 114 788, 63 грн.,

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз (надалі-ТОВ ВТГ Діптрансгаз /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект (надалі-ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект /відповідач) про стягнення пені у розмірі 114 788,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено прострочення виконання робіт за договором № 01-16 на період з 01.01.2017 по 21.03.2017 на загальну вартість робіт 389 114, 00 грн. А тому відповідно до п. 8.2. зазначеного договору позивач просить суд стягнути з ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект пеню в розмірі 114 788,63 грн. за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Укрнафтогазпроект проти позову заперечує та зазначає про те, що у позивача не має бути претензій щодо якості виконання робіт, оскільки даний факт встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 року у справі № 910/1807/18, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ Діптрансгаз" задоволено. За рішенням суду з відповідача на користь позивача 114 788, 63 грн. пені. Вирішено питання судових витрат.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст.ст. 549, 610, 612, 901 Цивільного кодексу України ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України встановив факт виконання робіт відповідачем з пропуском встановлено договором строку та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ ВТГ Діптрансгаз в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18 та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект обґрунтована тим, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, надано їм невірну оцінку, а тому, на думку скаржника, висновки суду не відповідають дійсним обставинам, що склались між сторонами. А також скаржник вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 883 Цивільного кодексу України.

Також скаржник зазначає, що відповідачем були вчасно виконані всі умови передбачені договором № 01-16 від 08.11.2016 року. Однак позивач відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаної роботи, посилаючись на необхідність отримання висновку-погодження від публічного акціонерного товариства Укртранснафта .

Заявник апеляційної скарги вказує, що отримання такого висновку -погодження від публічного акціонерного товариства Укртранснафта умовами укладено між ним та позивачем договору № 01-16 від 08.11.2016 не було передбачено. Разом з тим, отримання такого висновку було передбачено договором укладеним між товариство з обмеженою відповідальністю ВТГ Діптрансгаз та публічним акціонерним товариством Укртранснафта .

Скаржник зазначає, що місцевий господарським судом не було враховано те, що станом на 28.02.2017 ( дата надання висновку публічним акціонерним товариством Укртранснафта ) відповідачем були виконанні робити, передбачені договором № 01-16 від 08.11.2016 року, а тому підписання актів приймання -передачі виконаної роботи після визначеного строку в договорі № 01-16 від 08.11.2016 не є підтвердження того, що такі робити були виконані невчасно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 910/3689/18 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18, яка зареєстрована за вхідним № 09.1-04.1/3544/18 від 12.06.2018 та призначено до розгляду на 03.07.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 прийнято відкликання апеляційної скарги ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18, яка зареєстрована вхідним № 09.1-04.1/3546/18 від 12.06.2018; апеляційну скаргу ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18, яка зареєстрована вхідним № 09.1-04.1/3546/18 від 12.06.2018 повернуто скаржнику з доданими до неї додатками.

26.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

03.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ВТГ Діптрансгаз" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/3689/18.

03.07.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18 не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Разіної Т.І. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18 призначено на 21.08.2018.

14.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 розгляд справи № 910/3689/18 відкладено на 04.09.2018.

У судовому засіданні керівник ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Крім того, просив задовольнити подану ним заяву про застосування строків позовної даності.

Адвокат позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без-змін.

Подані скаржником доповнення від 26.06.2018 та від 14.08.2018 до апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки такі доповнення скаржником були подані з порушенням вимог ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 08.11.2016 між ТОВ "ВТГ "Діптрансгаз" ( надалі-замовник) та ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" (надалі-підрядник) був укладений договір № 01-16 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами надати послуги згідно технічного завдання замовника по комплексному діагностичному обстеженню стану протикорозійного захисту та корозійного стану лінійної частини МН "Одеса-Броди" 390-567 км, загальною довжиною 177 км, в частині камеральної обробки результатів польових обстежень та передати у встановлений строк роботу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчену роботу.

У п. 2.1. договору сторони визначили, що початок виконання робіт - протягом 2 (двох) днів після підписання договору.

Закінчення виконання робіт - до 31.12.2016 (п. 2.2 договору).

Приймання-передача робіт оформлюється актом, підписаним обома сторонами (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна договору складає 389 114, 00 грн. в т. ч. ПДВ.

Пунктом 11.5. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків до повного виконання.

У п. 8.1. договору сторони визначили, що за невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

У разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення ( п. 8.2. договору).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що додатковою угодою № 1 від 28.12.2016 внесено зміни до п. 11.5 договору та встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2017, а в частині розрахунків до повного виконання.

21.03.2017 року сторонами було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт № 01-17 та № 04-17 по договору на загальну вартість 389 114, 00 грн. ( 19-20).

Як вказує позивач, відповідач допустив прострочення виконання робіт за договором.

Прострочення виконання робіт за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 114 788, 63 грн., нарахованій за період з 01.01.2017 року по 28.02.2017 року, в розмірі 0,5 % від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, що встановлено п. 8.2 договору.

Місцевий господарський суд позов задовольнив, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та документально підтвердженими.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив факт прострочення виконання відповідачем робіт, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт № 01-17 та № 04-17 по договору на загальну вартість 389 114, 00 грн. від 21.03.2017, підписаних обома сторонами.

Враховуючи положення п. 8.2 договору № 01-16 від 08.11.2016, яким передбачено, що у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивач заявленої до стягнення суми штрафних санкцій (пені), вважає розрахунок наданий позивачем арифметично правильним та такий, що відповідає п. 8.2. договору № 01-16 від 08.11.2016 .

Відповідно до розрахунку загальний розмір пені за договором № 01-16 від 08.11.2016 у період з 01.01.2017 по 28.02.2017 становить 114 788,63 грн., з огляду на що, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 114 788,63 грн.,

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявного факту порушення ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект умов договору № 01-16 від 08.11.2016, а саме, факту прострочення виконання робіт за ним, та, відповідно, обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог ТОВ ВТГ Діптрансгаз .

Посилання заявника апеляційної скарги про те, що відповідачем були виконані всі умови передбачені договором № 01-16 від 08.11.2016 року вчасно, однак позивач відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаної роботи, посилаючись на необхідність отримання висновку-погодження від публічного акціонерного товариства Укртранснафта , однак надання такого висновку не було обумовлено в підписаному сторонами договорі є необґрунтованими, оскільки Технічним завданням до надання послуг з камеральної обробки результатів польових обстежень комплексного діагностичного обстеження стану протикорозійного захисту та корозійного стану лінійної частини МН Одеса-Броди 390-567 км, загальною довжиною 177 км ( додаток № 2 до договору) визначено, що заключний акт здачі-приймання наданих послуг по об'єкту підписується замовником після захисту виконавцем технічного звіту у відділі антикорозійного захисту у правління експлуатації нафтопроводів АУП ПАТ Укртранснафта .

Враховуючи вище зазначене, судом апеляційної відхиляється довід скаржника про порушення місцевим господарським судом ч. 1 ст. 883 ГПК України, відповідно до якої підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини, оскільки заключний акт здачі-приймання наданих послуг по об'єкту підписується замовником після захисту виконавцем технічного звіту у відділі антикорозійного захисту у правління експлуатації нафтопроводів АУП ПАТ Укртранснафта , чого відповідачем враховано не було.

Щодо поданої 04.09.2018 скаржником заяви про застосування строку позовної давності, в якій відповідач вказував на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з заявленими позовними вимогами слід зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено правило, згідно якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Скаржник, зазначаючи про неможливість заявити про сплив позовної давності до суду першої інстанції, посилається на те, що йому адвокатським об'єднанням Супрема Лекс та адвокатом ОСОБА_3 було нав'язано власну правову позицію та не було роз'яснено про існування можливості подання заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції.

У підтвердження зазначених обставин скаржником до поданої ним заяви додано заяву про розірвання угоди про надання правової допомоги № 10-11/2017 від 10.11.2017 та заяву щодо дисциплінарного проступку вчиненого адвокатом ОСОБА_3 від 03.09.2018.

Крім того, скаржник зазначає про те, що дана справа розглядалась у суді першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Також, вказує на те, що його не було повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 про відкриття провадження у справі № 910/3689/18 була направлена сторонам відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Окрім того, як вбачається із доданих до позовної заяви документів (фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист а.с. 45-46, позивач при зверненні з позовом до суду направляв на адресу відповідача копію позовної заяви та додатків до неї.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дана ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу скаржника (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 49-А), яка значитися в позовній заяві, апеляційній скарзі та у відомості з відкритого доступу до ЄДРЮО ФОП ГФ ( а.с. 42-43).

Відтак, суд зазначає, що відповідач був обізнаний як із змістом позовних вимог, які заявлялись позивачем до нього, так і про призначений судом розгляд справи.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача Роздорожний О.О. звертався до Господарського суду міста Києва із клопотанням про надання матеріалів справи для ознайомлення від 02.03.2018 ( а.с. 49), заявою про видачу копії рішення від 05.04.2018 ( а.с. 50), про ознайомлення з матеріалами справи від 05.08.2018 (а.с. 77). Також, представником відповідача ОСОБА_3 19.04.2018 було подано відзив позовну заяву ( а.с. 61).

Стосовно посилання заявника про те, що адвокат ОСОБА_3 не узгоджував правову позицію у справі № 910/3689/18 з ТОВ Інститут Укрнафтогазпроект , а також не повідомляв відповідача про те, що позивач звернувся до суду першої інстанції після спливу строків позовної давності, і, відповідно, можливості подання заяви про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежали в той час від волі особи, яка бажала їх отримати, у даному випадку, відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що абз. 2 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" надає можливість заявити/подати клопотання/заяву про застосування строків позовної давності до суду апеляційної інстанції в разі неналежного повідомлення особи про розгляд справи у суді першої інстанції; в той час, як судом апеляційної інстанції встановлено належне повідомлення сторони про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду, та враховуючи те, що в заяві щодо дисциплінарного проступку вчиненого адвокатом ОСОБА_3 керівник ТОВ "Інститут Укрнафтогазпроект" Голоба М.В. зазначає, що підприємством готувався власний відзив на позовну заяву ТОВ ВТГ Діптрансгаз , останнє спростовує висновок керівника підприємства про необізнаність з розглядом справи, а належне/неналежне виконання адвокатським об'єднанням укладеного між ним та відповідачем договору про надання правої № 10-11/2017 від 10.11.2017 не може вважатися, згідно вищезазначених розяснень пленуму ВГСУ поважними причинами для подання заяви про застосування строків позовної давності до суду апеляційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свої порушених прав шляхом подання позову до адвокатського об'єднання Супрема Лекс .

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції не приймає заяву відповідача про застосування строків позовної давності у зв'язку з порушенням відповідачем порядку на її подання.

Стосовно наданого скаржником конррозрахунку суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вказані доводи скаржника щодо невірності періоду нарахування пені визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими, оскільки апеляційним судом було перевірено розрахунок позивача та встановлено його належність.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору № 01-16 від 08.11.2016 не визначено, що нарахування пені здійснюється тільки в робочі дні та/або операційній дні.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628 -629 вказаного кодексу).

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі інший розмір пені, аніж визначено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом п. 8.2 договору № 01-16 від 08.11.2016, що у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Тобто, у вказаному пункті договору сторони на власний розсуд визначили розмір (відсоткове відношення) пені.

Щодо посилання скаржника, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ст. 253 ЦК України суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 2.2. договору № 01-16 від 08.11.2016 сторони визначили, що закінчення виконання робіт- до 31 грудня 2016 року.

Тобто, строк нарахування пені починається з 01.01.2017.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Укрнафтогазпроект" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/3689/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/3689/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 06.09.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв