Рішення

від 19.07.2018 по справі 911/813/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/813/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Управління комунальної власності Броварської міської ради до Громадської організації "Дитячо-юнацький спортивний клуб "Хортинг-Бровари" про стягнення 31049,65 грн

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 02.01.2018 вих. № 02/02;

від відповідача: не прибув.

Управління комунальної власності Броварської міської ради (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Громадської організації "Дитячо-юнацький спортивний клуб "Хортинг-Бровари" (далі - відповідач) 31049,65 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2013 на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 24.09.2013 № 477 між позивачем, відповідачем та балансоутримувачем було укладено договір № 135/46 оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари, з терміном дії договору по 30.09.2017. Позивач наголошує, що відповідач своїх зобов'язань за договором оренди не виконав, а саме не сплатив на розрахунковий рахунок Управління комунальної власності Броварської міської ради орендну плату за період користування майном після припинення дії договору оренди № 135/46 від 01.11.2013, у зв'язку з чим станом на 16.04.2018 заборгованість відповідача за період з 01.11.2016 по 16.04.2018 з орендної плати становить 31049,65 грн, яка складається з 15706,10 грн основного боргу, 386,56 грн пені та 14956,99 грн штрафних санкцій.

Ухвалою від 21.05.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 14.06.2018.

Ухвалою від 14.06.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.07.2018.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24.09.2013 № 477 "Про передачу в оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари" вирішено передати в оренду комунальне майно територіальної громади міста Бровари згідно з додатком, доручити Управлінню комунальної власності Броварської міської ради оформити договірні відносини з оренди стосовно зазначеного комунального майна в установленому порядку.

Як вбачається з додатку до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 24.09.2013 № 477, комунальне майно - нежитлове приміщення цокольного поверху житлового будинку, загальною площею 219,9 кв.м, що розміщене за адресою: м. Бровари, вул. Білодубравна, 14, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Житлово-експлуатаційна контора - 4" вирішено передати в оренду Громадській організації "Дитячо-юнацький спортивний клуб "Хортинг-Бровари" з цільовим призначенням - організація дозвілля дітей та юнацтва в позаурочний час (орендна ставка - 5%) з терміном оренди на 2 роки 11 місяців.

З огляду на вищевказане рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 24.09.2013 № 477, між Управлінням комунальної власності Броварської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Дитячо-юнацький спортивний клуб "Хортинг-Бровари" (орендар) було укладено договір № 135/46 оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари від 01.11.2013 (далі - договір).

На підставі договору та підписаних між сторонами та балансоутримувачем акту приймання-передачі орендованого майна від 01.11.2013, орендар прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлове приміщення цокольного поверху житлового будинку, загальною площею 219,9 кв.м, що розміщене за адресою: м. Бровари, вул. Білодубравна, 14.

26.11.2013 виконавчий комітет Броварської міської ради прийняв рішення № 597, яким частково вніс зміни до договору № 135/46 оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари від 01.11.2013.

У зв'язку із вказаним, 29.11.2013 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1-цв до договору оренди, згідно з якою було змінено умови договору щодо розміру орендної плати, належної до сплати відповідачем за користування нежитловим приміщенням, та цільове призначення мети використання орендованого майна.

Так, відповідно до п. 3.1 договору (в редакції змін, внесених згідно з додаткової угоди) передбачено, що орендна плата визначається на підставі чинної методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Бровари і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2013 року 415,32 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди з дати дії додаткової угоди грудень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції: листопад - грудень 2013 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом користування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Приписами п. 3.7 договору унормовано, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця.

За п. 10.1 договору визначено термін його дії - з 01.11.2013 до 30.09.2016.

У відповідності до п. 9.7 договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору або в випадку дострокового розірвання орендоване приміщення має бути звільнено орендарем і передано орендодавцю за актом протягом 30 днів.

Суд встановив, що після закінчення строку дії договору, орендар повернув з користування нерухоме майно комунальної власності з порушенням 30 денного терміну, встановленого п. 9.7 договору. Фактично майно було повернуто з оренди 07.03.2018, що сторони засвідчили шляхом складення акту приймання-передачі нежитлового приміщення від орендаря балансоутримувачу та орендодавцю.

Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та у повній мірі сплати орендної плати після закінчення строку дії договору оренди за період з 01.11.2016 по день фактичного повернення майна за актом.

Позивач зазначає, що відповідачем було лише частково проведено оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача перед позивачем рахується заборгованість на суму 15706,10 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що за неповернення вчасно об'єкту оренди орендодавець має право вимагати від орендаря сплати не орендної плати, а спеціальної санкції - неустойки, яка визначається законодавством як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Однак, позивач наданим йому правом на стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення майна з оренди не скористався, а борг відповідача за фактичне користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору, на підставі якого майно було передано відповідачу у користування, називає орендною платою, в той час як після закінчення строку дії договору № 135/46 від 01.11.2013 не може йти мова про обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди.

У п. 2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" наголошується на тому, що рішення господарського суду має ґрунтуватись, серед іншого, на з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, приписами ст. 5 ГПК України унормовано, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Встановлені в процесі розгляду справи факти свідчать, що після 30.09.2017 позивач набув право вимагати у відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, однак позивач у позові кваліфікував відносини сторін як договірні, у зв'язку з чим визначив плату за користування річчю за час прострочення в розмірі орендної оплати.

Зважаючи на те, що ст. 2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою може бути тільки засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, в той час як договір № 135/46 від 01.11.2013 припинив свою дію 30.09.2017, а також враховуючи, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, з метою більш повного захисту і відновлення порушеного права позивача, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню плата за фактичне користування річчю за час прострочення в сумі 15706,10 грн, визначена позивачем як орендна плата, що не позбавляє останнього права на стягнення з відповідача залишкової суми неустойки шляхом пред'явлення до нього позову про її відшкодування.

Слід вказати, що окрім боргу позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача на свою користь також 386,56 грн пені та 14956,99 грн штрафу.

Обгрунтовуючи право на стягнення такого виду неустойки як пеня, позивач посилається на приписи п. 3.8 договору, які, на його думку, передбачають можливість нарахування на суму боргу за користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Згідно з розрахунку позивача, пеня нарахована ним за прострочку в оплаті боргу по оренді за жовтень - грудень 2017 року, січень - березень 2018 року на загальну суму 386,56 грн.

Перевіривши обгрунтованість вимоги позивача про стягнення на його користь пені, виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі неправомірною та такою, що не грунтується на вимогах чинного законодавства України, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України унормовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня встановлюється договором або законом з метою забезпечення виконання зобов'язання між сторонами, а за приписами ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В свою чергу зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Так, 01.11.2013 між сторонами було укладено договір № 135/46 оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари, на підставі якого у відповідача з 01.11.2013 до 30.09.2016 існувало зобов'язання з оплати позивачу орендної плати за користування нежитловим приміщенням цокольного поверху житлового будинку, загальною площею 219,9 кв.м, що розміщене за адресою: м. Бровари, вул. Білодубравна, 14.

Припинення дії договору виключає можливість нарахування пені за зобов'язаннями з оплати за фактичне користування річчю, які виникли після закінчення терміну його дії.

З огляду на викладене, суд вказує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на суму боргу, яка виникла після закінчення строку дії договору оренди та фактично є заборгованістю за бездоговірне користування нерухомим майном, слід вважати безпідставними, оскільки починаючи з 01.10.2017 зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати орендної плати за користування майном після вказаної дати трансформувалися у обов'язок відповідача здійснити позивачу відшкодування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю до моменту фактичного повернення майна з оренди (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Оскільки договір № 135/46 оренди комунального майна територіальної громади міста Бровари від 01.11.2013, який припинив свою дію 30.09.2017, не може бути правочином, яким би забезпечувалося зобов'язання відповідача по оплаті за фактичне користування річчю з 01.10.2017, а іншого правочину щодо права позивача нараховувати пеню за прострочення плати за користування об'єктом оренди, переданим згідно з договором, термін якого закінчився, сторони у письмовій формі не погоджували, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 386,56 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь 14956,99 грн штрафу, правомірність нарахування якого позивач обгрунтовує з посиланням на п. 3.9 договору, за яким сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штрафні санкції у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день несплати, то суд також вважає, що позивач не має права на його стягнення з відповідача у заявленій сумі, з огляду на таке.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання. Він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, тоді як пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, продовжуючи стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

Виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, проаналізувавши умови договору № 135/46 від 01.11.2013 і розрахунок штрафних санкцій позивача, суд дійшов висновку, що сторони передбачили відповідальність орендаря перед орендодавцем за п. 3.9 договору не у вигляді штрафу, як помилково вважає позивач, а саме пені, оскільки застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі як самостійний захід відповідальності (п. 2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки штраф не може нараховуватись за порушення грошового зобов'язання, що має місце в даній справі, з огляду на те, що це суперечить правовій природі такого виду неустойки, при цьому право позивача на стягнення пені передбачене п. 3.8 договору, натомість останнім не заявлялася вимога про стягнення пені за порушення відповідачем зобов'язань, які б обмежувалися строком дії договору, зважаючи на положення ст. 61 Конституції України та те, що позивачем заявлено вимогу про застосування договірної неустойки за порушення зобов'язання, яке виникло поза межами дії договору № 135/46 від 01.11.2013, суд вказує, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14956,99 грн штрафу, нарахованого за період з 16.07.2016 по 16.04.2018 є безпідставною, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму стягнення з відповідача плати за фактичне користування річчю за час прострочення в розмірі 15706,10 грн. У іншій частині позову суд вважає вимоги позивача безпідставними.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Дитячо-юнацький спортивний клуб "Хортинг-Бровари" (07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Марії Лагунової, будинок 11 Б, код ЄДРПОУ 36706523) на користь Управління комунальної власності Броварської міської ради (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 2, код ЄДРПОУ 24209727): 15706 (п'ятнадцять тисяч сімсот шість) гривень 10 копійок заборгованості за фактичне користування річчю та 891 (вісімсот дев'яносто одну) гривню 29 копійок судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 23.07.2018.

Суддя В.М. Антонова

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.