Постанова

від 28.08.2018 по справі 495/5572/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5571/18

Номер справи місцевого суду: 495/5572/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ПП Рута - ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Рута на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства РУТА до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

встановив:

Приватне підприємство (далі ПП) Рута звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення на користь ПП РУТА грошових коштів, а саме:

- нанесену матеріальну шкоду у розмірі 15 218,00 грн.;

- грошову компенсацію за нанесені збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 30 000,00 грн.;

- суму за нанесені збитки у вигляді витрат на перевезення та монтаж нового біг-борду у розмірі 11 054,00 грн.;

- сплачений судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Свої позовні вимоги ПП РУТА обґрунтовувало тим, що рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 14.02.2007 року ПП Рута був наданий дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у вигляді наземного рекламного щиту (рекламоносія, бігборду) за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Центральний район, в'їзд зі сторони м. Білгород-Дністровська (район бази відпочинку Лазурний берег ). Зазначений рекламоносій містив інформацію про рекламу бази відпочинку РУТА .

Згідно листа ГУНП в Одеській області від 14.03.2016 року, термін дії узгодження на розміщення вказаного біг-борду продовжено до 01 квітня 2018 року.

Разом з тим, 14 червня 2016 року директор бази відпочинку РУТА ОСОБА_6 помітив відсутність рекламоносія на своєму місці розташування. Про факт незаконного демонтажу рекламоносія, та його відсутність на своєму місці, 15 червня 2016 року начальником охорони ПП РУТА ОСОБА_7 було складено відповідний Акт.

Також, начальник охорони ПП РУТА ОСОБА_7 викликав поліцію, та директором бази відпочинку РУТА ОСОБА_6 було подано заяву до поліції про незаконний демонтаж Рекламоносія. В ході розслідування поданої заяви, були отримані письмові пояснення від ОСОБА_8 - адміністратора бази відпочинку Лазурний берег , біля якої і був розташований рекламоносій, з яких вбачається, що перенесення зупинки громадського транспорту та будівництво кам'яної пішохідної доріжки на фундаменті з цементу здійснювалось працівниками бази відпочинку Лазурний берег , яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Озерна 1, на підставі Рішення Виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 24.12.2015 р. № 215 про надання Дозволу ОСОБА_4, на проведення благоустрою прилеглої території до бази відпочинку Лазурний берег .

Також позивач зазначив, що під час того, як співробітники поліції оглядали місце події, де був розташований рекламоносій, до них підійшов чоловік який представився директором бази відпочинку Лазурний берег , як пізніше стало відомо, це був відповідач ОСОБА_4, та повідомив, що це він демонтував рекламний щит, посилаючись на те, що щит встановлений незаконно, однак, документів на підтвердження цього не надав.

Станом на день звернення до суду з даним позовом, на місці рекламоносія розташована перенесена зупинка громадського транспорту, та збудована кам'яна пішохідна доріжка на фундаменті з цементу.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив його вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що оскільки сам факт незаконного демонтажу рекламного біг-борду відповідачем не доведений позивачем, то, відповідно і позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди на думку представника відповідача, також задоволенню не підлягають.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог ПП РУТА до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП РУТА ставить питання про скасування вищевказаного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2018 рокута ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги ПП РУТА задовольнити в повному обсязі .

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів того, що саме відповідач ОСОБА_10 демонтував Рекламоносій ПП РУТА , та що діями відповідача позивачу завдано шкоди.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_4 особисто заявив працівникам поліції що рекламоносій демонтований на підставі його розпорядження та на його місці ніколи нічого не буде, та вказав, що це може підтвердити начальник охорони ПП фірма РУТА . Також зазначив, що оскільки Рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 24.12.2015 року №215 відповідачу було надано дозвіл на проведення благоустрою прилеглої території до бази відпочинку Лазурний берег , то діючи нібито на підставі зазначеного рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради, були розпочаті землевпорядні роботи з вимощенням кам'яної пішохідної доріжки та перенесення зупинки громадського транспорту на 10 метрів праворуч. Тобто під час будування цієї доріжки та перенесення зупинки, був незаконно демонтований рекламоносій, що на думку позивача свідчить про те, що демонтаж рекламоносія був здійснений виключно в інтересах відповідача ОСОБА_4 З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну та моральну шкоду, яку він спричинив своєю протиправною поведінкою.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, з посиланням на те, що він не приймав участі у демонтажі рекламоносія позивача, а тому не повинен відшкодовувати йому будь-яку шкоду.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Так, факт того, що рішенням виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 14.02.2007 року ПП РУТА був наданий дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у вигляді наземного рекламного щиту (рекламоносія, біг-борду), який містив інформацію про рекламу бази відпочинку РУТА , та був розміщений за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Центральний район, в'їзд зі сторони м. Білгород-Дністровського (район бази відпочинку Лазурний берег ), визнані сторонами та підтверджуються матеріалами справи, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

З цих же підстав не підлягають доказуванню ті обставини, що згідно листа ГУНП в Одеській області від 14.03.2016 року, термін дії узгодження на розміщення вказаного біг-борду продовжено до 01 квітня 2018 року.

Також не підлягають доказуванню ті обставини, що вказаний рекламоносій ПП РУТА , був демонтований.

Спірним в даному випадку є питання стосовно того, чи завдано шкоди позивачу - ПП Рута , про яку зазначено в позові, та чи завдано цієї шкоди неправомірними діями відповідача ОСОБА_4

Вирішуючи дане питання, суд першої інстанції дослідив обставини справи та окрім обставин, які викладені в позовній заяві і доводів представника позивача, суд проаналізував доводи представника відповідача ОСОБА_9, який заперечував проти позовних вимог, та який суду заявив, що його довіритель ОСОБА_4 не здійснював цього демонтажу та заперечує факт того, що він здійснив цей демонтаж. Стосовно показань свідка ОСОБА_7, то, як сам він пояснив, про демонтаж рекламоносія йому стало відомо від працівників бази відпочинку Лазурний Берег , які ж і пояснили де розташовані рекламоносії, і що відповідальним за них є ОСОБА_4 Тобто, особисто свідок ОСОБА_7 не бачив, що саме ОСОБА_4 здійснював демонтаж рекламоносія, а це йому стало відомо зі слів працівників бази відпочинку Золотий Берег . Крім того, висновок Білгород-Дністровського ВП ГУНП від 08.07.2016 року також не містить відомостей про те, що саме ОСОБА_4 здійснив демонтаж рекламоносія, його прізвище у даному висновку взагалі не фігурує.

З цих підстав, суд першої інстанції обгрунтовано критично віднісся до показань свідка ОСОБА_7 про те, що демонтаж рекламоносія здійснив особисто ОСОБА_4

Більше того, згідно акту незаконного демонтажу біг-борда від 15.06.2016 року, наданого представником позивача, належний ПП РУТА біг-борд був демонтований невідомими особами (а.с. 72).

Проте, в ході розгляду справи представник позивача неодноразово вказував, що ОСОБА_4 віддав відповідне розпорядження щодо знесення рекламоносія, яке було виконано працівниками бази відпочинку Лазурний Берег . Однак, під час розгляду справи представником позивача не заявлялись клопотання стосовно залучення в якості співвідповідачів осіб, які здійснили демонтаж рекламоносія, а суд в силу принципу диспозитивності процесу, який передбачений ст. 13 ЦПК України не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що сам по собі факт наявності рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради щодо надання дозволу ОСОБА_4 на благоустрій прилеглої території, не може бути розцінений судом як доказ його вини у здійсненні демонтажу рекламоносія ПП РУТА .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів суду того, що саме відповідачем йому завдано шкоди.

При цьому суд виходив із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.49 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме вину відповідача ОСОБА_4П у демонтажу рекламоносія.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що представником позивача в порушення статті 81 ЦПК України не було надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідачем ОСОБА_4 було проведено демонтаж рекламоносія і що останній має відповідати перед ПП РУТА за завданому останньому майнової шкоди, упущеної вигоди, грошової компенсації за перевезення та монтаж нового біг-борда.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства РУТА залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.09.2018 рок у.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_11

ОСОБА_2