Постанова

від 04.09.2018 по справі 813/3801/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №813/3801/17

адміністративне провадження №К/9901/55032/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (судді - Глушко І.В., Большакової О.О., Макарика В.Я.) у справі №813/3801/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Датекс ЛТД до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Датекс ЛТД (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

14 грудня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд постановою в адміністративний позов задовольнив повністю.

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, а також відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху отримана податковим органом 05 лютого 2018 року.

14 лютого 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява податкового органу про продовження процесуальних строків.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви податкового органу про продовження процесуальних строків для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Ця ухвала отримана податковим органом 23 березня 2018 року

20 квітня 2018 року відповідачем вдруге подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, одночасно подано заяву про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, запропоновано у десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати вмотивовану заяву про поновлення строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

Ця ухвала отримана відповідачем 07 травня 2018 року.

17 травня 2018 року відповідач на виконання вимог ухвали від 27 квітня 2018 року надав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на підставі пункту 4 частини першої статі 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

03 липня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення позивач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №813/3801/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер