Постанова

від 28.01.2019 по справі 756/3565/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 756/3565/16-ц

провадження № 61-45487св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Правова компанія ЛІОН

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року у складі судді Васалатія К. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Правова компанія ЛІОН (далі - ТОВ ПК ЛІОН ) про захист прав споживачів, розірвання договору про надання юридичних послуг, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2014 року між ним та ТОВ ПК ЛІОН було укладено договір про надання юридичних послуг щодо розподілу особового рахунку та оформлення права власності на квартиру. За договором відповідач взяв на себе зобов'язання щодо виконання визначеного сторонами переліку дій. Вартість юридичних послуг склала 9 200 грн.

Вказував, що 30 грудня 2014 року ТОВ ПК ЛІОН від його імені подало до Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю. 03 квітня 2015 року йому стало відомо, що ухвалою Оборонського районного суду м. Києва позовну заяву було залишено без розгляду на підставі заяви його представника. У подальшому він звернувся за правовою допомогою до адвоката, який пояснив безперспективність поданого ТОВ ПК ЛІОН позову.

Ураховуючи наведене, оскільки фактично юридичні послуги йому надані не були, ОСОБА_4 просив суд: розірвати договір від 12 грудня 2014 року № 12/12 про надання юридичних послуг; зобов'язати ТОВ ПК ЛІОН повернути йому усі надані за договором документи; зобов'язати ТОВ ПК ЛІОН відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 9 200 грн, матеріальні збитки у вигляді неустойки за кожен день прострочення виконання на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів у розмірі 117 852 грн та моральну (немайнову) шкоду у розмірі 51 704 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Розірвано договір від 12 грудня 2014 року № 12/12 про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ ПК ЛІОН та ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ ПК ЛІОН на користь ОСОБА_4 суму збитків у розмірі 4 571,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушень відповідачем договору про надання юридичних послуг не встановлено, але враховуючи факт ненадання юридичних послуг позивачу в повному обсязі, проте не з вини товариства, то суд вважав за необхідне стягнути з нього частину суми, сплаченої за договором у розмірі 4 571,60 грн за послуги, яких надано не було.

При цьому, оскільки жодна із сторін не заперечувала щодо розірвання договору від 12 грудня 2014 року, суд вважав за можливе його розірвати на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що пунктом 3.5. договору про надання юридичних послуг від 12 грудня 2014 року визначено, що при достроковому розірванні договору замовником чи виконавцем, доручення виконане підлягає оплаті з боку замовника пропорційно виконаній роботі, тому, оскільки ТОВ ПК ЛІОН не заперечувало проти розірвання договору та повернення коштів у сумі 4 571,60 грн, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у вказаній частині.

При цьому, апеляційним судом також не було встановлено порушень ТОВ ПК ЛІОН зобов'язань за договором від 12 грудня 2014 року № 12/12 про надання юридичних послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду , ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну правову оцінку встановленим обставинам. Не було враховано, що він не є фахівцем у галузі права, тому повністю довіряв своєму представнику при розгляді справи про визнання права власності на частину квартири, у зв'язку із чим підтримав його заяву про залишення позову без розгляду. Вважає, що відповідач не надав йому юридичних послуг належним чином, оскільки позовна заява про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю була цілком безперспективною, про що йому було повідомлено іншим адвокатом.

Вказує, що суди повинні були врахувати наведені обставини та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послуги, якщо інше не встановлено договором.

У статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно із частиною першою статті 906 цього Кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плати, підлягають відшкодуванню виконавцеві, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Встановивши, що ТОВ ПК ЛІОН не вчинило порушень договору від 12 грудня 2014 року, а юридичні послуги були надані позивачу не у повному обсязі не з вини товариства, врахувавши, що пунктом 3.5. вказаного договору визначено, що при достроковому розірванні договору замовником чи виконавцем, доручення виконане підлягає оплаті з боку замовника пропорційно виконаній роботі, а ТОВ ПК ЛІОН не заперечувало проти розірвання договору та повернення коштів у сумі 4 571,60 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у вказаній частині та відмовив у задоволенні решти позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд правильно відхилив посилання позивача на те, що юридичні послуги йому фактично не були надані, оскільки поданий ТОВ ПК ЛІОН від його імені позов до Оболонського районного суду м. Києва був безперспективним, так як вказаний позов не був вирішений судом по суті, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_5 і його представник подали заяву про залишення позову без розгляду (а. с. 159), а надавати правову оцінку поданому ТОВ ПК ЛІОН від імені ОСОБА_5 позову у рамках цієї справи суди не вправі.

Слід зазначити, що безперспективність позову встановлюється судом шляхом ухвалення рішення по суті спору, а не визнається таким іншим адвокатом.

Суд апеляційної інстанції також правильно вказав, що неустойка згідно із частиною п'ятою статті 10 Закону України Про захист прав споживачів може бути стягнута, коли договір є чинним, за прострочення виконання роботи (надання послуги), коли замовник очікує виконання роботи (надання послуг), а у цьому випадку ОСОБА_4 заявив вимоги про розірвання договору та застосування наслідків його розірвання, що виключає можливість стягнення неустойки відповідно до наведеної норми права.

Крім того, спірним договором не було встановлено строку виконання робіт (надання послуг), а у пункті 5.1. договору вказано, що замовник попереджений, що виконавець не гарантує розгляду справи державними, судовими і іншими органами заздалегідь на користь замовника, оскільки вирішення цього питання не знаходиться в його компетенції, у тому числі і в частині строків розгляду справи в суді.

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, та правильно застосували норми матеріального права, які їх регулюють, обґрунтовано задовольнивши позов ОСОБА_4 частково та відмовивши у решті його позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк