Ухвала

від 04.09.2018 по справі 196/1294/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 196/1294/18

№ провадження 1-кс/196/325/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року смт. Царичанка

Слідчий суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

власників майна,

на яке накладається арешт - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання начальника Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12018040600000428 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Начальник Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 вніс до суду клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №12018040600000428, в якому прохає:

1. Накласти арешт на врожай сільськогосподарської культури соняха вагою 6420 кг, який вилучений в ході огляду 01.09.2018 року, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування до реалізації його в дохід держави.

Начальник Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 клопотання обмотивовує наступними обставинами.

30.08.2018 року Царичанським ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження №12018040600000428, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Зокрема, встановлено, що невстановлені особи у порушення вимог ст.ст.116, 124, 125, 211 Земельного Кодексу України та ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою, самовільно зайняли земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території об`єднаної Ляшківської сільської ради в межах кадастрових номерів: 1225683000:01:003:0434, 1225683000:01:002:0260, 1225683003:02:015:0015, 1225683000:01:002:0177, 1225681100:01:002:5070, 1225681101:01:003:0001, 1225681101:01:003:0002, 1225683000:01:003:0430, 1225683000:01:00:0044, 1225683000:01:003:0003.

01.09.2018 року слідчим Царичанського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проведено додатковий огляд території земельної ділянки з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260 (цільове призначення: землі запасу), на якій встановлено залишки посівів сільськогосподарської культури соняха та кукурудзи. В ході даного огляду, за допомогою спецтехніки, вилучено посіви врожаю соняха загальною вагою 6420 кг з метою подальшої реалізації в дохід держави та передано на відповідальне зберігання ТОВ «ДПС Націонал плюс».

Відповідно до даних Публічної кадастрової карти України зазначена земельна ділянка рахується як землі запасу державної владності (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260 у власність, чи користування нікому не передавалась.

Крім того, відповідно до довідки Ляшківської сільської ради, сільська рада не володіє відомостями про перебування у власності чи користуванні жителів Ляшківської громади земельної ділянки з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260.

Вищевикладене свідчить про те, що невстановлені на даній стадії досудового розслідування особи, у порушення ст.125 ЗКУ та ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільно засіяли зазначену земельну ділянку сільськогосподарськими культурами соняха та кукурудзи, тобто самовільно зайняли земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260.

01.09.2018 року прокурором у даному кримінальному провадженні, у відповідності до ст. 98 КПК України урожай соняха, вилучений 01.09.2018 року в ході огляду земельної ділянки з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260 визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню.

На даний час, з метою подальшої реалізації даного врожаю в дохід держави та поповнення бюджету необхідно накласти арешт на врожай соняха загальною вагою 6420 кг, а також з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Начальник Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури юрист 1 класу ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про арешт врожаю соняха з підстав, викладених в самому клопотанні, та прохав його задовольнити.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доводи прокурора, пояснення інших учасників провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.172 ч.1 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до змісту ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст.171 ч.2 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Зі змісту ч.2 ст.173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, ЄСПЛ у рішенні по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набуло статусу остаточного 02.06.2014 року вказав, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

В цій самій справі ЄСПЛ вказав, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (див. рішення від 7 червня 2007 року у справі «Смірнов проти Росії» (Smirnov v. Russia), заява № 71362/01, п. 57).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, долучених до клопотання слідчого, 30.08.2018 року Царичанським ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області було розпочато кримінальне провадження №12018040600000428, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, за повідомленням про те, що невстановлені особи у порушення вимог ст.ст.116, 124, 125, 211 Земельного Кодексу України та ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою, самовільно зайняли земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території об`єднаної Ляшківської сільської ради в межах кадастрових номерів: 1225683000:01:003:0434, 1225683000:01:002:0260, 1225683003:02:015:0015, 1225683000:01:002:0177, 1225681100:01:002:5070, 1225681101:01:003:0001, 1225681101:01:003:0002, 1225683000:01:003:0430, 1225683000:01:00:0044, 1225683000:01:003:0003 (а.с.5).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 01.09.2018 року земельної ділянки на в`їзді в с.Залелія Царичанського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260 (землі запасу), в ході огляду було виявлено, оглянуто та вилучено врожай сільськогосподарської культури сонях вагою 6420 га, який передано на відповідальне зберігання під зберігальну розписку ТОВ «ДПС Націонал плюс» в особі ОСОБА_6 , огляд розпочато 01.09.2018 року о 13.55 год. (а.с.9-13).

Постановою начальника Царичанського відділу Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 від 01.09.2018 року врожай сільськогосподарської культури сонях загальною вагою 6420 га, вилучений в ході огляду 01.09.2018 року земельної ділянки з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260, визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12018040600000428 (а.с.16, 17).

За змістом частини третьої пункту першого статті 132 КПК України обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є доведення слідчим, прокурором обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку слідчого судді, той факт, що на даний час у цьому кримінальному провадженні будь-якій особі не було повідомлено про підозру, до того ж у самому клопотанні слідчим було зазначено, що на теперішній час досудовим розслідуванням досі не встановлено осіб, які самовільно зайняли вказану земельну ділянку та засадили її посівами соняшника, беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч.2, 3ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, прокурором як в своєму клопотання, так і в судовому засіданні не було в повному обсязі доведено наявності підстав для арешту вказаного в клопотанні майна та необхідності у такому арешті, а також клопотання не містить посилань на те, що майно, яке слід арештувати, відповідає критеріям, зазначеним у ч.3 ст.170 КПК України і яким саме.

Так, диспозиція статті 197-1 КК України містить опис порушення, що полягає в самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Таким чином, в даному випадку сільськогосподарська культура, яка вирощена на певній земельній ділянці, не може бути ні об`єктом, ні предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, виходячи із диспозиції цієї норми КК, а тому немає жодних підстав вважати, що майно, про накладення арешту на яке клопоче прокурор, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Крім того, санкція ч.1 ст.197-1 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Також на момент подання клопотання прокурором не встановлено, яка шкода спричинена державі і чи спричинена вона взагалі, так як необхідною умовою для вірної кваліфікації за ч.1 ст.197-1 КК України є значна матеріальна шкода, а встановлення розміру завданої значної шкоди її законному володільцю або власнику є обов`язковою вимогою при вирішенні питання про накладення арешту на майно для з`ясування співмірності вартості майна на яке накладається арешт і завданої шкоди.

Крім того, невстановлені особи, як суб`єкти злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України фактично не мають реальної можливості розпорядитись вказаним в клопотанні слідчого врожаєм соняху, так як не являються його власниками.

Другим абзацом частини 1 статті 170 КПК України встановлено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 2 частини 3 статті 132 КПК України встановлено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Вирішуючи клопотання про арешт врожаю соняху, слідчим суддею враховуються правові підстави для арешту майна, достатність доказів, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, наслідки арешту майна для інших осіб, у володінні яких знаходиться даний врожай, розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження.

Тому, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання і про недоведеність слідчим законних підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, слід зазначити, що в порушення загальних вимог до клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених діючим кримінальним процесуальним законом, прокурором до клопотання долучено витяг з ЄРДР та інші копії документів, які не засвідчені належним чином, а саме на копіях документів відсутня печатка, що позбавляє слідчого суддю можливості пересвідчитися в допустимості доказів, в той час, як інформація, що в них міститься, має суттєве значення під час розгляду клопотання даної категорії.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При цьому, слідчий суддя має враховувати наявність правової підстави для арешту майна.

Відповідно до ст.173 ч.3 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенніклопотання начальникаЦаричанського відділуНовомосковської місцевоїпрокуратури юриста1класу ОСОБА_3 в кримінальномупровадженні №12018040600000428про арештмайна,а саме:врожаю сільськогосподарської культурисоняха вагою 6420 кг, який вилучений в ході огляду 01.09.2018 року земельної ділянки з кадастровим номером 1225683000:01:002:0260 (цільове призначення: землі запасу), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування до реалізації його в дохід держави, - відмовити.

Копію ухвали направити Царичанському ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області для організації її подальшого виконання.

Ухвала в повному обсязі проголошена о 15 год. 40 хв. 07 вересня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_7