Постанова

від 06.09.2018 по справі 808/2159/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2018 рокусправа № 808/2159/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Головко О.В.

судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року (суддя Батрак І.В., повний текст рішення складений 18.05.2018) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПКФ Техпромснаб

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю НПКФ Техпромснаб , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 04.04.2017 № НОМЕР_1.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15.09.2016 призначено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ НПКФ Техпромснаб по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2016 по 01.08.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ Варуна Торг (код ЄДРПОУ 40044546), проведення перевірки доручено співробітникам ГУ ДФС у Запорізькій області у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НПКФ Техпромснаб з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям за період з 01.01.2016 по 01.08.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Варуна Торг , за результатами якої складено Акт від 14.12.2016 № 133/08-29-14-01/34677564.

В ході перевірки було встановлено порушення з боку позивача пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (р. 25) на загальну суму 124912,00грн.

За висновками податкового органу в ході перевірки не встановлено реальне здійснення платником податків ТОВ Варуна Торг операцій з ТОВ НПКФ Техпромснаб , його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. В первинних документах, виписаних ТОВ Варуна Торг на адресу ТОВ НПКФ Техпромснаб , зазначені господарські операції, які фактично не відбулися, у зв'язку з чим видаткові накладні, податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів. Крім того, на перевірку не надані товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення товару від постачальника до покупця. Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ Варуна Торг виписувало (оформлювало) первинні документи щодо реалізації товарів на адресу позивача без їх реального здійснення. Фактично постачання товарів не відбулось, а оформлювались лише документи з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету.

На підставі Акту перевірки від 14.12.2016 № 133/08-29-14-01/34677564 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 003961409 від 04.04.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 156140,00 грн., у тому числі за основним платежем 124912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31228,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НПКФ Техпромснаб ( Покупець ) та ТОВ Варуна Торг ( Постачальник ) було укладено договір поставки № 2016/001 від 04.01.2016.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки в підтвердження оплати товару.

Вищезазначений договір не було визнано недійсним в судовому порядку, жодних недоліків первинні документи не містять та складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що також не спростовано відповідачем.

Доводи апелянта, що під час перевірки не було надано доказів перевезення товару, а саме, товарно-транспортні накладні, які долучені до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції не вважає достатніми для беззаперечного висновку про нереальність господарської операції.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що посилання апелянта на інформацію в системі АІС Єдиний реєстр податкових накладних та АІС Податковий блок , на підставі якої податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Окрім того, судом встановлено, що податковим органом не було проведено зустрічну звірку контрагента позивача, жодні первинні документи, наявні у останнього, відповідачем не досліджувалися.

Таким чином, висновки податкового органу щодо фізичної неможливості здійснення господарської операції вищевказаним контрагентом позивача є припущенням останнього, яке не підтверджується належними та допустимими доказами.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у податкового органу права на прийняття податкового повідомлення-рішення у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до пункту 36 підрозділу 10 Інші Перехідні положення розділу 20 Перехідні положення Податкового кодексу України у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Аналіз вказаної норми права дає можливість дійти висновку, що закон не пов'язує можливість прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від суб'єктного складу осіб, щодо яких порушено кримінальне провадження, а містить пряму норму щодо можливості прийняття ППР за результатами перевірки після отримання контролюючим органом відповідного судового рішення, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

При цьому в судовому засідання представник апелянта підтвердив, що як на час вирішення справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, судове рішення у кримінальній справі, в межах якої податковим органом було проведено перевірку, не прийнято.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року в адміністративній справі № 808/2159/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 06 вересня 2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 07 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова