Рішення

від 06.09.2018 по справі 826/1267/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 вересня 2018 року № 826/1267/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судових засідань Шевченко М.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління 208"

до Головного управління ДФС України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування ППР

Товариство з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління - 208 (далі по тексту - позивач, ТОВ ДБУ - 208 ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 20.10.2016 № 5052615141 та від 27.12.2016 № 6642615141.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на необґрунтованість доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо порушення позивачем норм податкового кодексу України при визначенні суми податку на додану вартість та податку на прибуток в перевіряємому періоді.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення контрольного заходу було встановлено господарські взаємовідносини позивача з контрагентами, які носять безтоварний характер, внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення - рішення є цілком правомірними, обґрунтованими та такими, що скасуванню не підлягають.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.07.2016 по 09.09.2016 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ДБУ-208 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2013 по 31.03.2016.

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 201575,00 грн., у тому числі по періодах: за 2014 рік в сумі 201575,00 грн., підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 46603,00 грн., у тому числі по періодах: за 2015 рік в сумі 46603,00 грн.;

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 276749,00 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2014 року в сумі 22817,00 грн., за вересень 2014 року в сумі 89441,00 грн., за жовтень 2014 року в сумі 56470,00 грн., за листопад 2014 року в сумі 56240,00 грн., за липень 2015 року в сумі 51781,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено акт від 16.09.2016 № 284/26-15-14-01-03/36051023 (т.1 а.с. 14-90).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового органу подано письмові заперечення на акт перевірки від 16.09.2016 № 284/26-15-14-01-03/36051023, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у м. Києві листом-відповіддю від 18.10.2016 р. № 22373/10/26-15-14-01-03 висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 20.10.2016 № 5042615141, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 298572,00 грн. (основний платіж - 248178,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50394,00 грн.);

- від 20.10.2016 № 5052615141, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 345936,00 грн. (основний платіж - 276749,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 69187,00 грн.).

Матеріали адміністративної справи містяться докази оскарження ППР в адміністративному порядку до ДФС України (т.1 а.с. 123-129 ).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.12.2016 № 27633/6/99-99-11-01- 01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 20.10.2016 № 5042615141 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь ТОВ ІНДІГО КОМПАНІ та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, по операціях з вказаними контрагентами, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 20.10.2016 № 5052615141 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено (т.1 а.с. 123-129).

В подальшому, на підставі рішення Державної фіскальної служби України від 22.12.2016 №27633/6/99-99-11-01-01-25 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.12.2016 № 6642615141, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 251969,00 грн. (основний платіж - 201575,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 50394,00 грн.).

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, в період з 01.04.2013 по 31.03.2016 між ТОВ ДБУ-208 укладено договори з ТОВ Мелана , ТОВ Олівія Інвест та ТОВ Індіго Компані (т.1 а.с.159-161, 167-169,180-182,190-192,239-241; т.2 а.с. 32-34,49-51,60-62,71-73,83-85,92-94,103-105,108-110,) по ремонту та відновленню дорожнього покриття, реконструкції та забудови території, реконструкції центральних теплових пунктів та укладено договори № 2-П від 05.05.2015, № 3-П від 04 серпня 2014 року, № 4-П від 05 серпня 2014 року, № 10-П від 03 вересня 2014 року, № 11-П від 04 вересня 2014 року, № 17-П від 03 жовтня 2014 року, № 20-П від 07 жовтня 2014 року, № 30-П від 06 листопада 2014 року за період з 01.08.14 по 30.11.14.

Згідно п.5.1.1. договорів ТОВ Мелана (Підрядник) має виконати роботи власними матеріалами та механізмами… на виконання умов договорів було залучено виробничих засобів, потужностей, механізмів та матеріалів:

- будівельні машини і механізми - 539,9837 маш-год;

- щебінь з природного каменю - 266,754 м3;

- готова піщано-щебнева суміш- 433,996 м3;

- пісок природний - 319,0 м3;

- вода - 61,39 м3;

- емульсія бітумна, дорожня - 4,4045 т.;

- ґрунтовка глибокого проникнення - 49,22 л.;

- дисперсія полівінілацетатна - 45,26 кг.;

- дизельне паливо - 1840,44 л.;

- перевезення ґрунту та сміття - 918,268 т.

На підтвердження виконання договорів з ТОВ Мелана позивачем надано розрахунки договірної ціни, локальний кошторис та відомості ресурсів до локального кошторису по відновленню дорожнього покриття, також надана підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення (т. 1 а.с. 159-238, т. 2 172-175,178-181, 184-185, 187-188, 190-193).

Податковим органом отримано податкову інформацію про контрагентів позивача, яка відображена в акті перевірки (т. 1 а.с. 14-90).

ТОВ "Мелана" (код 39090327) взята на податковий облік в органах ДПС (Західна ОДПІ м.Харкова) 11.02.2014 р. за номером №203314016566.

Вид діяльності - 46.90- Неспеціалізована оптова торгівля.

Кількість працюючих:

- у 3-му кварталі 2014 р. згідно звіту за формою 1 ДФ прийнятого № 64942783 від 09.11.2014 р. на підприємстві за штатом працювало 23 особи, крім того, працюючих за цивільно-правовими договорами- 0 осіб. Середня заробітна плата у 3-му кварталі 2014 р. склала 1400,0 грн. на місяць.

-у 4-му кварталі 2014 р. згідно звіту за формою 1-ДФ прийнятого 09.02.2015 р. за №9080468215, на підприємстві за штатом працювало у штаті - 18 осіб, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.04.2014 р. за № 200169962, видане Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, індивідуальний податковий номер №390903220330. Анульовано 13.05.2015 (41 - ліквідація за власним бажанням). Тобто на момент укладення договорів з ТОВ Мелана , у останнього свідоцтво ПДВ не було анульовано.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено аналіз АІС "Єдиний державний реєстр судових рішень", а саме: ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова Теслюк Д.Ю у справі № 464/1491/16-к від 10.02.2016 про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ Мелана .

Вироків, з яких можливо отримати відомості з питань, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони особою, по який постановлено вирок (ст. 78 КАС України); відношення такої особи до певного контрагента відповідачем не надано.

Судом встановлено, між позивачем та ТОВ Олівія Інвест у перевіряємому періоді укладено наступні договори: № 8- П від 03 вересня 2014 року, № 9-П від 03 вересня 2014 року, № 19-П від 06 жовтня 2014 року, № 29-П від 05 листопада 2014 року за період з 01.09.14 по 30.11.14, на виконання робіт: по ремонту та відновленню дорожнього покриттю, реконструкції та забудові території, реконструкції центральних теплових пунктів (ЦТП), проведено аналіз документального оформлення таких операцій.

Згідно п. 5.1.1. вказаних договорів ТОВ Олівія Інвест (Підрядник) має виконати роботи власними матеріалами та механізмами.. на виконання умов договорів було залучено виробничих засобів, потужностей, механізмів та матеріалів (більш детальний обсяг, наведено у Підсумкових відомістях ресурсів), а саме: - будівельні машини і механізми - 921,19 маш-год.;

- щебінь з природного каменю - 543,2 мЗ .;

- пісок природний - 282,0 мЗ .;

- вода - 128,65 м 3 .;

- дизельне паливо - 2124,22 л

- перевезення ґрунту - 120,0 т.;

- перевезення ґрунту та сміття - 1061,92 т.

На виконання вказаних договорів позивачем надано суду розрахунки договірної ціни, локальний кошторис та відомості ресурсів до локального кошториса по відновленню дорожнього покриття, також надана підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення (т. 1 а.с. 162-166,170-179,183-189,193-238, т. 2. а.с. 176-177,182-183, 186,189,194-195).

Податковим органом отримано податкову інформацію.

ТОВ Олівія Інвест (код 38496901) взято на податковий облік в органах ДПС Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (Ленінський район) 19.02.2013 року за номером №20331331742.

Вид діяльності - 46.90- Неспеціалізована оптова торгівля.

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видано 08.05.2014 року за №200174961, виданого Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, індивідуальний податковий номер №384969020338.

Тобто, на момент укладання договорів контрагент належним чином зареєстрований як платник ПДВ, про що надано інформацію податковим органом.

Відповідно до акту перевірки податковим органом зроблено аналіз АІС "Єдиний державний реєстр судових рішень" стосовно ПрАТ Торговий дом Астрон (ЄДРПОУ 20387067), а саме: ухвали Слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Бакуменко А.В від 16.09.2015 у справі № 234/15607/15-к про призначення позапланової податкової перевірки.

Таким чином, висновки акту перевірки ґрунтуються лише на ухвалах слідчих суддів, які не носять доказової бази, а лише вирішують процесуальні питання по кримінальних провадженнях з мету отримання доказів в кримінальному процесі. Отримані докази мають бути оцінені відповідним судом з постановленням вироку. Натомість вироків, з яких можливо отримати відомості з питань, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони особою, по який постановлено вирок (ст. 78 КАС України); відношення такої особи до певного контрагента відповідачем не надано.

Також судом встановлено, що між ТОВ ДБУ-208 та ТОВ "ІНДІГО КОМПАНІ в перевіряємому періоді укладені наступні договори № 1- П від 05 травня 2015 року, № 2-П від 05 травня 2015 року за період з 01.05.15 по 31.05.15, на виконання робіт: улаштування та ремонту покриття (т.1 а.с. 239-241,т.2 а.с 32-34).

Згідно п. 5.1.1. вказаних договорів ТОВ Індіго Компані (Підрядник) має виконати роботи власними матеріалами та механізмами на виконання умов договорів було залучено виробничих засобів, потужностей, механізмів та матеріалів (більш детальний обсяг, наведено у Підсумкових відомостях ресурсів), а саме:

- автомобілі бортові, вантажопідйомність 3 т - 3,626 люд-год;

- автомобілі бортові, вантажопідйомність 5 т - 2,6082 люд-год;

- автомобілі самоскиди, вантажопідйомність 7т - 3,46601 люд-год;

- екскаватори одно ковшові дизельні - 79,96043 люд-год;

- авто гудронатори - 8,0 люд - год;

- котки дорожні самохідні вібраційні - 26,40698люд - год;

- нарізувачі поперечних швів у бетоні - 2,20275 люд-год;

- віброущільнювачі - 0,0499 люд-год;

- машино поливально-мийні - 3,80044 люд-год;

- зчленовані тандемні котки - 8,0 люд- год;

- асфальтоукладальники універсальні - 8,0 люд-год;

- машина для холодного фрезування покриттів - 3,466008 люд-год;

- котки дорожні самохідні - 9,38952 люд-год;

- перевезення ґрунту - 79,563 т;

- перевезення - 152,238 т;

- перевезення устаткування - 30,0 т;

- емульсія бітумна - 1,088 т;

- люк чавунний - 8 шт;

- вода - 19,409 м3;

- щебінь з природного каменю М1000 - 54,1678 м3;

- пісок природній - 4,4064 м3;

- суміші бетонні та інші - 8,1296 м3.

На підтвердження виконання договорів позивачем надано суду розрахунки договірної ціни, локальний кошторис та відомості ресурсів до локального кошториса по відновленню дорожнього покриття, також надана підсумкова відомість ресурсів, платіжні доручення (т.1 а.с 242-250,т. 2 а.с. 1-31, 35-48, 196-198).

Податковим органом отримано податкову інформацію про контрагента позивача ТОВ Індіго Компані (код 39461534).

Індіго Компані взято на податковий облік в органах Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 29.10.2014 за номером № 203314137475.

Вид діяльності - 46.90- Неспеціалізована оптова торгівля.

Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ видано 01.01.2015 року за №200201411, виданого Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, індивідуальний податковий номер №394615320332. Анульовано 29.10.2015 (41 - ліквідація за власним бажанням).

Отже, на момент укладання договорів з позивачем свідоцтво ТОВ Індіго Компані не анульовано, та він був належним чином зареєстрованим платником ПДВ, про що податковим органом надані відповідні відомості.

Крім того, податковою в акті перевірки зроблено аналіз АІС "Єдиний державний реєстр судових рішень" стосовно ТОВ Індіго Компані , а саме: ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 757/22019/15-к про надання тимчасового доступу до оригіналів документів АТ Райффайзен Банк Аваль , які містять охоронювану законом таємницю, що стосується рахунків ТОВ Індіго Компані .; ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06.10.2015 № 760/18221/15-к про накладення арешту на грошові кошти ТОВ Індіго Компані ; ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.06.2016 № 712/6831/16-к про надання тимчасового доступу до речей і документів ТОВ Індіго Компані .

Тобто, як приходить до висновку суд, висновки акта ґрунтуються на ухвалах слідчих суддів, які не носять доказової бази, а лише вирішують процесуальні питання по кримінальних провадженнях.

Вироків, з яких можливо отримати відомості з питань, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони особою, по який постановлено вирок (ст. 78 КАС України); відношення такої особи до певного контрагента відповідачем не надано.

З висновками контролюючого органу, викладеному в акті, суд не погоджується виходячи з наступного.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії договірних цін, локальними кошторисами на будівельні роботи, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актами приймання-передачі матеріалів, актами використання матеріалів, актами приймання- виконання будівельних робіт по відносинам із вказаними контрагентами, платіжні доручення.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У той же час витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № К/9901/1514/18.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: договірними цінами, локальними кошторисами на будівельні роботи, відомостями ресурсів до локальних кошторисів, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, актами приймання-передачі матеріалів, актами використання матеріалів, актами приймання- виконання будівельних робіт та платіжні доручення, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Аналізом доводів та заперечень суд приходить до висновку про правомірні дії позивача.

Не зважаючи на те, що відповідачем надано відомості з АС "Єдиний державний реєстр судових рішень" про проведення процесуальних дій в рамках кримінальних проваджень щодо директорів підприємств-контрагентів; на момент здійснення господарських операцій такі підприємства були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснювали господарські операції згідно з договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також з урахуванням вимог законодавства оформлювали операції первинними документами, зокрема, і податковими накладними.

Отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства. На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови відсутності вироку чи скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допустили його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Також податковий орган в своєму акті перевірки посилався ухвали слідчих суддів, протоколи допиту директорів контрагентів позивача, однак доказів на підтвердження існування зазначених доказів суду не надав. Наявними у суду засобами були перевірені лише документи, що містяться в АІС "Єдиний державний реєстр судових рішень".

Як встановлено судом, єдиним доказом на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних ППР, відповідачем надано копію акту, висновки якого не збігаються з доказами наданим до матеріалів справи.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки, висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, не підтверджений доказами, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 № 5052615141 та від 27.12.2016 № 6642615141 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБУ-208" підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління - 208 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 20.10.2016 № 5052615141 та від 27.12.2016 № 6642615141.

Судові витрати в сумі 8 968,58 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожньо-будівельне управління - 208 (код ЄДРПОУ 3605023, 01030, м. Київ, вул. Ів. Франка, 13 кв. 5) за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код з ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій