Постанова

від 30.08.2018 по справі 923/958/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/958/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Міськжитлобуд" (далі - Підприємство),

представник позивача - Ібрагімова С.Е. ,

відповідач - фізична особа - підприємець Мальована Аза Анатоліївна,

представник відповідача - не з'яв.,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Генічеська міська рада (далі - Рада),

представник особи, яка подавала апеляційну скаргу - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Підприємця

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 (головуючий суддя - Лавриненко Л.В., судді Величко Т.А. і Таран С.В.)

зі справи №923/958/17

за позовом Підприємства,

до Підприємця

про розірвання договору оренди та стягнення боргу в сумі 16 630,77 грн.,

за участю особи, яка подавала апеляційну скаргу, - Ради.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Підприємця про розірвання договору оренди від 09.12.2016 №6 (далі - Договір №6), повернення нежитлових приміщень шляхом виселення Підприємця з нежитлових приміщень площею 49,9 кв.м у будинку № 9 по вул. Центральна, м. Генічеськ (далі - Приміщення) та стягнення 16 630,77 грн. заборгованості.

Позов було мотивовано невиконанням Підприємцем своїх зобов'язань за Договором №6 як орендаря.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.02.2018 (суддя Немченко Л.М.) у позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що Підприємець з незалежних від неї обставин не могла використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням, оскільки це приміщення було передано їй у стані, що не відповідає його призначенню, та за своїм технічним станом підлягає ремонту.

Підприємством і Радою відповідне рішення місцевого господарського суду було оскаржено в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2018: відповідні апеляційні скарги задоволено; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; позов Підприємства задоволено; розірвано укладений Підприємством і Підприємцем Договір № 6 (щодо оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності); з Підприємця стягнуто на користь Підприємства: заборгованість по орендній платі в сумі 14 803,61 грн.; пеню в сумі 1 235,65 грн.; "інфляційні" в сумі 453,61 грн.; 3 % річних в сумі 137,90 грн., а також суми судових витрат зі справи.

Постанову мотивовано наявністю і доведеністю підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємець, зазначаючи про прийняття оскаржуваної постанови за неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, просить відповідну постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду з даної справи від 06.02.2018 залишити в силі. Так, за доводами, викладеними в касаційній скарзі, судом апеляційної інстанції:

- неправильно застосовано норми матеріального права, в тому числі частину шосту статті 762, частини першу і третю статті 767 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- порушено норми процесуального права, в тому числі статті 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга не містить доводів які б спростовували зроблені судом висновки, крім того, доводи касаційної скарги були предметом дослідження суду, їм дана належна правова оцінка та просить залишити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі №923/958/17 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- за умовами Договору №6 оренди Приміщень, укладеним Підприємством і Підприємцем:

строк дії договору встановлено до 09.11.2019;

за користування орендованим Приміщенням орендар мала сплачувати орендодавцю щомісячно 1 693, 39 грн. на вказаний у цьому договорі розрахунковий рахунок до 25 числа щомісяця протягом строку дії Договору №6.

- Підприємець не здійснила жодної оплати за Договором №6, у зв'язку з чим, за даними позивача, її заборгованість на 18.09.2017 складає 14 803,61 грн.;

- Підприємство тричі надсилало Підприємцю письмові претензії, відповіді на які не отримано;

- наведене стало підставою для подання позову в даній справі, в тому числі про стягнення сум інфляційних нарахувань, пені та 3% річних;

- Договір №6 укладено на виконання пункту 3 рішення Ради від 30.11.2016 № 275, яким надано дозвіл на укладення договору оренди на 2 роки 11 місяців на частину нежитлового приміщення площею 49,9 кв.м, по вул. Центральній, 9, м.Генічеськ, із щомісячною орендною платою 1 693,39 грн. (з ПДВ) з урахуванням індексації; орендодавцем визначено Підприємство;

- відповідно до протоколу від 18.11.2016 № 3 засідання конкурсної комісії з передачі об'єкта комунального майна в оренду (далі - Протокол №3) встановлено умови оренди об'єкту, в числі яких - оплата підприємцем проведених робіт з виготовлення звіту про незалежну оцінку об'єкту комунальної власності - частини нежитлового приміщення площею 50,0 кв.м, розташованого по вул. Центральній, 9;

- конкурсна комісія провела конкурс на право оренди об'єкту спільної власності -трьох приміщень площею 50 кв.м, 49,9 кв.м і 42,6 кв. м., що знаходяться у будівлі по вул. Центральній, 9 у м.Генічеську;

- за пунктом 3 Протоколу №3 Підприємець набула право оренди нежитлового приміщення площею 50 кв.м; а за пунктом 4 того ж протоколу право оренди іншого приміщення в цьому ж будинку площею 49,9 кв.м набув ФОП Усейнов Е.К (з орендною платою 3 783, 85 грн. щомісячно і також терміном на 2 роки 11 місяців);

- 30.11.2016 Протокол № 3 було розглянуто на сесії Ради з прийняттям рішення №275, за пунктом 3 якого Підприємцю надано дозвіл на укладення договору оренди на частину нежитлового приміщення 49,9 кв.м за згаданою адресою;

- всупереч Протоколу № 3 про надання Підприємцю права оренди нежитлового приміщення площею 50 кв.м сесією Ради прийнято рішення й надано дозвіл на укладення з нею договору оренди іншого приміщення площею 49,9 кв.м у тому ж будинку, хоча за Протоколом №3 право оренди на нежитлове приміщення 49,9 кв.м набула інша особа - ФОП Усейнов Е.К.;

- у подальшому на підставі рішення Ради від 30.11.2016 № 275 сторонами було укладено договір оренди саме Приміщення площею 49,9 кв.м з орендною платою 1 693, 39 грн.;

- отже, на думку суду, Договір № 6 є недійсним, оскільки укладений з порушенням частини шостої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме - за відсутності рішення конкурсної комісії про набуття Підприємцем права оренди саме на Приміщення площею 49,9 кв.м за результатами проведення конкурсу; відтак безпідставним є посилання в пункті 1 Договору №6, на те, що орендар приймає в користування приміщення площею 49,9 кв.м на підставі, зокрема, Протоколу №3;

- у Договорі № 6 відсутнє посилання на рішення Ради від 30.11.2016 №275 як на підставу укладення цього договору, хоча саме таким рішенням Рада надала Підприємству право бути орендодавцем;

- крім того, згідно з Протоколом № 3 за оренду Приміщення площею 49,9 кв.м орендар - переможець конкурсу - мав сплачувати орендну плату 3 783, 85 грн., фактично ж Договір №6 укладений з Підприємцем зі сплатою орендної плати майже удвічі меншою; у пункті 3.1 цього договору значиться, що орендна плата визначається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії в сумі 1 693,15 грн., що не відповідає дійсності, бо за Протоколом № 3 визначено інший розмір орендної плати;

- Підприємство як орендодавець за Договором №6 не мало повноважень самостійно визначати розмір орендної плати та порядок її зміни;

- згадані умови Договору №6 не відповідають статті 19 та пункту 1 статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розміру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, що зафіксовано й в акті ревізії, проведеної управлінням Південного офісу Держаудитслужби у Херсонській області;

- оскільки Договір № 6, на думку суду, є недійсним, він не створює юридичних наслідків у вигляді виникнення у Підприємця грошових зобов'язань за ним;

- крім того, фактично Приміщення не було передано орендодавцем Підприємцю. Після укладення Договору №6 сторонами був складений акт приймання-передачі майна - Приміщення площею 49,9 кв.м. Але Приміщення знаходиться у незадовільному стані, є непридатним для використання орендарем під розміщення магазину (яке й було метою оренди). Підприємець, за її не спростованими Підприємством доводами, не мала ключів від Приміщення. При цьому у Протоколі №3 не було зазначено інформації щодо необхідності ремонту об'єкту оренди, тобто Підприємець не була повідомлена (як учасник конкурсу) про реальний технічний стан Приміщення.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- з моменту укладення Договору №6 Підприємець жодного разу свої зобов'язання щодо щомісячної сплати орендних платежів не виконала, орендоване майно не застрахувала;

- Договором №6 передбачено нарахування пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня;

- наявний у згаданому акті приймання-передачі Приміщення перелік зауважень Підприємця щодо стану майна не свідчить про неможливість використання Приміщення за призначенням, а здійснення поточного та інших видів ремонту орендованого майна за Договором №6 є обов'язком саме Підприємця;

- матеріали справи не містять доказів визнання Договору №6 недійсним; з відповідним позовом Підприємець до суду не зверталася.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для розірвання Договору №6 та стягнення заборгованості за цим договором.

Відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна":

- орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (частина третя статті 18);

- договір оренди може бути розірвано достроково за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобов'язань (частина третя статті 26).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням наведених законодавчих приписів суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, з'ясувавши факт повного невиконання відповідачем (Підприємцем) своїх зобов'язань за Договором №6 щодо внесення орендної плати, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Так, скаржник посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм ЦК України, згідно з якими:

- наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

- наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню;

- якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Проте судом апеляційної інстанції у зв'язку з цим зазначено, з посиланням на наявні у справі матеріали й докази, що:

- по-перше, наявні в акті приймання орендованого майна зауваження орендаря щодо стану майна (як-от: підлога потребує заміни, скло в правому вікні з тріщиною - потребує заміни, електропостачання, зі слів попереднього користувача, в належному стані, ролети на вікнах у наявності - правий без замка, вхідні двері в наявності, електричний облік є) не свідчить про неможливість використання Приміщення за призначенням. Водночас іншого відповідачем у суді апеляційної інстанції не доведено, при тому, що положення статей 13, 14, 73 і 74 ГПК України покладають обов'язок з доведення обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, саме на таких учасників у справі;

- саме на відповідача як орендаря за Договором №6 покладається обов'язок своєчасно здійснювати як поточний, так і інші види ремонтів орендованого майна. Водночас договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Правомірність Договору №6 у силу положення статті 204 ЦК України презюмується, а недійсним він у встановленому порядку не визнавався.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 29.06.2010 зі справи №30/317 наведеного не спростовує. Згадану постанову прийнято за іншої фактично-доказової бази та за інших позовних вимог, ніж у даній справі. До того ж процесуальний закон не визначає судову практику Вищого господарського суду України як джерело права.

Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що Підприємцем не подано попереднім судовим інстанціям будь-яких доказів на підтвердження того, що нею самою вживалися б будь-які заходи із врегулювання даного спору з орендодавцем або з розірвання укладеного договору оренди в разі, якщо Підприємець вважала, що зобов'язання за цим договором порушуються орендодавцем. Натомість, як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин, Підприємець, залишаючи без відповіді письмові звернення орендодавця до неї з приводу виконання Договору №6, фактично сприяла накопиченню за нею суми заборгованості за цим договором протягом тривалого періоду часу.

Невідповідність оскаржуваного судового рішення зазначеним у касаційній скарзі положенням ГПК України, в тому числі статтям 2, 236, 269, 281, 282 цього Кодексу, скаржником не обґрунтовано та з матеріалів справи і змісту відповідного судового рішення не вбачається.

Згідно з положеннями статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, а, отже, й про необхідність залишення її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Мальованої Ази Анатоліївни залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2018 у справі 923/958/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В.Суховий