Рішення

від 27.04.2018 по справі 361/2076/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2076/17

провадження № 2/361/211/18

27.04.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1, за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк» або Банк) звернулося до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просило стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року в розмірі 31392 грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 1600 грн. (а. с. 1-3, 85-86).

В обґрунтування позову зазначало, що 30 травня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_5 (далі - Позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 (далі - кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальникові на споживчі цілі кредит у розмірі 19600 грн., з яких 19400 грн. - на придбання товару (металопластикових вікон) у фізичної-особи підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6Р.) та 200 грн. на придбання пакету послуг «Повернемо загублене» , строком на 24 місяці до 30 травня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та щомісячної комісії у визначених договором розмірах. У порушення умов кредитного договору відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконала.

09 лютого 2017 року Банк надсилав Позичальникові вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором та вимагав сплатити всю суму заборгованості протягом 30 календарних днів. Однак дана вимога відповідачем не виконана.

Станом на 07 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором складає 31392 грн. 88 коп., з яких: 19600 грн. - заборгованість за простроченою сумою кредиту, 7 грн. 88 коп. - заборгованість по процентам, 11760 грн. - заборгованість за комісією та 25 грн. - пеня.

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8 у суді позов не визнали, проти його задоволення заперечували в повному обсязі, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона, маючи намір придбати металопластикові вікна у ФОП ОСОБА_9 вартістю 12000 грн., уклала 30 травня 2013 року із ПАТ «ОТП Банк» договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1. Після підписання даного договору вдома звернула увагу на те, що сума кредиту у договорі вказана 19600 грн., а не 12000 грн. як нею було обумовлено із ФОП ОСОБА_9,та з незрозумілою їй формою оплати. Наступного дня вона звернулася до Банку в усній формі із заявою про відмову від договору кредиту, однак їй повідомили, що це неможливо, оскільки її замовлення прийнято уже до роботи. Цілий тиждень вона їздила в офіс Банку, вимагаючи відмінити своє замовлення, однак це виявилося марним. Її письмову заяву про відмову від замовлення співробітники Банку прийняти категорично відмовилися. Для вирішення ситуації, що склалася, вона звернулася до прокуратури та через деякий час отримала відповідь, що кримінальне провадження на підставі її звернення закрито. Також зазначила, що згідно із кредитним договором металопластикові вікна їй так і не виготовили та не встановили, кошти за кредитним договором безпосередньо вона не отримувала, тому повертати їх вона не зобов'язана.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи, повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд він не повідомив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

30 травня 2013 року між позивачем ПАТ «ОТП Банк» і відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1.

За змістом п. 1.1 цього кредитного договору Банк надає ОСОБА_5 споживчий кредит у загальному розмірі 19600 грн., з яких: 19400 грн. - на придбання товару (металопластикових вікон) у продавця ФОП ОСОБА_6 та 200 грн. - на придбання пакету послуг «Повернемо загублене» , строком на 24 місяців до 30 травня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних та щомісячної комісії в розмірі 2,5 % від суми кредиту.

Відповідно до п. п. 1.4.1-1.4.7 даного договору Позичальник зобов'язувалася повністю повернути Банку суму кредиту не пізніше 30 травня 2015 року року, сплатити проценти за його користування та комісію за обслуговування кредиту в порядку та розмірах, вказаних у ОСОБА_10 платежів, який є Додатком № 1 та невід'ємною частиною даного кредитного договору.

Згідно із п. 3.19 вказаного договору сторони погодили, що підписанням цього договору, вони надають письмову згоду на його укладення, який їм повністю зрозумілий та з яким вони повністю погоджуються.

ОСОБА_10 платежів видно, що у рахунок погашення кредиту Позичальник щомісячно зобов'язувалася сплачувати платіж у розмірі 1307 грн., що включає проценти за користування кредитом, погашення основної суми кредиту та комісію.

Факт укладення та підписання особисто кредитного договору, Додатку № 1 до цього договору (ОСОБА_10 платежів), а також підписання інших документів, зокрема, інформаційного листка про умови кредитування, сукупну вартість кредиту (суму кредиту, розміри щомісячного платежу, процентів і комісії, абсолютне значення подорожчання кредиту) у судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 підтвердила. Також вона у суді пояснила, що раніше третя особа ФОП ОСОБА_6 встановлював їй металопластикове вікно згідно із укладеним ними договором, тому вона вирішила скористатися його послугами ще раз та поставити такі ж вікна на балкон.

У ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд встановив, що позивач ПАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за укладеним сторонами 30 травня 2013 року договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 виконав, надав відповідачу ОСОБА_5 кредит у загальному розмірі 19600 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 01 червня 2013 року № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 (а. с. 72, 90).

Проте, всупереч вимогам закону та умовам кредитного договору Позичальник своїх зобов'язань за цим договором не виконала, заборгованість за кредитом, проценти за його користування та комісію Банку не сплатила.

Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 07 червня 2017 року ОСОБА_5 має перед ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2013 року в загальному розмірі 31392 грн. 88 коп., з яких: 19600 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 7 грн. 88 коп. - заборгованість за простроченими процентами, 11760 грн. - заборгованість за комісією та 25 грн. - пеня.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п. п. 17 і 23).

За змістом положень абз. 3 ч. 4 ст. 11 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, що діяли на час укладення кредитного договору, Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 та 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання їх недійсними.

Із умов п. 1.4.5 договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року, укладеного між сторонами, вбачається, що за обслуговування наданого кредиту Позичальник щомісяця, після закінчення строку дії визначеного цим договором пільгового періоду, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами сплачує Банку комісію, розмір якої зазначений у ОСОБА_10 платежів.

ОСОБА_10 платежів, що є Додатком № 1 до вказаного договору про надання споживчого кредиту, вбачається, що ОСОБА_5 разом із внесенням щомісячного платежу в розмірі 816,83 грн. у рахунок погашення основної суми кредиту повинна була сплачувати на користь Банку щомісячно комісію за обслуговування кредиту в розмірі 490 грн., що, виходячи з умов кредитного договору, є платою за обслуговування наданого кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що умови договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_5, щодо сплати Позичальником на користь Банку за обслуговування кредиту щомісячної комісії в розмірі 490 грн. є нікчемними і незаконними, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в загальному розмірі 11760 грн. на вимогах закону не ґрунтуються та задоволенню не підлягають.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Будь-яких доказів на обґрунтування вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 пені в розмірі 25 грн., зокрема, за який період та за невиконання Позичальником яких саме зобов'язань нарахована ця сума пені, позивачем ПАТ «ОТП Банк» суду не надано.

У розрахунку суми боргу за кредитним договором (а. с. 59-71) розрахунок пені відсутній взагалі, обґрунтування правомірності заявлених вимог про стягнення пені відповідно до норм закону чи умов договору позовна заява ПАТ «ОТП Банк» теж не містить.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що обґрунтованість стягнення на користь Банку із відповідача суми пені в розмірі 25 грн. позивачем у суді не доведена, тому позов у цій частині задоволенню теж не підлягає.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог закону та умов укладеного сторонами 30 травня 2013 року кредитного договору № НОМЕР_1 на користь позивача ПАТ «ОТП Банк» із відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню заборгованість за цим договором у загальному розмірі 19607 грн. 88 коп., з яких: 19600 грн. - заборгованість за кредитом і 7 грн. 88 коп. - заборгованість за процентами.

В іншій частині, зокрема у стягненні з ОСОБА_5 на користь Банку 11760 грн. - заборгованості за комісією і 25 грн. - пені, позов задоволенню не підлягає у зв'язку його необґрунтованістю та не доведеністю.

Також із відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1600 грн.

Доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що оскільки Банком не доведено факту передання грошей Позичальникові, тому кредитний договір не є укладеним, у зв'язку з чим правові підстави стягнення з неї заборгованості за кредитним договором відсутні, зазначених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до умов п. 1.2.3 укладеного сторонами та підписаного особисто відповідачем ОСОБА_5 кредитного договору № НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року підставою для перерахування Банком коштів продавцям є оригінал цього договору. Банк перераховує кошти продавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Банком оригіналу свого примірника даного договору.

На виконання умов вказаного вище, укладеного ОСОБА_5 кредитного договору Банк перерахував продавцям ФОП ОСОБА_6 і ТОВ «майСейфеті» грошові кошти в розмірі 19400 грн. та 200 грн. відповідно, що підтверджується дослідженими в суді меморіальними ордерами.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Ознайомившись детально з умовами укладеного 30 травня 2013 року кредитного договору № НОМЕР_1, вважаючи, що цим договором порушуються права Позичальника, бажаючи розірвати вказаний кредитний договір, відповідач ОСОБА_5 могла звернутися до суду в установленому законом порядку з позовом про зміну або розірвання кредитного договору, чого остання не зробила.

Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» і посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_9 не виконав належним чином своїх зобов'язань перед ОСОБА_5 щодо встановлення відповідачу металопластикових вікон згідно із укладеним ними договором (індивідуальний номер замовлення DH-882і) від 30 травня 2013 року (а. с. 104), оскільки як встановлено у судовому засіданні Банк на виконання умов кредитного договору перерахував третій особі ФОП ОСОБА_9 для оплати виконання цього договору (замовлення) грошові кошти в розмірі, визначеному сторонами у кредитному договорі.

У випадку неналежного виконання ФОП ОСОБА_9 своїх зобов'язань за договором про виконання робіт від 30 травня 2013 року по виготовленню та встановленню відповідачу металопластикових вікон, ОСОБА_5 не позбавлена можливості у визначеному законом порядку звернутися до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року в розмірі 19607 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сім) грн. 88 коп., з яких: 19600 грн. - заборгованість за кредитом, 7 грн. 88 коп. - заборгованість за процентами; та судовий збір

у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.