Постанова

від 10.12.2018 по справі 361/2076/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/2076/17 головуючий у суді І інстанції - Дутчак М.І.

провадження № 22-ц/824/3007/2018 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_6 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банк до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ПАТ ОТП Банк звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2004017850 від 30 травня 2013 року, укладеним між АТ ОТП Банк та ОСОБА_6 у сумі 31 392 грн. 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 травня 2013 року між АТ ОТП Банк та ОСОБА_6.був укладений договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав позичальникові на споживчі цілі кредит у розмірі 19 600 грн., з яких 19 400 грн. - на придбання товару (металопластикових вікон) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та 200 грн. на придбання пакету послуг Повернемо загублене , строком на 24 місяці до 30 травня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом та щомісячної комісії у визначених договором розмірах. У порушення умов кредитного договору відповідач своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконала. 09 лютого 2017 року банк надсилав позичальникові вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором та вимагав сплатити всю суму заборгованості протягом 30 календарних днів. Однак, дана вимога відповідачем не виконана. Станом на 07 червня 2017 року у ОСОБА_6 утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.

РішеннямБроварського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2018 року позов ПАТ ОТП Банк задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ ОТП Банк заборгованість за кредитним договором № 2004017850 від 30 травня 2013 року в розмірі 19 607 грн. 88 коп., з яких: 19 600 грн. - заборгованість за кредитом, 7 грн. 88 коп. - заборгованість за процентами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, щосуму кредиту отримав ОСОБА_7, який зобов'язаний виготовити їй металопластикові вікна. Суд не дослідив чи дійсно третя особа отримала суму кредиту. Суд не дав оцінку тому доводу, що операція з перерахунку коштів відбувається у місті Києві, тому які правові підстави для посвідчення документу офісу , який знаходиться за межами Києва. Суд не взяв до уваги те, що датою надання кредиту є 30 травня 2013 року, а меморіальний ордер оформлений 01 червня 2013 року, що також підтверджує факт неотримання грошових коштів особисто відповідачем. У матеріалах справи відсутня заява відповідача на отримання кредиту та немає жодного позитивного рішення щодо його надання. У договорі зазначено суму першого внеску за товар, однак, грошові кошти відповідачем не вносилися, а засвідчена позивачем копія товарного чеку від 30 травня 2013 року, підписана третьою особою не є належним доказом, оскільки не підтверджує факт перерахування відповідачем зазначеної суми банку.

У матеріалах справи міститься відзив АТ ОТП Банк , в якому він зазначає, що банк виконав свої зобов'язання за договором, надав споживчий кредит ОСОБА_6 та перерахував кредитні кошти на користь продавців в рахунок оплати товару та послуг за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 30 травня 2013 року між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2004017850, згідно якого банк надав позичальнику ОСОБА_6 споживчий кредит на придбання товару у продавця на загальному суму 19 600 грн., з яких 19 400 грн. - на придбання товару (металопластикових вікон) у фізичної-особи підприємця ОСОБА_7 та 200 грн. на придбання пакету послуг Повернемо загублене (а.с.7).

Згідно з меморіальними ордерами від 01 червня 2013 року № 2900750333 і № 2900749575 ПАТ ОТП Банк виконав зобов'язання за договором (а.с.72, 90).

Згідно розрахунку, наданого ПАТ ОТП Банк , станом на 07 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором від 30 травня 2013 року складає 31392 грн. 88 коп., з яких: 19600 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 7 грн. 88 коп. - заборгованість за простроченими процентами, 11760 грн. - заборгованість за комісією та 25 грн. - пеня (а.с.59, Т.1).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог закону та умов укладеного між сторонами кредитного договору на користь позивача із відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 19607 грн. 88 коп.Умови договору про надання споживчого кредиту щодо сплати позичальником на користь банку за обслуговування кредиту щомісячної комісії в розмірі 490 грн. є нікчемними і незаконними.Будь-яких доказів на обґрунтування вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_6 пені в розмірі 25 грн., зокрема, за який період та за невиконання позичальником яких саме зобов'язань нарахована ця сума пені, позивачем суду не надано.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ ОТП Банк зазначає, що він надав позичальнику кредит на споживчі цілі, а саме придбання товарів та послуг у ФОП ОСОБА_7 на суму 19 400 грн. та придбання пакету Повернемо загублене у розмірі 200 грн.

На підтвердження позовних вимог ПАТ ОТП Банк надав договір про надання споживчого кредиту, меморіальні ордери від 01 червня 2013 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_6 вказує на те, що вона не отримувала кошти за кредитним договором, а вони були перераховані третій особі ОСОБА_7 У матеріалах справи відсутня заява відповідача на отримання кредиту та немає жодного позитивного рішення щодо його надання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту зазначено, що метою контролю за цільовим використанням кредиту, банк перераховує визначені у п.1.1 цього договору суми кредиту на користь продавців в рахунок оплати товару за послуг.

Відповідач підписала кредитний договір, а, отже, погодилася з його умовами, у тому числі з перерахунком коштів продавцю ОСОБА_7 У зв'язку з цим, посилання ОСОБА_6 на неотримання нею коштів за кредитним договором не заслуговують на увагу.

В апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що датою надання кредиту є 30 травня 2013 року, а меморіальний ордер оформлений 01 червня 2013 року.

Згідно наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів 01 червня 2013 року ПАТ ОТП Банк перерахував продавцям кошти на виконання умов договору про надання споживчого кредиту. У пункті 1.2.3 договору, укладеного між сторонами, зазначено, що банк перераховує кошти продавцю протягом трьох робочих днів з дати отримання банком оригіналу свого примірника даного договору. Оригінал договору був отриманий у день його підписання, тобто 30 травня 2013 року, а тому кошти були перераховані у строк, визначений договором.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач також зазначає, що у договорі вказано суму першого внеску за товар. Однак, грошові кошти відповідачем не вносилися, а засвідчена позивачем копія товарного чеку від 30 травня 2013 року не є належним доказом, оскільки не підтверджує факт перерахування відповідачем зазначеної суми банку.

Проте, зазначений у договорі початковий внесок у розмірі 6 076 грн. не свідчить про те, що вказана сума повинна була перераховуватися банку відповідачем, а сума початкового внеску не є предметом судового розгляду. Позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 600 грн. і вказана сума не включає у себе початковий внесок.

Відповідач не надала доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач не була позбавлена права звернутися до суду, якщо вважала, що кредитним договором порушуються її права як позичальника.

Отже, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, ОСОБА_6 не надала будь-яких доказів, які вказують на відсутність між нею та ПАТ ОТП Банк договірних відносин та на безпідставність заявлених банком позовних вимог.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків, а, відтак, вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ ОТП Банк не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуОСОБА_6 залишити без задоволення.

РішенняБроварського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.

Судді: Фінагеєв В.О.

КашперськаТ.Ц.

Яворський М.А.