Постанова

від 05.09.2018 по справі 756/3565/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/3565/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Васалатій К.А.

Провадження № 22-ц/796/6114/2018 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Правова компанія ЛІОН про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Правова компанія ЛІОН (далі - ТОВ Правова компанія ЛІОН ) про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів Зазначив, що 12.12.2014 р. між ним та ТОВ Правова компанія ЛІОН був укладений договір про надання юридичних послуг № 12/12 щодо розподілу особового рахунку та оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1. За договором відповідач взяв на себе зобов'язання щодо виконання наступних дій: ознайомлення з матеріалами справи та визначення правової позиції, для рішення спірного питання; виготовлення та направлення запитів, для отримання додаткової формації та доказової бази з питання визнання права власності на вказану квартиру; виготовлення та направлення позовної заяви до Оболонського районного суду м. Києва та контроль призначення справи, отримання ухвали про відкриття провадження по справі; підготовка та участь у судових засіданнях, отримання копії рішення суду. Вартість юридичних послуг склала 9200 грн. 30.12.2014 р. ТОВ &qu00;Правова компанія &quТО;ЛІОН&quПр; від його імені подало до Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву про визнання право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 за набувальною давністю. 13.01.2015 р. суддею Оболонського районним судом м. Києва було відкрито провадження за даним позовом. 03.04.2015 р. йому стало відомо, що ухвалою Оборонського районного суду м. Києва позовну заяву було залишено без розгляду на підставі заяви його представника. У подальшому він звернувся за правовою допомогою до адвоката, який пояснив безперспективність поданого ТОВ Правова компанія ЛІОН позову 25.06.2015 р. ТОВ Правова компанія ЛІОН від його імені склало заяву на ім'я керівника відділу приватизації Державного житлового фонду Оболонського району м.Києва ОСОБА_3 про приватизацію квартири. Оскільки фактично юридичні послуги йому не були надані, ОСОБА_2 просив розірвати договір № 12/12 від 12.12.2014 року про надання юридичних послуг, зобов'язати відповідача повернути йому усі надані за договором документи; зобов'язати відповідача відшкодувати матеріальні збитки в розмірі 9200 грн., матеріальні збитки у вигляді неустойки за кожен день прострочення виконання на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у розмірі 117852 грн., моральну (немайнову) шкоду у розмірі 51704 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано договір № 12/12 від 12.12.2014 р. про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ Правова компанія ЛІОН та ОСОБА_2 Стягнуто з ТОВ Правова компанія ЛІОН на користь ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 4571,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Та вважає доведеним наявність підстав для задоволення позов.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ТОВ &qu,";Правова компанія &quТО;ЛІОН&quПр; в судове засідання не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 грудня 2014 року між ТОВ Правова компанія ЛІОН та ОСОБА_2 було укладено договір про надання юридичних послуг № 12/12.

Відповідно до п. 1.2. договору і заяви №1 до договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати наступні роботи (надати послуги) з питання розподілу особового рахунку та оформлення права власності на квартируАДРЕСА_3ознайомлення з матеріалами справи та визначення правової позиції для вирішення спірного питання;

виготовлення та направлення запитів, для отримання додаткової інформації та доказової бази з питання визнання права власності на вище зазначену квартиру;

виготовлення та направлення позовної заяви до Оболонського районного суду м. Києва та контроль за призначенням справи, отримання ухвали про відкриття провадження по справі;

підготовка та участь у судових засіданнях; отримання копії рішення суду.

За надання послуг ОСОБА_2 сплатив ТОВ Правова компанія ЛІОН 9200 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Суд розірвав договір № 12/12 від 12.12.2014 р. про надання юридичних послуг та стягнув з ТОВ Правова компанія ЛІОН на користь ОСОБА_2 4571,60 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вказаного рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послуги, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов укладеного з ОСОБА_4 договору надання юридичних послуг ТОВ &q?ог;Правова компанія &q?х ;ЛІОН&q?ОВ; підготувало та подало до Оболонського районного суду м.Києва позовну заяву від імені ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири та розподіл особових рахунків, представник товариство приймав участь в судовому засіданні; ТОВ &q?ав;ПРавова компанія &q?ас;ЛІОН&quТО; підготувало заяву до ЖЕО № 503 про проведення перевірки житлово-побутових умов проживання за адресою ОСОБА_2 виготовило та направило запит до Державного архіву м. Києва; підготувало заяву до Відділу приватизації Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до наданих ТОВ Правова компанія ЛІОН розрахунків загальна вартість виконаних робіт склала 4628,40 грн. Ініціюючи розірвання укладеного договору, розрахунки відповідача ОСОБА_2 не оспорив.

Пунктом 3.5. договору про надання юридичних послуг № 12/12 від 12 грудня 2014 року визначено, що при достроковому розірванні договору замовником чи виконавцем, доручення виконане підлягає оплаті з боку замовника пропорційно виконаній роботі.

ТОВ Правова компанія ЛІОН не заперечувало проти розірвання договору та повернення коштів в сумі 4571,60 грн., а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у вказаній частині.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що юридичні послуги йому фактично не були надані, оскільки поданий ТОВ Правова компанія ЛІОН від його імені позов до Оболонського районного суду м. Києва був безперспективним. Як убачається з матеріалів справи, поданий від імені ОСОБА_4 до Оболонського районного суду м.Києва позов не був вирішений по суті, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 і його представник подали заяву про залишення позову без розгляду (а.с.159). Аналіз перспектив поданого ТОВ Правова компанія ЛІОН від імені ОСОБА_4 позову суд робити не може.

Судом першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення неустойки на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів та моральної шкоди.

Неустойка згідно ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів може бути стягнута, коли договір є чинним, за прострочення виконання роботи (надання послуги), коли замовник очікує виконання роботи (надання послуг).

В даному випадку ОСОБА_2 заявив вимоги про розірвання договору та застосування наслідків розірвання, що виключає можливість стягнення неустойки відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів .

Відшкодування фізичній особі моральної шкоди можливе, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Українець Л.Д.