Постанова

від 30.08.2018 по справі 826/14180/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14180/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Лекос звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35852459 від 24.06.2017;

- скасувати з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 21091771, здійснений 24.06.2017 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2016 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на виконання виконавчого листа №755/15467/14-ц було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52562094 про звернення стягнення на виділену частину майна ТОВ "Лекос" в межах суми 6063555,70 грн.

10.10.2016 державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника (ТОВ "Лекос") та оголошення заборони на його відчуження, зокрема накладено арешт на виділену частку майна боржника пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі в розмірі 25%, що належить боржнику.

Як зазначає позивач, 16.06.2017 державним виконавцем Гаврилів А.В. в рамках іншого виконавчого провадження №52535322 винесено постанову про передачу майна ТОВ "Лекос" стягувачу ОСОБА_3 При цьому позивач зазначає про незаконність таких дій вказаного державного виконавця та про те, що позивач не був стороною такого виконавчого провадження.

22.06.2017 ТОВ "Лекос" звернулось до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П. з заявою власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень торгівельного комплексу по вул. А.Малишка, будинок №3 (літера 1А) на підставі Свідоцтва про право власності від 21.12.2012, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 21.12.2012 № 1262-В з зазначенням опису об'єкта нерухомого майна: Нежилі приміщення торгівельного комплексу з №1 по №7 (групи приміщень №6), №1 (групи приміщень №7), з №1 по №24 (групи приміщень №8), з №1 по №ХІУ підвалу, з №1 по №24 (групи приміщень №1), з №І по №ХУІ поверху №1, з №1 по №9 (групи приміщень №2), з №1 по №УІ поверху №ІІ, з №1 по №10 (групи приміщень №3), №№І,ІІ, III, IV поверху №ІІІ, №№І, II, III, IV поверху №ІУ, з №1 по №10 (групи приміщень №5), №№І, II, III поверху №У, з №1 по №ХІІІ технічного поверху загальною площею 7243,70 кв.м.

До вказаної зави позивачем додано копію свідоцтва про право власності, що підтверджується карткою прийому заяви №35807964.

Цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П. було оформлено Картку прийому заяви №35807964 про заборону вчинення реєстраційних дій та зареєстровано заяву у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 22897554, час реєстрації 10:52:51.

Разом з тим, 24.06.2017 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення індексний номер 35852459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на частину нежилих приміщень торгівельного комплексу по вул. А.Малишка, будинок №3 (літера 1А) за ОСОБА_3

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 25 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV та за наявності підстав для зупинення проведення реєстраційних дій було передчасно здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно вищезазначеного нерухомого майна.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. & л;…Ц?и; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

За частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 2 глави 10 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2017 р. (із наступними змінами та доповненнями) на підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, повноважень виконавця заповіту, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, про прийняття на зберігання документів, про передачу заяви видаються відповідні свідоцтва.

На переконання колегії суддів, спір щодо правомірності дій державного реєстратора є похідним від невирішених в судовому порядку цивільно-правових спорів щодо суперечливих та взаємовиключних рішень державних виконавців щодо зареєстрованого майна, зокрема щодо: передачі майна стягувачу, арешту майна боржника, оголошення заборони на відчуження.

Про наявність невирішеного спору про право свідчить ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 26.09.2017, якою відкрито провадження у справі № 755/14204/17 за позовом ТОВ "Лекос" до ОСОБА_3, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ТУЮ м. Києва Гаврилів Андрій Володимирович, Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, третя особа: Шевченко Інна Леонтіївна про визнання незаконними та скасування постанови про передачу майна, акту про передачу майна, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, повернення майна та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

У подальшому ТОВ Лекос зменшено позовні вимоги у вказаній справі та вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності залишено без розгляду.

Тобто, на даний час існує невирішений спір про право у судовому провадження.

Адміністративний суд не є уповноваженим судом щодо розгляду цивільно-правових спорів.

Відповідно до ст.238 КАС України , суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 319 Кодексу адміністративного судочинства України , рішення або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 238 , 240 цього Кодексу .

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення з закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 319, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2018 року - скасувати, провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лекос" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити .

Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2018.