Рішення

від 04.09.2018 по справі 910/9393/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2018Справа № 910/9393/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9393/18

за позовом територіального медичного об'єднання Психіатрія у місті Києві;

до приватного підприємства АКСА-М-2 ;

про стягнення 114 297,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванов В.А., довіреність № 061/203/1-01/2120 від 28.08.2018р.;

Гарбар І.І., довіреність № 061/203/1-01/2119 від 28.08.2018р.;

від відповідача : Ігнатенко В.В., довіреність № б/н від 07.08.2018р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Територіальне медичне об'єднання "Психіатрія" у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "АКСА-М-2" про стягнення 220 032,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 1 про надання послуг з прання білизни від 25.09.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 189 481,88 грн., за прострочення сплати якої нараховані штраф у сумі 20843,00 грн. та пеня в розмірі 9707,70 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, у зв'язку з наявністю відповідного клопотання позивача. Судове засідання призначено на 30.08.2018р.

23.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові пояснення. В обґрунтування заперечень, відповідач зазначив, що вважає факт надання послуг недоведеним, оскільки ним, як змовником, будь-якого об'єму білизни позивачу не передавалось, що підтверджується відсутністю вхідних Актів прийому білизни та вихідних Актів повернення білизни виконавцем замовнику. А також, вказує про відсутність у нього будь-яких зобов'язань щодо оплати послуг позивача через відсутність замовлення та підписаного з його боку Акту № 5 від 24.04.2018р. про надання послуг.

30.08.2018р. до початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшла заява про перенесення судового засідання, у зв'язку з необхідністю підготувати відповідь на відзив відповідача, який вчасно не був отриманий позивачем.

В судовому засіданні 30.08.2018р. оголошено перерву до 04.09.2018р.

04.09.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатковими доказами по справі.

Присутні у судовому засіданні 04.09.2018р. представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві, а також на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2018р. про відкриття провадження у справі надали витребувані розрахунки.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, видалених у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.09.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2018р. між Територіальним медичним об'єднання "Психіатрія" у місті Києві (далі - виконавець) та приватним підприємством "АКСА-М-2" (далі - замовник) укладено договір про надання послуг з прання білизни №1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: Надання послуг з прання білизни з виконанням у повному обсязі вимог, висунутих до якості прання та забезпечити дотримання санітарних норм по виконанню послуг Замовника з дотримання державних стандартів України, а замовник приймає на себе зобов'язання прийняти готову продукцію і провести оплату за наданні послуги в строки та порядку, передбаченим цим договором.

Згідно п. 1.2. договору, найменування послуг: прання білизни; сушіння і прасування наданих виробів.

Відповідно до п. 2.1. договору, розрахунок вартості наданих виконавцем замовнику послуг з прання білизни здійснюється на підставі калькуляції, що є додатком до цього договору, за фактично наданий обсяг послуг.

Замовник здійснює оплату за надані послуги в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі Акту виконаних робіт (п. 2.2. договору).

Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць (п. 2.3. договору).

За умовами п. 3.1. договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.3. договору, термін надання послуг протягом 3 робочих днів від дня отримання виробів, які підлягають пранню.

Згідно п. 3.4. договору, після закінчення робіт виконавець надає замовникові акт виконаних робіт у двох примірниках.

У п. 3.5. договору сторони погодили, що замовник протягом 7 днів від дня одержання акта виконаних робіт зобов'язаний надіслати виконавцеві підписаний акт виконаних робіт або обґрунтовану відмову від приймання робіт.

3а порушення умов оплати замовник сплачує штрафні санкції в розмірі 0,2% від суми договору за кожен прострочений день оплати та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен день прострочення, відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (п. 5.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дає до або повного його виконання (п. 9.1. договору).

06.06.2018р. позивач направив відповідачу претензію №061/203/1-05/1418 від 05.06.2018. про оплату наданих послуг в сумі 189 481,88 грн., до якої додав Акт №5 від 24.04.2018р. про надання послуг у період з 21.03.2048р. по 20.04.2018р. на суму 189 491,88 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та чеком від 06.06.2018р.

Вказана претензія отримана відповідачем 07.06.2018р., про що свідчить залучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у сумі 189 481,88 грн., за прострочення сплати якої нараховані штраф у сумі 20 843,00 грн. та пеня в розмірі 9 707,70 грн.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що факт надання послуг є недоведеним, оскільки ним, як змовником, будь-якого об'єму білизни позивачу не передавалось, що підтверджується відсутністю вхідних Актів прийому білизни та вихідних Актів повернення білизни виконавцем замовнику. А також, вказує про відсутність у нього будь-яких зобов'язань щодо оплати послуг позивача через відсутність замовлення та підписаного з його боку Акту №5 від 24.04.2018р. про надання послуг.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що замовник протягом 7 днів від дня одержання акта виконаних робіт зобов'язаний надіслати виконавцеві підписаний акт виконаних робіт або обґрунтовану відмову від приймання робіт.

Судом встановлено, що 06.06.2018р. позивач направив відповідачу претензію №061/203/1-05/1418 від 05.06.2018р. про оплату наданих послуг в сумі 189 481,88 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та чеком від 06.06.2018р.

До вказаної претензії додано для підписання Акт №5 від 24.04.2018р. про надання послуг у період з 21.03.2018р. по 20.04.2018р. на суму 189 491,88 грн.

Факт отримання претензії №061/203/1-05/1418 від 05.06.2018р. та Акту №5 від 24.04.2018р. про надання послуг відповідачем також не заперечується.

Матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем обґрунтованої відмови від приймання робіт в порядку, визначеному п. 3.5. договору.

Порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо підписання акта не може бути підставою для звільнення його від обов`язку оплати отриманих ним послуг

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Акту №5 від 24.04.2018р. про надання послуг вважається підписаним, а послуги - наданими виконавцем та прийнятими замовником на загальну суму 189 491,88 грн. без будь-яких заперечень і зауважень.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як і не спростовує викладеного відсутність відповідного замовлення, актів прийому білизни та вихідних актів повернення білизни, які, як пояснили учасники судового процесу, за попередні періоди також не оформлювались.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та п. п.2.3. договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за Актом №5 від 24.04.2018р. є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договором настав, а доказів сплати заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 189 491,88 грн.

Крім того, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг за договором, позивачем заявлено до стягнення з останнього штраф у сумі 20 843,00 грн. та пеня в розмірі 9 707,70 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно п. 5.2. договору за порушення умов оплати замовник сплачує штрафні санкції в розмірі 0,2% від суми договору за кожен прострочений день оплати та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен день прострочення, відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

З викладеного вбачається, що передбачений умовами договору штраф за порушення основного зобов'язання в розмірі 0,2% від суми договору за кожен прострочений день оплати за своєю правовою природою є пенею.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання замовником, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв'язку із викладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 20 843,00 грн. штрафу.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 9 707,70 грн., судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем неправомірно визначено початок прострочення зобов'язання з оплати послуг, починаючи з 16.05.2018р.

Так, за умовами п. 3.1. договору оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Проте, Акт №5 від 24.04.2018р. позивачем направлено відповідачу тільки 06.06.2018р. та отриманий останнім - 07.06.2018р., а доказів вручення його раніше суду не надано, тому виходячи з положень ст. 530 ЦК України, якими передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, відповідач повинен був сплатити заборгованість не пізніше 14.06.2018р., тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, за розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за період з 15.06.2018р. по 09.07.2018р. (дата визначена позивачем) становить 4 412,59 грн., у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з прання білизни №1 від 03.01.2018р. щодо оплати наданих послуг належним чином доведений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково в розмірі 189 481,88 грн. основного боргу та 4 412,59 грн. пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "АКСА-М-2" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 119-121; ідентифікаційний код 32669237) на користь Територіального медичного об'єднання "Психіатрія" у місті Києві (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 103; ідентифікаційний код 01994072) заборгованість в сумі 189 481 грн. 88 коп., пеню в сумі 4 412 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 908 грн. 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 06.09.2018р.

Суддя А.І. Привалов