Рішення

від 28.08.2018 по справі 918/399/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2018 р. Справа № 918/399/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Фірма Укрекопласт" до Приватного підприємства "Ленд Інвестмент" про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12 березня 2018 року,

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер RE7421.

У судовому засіданні 28 серпня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Приватне підприємство "Фірма Укрекопласт" (далі - Фірма) звернулося до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20 січня 2018 року директор позивача ОСОБА_2 з відкритої інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дізналася про те, що частка у статутному капіталі Фірми належить третім особам. Так, зі змісту даного реєстру позивач дізнався, зокрема, про те, що станом на 3 листопада 2017 року статутний капітал позивача збільшився з 4 000 000 грн. 00 коп. до 5 000 000 грн. 00 коп., до переліку засновників Фірми, крім ОСОБА_2, було включено ще двох фізичних осіб з розмірами внесків до статутного капіталу підприємства по 1 980 000 грн. 00 коп. у кожного, а директором позивача було зазначено ОСОБА_3, якого власник підприємства на згадану посаду не призначав. У подальшому станом на 5 грудня 2017 року ОСОБА_2 було виключено зі складу засновників Фірми, частку вищенаведених двох сторонніх осіб у статутному капіталі підприємства позивача було збільшено до 2 500 000 грн. 00 коп. у кожного, а сама Фірма з 30 грудня 2017 року перебуває у стані припинення. Разом з тим зі змісту відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач також дізнався про те, що 14 листопада 2017 року відбулася державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Приватного підприємства "Ленд Інвестмент" (далі - Підприємство), до переліку засновників якого увійшли ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Фірма, яка в подальшому була виведена зі складу засновників відповідача. У той же час 10 січня 2018 року відбулися загальні збори засновників Підприємства, якими було прийнято рішення про виключення зі складу учасників відповідача фізичних осіб та виплату належних їм часток у статутному капіталі майном, а саме земельними ділянками, що належать позивачу на праві власності та були незаконно включені до статутного капіталу Підприємства внаслідок вчинення неправомірних дій ОСОБА_6, яка діяла від імені директора Фірми ОСОБА_2 без належних на те повноважень. Оскільки внаслідок прийняття загальними зборами засновників відповідача вказаного рішення та виведення зі складу учасників Підприємства фізичних осіб разом із належними позивачу земельними ділянками було порушено право власності Фірми на приналежне їй майно, яке фактично вибуло з володіння позивача поза його волею, останній, посилаючись на статті 202, 215, 241, 317, 346, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Підприємства, оформлене протоколом від 10 січня 2018 року № 03.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 червня 2018 року позовну заяву Фірми залишено без руху на підставі статті 174 ГПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарському суду Рівненської області доказів зарахування судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення від 13 червня 2018 року № 32805009 до спеціального фонду державного бюджету та доказів на підтвердження того, що Фірмою не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду Фірмою усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 22 червня 2018 року позовну заяву Фірми від 13 червня 2018 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/399/18, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 12 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року підготовче засідання у справі відкладено на 8 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 8 серпня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/339/18 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 28 серпня 2018 року.

У судовому засіданні 28 серпня 2018 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, будь-яких документів чи письмових пояснень не надав.

Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Підприємства є: 33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39.

Ухвали Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2018 року, від 12 липня 2018 року та від 8 серпня 2018 року направлялись судом на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте конверти з копіями наведених ухвал було повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення адресату з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 22 червня 2018 року та ухвалами від 12 липня 2018 року і від 8 серпня 2018 року, якими розгляд справи відкладався, в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявна його уповноваженого представника не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить ряд земельних ділянок, що підтверджується наявними у матеріалах справи державними актами на право власності на земельну ділянку (т. 1, а.с. 37-47, т. 2, а.с. 200-239; т. 3, а.с. 1-43), а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2, а.с. 174-199).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 15-17), вбачається, що станом на червень 2016 року єдиним засновником та керівником Фірми була ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного капіталу в сумі 4 000 000 грн. 00 коп.

У той же час обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Фірма посилалася, зокрема, на те, що 20 січня 2018 року директор позивача ОСОБА_2 з відкритої інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дізналася про те, що частка у статутному капіталі Фірми належить третім особам.

Так, згідно інформації, зазначеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 3 листопада 2017 року (т. 1, а.с. 18-20), частка ОСОБА_2 у статутному капіталі Фірми зменшилася з 4 000 000 грн. 00 коп. до 1 040 000 грн. 00 коп., а до складу засновників (учасників) позивача увійшли фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з частками у статутному фонді по 1 980 000 грн. 00 коп. у кожного. Крім того, зі змісту вказаного витягу також вбачається, що керівником Фірми з 2 вересня 2016 року став ОСОБА_3, а статутний капітал позивача збільшився на 1 000 000 грн. 00 коп. та на вказану дату становив 5 000 000 грн. 00 коп.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, засновник та керівник позивача ОСОБА_2 жодних цивільно-правових угод на відчуження належної їй частки у статутному капіталі Фірми з третіми особами не укладала, рішень щодо збільшення розміру статутного капіталу не приймала, будь-яких довіреностей на відчуження належної власнику частки у статному капіталі позивача не видавала. Докази, які свідчать, зокрема, про наявне у засновника та керівника Фірми вільного волевиявлення, яке відповідає його внутрішній волі, на відчуження вказаної частки у статутному капіталі Фірми, у матеріалах справи відсутні.

Згідно інформації, зазначеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 21-23), станом на 5 грудня 2017 року ОСОБА_2 взагалі не входить до складу засновників (учасників) Фірми, тоді як засновниками (учасниками) останньої з рівними частками внесків до статутного фонду в розмірі 2 500 000 грн. 00 коп. у кожного є фізичні особи ОСОБА_3 (який зазначений керівником позивача) та ОСОБА_7.

Більш того, з 30 грудня 2017 року у Фірмі за рішенням засновників (тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_7) була розпочата процедура припинення Фірми, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 30 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 24-26).

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_2 жодних цивільно-правових угод на відчуження належної їй частки у статутному капіталі Фірми з третіми особами, зокрема, ОСОБА_3 чи ОСОБА_7 не укладала, будь-яких довіреностей на відчуження належної їй частки у статному капіталі позивача не видавала. Докази, які свідчать, зокрема, про наявне у засновника та керівника Фірми вільного волевиявлення, яке відповідає його внутрішній волі, на відчуження вказаної частки у статутному капіталі Фірми, у матеріалах справи відсутні.

У той же час з матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Підприємства станом на 14 листопада 2017 року (т. 1, а.с. 27-28), вбачається, що 14 листопада 2017 року відбулася державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Підприємства, реєстраційний номер рішення: 16081020000013826 (державний реєстратор ОСОБА_8, Комунальне підприємство "Центр реєстрації прав" Корецької районної ради Рівненської області).

До переліку засновників відповідача увійшли ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду в сумі 950 000 грн. 00 коп., ОСОБА_5 з розміром внеску до статутного фонду в сумі 950 000 грн. 00 коп., а також позивач - Фірма з розміром внеску до статутного фонду в сумі 1 660 000 грн. 00 коп.

Проте, як встановлено судом, ОСОБА_2 (засновник та керівник Фірми) жодних цивільно-правових угод на відчуження належної їй частки у статутному капіталі Фірми з третіми особами не укладала, будь-яких довіреностей на відчуження належної їй частки у статному капіталі позивача не видавала, рішень щодо заснування юридичної особи відповідача та внесення грошових коштів до статутного фонду Підприємства не приймала та не брала участі у відповідних зборах з вказаних питань. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим з матеріалів справи також вбачається, що в подальшому Фірма була виведена з переліку засновників Підприємства, а 10 січня 2018 року відбулися загальні збори засновників (учасників) відповідача, якими, зокрема, було прийнято спірне рішення про виключення із складу учасників Підприємства ряду фізичних осіб - учасників відповідача, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_7, а також про виплату вказаним особам належної частки статутного капіталу у вигляді належних Фірмі земельних ділянок згідно вищенаведених державних актів на право власності на земельну ділянку, що фактично були включені до статутного капіталу відповідача внаслідок неправомірних дій довіреної особи ОСОБА_6, що діяла від імені власника Фірми ОСОБА_2 без належних на те повноважень (т. 1, а.с. 106-112).

Слід також зазначити, що будь-яких рішень з даного питання позивач не приймав, ОСОБА_2, як єдиний належний засновник і власник Фірми, якій на праві власності належать вищезгадані земельні ділянки, участі у вказаних зборах з даного питання не брала.

У зв'язку з виявленнями наведених фактів ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України з відповідною скаргою від 12 лютого 2018 року на рішення та дії, пов'язані із проведенням реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно, зокрема, Фірми та Підприємства.

За результатами розгляду вказаної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, було складено відповідний висновок від 15 лютого 2018 року (т. 1, а.с. 51-63), яким було встановлено, що державними реєстраторами ОСОБА_8 та ОСОБА_16 при прийнятті рішень та розгляді відповідних заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не здійснено пошук відомостей про суб'єктів права власності, які відчужували земельні ділянки, суб'єктів права власності, які набували права власності на земельні ділянки, чим порушено норми пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Крім того, у вказаному висновку було також зазначено, що реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 3 листопада 2017 року № 160810500100003413, № 16081070011003413, від 5 грудня 2017 року № 16081050012003413, зокрема, стосовно звільнення ОСОБА_2 з посади директора Фірми, включення до складу учасників Фірми ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та виключення зі складу цієї юридичної особи ОСОБА_2 є такими, що вчинені всупереч Закону про реєстрацію, та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, наказом Міністерства юстиції України від 19 лютого 2018 року № 412/5 реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема, від 3 листопада 2017 року № 160810500100003413 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та № 16081070011003413 Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах а також від 5 грудня 2017 року № 16081050012003413 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведені державним реєстратором Комунального підприємства Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області ОСОБА_8, та від 30 грудня 2017 року № 16081270013003113 Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації , проведену державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний офіс Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області ОСОБА_16 стосовно Фірми, від 30 грудня 2017 року № 16081050001013826 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи і від 12 січня 2018 року № 16081050002013826 Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведені державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний офіс Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області ОСОБА_16 стосовно Фірми, було скасовано.

Крім того, зазначеним наказом Міністерства юстиції України право власності позивача на належні йому земельні ділянки було поновлено шляхом скасування відповідних рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим рішенням державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на підставі висновку вищенаведеної Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15 лютого 2018 року скасовано право власності третіх осіб на належне заявнику нерухоме майно, яке у незаконний спосіб було набуто фізичними особами.

Наведений наказ Міністерства юстиції України на час розгляду даної справи є чинним, у встановленому законом порядку не скасований.

Слід також зазначити, що у Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації також було встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться у ЄДР, державним реєстратором ОСОБА_17 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Фірми (через уповноважену особу ОСОБА_6І.) прийнято відповідне рішення № 37668952, яке в подальшому було скасовано як таке, що прийнято з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації прав, згідно наказу Міністерства юстиції України від 19 лютого 2018 року № 412/5.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що до відповідної заяви при здійсненні цієї реєстраційної дії додано, зокрема, рішення зборів засновників Фірми від 1 вересня 2016 року № 01-01/16, договір купівлі-продажу 49,5 % частки у статутному капіталі Фірми від 1 вересня 2016 року № 1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (покупець), а також договір купівлі-продажу 49,5 % частки у статутному капіталі Фірми від 1 вересня 2016 року № 2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (покупець).

Проте суд звертає увагу на те, що згідно вищенаведених договорів купівлі-продажу від 1 вересня 2016 року № 1 та № 2, за якими було відчужено 99% частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Фірми на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_7, при їх укладенні від імені ОСОБА_2 діяла ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом 26 липня 2016 року.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія вищенаведеної довіреності від 26 липня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_18 та зареєстрована у реєстрі за № 161 (т. 1, а.с. 42).

У той же час зі змісту наведеного документа вбачається, що будь-яких повноважень щодо відчуження належного ОСОБА_2 майна довіритель для ОСОБА_6 не надавав, на укладення відповідних договорів не уповноважував, що свідчить про вчинення зазначених дій ОСОБА_6 з перевищенням наданих їй повноважень.

Більше того, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчиненняОСОБА_2 дій, що свідчать про подальше схвалення нею чи прийняття до виконання вчинених ОСОБА_6 від її імені вищезазначених правочинів у розумінні статті 241 ЦК України, що свідчить про те, що такі правочини фактично не створюють, не змінюють та не припиняють цивільних прав та обов'язків ОСОБА_2 та не відповідають положенням статей 203, 215 ЦК України.

У той же час, як було зазначено вище, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що 10 січня 2018 року відбулися загальні збори засновників Підприємства, якими було прийнято рішення про виключення зі складу учасників відповідача фізичних осіб та виплату належних їм часток у статутному капіталі майном, а саме земельними ділянками, що належать позивачу на праві власності та були незаконно включені до статутного капіталу Підприємства внаслідок вчинення неправомірних дій ОСОБА_6, яка діяла від імені директора Фірми ОСОБА_2 без належних на те повноважень. Оскільки внаслідок прийняття загальними зборами засновників відповідача вказаного рішення та виведення зі складу учасників Підприємства фізичних осіб разом із належними позивачу земельними ділянками було порушено право власності Фірми на приналежне їй майно, яке фактично вибуло з володіння позивача поза його волею, останній просив суд про задоволення його вимог.

За змістом приписів статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються за наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати припинити зловживання своїм правом, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частини 2 цієї статті кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом цивільного права слід розуміти передбачений законом вид і міру можливого або обов'язкового впливу на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права. Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу збоку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Для особи, чиє право порушено, не визнається або оспорюється застосування захисту становить право, яке включає як право самостійно здійснити поновлення порушеного права так і звернутись до уповноваженого державного органу.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право на судовий захист.

Приписами статті 20 ГК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, і визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Управління підприємством згідно із статтею 65 ГК України здійснює власник безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Відповідно до ст. 128 ГК України громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника.

Статтею 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 135 ГК України визначає, що тільки власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Згідно із приписами статті 144 ГК України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, із угод передбачених законом, угод не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, внаслідок створення майна, придбання майна з підстав не заборонених законом, з інших обставин з якими закон пов'язує виникнення майнових прав.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що коли в результаті прийняття акту суб'єктом господарювання (одноособовим чи колегіальним) порушуються права власника, або створюються перешкоди для здійснення власником його прав у користуванні чи розпорядженні майном, що належить власнику, такі акти можуть бути визнані судом недійсними, а становище яке існувало до видання такого акту підлягає поновленню якщо особа, чиє право порушено, вимагає такого відновлення.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги той факт, що оспорюване Фірмою рішення загальних зборів засновників Підприємства, оформлене протоколом від 10 січня 2018 року № 03, порушує охоронювані законом права та інтереси позивача як дійсного власника вищенаведених земельних ділянок, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Фірми, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Приватного підприємства "Ленд Інвестмент" (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код: 41735116), оформлене протоколом від 10 січня 2018 року № 03.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Ленд Інвестмент" (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код: 41735116) на користь Приватного підприємства "Фірма Укрекопласт" (33003, місто Рівне, вулиця Гагаріна, будинок 39, ідентифікаційний код: 34327764) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.