Рішення

від 04.09.2018 по справі 911/1022/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1022/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДК - Агро , с. Недра, Баришівський район, Київської області

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №5/05-2 від 05.05.2018 року (вх.№1050/18 від 17.05.2018 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДК - Агро (далі - відповідач) про стягнення 103000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов Договору №12/10/2017 від 12.10.2017 року відповідач здійснив поставку товару з простроченням на три дні. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення поставки у сумі 100000,00 грн. та пеню за прострочення поставки товару у сумі 3000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1022/18. Підготовче засідання призначено на 26.06.2018 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2018 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Відповідач у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що визначені ст. 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

У судовому засіданні 26.06.2018 року оголошено перерву до 21.08.2018 року.

Відповідно до ухвали суду від 26.06.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

До суду від позивача надійшла заява №1/08-2 від 10.08.2018 року (вх.№1510/18 від 02.08.2018 року) про зменшення позовних вимог. В поданій заяві позивач зазначає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафу та пені відповідає передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способу захисту прав. Однак, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 46 Господарського процесуального кодексу на збільшення або зменшення позовних вимог, позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 100000,00 грн. штрафу та 1762,00 грн. судового збору.

Тобто, з урахуванням поданої заяви позивача про зменшення позовних вимог, новою ціною позову у дані справі є стягнення 100000,00 грн. штрафу за прострочення строків поставки товару.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/1022/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2018 року.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 04.09.2018 року (вх.№18272/18 від 04.09.2018 року).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.09.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 04.09.2018 року позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.09.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДК - Агро (за договором - постачальник) 12 жовтня 2017 року укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції за №12/10/2017.

Згідно п. 3.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується виростити та передати у власність (здійснити поставку) покупця сільськогосподарську продукцію врожаю 2017 року (товар) в асортименті, за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним Договором та додатками до нього, а покупець зобов'язується здійснити приймання товару та оплату товару відповідно до умов Договору.

Згідно п. 3.3. Договору, під терміном Товар сторони розуміють зерно сої врожаю 2017 року, а кількість товару визначається в метричних тонах відповідно до залікової ваги в опції покупця.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка постачальника здійснюється на умовах DAP - до зернового складу покупця: ТОВ Березанський переробний завод (вул. Маяковського, 12, м. Березань, Київська обл.) (надалі - зерносклад), згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Датою поставки товару є дата видачі покупцю видаткової накладної та товарно-транспортної накладної про передачу товару покупцю. При передачі товару постачальник зобов'язаний передати покупцю: видаткову накладну на товар; товарно-транспортну накладну, аналізну картку про визначення якості товару, видану зерноскладом.

Відповідно до п. 4.2. Договору, сторонами встановлюються граничні строки здійснення поставки товару за цим договором до 30.11.2017 року (включно).

Згідно п. 5.1 Договору, постачальник зобов'язується передати покупцю товар на загальну суму 500000,00 грн. +/- 5% на вибір покупця. Базова ціна товару на момент укладення даного договору складає 10830,00 (десять тисяч вісімсот тридцять) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 1805,00 грн.

Як вбачається з п.п. 7.1, 7.2 Договору, оплата вартості товару покупцем здійснюється шляхом передоплати. Строк здійснення передоплати - до 27.10.2017 року. Загальний розмір передоплати не може перевищувати суму, визначену у п. 5.1 Договору. Остаточний розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється між сторонами протягом 5 днів з моменту отримання покупцем складського документу на поставлений товар. Оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі на підставі рахунку-фактури постачальника.

У пункті 10.1 Договору, сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 10.2 Договору, за прострочення поставки товару на строк до 30 календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару та пеню у розмірі 0,2 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочки.

Пунктом 12.1 Договору сторони визначили, що термін дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань.

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що відповідач здійснив поставку сої згідно видаткової накладної №963 від 04.12.2017 року на суму 150000,00 грн. з порушенням встановлених договором строків поставки, а саме - 04.12.2017 року, в той час як згідно п. 4.2 Договору встановлено граничні строки здійснення поставки товару до 30.11.2017 року, тобто, прострочення складає 3 дні. Крім того, відповідачем взагалі не здійснено поставку решти товару в передбачені Договором строки.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання зі своєчасної поставки товару не виконав у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача передбачений п. 10.2 Договору штраф у розмірі 100000,00 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось відповідачем, що відповідач здійснив поставку товару позивачу частково, на суму 150000,00 грн. згідно видаткової накладної №963 від 04.12.2017 року із простроченням строків поставки та не виконав зобов'язання з поставки решти товару в повному обсязі.

Доказів поставки решти товару матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100000,00 грн. є правомірною, оскільки факт порушення відповідачем зобов'язань з передачі позивачу товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, а тому позовні вимоги про стягнення передбаченого п. 10.2 Договору штрафу у розмірі 100000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДК-Агро (07533, Київська обл., Баришівський район, с. Недра, вул. Івасенка, буд. 2 Б, код 34596119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техновіт Агро (04071, АДРЕСА_1, код 34429213) 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.09.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць