Рішення

від 03.09.2018 по справі 913/260/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м.Харків Справа № 913/260/18

Провадження №14/913/260/18

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Лісовицького Є.А.

за участю секретаря судового засідання Медуниці Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управ - Дом", м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр послуг", м.Кремінна Луганської області,

про розірвання договору та стягнення 73300 грн. 00 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: Наумець Я.С., представник на підставі довіреності б/н від 10.04.2018; Бєляєв О.О., представник на підставі довіреності б/н від 10.04.2018;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о ви в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управ - Дом" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр послуг" (далі - відповідач), в якій просить суд:

1. Розірвати договір про надання послуг №1/РПВ від 31.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управ - Дом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр послуг".

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр послуг" 73300 грн. 00 коп., з яких:

- 23300 грн. 00 коп. - сума сплаченого авансового платежу;

- 50000 грн. 00 коп. - грошова компенсація за моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр послуг" було укладено Договір про надання послуг № 1 РПВ (далі - Договір).

Предметом даного Договору є зобов'язання виконавця за плату виконати розрахунок економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році, а також отримати погодження виконаного розрахунку економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для подальшого затвердження.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, позивач в день підписання Договору, а саме

31.01.2017р., здійснив попередню оплату в розмірі 15000 грн. (БВ-0000057), що складає 50 % вартості послуг. Крім того, сплатив на рахунок відповідача:

- 30.03.2017 - 4000,00 грн. (БВ-0000199);

- 31.07.2017 - 2500,00 грн. (БВ-0000350);

- 29.08.2017 - 800,00 грн. (БВ-0000479);

-18.09.2017 - 1000,00 грн. (БВ-0000519).

Загальна сума оплати за Договором станом на дату подання позову склала 23300 грн. 00 коп.

Як зазначив позивач, станом на дату подання цього позову відповідач зобов'язання за Договором не виконав та авансові платежі не повернув.

Позивач, посилаючись на ст. ст. 23, 611 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача завдану моральну шкоду, оскільки незаконна відмова відповідача від виконання зобов'язань за Договором завдала Товариству з обмеженою відповідальністю "Управ-Дом" моральну шкоду, яка полягає у завданні шкоди діловій репутації підприємства, а саме - в падінні престижу і підриві довіри до діяльності підприємства з боку контрагентів, створенні негативного іміджу, що впливає на вибір споживачів послуг підприємства.

А саме, споживачі комунальних послуг у зв'язку із нерозрахованим та незатвердженим у визначеному законодавством порядку тарифом на централізоване опалення та гаряче водопостачання, не можуть скористатися своїм законним правом на отримання пільг та субсидій на вище означені послуги. Так, на підставі листа Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради від 22.02.2017 №051-1934-002/2 щодо надання роз'яснень, службою субсидій Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації був проведений перерахунок діючої субсидії, відповідно до якого позивач у зв'язку з тим, що не надав документи щодо затверджених, в установленому порядку, тарифів на гаряче водопостачання та теплопостачання, змушений був повернути надміру перераховані субсидії в розмірі 33245 грн. 01 коп. державі з власного рахунку, а в подальшому ці суми підприємство змушене утримувати з кінцевих споживачів послуг.

Оскільки, відповідачем були порушені умови Договору в частині належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, що призвело до невиконання відповідачем зобов'язань перед своїми контрагентами, позивач звернувся до суду з позовною вимогою, за якою крім іншого, просить стягнути з відповідача моральну шкоду грошовою компенсацією у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.06.2018 відкрито провадження у справі №913/260/18. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.07.2018.

Ухвалою суду від 18.07.2018 підготовче засідання відкладено на 13.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №913/260/18 до судового розгляду по суті на 03.09.2018.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні 03.09.2018 не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, будь - яких заяв або клопотань до суду не надав.

В той же час, 03.09.2018 від позивача надійшла заява про стягнення додаткових судових витрат б/н б/д.

Вказаною заявою позивач просить суд стягнути з відповідача, суму витрат, що пов'язані із явкою сторін та їх представників у засідання суду, а саме:

- витрати, що пов'язані з переїздом представників позивача до іншого населенного пункту в розмірі 3200,24 грн.;

- витрати, пов'язані з винайманням житла в розмірі 3270,85 грн.;

- добові на відрядження в розмірі 3720,00 грн.

Всього, розрахунок судових витрат складає 10 191 грн. 09 коп.

Дослідивши надану позивачем заяву суд дійшов до наступного.

Відповідно до приписів ч. - ч. 1 - 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В той же час, відповідно до ч.2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Крім того, суд звертає увагу, на те, що в ухвалах від 20.06.2018, від 18.07.2018 та від 13.08.2018 у справі 913/260/18 не визнавав обов'язковою явку повноважного представника відповідача у судові засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відшкодування транспортних витрат сторонам, які пов'язані із прибуттям у судові засіданні, витрати, пов'язані з винайманням житла та добові витрати нормами чинного Господарського процесуального кодексу України, до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи не належать.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із явкою сторін у засідання суду, в загальному розмірі 10 191 грн. 09 коп., за винятком суми сплаченого судового збору.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Розрахунковий центр послуг (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Управ - Дом (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг № 1/РПВ.

Пунктом 1.1 договору, замовник в порядку та на умовах, що визначені договором, доручає, а виконавець зобов'язується надати йому за плату наступну послугу - розрахунок економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що послуги за договором надаються на умовах та в порядку визначеному договором.

Послуга надається у відповідності до вимог замовника та у термін, узгоджений сторонами. У будь - якому разі термін надання послуг не може перевищувати 60 днів з дня отримання повного пакету документів. (п.2.2. договору).

Сторони в п.2.3. договору узгодили, що послуги надаються за місцем знаходження виконавця.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що надати документи, необхідні для надання послуг, перелік яких надається виконавцем. Вказаний перелік документів є невід'ємною частиною договору (додаток №2, 3).

Відповідно до п.6.1. договору, сторони погодили, що за надання послуг замовник зобов'язаний сплатити виконавцю згідно протоколу згоди про договірну ціну на надання послуг, що є невід'ємною складовою договору (додаток №1) кошти в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Згідно п.6.2. договору замовник сплачує вартість послуг виконавця у наступному порядку: - 50% вартості послуг шляхом оплати протягом трьох банківських днів з дня підписання договору; 50% вартості після надання послуг на підставі підписаного обома сторонами акту приймання - передачі робіт (послуг), шляхом оплати протягом трьох банківських днів.

Розділом 8 Термін дії договору, зокрема п.п. 8.1, 8.2, 8.3 сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.8.1.). Строк дії договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п.8.1. договору та закінчується після повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору, замовником (позивачем) перераховано аванс за платіжним дорученням №885 від 31.01.2017 в розмірі 15 000 грн. 00 коп., за платіжним дорученням №1061 від 30.03.2017 в розмірі 4 000 грн. 00 коп., за платіжним дорученням №1405 від 31.01.2017 в розмірі 2 500 грн. 00 коп., за платіжним дорученням №1506 від 29.08.2017 в розмірі 800 грн. 00 коп., за платіжним дорученням №1556 від 18.09.2017 в розмірі 1000 грн. 00 коп.. Всього загальна сума, перерахованого замовником авансу складає 23 300 грн. 00 коп.

Всупереч, умов договору, виконавець (відповідач) зобов'язання за договором щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році не виконав, сплачені авансові кошти замовнику повернуті не були.

30.01.2018 замовником (позивачем) на адресу відповідача була надіслана вимога про виконання зобов'язання №21 від 29.01.2018. За вказаною вимогою, позивач вимагав виконати розрахунок економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році, а також отримати погодження виконаного розрахунку у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для подальшого затвердження, протягом 7 (семи) днів з моменту отримання даної вимоги.

Крім того, 11.05.2018 замовником (позивачем) на адресу відповідача була надіслана вимога про розірвання договору та повернення авансових платежів №124 від 11.05.2018.

За вказаною вимогою, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором відмовляється від послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Розрахунковий центр послуг . Договір про надання послуг №1/РПВ від 31.01.2017 вважається розірваним з дати направлення цієї вимоги. Перераховані кошти в сумі 23 300 грн. 00 коп. (авансові платежі) позивач просив повернути в семиденний термін від дати направлення вимоги.

Разом з вимогою, позивачем на адресу відповідача було направлена Угода про розірвання договору №1/РПВ від 31.01.2017.

Вказані вимоги залишились відповідачем без відповіді, другий примірник підписаної відповідачем угоди про розірвання договору на адресу позивача не повернуто, авансові кошти не повернуті.

Оскільки відповідачем, в добровільному порядку грошові кошти позивачу повернуті не були, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить розірвати договір про надання послуг №1/РПВ від 31.01.2017, стягнути аванс в розмірі 23 300 грн. 00 коп., та грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору надання послуг.

Загальні положення про послуги визначені главою 63 ЦК України.

В силу частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, у порушення умов договору про надання послуг №1/РПВ від 31.01.2017, відповідачем, як виконавцем не було наданий перелік необхідних документів, які є невід'ємною частиною договору, що унеможливило зі сторони позивача, як замовника надати документи, необхідні для надання послуг; в обумовлений сторонами строк, відповідачем не надано послуги за договором; вимога про виконання зобов'язання від 29.01.2018 №21 залишена відповідачем без відповіді, будь - які додаткові угоди до договору не укладались. Враховуючи викладене, з урахуванням положень п.2.2. договору, строк виконання зобов'язання за договором не настав.

За платіжними дорученнями від 31.01.2017 № 885 на суму 15000,00 грн., від 30.03.2017 №1061 на суму 4000,00 грн., від 31.07.2017 №1405 на суму 2500,00 грн., від 29.08.2017 №1506 на суму 800,00 грн. та від 18.09.2017 № 1556 на суму 1000,00 грн. позивач перерахував відповідачу гроші, відповідно до п.6.2., що підтверджено належним чином.

Таким чином, відповідач у ході виконання договору не підтвердив використання авансу, одержаного від позивача за платіжними дорученнями на загальну суму 23300,00 грн., а також не надав, у встановлений договором строк, послугу щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році, у той час, як згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Пунктом 5.1 спірного договору сторони погодили, що замовник має право відмовитись від прийняття послуг, у разі якщо вони надані з порушенням умов договору та надати обґрунтовані письмові заперечення, відмовитись від прийняття послуг за договором, якщо розрахунок економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році, не отримає погодження Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та в подальшому, не буде затверджений.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався цими умовами договору, та обрав шлях розірвання договору у судовому порядку, оскільки за листом від 11.05.2018 № 124 звернувся до ТОВ Розрахунковий центр послуг з пропозицією про розірвання договору про надання послуг № 1/РПВ від 31.01.2017. Також у цьому листі запропоновано відповідачу повернути невикористаний аванс та надіслано копію Угоди про розірвання договору №1/РПВ від 31.01.2017 у двох примірниках.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже було встановлено судом, відповідно до п.2.2 договору послуга надається у відповідності до вимог замовника та у термін, узгоджений сторонами. У будь - якому разі термін надання послуг не може перевищувати 60 днів з дня отримання повного пакету документів. (п.2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що надати документи, необхідні для надання послуг, перелік яких надається виконавцем. Вказаний перелік документів є невід'ємною частиною договору (додаток №2, 3).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, 30.01.2018 замовником (позивачем) на адресу відповідача була надіслана вимога про виконання зобов'язання №21 від 29.01.2018. За вказаною вимогою, позивач вимагав виконати розрахунок економічно обґрунтованих планових питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів підприємства і тарифів на теплову енергію та водопостачання у 2017 році, а також отримати погодження виконаного розрахунку у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для подальшого затвердження, протягом 7 (семи) днів з моменту отримання даної вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наведених обставин та правових норм суд дійшов висновку про те, що з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язань за договором настав; відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано доказів повернення позивачу грошових коштів в сумі 23 300 грн. 00 коп., хоч йому було надано можливість для надання заперечень; від відповідача не надходило жодних клопотань, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за договором про надання послуг та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт порушення виконання умов договору відповідачем перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині розірвання договору про надання послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 23 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно з ч.2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як свідчать матеріали справи, позивач за платіжними дорученнями від 31.01.2017 №885 на суму 15000,00 грн., від 30.03.2017 №1061 на суму 4000,00 грн., від 31.07.2017 №1405 на суму 2500,00 грн., від 29.08.2017 №1506 на суму 800,00 грн. та від 18.09.2017 №1556 на суму 1000,00 грн. перерахував відповідачу гроші, відповідно до п.6.2., що підтверджено належним чином.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 23 300 грн. 00 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з незаконною відмовою відповідачем від виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи свою вимогу позивач зазначає, що відмова відповідача від своїх зобов'язань за договором завдає шкоди діловій репутації підприємства позивача, та полягає в падінні престижу та підриві довіри до діяльності підприємства з боку контрагентів, створенні негативного іміджу, що впливає на вибір споживачів послуг підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Отже, позивач звернувся до суду для захисту своїх немайнових прав юридичної особи, а тому для встановлення істини у спорі та всебічного та об'єктивного з'ясування всіх фактичних обставин справи необхідним є дослідження і встановлення, перш за все, факту падіння престижу і підриві довіри та створення негативного іміджу.

На підтвердження своїх позовних вимог та з метою доведення факту падіння престижу і підриві довіри та створення негативного іміджу, позивач надав суду копії заяв споживачів послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Управ - Дом з вимогами перерахувати сплату за опалення та електропостачання, роз'яснення порядку здійснення нарахування вартості електроенергії та опалення, порядок надання пільг по оплаті комунальних послуг.

Пунктом. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена як самостійно, так і у поєднанні із вимогами про опублікувала спростування недостовірної інформації.

Відповідно до абз.2 п.3 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (надалі - Постанова Пленуму ВСУ № 4) під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ № 4 роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Приписами п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вимагаючи стягнення з відповідача моральної шкоди позивач не підтвердив жодними доказами факт завдання шкоди своїм немайновим правам та не обґрунтував розрахунку розміру моральної шкоди.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу втрат немайнового характеру в результаті неправомірних дій відповідача, як і не містять доказів на підтвердження розміру моральної шкоди.

З урахуванням наведеного, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп. відмовити повністю.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково, а саме розірвати договір про надання послуг №1/РПВ від 31.01.2017, укладений між ТОВ Розрахунковий центр послуг та ТОВ Управ - Дом та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 23 300 грн. 00 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2322 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Управ - Дом до Товариства з обмеженою відповідальністю Розрахунковий центр послуг про розірвання договору про надання послуг №1/РПВ від 31.01.2017 та стягнення 73300 грн. 00 коп. задовольнити частково.

2. Розірвати договір надання послуг №1/РПВ, укладений 31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Розрахунковий центр послуг , код ЄДРПОУ 40972936 та Товариством з обмеженою відповідальністю Управ - Дом , код ЄДРПОУ 36698591.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Розрахунковий центр послуг , (92905, Луганська область, м.Кремінна, площа Красна, будинок 6, квартира 20, код ЄДРПОУ 40972936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Управ - Дом , (04201, м.Київ, вул. Петра Калнишевського, будинок 7, офіс 994, код ЄДРПОУ 36698591) грошові кошти в розмірі 23 300 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2322 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 10 вересня 2018 року.

Суддя Є.А.Лісовицький