Постанова

від 27.02.2019 по справі 826/14180/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 826/14180/17

Провадження № 11-1280апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекос (далі - ТОВ Лекос ) на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (у складі колегії суддів Шурка О. І., Василенка Я. М., Степанюка А. Г.) у справі за позовом ТОВ Лекос до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни (далі - приватний нотаріус Шевченко І. Л.), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Теуту Євгенія Павлівна (далі - приватний нотаріус Теуту Є. П.), Федорко Юлія Леонідівна, про визнання дій протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ТОВ Лекос звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Шевченко І. Л., треті особи: приватний нотаріус Теуту Є. П., ОСОБА_5, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Шевченко І. Л. від 24 червня 2017 року № 35852459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- скасувати внесений приватним нотаріусом Шевченко І. Л. запис про право власності на частину нежитлових приміщень торговельного комплексу від 24 червня 2017 року № 21091771.

На обґрунтування позову ТОВ Лекос зазначило, що належна йому на праві власності частина нежитлових приміщень торговельного комплексу була незаконно зареєстрована за ОСОБА_5, оскільки приватний нотаріус Шевченко І. Л. при прийнятті спірного рішення не врахувала наявність постанови державного виконавця від 10 жовтня 2016 року про арешт виділеної частини майна ТОВ Лекос у виконавчому провадженні № 52562094 та реєстрацію приватним нотаріусом Теуту Є. П. 22 червня 2017 року заяви позивача про заборону на вчинення реєстраційних дій.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 20 квітня 2018 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Шевченко І. Л. від 24 червня 2017 року № 35852459 та запис від 24 червня 2017 року № 21091771.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 серпня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС України ; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ;

далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у вересні 2018 року ТОВ Лекос звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 жовтня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Дніпровський районний суд м. Києва розглянув цивільну справу № 755/15467/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ТОВ Лекос , ТОВ Магік про стягнення боргу, за результатами розгляду якої 05 травня 2015 року прийняв рішення про виділення частини майна ТОВ Лекос в розмірі 25% та частини майна ТОВ Магік в розмірі 50%, пропорційно часткам учасника цих товариств ОСОБА_6 у статутному капіталі. Звернуто стягнення на виділені частини майна ТОВ Лекос в розмірі 25% та майна ТОВ Магік в розмірі 50%, пропорційно часткам учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 у межах суми 6 млн. 63 тис. 555 грн 70 коп. Це рішення набрало законної сили і є чинним.

16 вересня 2016 року на виконання вказаного судового рішення було видано два виконавчі листи, в яких боржниками визначено ТОВ Лекос та ТОВ Магік , а стягувачем ОСОБА_5

07 жовтня 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохін О. П. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 52562094 про звернення стягнення на виділену частину майна ТОВ Лекос в розмірі 25%, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 у межах суми 6 млн. 63 тис. 555 грн 70 коп.

10 жовтня 2016 року державний виконавець в рамках вказаного виконавчого провадження виніс постанову про арешт майна боржника (ТОВ Лекос ) та оголошення заборони на його відчуження, зокрема наклав арешт на виділену частину майна боржника у розмірі 25%, пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_6 у статутному капіталі.

У межах іншого виконавчого провадження № 52535322 (по боржнику ТОВ Магік ) державний виконавець Гаврилів А. В. одночасно з передачею майна боржника ТОВ Магік передав на реалізацію Державного підприємства СЕТАМ й частину майна ТОВ Лекос , а саме: частину нежилих приміщень (групи приміщень № 6, 7, 8, 1, 2, 3, 5 та МСК загальною площею 7243,7 кв .м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і належать на праві власності ТОВ Лекос .

05 травня 2017 року Державне підприємство СЕТАМ повідомило державного виконавця Гавриліва А. В., що електронні торги з продажу частини майна ТОВ Лекос не відбулися, у зв'язку з чим 17 травня 2017 року державний виконавець Гаврилів А. В. запропонував стягувачу ОСОБА_5 одночасно з майном ТОВ Магік залишити за собою частину нерухомого майна ТОВ Лекос , і ОСОБА_5 надала таку згоду.

16 червня 2017 року державний виконавецьГаврилів А. В., у виконавчому провадженні № 52535322 (по боржнику ТОВ Магік ), виніс постанову про передачу майна стягувачу та склав відповідний акт, яким одночасно з майном боржника ТОВ Магік передав стягувачу ОСОБА_5 частину майна ТОВ Лекос .

22 червня 2017 року ТОВ Лекос звернулося до приватного нотаріуса Теуту Є . П. із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно об'єкта нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень торговельного комплексу

(з № 1 по № 7 (групи приміщень № 6), № 1 (групи приміщень № 7), з № 1 по № 24 (групи приміщень № 8), з № 1 по № ХІV підвалу, з № 1 по № 24 (групи приміщень № 1), з № І по № ХVІ поверху № 1, з № 1 по № 9 (групи приміщень № 2), з № 1 по № VІ поверху № ІІ, з № 1 по № 10 (групи приміщень № 3), № І, ІІ, III, IV поверху № ІІІ, № І, II, III, IV поверху № ІУ, з № 1 по № 10 (групи приміщень № 5), № І, II, III поверху № V, з № 1 по № ХІІІ технічного поверху загальною площею 7243,7 кв. м), що знаходяться на АДРЕСА_1 і належать ТОВ Лекос на підставі свідоцтва про право власності від 21 грудня 2012 року, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради.

Цього ж дня приватний нотаріус Теуту Є. П. оформила картку прийому заяви № 35807964 про заборону вчинення реєстраційних дій та зареєструвала цю заяву у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22897554.

24 червня 2017 року приватний нотаріус Шевченко І. Л. на підставі складених державним виконавцем Гаврилівим А. В. постанови та акта від 16 червня 2017 року оформила свідоцтво № НОМЕР_1 придбання майна з прилюдних торгів (якщо прилюдні торги не відбулися) й того ж дня прийняла рішення № 35852459 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла запис про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на ј частину нерухомого майна (нежилих приміщень торговельного комплексу) на АДРЕСА_1, належного ТОВ Лекос .

Вважаючи рішення приватного нотаріуса Шевченко І. Л. від 24 червня 2017 року № 35852459 про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 протиправним і прийнятим усупереч вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV), за відсутності належних правових підстав для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ТОВ Лекос звернулося до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції й аргументи, наведені у відзиві, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ Лекос звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса та вчиненого на підставі цього рішення запису про реєстрацію права власності на частину об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_5, оскільки реєстрація права власності за третьою особою відбулась за наявності зареєстрованої приватним нотаріусом Теуту Є. П. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заяви позивача про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно належного йому на праві власності нерухомого майна.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ТОВ Лекос з припиненням, у зв'зку з прийняттям приватним нотаріусом рішення від 24 червня 2017 року № 35852459, права власності на частину спірного нерухомого майна, що належить йому на праві приватної власності, та реєстрацією цього права за ОСОБА_5 Тобто, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються речового права на спірне нерухоме майно, яке на думку позивача, набуто третьою особою у неналежний спосіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичною особою права власності на спірне майно і може впливати на майнові права та інтереси цієї особи, ВеликаПалата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підтвердження цієї позиції Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у вересні 2017 року ТОВ Лекос звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з цивільним позовом (справа № 755/14204/17) до ОСОБА_5, Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві),державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві Гавриліва А. В. , третя особа приватний нотаріус Шевченко І. Л. про повернення частини нежитлових приміщень, що належать ТОВ Лекос на праві власності, і нібито протиправно були передані ОСОБА_5 на підставі постанови державного виконавця про передачу частини майна ТОВ Лекос в рахунок погашення боргу, акта про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

За результатами розгляду цивільної справи № 755/14204/17 Дніпровський районний суд м. Києва 11 грудня 2018 року прийняв рішення, яким визнав незаконними та скасував прийняту в рамках виконавчого провадження № 52535322 постанову державного виконавцяГавриліва А. В. від 16 червня 2017 року та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Визнав недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 24 червня 2017 року № 514 та повернув ТОВ Лекос ј частину нежитлових приміщень торговельного комплексу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

В рамках зазначеної цивільної справи ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме, щодо ј частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, у Дніпровському районному суді м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа № 755/17990/18 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ Лекос про виділення майна (нежилих приміщень розташованих за адресою: АДРЕСА_1 в натурі та припинення права спільної часткової власності, рішення у якій на час розгляду цієї справи не прийнято.

Отже, оскаржуючи реєстраційні дії приватного нотаріуса у цій адміністративній справі, позивач має на меті захист свого речового права на об'єкт реєстраційних дій (ј частину нежитлових приміщень торговельного комплексу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, державну реєстрацію яких вважає проведеною з порушенням, що підтверджує правильність висновку суду апеляційної інстанції про належність цього спору до цивільної юрисдикції.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПКУкраїни (у редакції, чинній на час постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК Українипередбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Зважаючи на наведене й ураховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання протиправними дій приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та внесення запису про державну реєстрацію права власності за іншою особою має розглядатися як спір, що пов'язаний із захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно, яке вже зареєстровано за іншою особою.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора з реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно, а тому цей спір має приватноправовий характер і з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII ), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекос залишити

без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко