Рішення

від 03.09.2018 по справі 906/644/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/644/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

секретаря судового засідання: Євдокимової В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №19 від 25.07.2018

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт Д" (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м. Радомишль, Житомирська обл.)

про стягнення 17782,62 грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за придбаний товар у сумі 17782,62 грн, з яких: 15063,20 грн - основний борг, 595,51 грн - 3% річних та 2123,91 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою від 03.08.2018 суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 03.09.2018 о 11:00.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав. Повідомив, що заборгованість за поставлений товар не сплачена, у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи повідомлений належний чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про врученні ухвали суду (а.с. 22).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: видаткову накладну №ГД02342 від 31.03.2017, довіреність №1323 від 31.03.2017, довідку про включення до ЄДРПОУ та інші.

Заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт Д" (позивач) на підставі усної домовленості продало Публічному акціонерному товариству "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (відповідач) товар на загальну суму 15063,20 грн.

Факт передачі товару у власність підтверджується видатковою накладною №ГД02342 від 31.03.2017 (а.с. 10). Товар, перелічений у вказаній накладній, отримав представник відповідача за довіреністю (а.с.11).

Відповідач свої зобов'язання з оплати продукції не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" заборгованості за проданий товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є договірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 15063,20 грн, виник обов'язок оплатити його.

З огляду на викладене, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Положеннями ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 ЦК України)

Отже, з вказаної норми випливає обов'язок відповідача повністю оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, прийнявши від позивача товар згідно з видатковою накладною №ГД02342 від 31.03.2017, у відповідача відповідно до ст.692 ЦК України виник обов'язок одразу оплатити його.

На підставі ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у п.1.7 роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, розрахунків з позивачем за поставлену продукцію не здійснив, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати боргу.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги у сумі 15063,20 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 595,51 грн - 3% річних та 2123,91 грн - інфляційних втрат.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3% річних в сумі 595,51 грн проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому суд задовольняє вказану вимогу в заявленому розмірі .

Інфляційні нарахування на суму боргу також не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.1 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У зв'язку з цим, суд здійснив перерахунок інфляційних за період квітень 2017 по червень 2018, за результатами якого сума інфляційних становить 2018,48 грн.

- квітень 2017: 15063,20 (сума боргу, на яку здійснюється нарахування позивачем) грн х 100,9 % (індекс інфляції) /100% - 15063,20,00 грн = 135,57 грн;

- травень 2017: 15063,20 грн х 101,3 % /100% - 15063,20 грн = 195,82 грн;

- червень 2017: 15063,20 грн х 101,6 % /100% - 15063,20 грн = 241,01 грн;

- липень 2017: 15063,20 грн х 100,2 % /100% - 15063,20 грн = 30,13грн

- серпень 2017: 15063,20 грн х 99,9 % /100% - 15063,20 грн = дефляція

- вересень 2017: 15063,20 грн х 102% /100% - 15063,20 грн = 301,26 грн;

- жовтень 2017: 15063,20 грн х101,2 %/100% - 15063,20 грн = 180,76 грн;

- листопад 2017: 15063,20 грн х100,9 %/100% - 15063,20 грн = 135,57 грн;

- грудень 2017: 15063,20 грн х101 %/100% - 15063,20 грн = 150,63 грн;

- січень 2018: 15063,20 грн х101,5 %/100% - 15063,20 грн = 225,95 грн;

- лютий 2018: 15063,20 грн х100,9 %/100% - 15063,20 грн = 135,57 грн;

- березень 2018: 15063,20 грн х101,1 %/100% - 15063,20 грн = 165,70 грн;

- квітень 2018: 15063,20 х 100,8%/100 % - 15063,20 =120,51 грн;

- травень 2018: 15063,20 х 100% /100% - 15063,20 =0;

- червень 2018: 15063,20 х100% /100% -15063,20 = 0;

Отже, суд відмовляє в задоволенні 105,43 грн інфляційних (2123,91-2018,48).

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку позовні вимоги в частині стягнення 15063,20 грн заборгованості за товар, 595,51 грн 3% річних та 2018,48 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стаття 73 ГПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

А тому судовий збір в розмірі 1762,00 грн покладається на ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, 71, ідентифікаційний код 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт Д" (10003, м. Житомир, вул. Покровська, 54, ідентифікаційний код 38500163)

-15063,20 грн заборгованості;

-595,51 грн 3% річних;

-2018,48 грн інфляційних втрат;

-1762,00 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.09.18

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу; 2,3- сторонам (рек. з пов)