Постанова

від 03.09.2018 по справі 813/1097/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4584/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Матковська З.М.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (головуючий суддя Гулик А.Г., м.Львів, проголошено 15:16:27) у справі № 813/1097/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства СКМ-Експерт до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22.03.2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0023131213 та №0023111213 від 23.01.2018 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в акті перевірки безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб за три квартали 2016 року, за 2016 рік та за 1-й квартал 2017 року. Позивач зазначає, що він подав податкові декларації та сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання в межах строків, визначених Податковим кодексом України (ПК України).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року - позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23.01.2018 №0023131213, №0023111213.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що на підставі ст.ст.75, 76 ПК України 23.01.2018 відповідач провів камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації, за результатами якої склав Акт Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації від 23.01.2018 №127/13-01-12-13/39284139 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України, яке полягає в порушенні строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб за три квартали 2016 року, за 2016 рік та за 1-й квартал 2017 року.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 23.01.2018:

№0023131213, яким визначено позивачу штраф за платежем єдиний податок з юридичних осіб на суму 1 грн.

№0023111213, яким визначено позивачу штраф за платежем єдиний податок з юридичних осіб на суму 332,81грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є платником третьої групи єдиного податку зі ставкою 5% на спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи), позивач подав їх до контролюючого органу у строки, визначені п.п.49.18.2 п.49.2 ст.49 ПК України, а саме:

за 1-й квартал 2017 року - 24.04.2017;

за 2016 рік - 06.02.2017;

за три квартали 2016 року - 03.11.2016.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач сплатив суму узгодженого грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб у межах строків, встановлених п.57.1 ст.57 ПК України, а саме:

04.05.2017 за 1-й квартал 2017 року на суму 953грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.05.2017 №148;

13.02.2017 за 2016 рік на суму 512грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2017 №129;

17.11.2016 за три квартали 2016 року на суму 580грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.11.2016 №118.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказаний абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п.п.49.18.2 п.49.2 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених вказаним Кодексом.

Так, відповідно до п.295.3 ст.295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п.296.3 ст.296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відтак, з наведених норм вбачається, що граничний строк сплати позивачем узгодженого грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з юридичних осіб за вказаними деклараціями становить:

за 1-й квартал 2017 року - 10.05.2017;

за 2016 рік - 13.02.2017;

за три квартали 2016 року - 20.11.2016.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 813/1097/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді З. М. Матковська І. І. Запотічний