Постанова

від 04.09.2018 по справі 826/10103/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10103/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Яцишиної У.М.,

представника відповідача - Єфіменко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

ПАТ "Концерн Галнафтогаз" звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 червня 2017 року №0005484205.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

До Київського апеляційного адміністративного суду 13.06.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

У судовому засіданні 04 вересня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Концерн Галнафтогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "ТД "Украгросвіт" з 01.01.2015 по 31.12.2015".

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24 травня 2017 року №1173/28-10-42-05/31729918, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 статті 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на суму 48 321 938,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 червня 2017 року №0005484205, яким ПАТ "Концерн Галнафтогаз" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 48 321 938,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (покупець) та ТОВ "ТД "Украгросвіт" (постачальник) укладено договір поставки від 28 квітня 2015 року №1/2-1-15/162, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність покупця соєві боби для технічних потреб, українського походження, врожаю 2014 року, вказані в специфікації, що є невід'ємним додатком до договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW (Київська обл., Бородянський р-н. с. Луб'янка) згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010.

Поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений в специфікації; факт здійснення поставки засвідчується актом прийому-передачі товару, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.2 договору).

Факт виконання умов за зазначеними договорами та оплата їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність виконання вказаного договору з ТОВ "ТД "Украгросвіт" підтверджується копіями наступних первинних та розрахункових документів, наявних в матеріалах справи: договору поставки; актів приймання-передачі; видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, договору на транспортне обслуговування, зовнішньоекономічного контракту з додатками до нього, митних декларацій, акта звірки взаємних розрахунків.

Перевезення придбаного зерна здійснювалося на підставі договору на виконання комплексу послуг з перевезення вантажу від 24 квітня 2015 року №1/2-2-15/164, укладеного між ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ТОВ "Юг-Агродар", за умовами якого останнє послуги з організації транспортних перевезень від зернового терміналу - Київська обл., Бородянський р-н. с. Луб'янка, на зернові термінали міста Одеси, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПАТ "Концерн Галнафтогаз" були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкової накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування валових витрат по операціях з ТОВ "ТД "Украгросвіт", які були предметом перевірки.

Матеріали справи також містять докази подальшого використання товару, придбаного у ТОВ "ТД "Украгросвіт" для здійснення власної господарської діяльності.

Так, як встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" серед іншого здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин.

Придбана у ТОВ "ТД "Украгросвіт" соя в подальшому експортована позивачем для компанії HARTLAND IMPEX LP, про що також встановлено в акті перевірки на стор. 18 та не заперечується відповідачем.

В якості підтвердження транспортування сої до матеріалів справи додано: товарно-транспортні накладні, в яких замовником та експортером визначено позивача, вантажоотримувачем - термінали морського порту (ПП "Порто Сан", ЗПЗТ "Олимпекс Купе Інтернешнл"), для компанії HARTLAND IMPEX LP через експедитора ТОВ "Одемара-Інтер", зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій.

Отже, наданими позивачем документами, підстав для відхилення яких контролюючим органом не наведено, у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названим контрагентом, а також подальше використання із отриманням економічної вигоди.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того , відсутність у контрагента позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, на що посилається відповідач, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставною посилання апелянта на інформацію ДП "Держреєстри України" про те, що у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року ТОВ "ТД "Украгросвіт" не зберігало зерно сої та бобів на зернових складах відповідно до укладених договорів складського зберігання. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначений спосіб зберігання не є виключним. Відповідно до письмових пояснень позивача від 01 лютого 2018 року, що містяться в матеріалах справи, зберігання зерна продавцем здійснювалось в полімерних рукавах для зберігання зерна. Вказане відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи не спростовано.

Стосовно посилань апелянта на кримінальне провадження №32016100110000033 від 02.02.2016 та на протокол допиту засновника ТОВ "ТД "Украгросвіт" гр. ОСОБА_6, яка повідомила, що ТОВ "ТД "Украгросвіт" було зареєстровано на її ім'я за грошову винагороду, колегія суддів зазначає, що немає жодних відомостей про наявність вироку суду, який відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України може бути належним доказом на підтвердження певних обставин по справі.

Контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи кримінальна справа порушена за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами позивача, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента надано не було.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, постановою старшого слідчого з ОВС 6 відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу Касіча В.В. від 10 листопада 2017 року, копія якої міститься у справі, закрито кримінальне провадження №32016100110000033, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною третьої статті 212 Кримінального кодексу України у зв'язку із відсутністю в діяннях службових осіб ПАТ "Концерн Галнафтогаз" складу вказаного кримінального правопорушення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ТД "Украгросвіт" останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ "ТД "Украгросвіт".

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем валові витрати за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "ТД "Украгросвіт" сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2017 року №0005484205, винесене Офісом великих платників податків ДФС України є протиправними, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 06.09.2018