Постанова

від 30.08.2018 по справі 341/551/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 341/551/16-ц

Провадження № 22-ц/779/917/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Більшівцівської селищної ради на рішення Галицького районного суду в складі судді Гаполяка Т.В., ухвалене 27 вересня 2016 року в м. Галичі Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Більшівцівської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_22, ОСОБА_23 звернулись в суд із позовом до Більшівцівської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень.

Позовна заява обґрунтована тим, що 5 грудня 2011 року рішенням сесії Більшівцівської селищної ради виділено під будівництво очисних споруд земельну ділянку площею 0,0906 га по вул. Стефаника в смт. Більшівці. Також зобов'язано селищного голову виготовити державний акт на цю земельну ділянку. Пунктами 1-3 рішення сесії селищної ради від 8 листопада 2012 року затверджено матеріали попереднього погодження відведення земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо її відведення. В подальшому рішенням сесії від 28 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ділянку селищній раді в постійне користування. Вказана ділянка розташована на березі річки Млинівка, неподалік належних їм житлових будинків, межує з домоволодінням ОСОБА_1 та відноситься до земель водного фонду. А тому зведення очисних споруд у межах захисних смуг річок суперечить ст.ст.60,61 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України.

Також вказують, що фактичне місце розташування спірної ділянки відрізняється від того, яке визначено рішенням сесії Більшівцівської селищної ради від 5 грудня 2011 року, вид використання земельної ділянки - Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення . Що не відповідає вимогам затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 Класифікації видів цільового призначення земель. Окрім того, вважали, що рішення органу місцевого самоврядування не відповідають змісту добросусідства, оскільки будівництво очисних споруд спричинить їм незручності в користуванні земельними ділянками, призведе до забруднення навколишнього природного середовища тощо. Посилаючись на порушення їх права на безпечне для життя й здоров'я довкілля та вищезазначені обставини просили задовольнити позов.

Ухвалою Галицького районного суду від 8 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 залишено без розгляду за повторною неявкою їх в судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду від 25 серпня 2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів та відділ Держгеокадастру у Галицькому районі.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_19 ухвалою Галицького районного суду від 27 вересня 2016 року закрито провадження у вказаній справі в частині його позовних вимог.

Рішенням Галицького районного суду від 27 вересня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Більшівцівської селищної ради: від 5 грудня 2011 року про виділення земельної ділянки в частині визначення використання земельної ділянки для будівництва очисних споруд (пункт 1) та зобов'язання сільського голови видати державний акт на земельну ділянку (пункт 2); від 8 листопада 2012 року про затвердження матеріалів попереднього погодження відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва очисних споруд у частині визнання використання земельної ділянки для будівництва очисних споруд (пункти 1,2); від 28 грудня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині визнання використання земельної ділянки для будівництва очисних споруд (пункт 1) та передачі в постійне користування земельної ділянки, площею 0,0906 га Більшівцівській селищній раді (пункт 2).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Більшівцівська селищна рада 6 жовтня 2016 року подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права. Просила рішення суду скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення селищної ради прийняті в межах повноважень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності, організації землеустрою, з дотриманням порядку землевпорядного проектування, тощо. Роботи по попередньому вибору й обстеженню земельної ділянки та підготовці містобудівної документації проведені із залученням спеціалістів відповідних служб, з одночасним проведенням інструментальних обмірів, отримання висновків-погоджень.

ОСОБА_24 того, відповідно до Рекомендацій щодо встановлення санітарно-захисних зон для очисних установок за технологією UKRBIOTAL розмір санітарно-захисних зон для споруд з установками типу Біотал продуктивністю до 200 куб.м за добу становить 15 метрів. Враховуючи, що площа споруди очисної установки займає тільки 90 кв.м фахівці вважали, що відстань у 42 м від погодження місцезнаходження установки до найближчого житлового будинку (в даному випадку ОСОБА_1С.) є достатньою для таких зон. Можливість зменшення прибережної зони передбачено також ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України.

Цих обставин місцевий суд не врахував, та натомість помилково зіслався на застарілі норми санітарно-захисних зон, встановлених ДБН-92 і СЗЗ СНиП 2.04.03-85, які не враховують сучасної динаміки розбудови міст і селищ, запровадження новітніх технологій з очистки стічних вод.

Також, на думку апелянта, оскаржуване рішення порушує права переважної більшості мешканців селища Більшівці, які в ході кількох громадських слухань підтримували дії селищної ради в напрямку розв'язання проблеми водопостачання та водовідведення, забезпечення очистки стічних вод від закладів соціальної сфери селища.

В запереченнях на апеляційну скаргу, поданих 23 листопада 2016 року, ОСОБА_1 зазначає, що оспорювані рішення селищної ради суперечать вимогам ст.ст. 60, 61 ЗК України, ст.ст. 88, 89 ВК України. При відведенні земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва очисних споруд порушено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я від 19 червня 1996 року № 173. Окрім того, захисна зона очисної споруди накладатиметься на земельну ділянку, на якій розташовано належний її житловий будинок, у зв'язку із чим чинитимуться перешкоди в користуванні цією ділянкою. Відповідно порушено її права як землекористувача та права інших позивачів як членів територіальної громади смт. Більшівці, що було правильно встановлено судом першої інстанції. Просила апеляційну скаргу відхилити, рішення Галицького районного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року було частково задоволено апеляційну скаргу Більшівцівської селищної ради. Рішення Галицького районного суду від 27 вересня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постановою ОСОБА_25 Верховного Суду від 8 травня 2018 року ухвалу апеляційного суду скасовано, справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2018 року до участі у справі в якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділу Держгеокадастру у Галицькому районі залучено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

В засіданні апеляційного суду представники Більшівцівської селищної ради ОСОБА_26 та ОСОБА_27 доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_28, ОСОБА_14 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Інші учасники справи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_15, а також представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в судове засідання не з'явилися будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Останнім при цьому подано заяву про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 в судове засідання не з'явилися повторно, причин неявки суду не повідомили.

Вирішуючи питання можливості розгляду справи у відсутності цих осіб суд враховує наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 44 чинного ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У справах Рябих проти Росії (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та Пономарьов проти України (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на це, враховуючи строки розгляду справи, необхідність добросовісного користування сторонами своїми процесуальними правами та, відповідно, неприпустимість зловживання такими, колегія суддів згідно положення ст. 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в їх відсутності не знаходить.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 - VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим апеляційний суд застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення. А справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Як передбачено ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Встановлено, що рішенням Більшівцівської селищної ради від 5 грудня 2011 року згідно відповідної схеми виділено земельну ділянку площею 0,0906 в смт. Більшівці по вул. Стефаника під будівництво очисних споруд між потоком та городом позивача ОСОБА_1 Також зобов'язано селищного голову виготовити державний акт на цю земельну ділянку (т.1, а.с.10).

Зі змісту акту вибору (обстеження) земельної ділянки передбаченої для будівництва та обслуговування очисних споруд від 25 жовтня 2012 року вбачається, що комісією у складі голови Більшівцівської селищної ради ОСОБА_29, начальника управління Держкомзему у Галицькому районі Р.ОСОБА_16, начальника відділу містобудування та архітектури ОСОБА_24, головного державного санітарного лікаря Галицького району ОСОБА_30, провідного спеціаліста відділу регулювання технічних навантажень державної екологічної експертизи та регулярної діяльності ОСОБА_31, генерального директора Національного заповідника Давній Галич ОСОБА_32 проведено обстеження земельної ділянки, необхідної для розміщення та запланованої для будівництва і обслуговування очисних споруд на вул. Б. Хмельницького в смт. Більшівці. За його результатами комісія дійшла висновку, що обстежена земельна ділянка придатна для будівництва та обслуговування очисних споруд (т.1, а.с.40-41).

Відповідно до протоколу №9 засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 31 жовтня 2012 року, комісія вирішила прибережну захисну зону потоку Млинівка в межах селища вздовж урізу води в меженний період рахувати 10 м по обидва береги. Дозволити будівництво очисних споруд за межами десятиметрової захисної зони потоку Млинівка (т.1, а.с.51-52).

5 листопада 2012 року комісія з розгляду питань пов'язаних з погодженням документації із землеустрію у Галицькому районі погодила Більщівцівській селищній раді матеріали місця розташування земельної ділянки загальною площею 0,0906 га для будівництва та обслуговування очисних споруд (код УКЦВЗ 11.04), про що складено відповідний висновок (т.1, а.с.42-43).

З'ясовано, що розглянувши матеріали попереднього погодження земельної ділянки для будівництва очисних споруд у смт. Більшівці, керуючись ст.ст. 26, 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 12, ч. 3 ст. 22, ст. 18, 116, 121 ЗК України, ст.ст. 35, 56 закону України Про землеустрій селищна рада своїм рішенням від 8 листопада 2012 року затвердила матеріали попереднього погодження відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва цих очисних споруд в селищі. Також надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для будівництва очисних споруд, зазначено про необхідність подання проекту відведення земельної ділянки на затвердження сесії селищної ради у встановленому законом порядку (т.1, а.с.11).

Відповідно до норм ст. 60 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень селищної ради) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно з положеннями ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Частинами 1,2 ст. 89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до листа від 12 листопада 2012 року Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів, враховуючи рішення Більшівцівської селищної ради від 8 листопада 2012 року Про встановлення прибережної захисної смуги потічка Млинівка , не заперечує проти розташування очисних споруд (BIOTAL) для очистки стічних вод селища Більшівці потужністю 100 м3/добу на площадці згідно генплану і плану розпланування, затвердженого начальником районного відділу регіонального розвитку містобудування і архітектури (т.2, а.с.43).

В подальшому, як підтверджується матеріалами справи, рішенням Більшівцівської селищної ради від 28 грудня 2012 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва очисних споруд в смт. Більшівці, передано вказану ділянку в постійне користування Більшівцівській селищній раді (т.1, а.с.12).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, а відповідно не може перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб. Санітарно-захисна зона очисної споруди, під будівництво якої виділено земельну ділянку площею 0,0906 га, накладатиметься на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 та на якій розташовано належний їй житловий будинок. Відтак, це перешкоджатиме її землекористуванню. Також порушуються права інших позивачів як членів територіальної громади смт. Більшівці, оскільки саме по собі розташування спірної земельної ділянки не забезпечить відокремлення очисних споруд від території житлової забудови селища.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

В силу положень ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно зі ст. 104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Зі змісту робочого проекту очисних споруд глибокого біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 м3/добу, розробленого ТзОВ ДІДУХ на замовлення Більшівцівської селищної ради вбачається, що згідно ДБН 360-92** санітарно-захисна зона для каналізаційних очисних установок, які працюють за методом повного окислення та аеробною стабілізацією мулу при продуктивності споруд до 700 м3/добу становить 50 м. Такий же розмір встановлено СНиП2.04.03-85.

Разом з тим, на підставі спеціальних досліджень інститутом гігієни та медичної екології ім. О. Марзеєва розроблено гігієнічні рекомендації щодо встановлення санітарно-захисних зон для каналізаційних установок за технологією ТзОВ UKRBIOTAL продуктивністю до 200 м3/добу. Згідно цих рекомендацій розмір санітарно-захисної зони для каналізаційних установок типу BIOTAL продуктивністю до 200 м3/добу становить 15 м, а для споруд продуктивністю до 500 м3/добу - 35,0 м. Розмір СЗЗ узаконений МОЗ України (висновки №05.03.02-0,7/25540 від 25 червня 2004 року, №05.03.02.-04/10214 від 21.12.2010 року).

Відстань проектованих очисних споруд до найближчого житлового будинку перевищує 42,0 м, таким чином санітарно-захисна зона витримана (т.1,а.с.53-65).

Аналогічні розміри санітарно-захисної зони (15 м) від насосної станції, регулюючих резервуарів закритого тину, локальних очисних споруд (при розрахунковій продуктивності споруд до 0,2 тис. м3/добу) визначено і ДБН Б.2.2-12:2018.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що санітарно-захисна зона очисної споруди, під будівництво якої виділено земельну ділянку площею 0,0906 га, накладатиметься на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1

Відтак, на думку колегії суддів, позивачем ОСОБА_1 не доведено, що будівництво очисних споруд перешкоджатиме її користуванню земельною ділянкою.

Аналогічно відсутні у матеріалах справи належні та допустимі докази, що будівництво на спірній земельній ділянці очисних споруд спричинить незручності в користуванні своїми земельними ділянками і іншим позивачам, призведе до забруднення навколишнього природного середовища тощо.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що розташування очисних споруд на обраній ділянці погоджено головним лікарем Галицької райСЕС, відділом регіонального розвитку містобудування та архітектури, іншими зацікавленими службами.

За положенням ст. 4 ЦПК України в редакції 2004 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК, який був чинним на момент розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен перевірити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_33 проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Враховуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку, що позивачами не доведено, що використання виділеної Більшівцівською селищною радою під будівництво очисних споруд земельної ділянки спричинить їм незручності у користуванні їхніми земельними ділянками, призведе до забруднення природного середовища тощо.

При цьому колегія суддів також враховує, що необхідність будівництва очисних споруд зумовлена недопущенням виникнення надзвичайної ситуації в смт. Більшівці, припинення забруднення навколишнього середовища, покращення якості питної води.

Як передбачено п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на користь Більшівцівської селищної ради підлягає стягненню по 101,05 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Більшівцівської селищної ради задовольнити.

Рішення Галицького районного суду від 27 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Більшівцівської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування рішень відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на користь Більшівцівської селищної ради по 101,05 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 7 вересня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_34