Рішення

від 09.08.2018 по справі 911/1365/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1365/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіс-Аква

до Дочірнього підприємства Рітейл Вест

прo стягнення 8 011,12 грн

Суддя А.Ю.Кошик

За участю секретаря судового засідання Абраменко М.К.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1

Відповідача: ОСОБА_2

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа № 911/1365/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіс-Аква (надалі - позивач) до Дочірнього підприємства Рітейл Вест (надалі - відповідач) прo стягнення 8 011,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1365/18, підготовче засідання призначено на 24.07.2018 року.

До канцелярії суду 23.07.2018 року представником позивача подано заяву № 61 від 23.07.2018 року про відкладення розгляду справи.

До канцелярії суду 24.07.2018 року представником відповідача подано клопотання № 23/07-РВ від 23.07.2018 року про відкладення розгляду справи.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 24.07.2018 року не з'явився. У підготовчому засіданні 24.07.2018 року представник відповідача проти позову заперечував. Ухвалою від 24.07.2018 року підготовче судове засідання відкладалось до 09.08.2018 року.

В підготовчому судовому засіданні 09.08.2018 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував та надав докази часткового погашення заборгованості. За згодою сторін в підготовчому засіданні 09.08.2018 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 09.08.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Авіс-Аква (позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством Рітейл Вест (відповідач, Покупець) був укладений Договір № РВ03546 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із Замовленням Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

На виконання Договору Постачальник поставив Покупцю Товар, що підтверджується видатковими накладними: № АК000004171 від 21.04.2017р. на суму 2 337,70 грн.; № АК000004493 від 28.04.2017р. на суму 1 632,02 грн.; № АК000004785 від 05.05.2017р. на суму 1 335,60 грн.; № АК000005175 від 12.05.2017р. на суму 1 001,42 грн.; від 19.05.2017р. на суму 868,24 грн.; від 26.05.2017р. на суму 1 610,46 грн.; від 02.06.2017р. на суму 827,04 грн.; від 09.06.2017р. на суму 456,06 грн.; від 16.06.2017р. на суму 608,94 грн.; від 23.06.2017р. на суму 920,84 грн.; від 30.06.2017р. на суму 781,76 грн.; від 07.07.2017р. на суму 737,52 грн.; від 14.07.2017р. на суму 282,06 грн.; від 21.07.2017р. на суму 603,88 грн.; від 28.07.2017р. на суму 701,40 грн.; від 05.08.2017р. на суму 373,66 грн.; від 18.08.2017р. на суму 1 086,32 грн.; від 01.09.2017р. на суму 981,76 грн.; від 08.09.2017р. на суму 750,90 грн.; від 16.09.2017р. на суму 401,02 грн. Всього на суму 18 298,60 грн.

Пунктом 7.9. Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється щосереди в українській національній валюті - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника через 21 (двадцять один) день з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому, Сторони домовились про те, що Покупець здійснює оплату поставленого Товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Однак, відповідачем своєчасно та в повному обсязі Товар не оплачено, здійснено часткову проплату на суму 11000 грн. та повернуто Товар на суму 55,98 грн. за накладною на повернення № 393 від 26.07.2017 року. У зв'язку з чим, на момент подання позову заборгованість відповідача складала 7 242,62 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач направляв на адресу відповідача ОСОБА_3 № 29 від 25.04.2018 року про сплату 7 925,37 грн., з яких 7 242,62 грн. основного боргу; 168,58 грн. 3% річних, 514,17 грн. - інфляційних.

Зазначена ОСОБА_3 отримана відповідачем, однак залишена без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 7 242,62 грн. основного боргу за отриманий Товар, 196,66 грн. 3% річних та 571,84 грн. інфляційних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати Товару.

Відповідач у відзиві заперечував проти позову, посилаючись на неналежність доказів поставки Товару у зв'язку з їх невідповідністю Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В той же час, по суті викладені в позові обставини не заперечив та не спростував. Натомість, в ході розгляду спору відповідач виявляв намір мирного врегулювання спору та в судовому засіданні 09.08.2018 року надав докази часткової сплати заборгованості за Договором в сумі 7242,62 грн. за платіжним дорученням від 23.07.2018 року № 101200825, що відбулось після відкриття провадження у справі.

Таким чином, станом на момент розгляду спору в частині заявлених до стягнення 7242,62 грн. основного боргу відсутній предмет спору у зв'язку з його врегулюванням сторонами.

Як визначено п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, в частині вимоги про стягнення 7242,62 грн. основного боргу за Договором провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати Товару на суму 7242,62 грн., яка хоч і погашена під час розгляду справи, однак таке погашення відбулось несвоєчасно, що є підставою для застосування відповідальності.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані на прострочену суму основного боргу за фактичний період прострочення, що відповідає фактичним обставинм та вимогам законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 196,66 грн. 3% річних та 571,84 грн. інфляційних підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 196,66 грн. 3% річних та 571,84 грн. інфляційних. В частині вимог про стягнення основного боргу у в сумі 7242,62 грн., провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю спору.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1762 грн. витрат на сплату судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Також, згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається з обставин справи, ціна заявленого позову складала 8011,12 грн., з якої підлягала сплаті мінімальна ставка судового збору в сумі 1762 грн. У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу після подання позову, у відповідній частині провадження у справі було закрито, в решті несплаченої суми позов розглянуто по суті. Оскільки, ставка судового збору не може бути менше визначеного мінімального значення, з суми розглянутих по суті позовних вимог підлягало сплаті до державного бюджету 1762 грн. Тому, не залежно від часткового погашення відповідачем боргу після відкриття провадження у справі, що також свідчить про його неправильні дії, які призвели до виникнення спору, у справі підлягає зарахуванню до бюджету сплачена позивачем мінімальна ставка судового збору в сумі 1762 грн., яка за результатами вирішення спору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2018 року між адвокатом ОСОБА_1 (адвокат, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіс-Аква (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №5, відповідно до умов якого, клієнт доручив, а адвокат прийняла на себе зобов'язання надати клієнтові правову допомогу, яка включає в себе надання послуг адвоката при представництві інтересів клієнта по господарській справі за позовом клієнта до ДП Рітейл Вест .

У якості доказу надання юридичних послуг та здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано детальний опис послуг з зазначенням витраченого часу, який відповідає обсягу адвокатських послуг виходячи зі складності справи, платіжне доручення № 1183 від 14.06.2018 року про сплату позивачем 5000 грн. гонорару за Договором № 5 від 14.06.2018 року.

Відповідач заперечував проти адвокатських витрат, посилаючись на їх неспіврозмірність розміру заявлених позовних вимог.

Однак, з огляду на ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України при визначенні співмірності витрат на оплату послуг адвоката має значення не лише ціна позову, а й обсяг виконаних адвокатом робіт та затраченим часом виходячи зі складності справи.

Зокрема, не залежно від ціни позову, правнича допомога у справі передбачає мінімальний обсяг послуг адвоката з написання позовної заяви, розрахунку позову, прибуття до суду та участь в судовому засіданні, вартість яких залежить від цінової політики щодо послуг адвоката в регіоні. Крім того, в Договорі погоджено розмір гонорару адвоката в сумі 5000 грн., що цілком відповідає вартості мінімально необхідного обсягу послуг адвоката для забезпечення належної правничої допомоги.

Крім того, саме неправильні дії відповідача, який зволікав з виконанням зобов'язань і сплатив борг лише після подання позову, змусили позивача звернутись до суду та понести судові витрати.

Таким чином, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1762 грн. та на правничу допомогу в сумі 5000 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Авіс-Аква до Дочірнього підприємства Рітейл Вест прo стягнення 8 011,12 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Вест (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, кімната 5, код 38733983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіс-Аква (21037, м. Вінниця, вул.Пирогова, буд.150, код 35996819) 196,66 грн. 3% річних, 571,84 грн. інфляційних, 1762 грн. витрат на сплату судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В частині вимоги про стягнення 7242,62 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик