Рішення

від 30.08.2018 по справі 910/4742/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2018Справа № 910/4742/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Бондаренко М.В.,

розглянувши справу № 910/4742/18

за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до житлово-будівельного кооперативу Київ-5

про стягнення 151 550,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дяченко В.Є., довіреність № 590 від 10.04.2018р.;

від відповідача: Сенчило В.В., довіреність б/н від 07.05.2018р.;

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" про стягнення 151 550,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору № 05701/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 24.05.2005р. щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. послуг утворилась заборгованість у сумі 97811,29 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані інфляційні втрати в розмірі 30281,60 грн., 3% річних - 6280,58 грн., пеня - 12 286,31 грн., штраф - 4890,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4742/18; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 17.05.2018р.

07.05.2018р. через загальний відділ господарського суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами, в якому відповідач зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем. Також, відповідач вказує про неправильне нарахування заборгованості за стоки гарячої води, яка розрахована пропорційно кількості мешканців будинку, а не за показниками лічильників спожитої гарячої води.

14.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на наявності заборгованості у відповідача в загальній сумі 97811,29 грн.

16.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли додаткові заперечення на позовну заяву.

Присутній у судовому засіданні 17.05.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на обставини та докази, наведені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, наполягаючи на відсутності заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, в засіданні суду було оголошено перерву до 31.05.2018р.

24.05.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 31.05.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити клопотання про витребування доказів у ПАТ Київенерго щодо обсягів гарячої води, поставленої відповідачу у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р.

Представники відповідача проти позову заперечили та зазначили про наявність в матеріалах справи актів, підписаних з ПАТ Київенерго щодо обсягів спожитої гарячої води за спірний період.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018р. відкладено розгляд справи № 910/4631/18 на 14.06.2018р. Витребувано у публічного акціонерного товариства Київенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" ЖБК "Київ-5" до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 24, у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р., а також зобов'язано сторони подати суду додаткові докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

12.06.2018р. через канцелярію суду від ПАТ "Київенерго" надійшла витребувана судом інформація, а також від позивача пояснення та частково витребувані судом докази.

Присутні в судовому засіданні 14.06.2018р. представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги та виклали свої додаткові пояснення по справі.

Представники відповідача наполягали на відсутності заборгованості перед позивачем та просили зобов'язати останнього надати розгорнутий акт звірки взаєморозрахунків.

В судовому засіданні 14.06.2018р., заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши пояснення позивача, відзив відповідача та додаткові заперечення до відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження, оскільки для встановлення правомірності заявлених позовних вимог є потреба у дослідженні додаткових доказах по справі та можливим викликом спеціаліста позивача, що володіє спеціальними знаннями, що має наслідком вчинення судом відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначено підготовче засідання на 12.07.2018р. та витребувано у сторін певні докази та пояснення.

03.07.2018р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, до якого додано додаткові пояснення по справі, уточнений розрахунок позовних вимог, докази направлення на адресу відповідача акту звірки взаєморозрахунків.

11.07.2018р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли заперечення по справі з витребуваними судом доказами.

Присутній у судовому засіданні 12.07.2018р. представник позивача зазначив про те, що станом на день розгляду справи не отримав від відповідача заперечень, поданих суду 11.07.2018р., та просив надати час на ознайомлення з ними.

Представник відповідача повторно просив зобов'язати позивача провести з відповідачем звірку взаєморозрахунків, оскільки надісланий акт звірки жодним чином не відрізняється від розрахунку заявлених позовних вимог.

Суд, дослідивши розрахунки позовних вимог, подані через канцелярію суду 03.07.2018р., встановив, що суми, визначені у цих розрахунках, відрізняються від сум, зазначених у позовній заяві, що потребує відповідного уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018р. відкладено підготовче засідання у справі № 910/4742/18 на 02.08.2018р.

01.08.2018р. через канцелярію суду від позивача отримано додаткові пояснення, в яких позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. заборгованість у сумі 45000,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 9615,84 грн., 3% річних - 1611,41 грн., пеню - 5991,30 грн., штраф - 2250,04 грн.

Отже, з огляду на уточнені розрахунки позивача, загальний розмір позовних вимог станом на 01.08.2018р. становить 64 469,32 грн.

Крім того, 01.08.2018р. через канцелярію суду від відповідача отримано пояснення, в яких відповідач просить взяти до уваги акт звірки, поданий на судове засідання 12.07.2018р. та в позові відмовити повністю.

Присутній у судовому засіданні 02.08.2018р. представник позивача підтримав наступні позовні вимоги: заборгованість у сумі 45000,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 9615,84 грн., 3% річних - 1611,41 грн., пеню - 5991,30 грн., штраф - 2250,04 грн.

Представник відповідача наполягав на відсутності заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів у справі щодо встановлення факту наявності або відсутності заборгованості в сумі 45 000,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі №910/4742/18 на 16.08.2018р. При цьому, суд зобов'язав позивача надати розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені з урахуванням строків оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, визначених у п.п. 2.2.2, 2.2.4. договору; відповідача - виписки з особового рахунку або платіжні доручення з відміткою банку щодо оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, які були проведені у період з 01.01.2018р. по 30.04.2018р. та які відображені у контррозрахунку позовних вимог і в акті звірки взаєморозрахунків.

10.08.2018р. через канцелярію суду від позивача отримано додаткові пояснення, в яких зазначено про правильність розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені.

14.08.2018р. через канцелярію суду від відповідача отримано витребувані судом платіжні доручення.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні 16.08.2018р. було вирішено питання, визначені у частині другій статті 182 ГПК України, враховуючи письмову згоду всіх учасників справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та переходу до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав наступні позовні вимоги: заборгованість у сумі 45000,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 9615,84 грн., 3% річних - 1611,41 грн., пеню - 5991,30 грн., штраф - 2250,04 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем та невірне нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені, що виключає підстави їх стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.08.2018р.

В судовому засіданні 30.08.2018р. представники сторін будь-яких заяв або клопотань не подали та свої правові позиції відносно предмету спору підтримали.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.08.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2005р. між відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал", правонаступником якого виступає публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (яке перейменовано у приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал )(за договором - постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Київ-5" (за договором - абонент) було укладено Договір № 05701/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва (надалі - дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Пунктом 1.3 договору сторонами було визначено, що обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування (п. 2.1.1. договору).

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.2.1. договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги - доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2. договору).

Згідно п. 2.2.4. договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 4.2. договору передбачено що, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився оплатити (п. 4.6. договору).

В пункті 5.3. договору сторони погодили, що всі питання, не передбачені договором, регулюються чинним законодавством України.

Згідно викладеного в п. 7.1. договору, договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила про це іншу сторону.

Із дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (споживачів) до заяви № 581 від 26.04.2005, підписаної відповідачем (на оформлення договору), вбачається, що за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 24, наявні 2 лічильника, яким присвоєно особисті рахунки 730-83 та 730 -84.

На підтвердження факту виникнення заборгованості та надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод позивачем надано в матеріали справи акти про зняття показань з приладу обліку по особових рахунках 8-730-84, 8-730-83, 8-730-13; розшифровки рахунка абонента за кодом абонента 8-1063 та 8-51063; довідки ПАТ Радикал Банк вих. № 105 від 02.02.2018р., ПАТ Банк Кредит Дніпро вих. 51/12-617 від 08.02.2018р., ПАТ КБ Хрещатик вих. 9-1/355 від 05.02.2018р., в яких наведений реєстр інформаційних дебетових повідомлень, що надсилались на рахунок ЖБК Київ-5 за спірний період; витяги з реєстрів, наданих за спірний період Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо погашення заборгованості субвенціями та по пільгах, наданих ветеранам ВВВ, а також виписки з особового банківського рахунку позивача щодо проведених відповідачем оплат по кодам абонента 8-1063 та 8-51063.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись з позовом до суду, зазначав, що абоненту надано послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 на суму 371 410,55 грн., з яких сплачено 273 599,26 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 97 811,29 грн.

При цьому, як видно з розрахунку позовних вимог, позивач визначив заборгованість по коду 8-1063 (вода+стоки) заборгованість у сумі 28592,98 грн., по коду 8-51063 (стоки) - 69218,31 грн.

Під час з'ясування обставин справи судом встановлено, що при розрахунку заборгованості, яка виникла по коду абонента 8-51063 (стоки), позивачем не були враховані дані щодо відсутності у деякі місяці спірного періоду гарячого водопостачання у будинку.

Судом також встановлено, що позивачем належним чином не вчинялись дії щодо своєчасного отримання від ПАТ Київенерго інформації щодо обсягів гарячої води, спожитої ЖБК Київ-5 у спірний період, для відображення цих даних під час нарахування заборгованості за послуги приймання стічних вод у систему каналізації міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач тільки 06.04.2018р. звернувся до ПАТ Київенерго з проханням надати довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ Київенерго споживачам будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 24, у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р., що підтверджується залученим до позовної заяви листом ПрАТ АК Київводоканал за вих. №3601/12/8/02-18 від 04.04.2018р., адресований Керівнику департаменту продажу теплової енергії комерційної дирекції ПАТ Київенерго .

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, на підтвердження обсягів спожитої гарячої води додав до відзиву на позовну заяву акти надання послуг постачання гарячої води та акти звірки відсутності гарячого водопостачання, підписані з ПАТ Київенерго .

Проте, позивач надані відповідачем докази не визнав належними доказами, оскільки в нього відсутні дані щодо встановлення у будинку по вул. Булаховського, 24 в м. Києві приладів обліку гарячої води, які належним чином були опломбовані та зареєстровані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018р. за клопотанням позивача витребувано у публічного акціонерного товариства Київенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" ЖБК "Київ-5" до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 24, у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р.

12.06.2018р. Господарським судом міста Києва отримана відповідь ПАТ Київенерго з інформацією щодо обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" ЖБК "Київ-5" до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 24, у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р.

Так, згідно з інформацією, наданою ПАТ Київенерго у період з лютого по жовтень 2015 року, з квітня по листопад 2016 року, з листопада по грудень 2017 року постачання гарячої води споживачам будинку по вул. Булаховського, 24 в м. Києві не здійснювалось, що виключає можливість нарахування заборгованості відповідачу за послуги з приймання стічних вод спожитої гарячої води у вказаний період.

03.07.2018р. через канцелярію суду від позивача отримано додаткові пояснення, в яких позивач з урахуванням інформації, наданої ПАТ Київенерго здійснив уточнюючи розрахунки позовних вимог та визначив заборгованість відповідача за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. у загальній сумі 45000,73 грн. При цьому, заборгованість по коду 8-1063 (вода+стоки) становить 28 592,98 грн., по коду 8-51063 (стоки) - 16 407,75 грн.

В подальшому, позивач оформив зменшення розміру позовних вимог у вигляді додаткових пояснень за вих. № 1080/12 від 31.07.2018р. (вх. канцелярії Господарського суду міста Києва № 01-37/48530/18 від 01.08.2018р.), в яких просив суд стягнути з відповідача за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. заборгованість у сумі 45000,73 грн., інфляційні втрати в розмірі 9615,84 грн., 3% річних - 1611,41 грн., пеню - 5991,30 грн., штраф - 2250,04 грн.

В судових засіданнях, які відбулись 02.08.2018р., 16.08.2018р., 30.08.2018р. позовні вимоги підтримувались представником позивача саме у загальному розміру, визначеному станом на 01.08.2018р., в сумі 64 469,32 грн.

Таким чином, спір у справі виник щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 05701/4-08 від 24.05.2005р. в сумі 45 000,73 грн. за надані послуги з водопостачання і водовідведення, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в розмірі 9615,84 грн., 3% річних - 1611,41 грн., пеню - 5991,30 грн., штраф - 2250,04 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Житлово-комунальними послугами, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч.7 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Судом встановлено, що позивач є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільчих водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 05701/4-08 від 24.05.2005р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України , за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було присвоєно 2 (два) коди абонента:

1) 8-1063 - на послуги з постачання питної води (холодної води) та водовідведення;

2) 8-51063 - на послуги з відведення стоків (гарячої води).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 позивач здійснив постачання відповідачу холодної води на суму 291 864,31 грн. по коду 8-1063 та за період з 01.02.2015 по 31.12.2017 надав послуги водовідведення на загальну суму 26735,68 грн. по коду 8-51063, що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку по особових рахунках 8-730-84, 8-730-83, 8-730-13; розшифровками рахунка абонента за кодом абонента 8-1063 та 8-51063; довідками ПАТ Радикал Банк вих. № 105 від 02.02.2018р., ПАТ Банк Кредит Дніпро вих. 51/12-617 від 08.02.2018р., ПАТ КБ Хрещатик вих. 9-1/355 від 05.02.2018р., в яких наведений реєстр інформаційних дебетових повідомлень, що надсилались на рахунок ЖБК Київ-5 за спірний період; інформацією ПАТ Київенерго щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ "Київенерго" ЖБК "Київ-5" до будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 24, у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р., викладеної в листі від 11.06.2018р. за вих. № 202/52/824.

Проте, за твердженнями позивача, відповідач за надані послуги по коду 8-1063 розрахувався частково у розмірі 263 271,33 грн., та за надані послуги водовідведення по коду 8-51063 розрахувався у сумі 10327,93 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з реєстрів, наданими за спірний період Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо погашення заборгованості субвенціями та по пільгах, наданих ветеранам ВВВ, а також виписками з особового банківського рахунку позивача щодо проведених відповідачем оплат по кодам абонента 8-1063 та 8-51063.

Разом з тим, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, станом на момент подання відзиву (07.05.2018р.), заборгованість відповідача перед позивачем погашена повністю та має місце переплата, на підтвердження чого 14.08.2018р. було долучено платіжні доручення з відміткою банку № 119 від 02.01.2018р. на суму 10000,00 грн., № 153 від 21.03.2018р. на суму 10000,00 грн., № 154 від 27.03.2018р. на суму 28 592,15 грн., № 155 від 27.03.2018р. на суму 30000,00 грн., № 161 від 01.04.2018р. на суму 2560,80 грн., № 162 від 01.04.2018р. на суму 15701,69 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом досліджено надані відповідачем платіжні доручення, за результати чого, суд погоджується з твердженнями відповідача щодо погашення у повному обсязі заборгованості та наявності переплати, з огляду на "призначення платежу", зазначене у платіжних дорученнях № 119 від 02.01.2018р. на суму 10000,00 грн., № 153 від 21.03.2018р. на суму 10000,00 грн., № 154 від 27.03.2018р. на суму 28 592,15 грн., № 155 від 27.03.2018р. на суму 30000,00 грн.

При цьому, платіжні доручення № 161 від 01.04.2018р. на суму 2560,80 грн., № 162 від 01.04.2018р. на суму 15701,69 грн. не приймаються судом в якості доказів, що стосуються предмету спору, оскільки в призначенні платежу вказано оплата за надання послуг з водовідведення гарячої води за січень-березень 2018р. та сплата за постачання холодної води за січень-березень 2018р. , проте предметом спору охоплюється період стягнення заборгованості, яка виникла за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р.

Водночас, суд визнає безпідставними посилання позивача на те, що кошти, сплачені за платіжними дорученнями № 119 від 02.01.2018р. на суму 10000,00 грн., № 153 від 21.03.2018р. на суму 10000,00 грн., № 154 від 27.03.2018р. на суму 28 592,15 грн., № 155 від 27.03.2018р. на суму 30000,00 грн., були зараховані в рахунок погашення заборгованості за минулий період, що не визначений у даній справі, як спірний.

Так, в матеріалах справи наявний розгорнутий розрахунок позовних вимог, який було додано до позовної заяви, та в подальшому 01.08.2018р. подано уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог, згідно з якими у відповідача на 01.02.2015р. за кодом 8-1063 існувала переплата, а за кодом 8-51063 наявність заборгованості не зазначалась.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/9588/15. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу Київ-5 на користь публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал заборгованість у загальній сумі 51 814,89 грн., яка виникла за період з 01.03.2012р. по 30.06.2014р., та штрафні санкції.

09.12.2016р. державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду за виконавчим документом - наказом Господарського суду міста Києва № 910/9588/15 від 28.10.2015р.

Водночас, факт виникнення у відповідача заборгованості за договором № 05701/4-08 від 24.05.2005р. у період з 01.09.2014р. по 31.01.2015р., тобто за період, який не охоплюється предметами спору у справі № 910/9588/15 та справі № 910/4742/18, позивачем належними засобами доказування не підтверджено.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно не були зараховані платежі, проведені відповідачем на підставі платіжних доручень № 119 від 02.01.2018р. на суму 10000,00 грн., № 153 від 21.03.2018р. на суму 10000,00 грн., № 154 від 27.03.2018р. на суму 28 592,15 грн., № 155 від 27.03.2018р. на суму 30000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості в розмірі 45 000, 73 грн., яка виникла у період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р.

Таким чином, станом на 17.04.2018р. (дата звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва) у відповідача була відсутня заборгованість за послуги постачання питної води, водовідведення та приймання стічних вод гарячої води за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р., повне погашення якої відбулось ще 27.03.2018р.

З огляду на встановлені вище обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 000,73 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 9615,84 грн., 3% річних - 1611,41 грн., пені - 5991,30 грн. та штрафу - 2250,04 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Під час розгляду справи, що також підтверджується розрахунками суми основної заборгованості позивача та відповідача, а також відповідними банківськими документами, залученими до матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг постачання питної води, водовідведення та приймання стічних вод гарячої води за період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р. виконував неналежним чином, тобто з простроченням строків проведення відповідних платежів.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору передбачено що, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився оплатити (п. 4.6. договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що вказаний розрахунок здійснений позивачем без урахуванням строків виставлення до банку платіжних повідомлень та відповідно виникнення у відповідача обов'язку їх оплати у строк, визначений п. 2.2.2. договору.

Крім того, під час проведення розрахунку пені позивач не врахував платіж у розмірі 55 451,23 грн., проведений відповідачем на підставі платіжного доручення № 92 від 28.11.2017р., а також частково не враховував зміни облікової ставки НБУ за спірний період.

Відтак, за розрахунком суду розмір пені становить 5318,78 грн.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 2250,04 грн., нарахованого на підставі п. 4.6. договору, за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт відмови відповідача оплатити рахунок позивача за надані послуги та наявність заборгованості на день звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, господарський суд встановив, що вказані розрахунки здійснені позивачем без урахуванням строків виставлення до банку платіжних повідомлень та відповідно виникнення у відповідача обов'язку їх оплати у строк, визначений п. 2.2.2. договору.

Крім того, під час проведення розрахунків інфляційних втрат та 3% річних позивач не врахував платіж у розмірі 55 451,23 грн., проведений відповідачем на підставі платіжного доручення № 92 від 28.11.2017р.

Також, під час інфляційних втрат позивачем було допущено арифметичні помилки, а при розрахунки 3% річних не враховувалось, що у 2016 році було 366 днів.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини, за розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 7983,04 грн. та 3% річних - 1514,15 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути житлово-будівельного кооперативу Київ-5 (03164, м. Київ, вул. Булаховського, 24; код ЄДРПОУ 25271349) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 5318 грн. 78 коп. - пені, 1514 грн. 15 коп. - 3% річних, 7983 грн. 04 коп. - інфляційних втрат та 404 грн. 93 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.09.2018р.

Суддя А.І. Привалов