Рішення

від 03.09.2018 по справі 916/1279/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1279/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Рябко С.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" до фізичної особи-підприємця Владиченко Олександра Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 110420,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Владиченка Олександра Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 110420,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 05.05.2018 р. щодо поставки товару у встановлений в договорі строк, у зв'язку з чим позивачем на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України заявлено вимоги про повернення сплаченої суми в якості попередньої оплати за поставку товару.

Зокрема, позивач вказує, що згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 05.05.2018 р. відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача товар, який позивач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору. Так, відповідачем було виставлено позивачу рахунок ФВ-0505-4236 від 05.05.2018 р., в якому було зазначено товар, який відповідач мав поставити позивачу.

За ствердженнями позивача, 11 травня 2018 р. він зі свого рахунку (п/р НОМЕР_3 в АТ "Прокредит Банк" у м. Києві, МФО 380805) згідно платіжного доручення № 41 від 11.05.2018 р. перерахував (сплатив) грошові кошти на банківський рахунок відповідача НОМЕР_4 в ПАТ КБ Приватбанк м. Одеса, МФО 328704, у сумі 110420,00 грн. в якості попередньої оплати за товар, зазначений у рахунку, який відповідач мав поставити позивачу не пізніше 7 робочих днів з моменту здійснення позивачем предоплати згідно п. 4.1. договору.

Так, згідно вказаного договору позивачем була виставлена відповідачу вимога № 04/06 від 04 червня 2018 року про поставку товару, яка була 05.06.2018 р. направлена на адресу відповідача та отримана останнім 08.06.2018 року. Проте, за ствердженнями позивача, вказана вимога була проігнорована відповідачем та товар не був поставлений. Так, строк на поставку товару у відповідача закінчився 16.06.2018 року.

До того ж позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідача по доступним каналам зв'язку з вимогою поставити товар або повернути сплачені кошти, проте відповідач не виконував дану вимогу.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено приписи ст. 693 Цивільного кодексу України та не поставлено товар у встановлений строк, позивач вважає, що у нього виникло право вимагати як поставку товару, так і повернення попередньо сплачених коштів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1279/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 липня 2018 р.

23.07.2018 р. від ТОВ Сади Межиріччя до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на р/р НОМЕР_5 в ПАТ КБ „Приватбанк" або на будь-яких інших рахунках, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах заявлених позовних вимог. Вказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від поставки та повернення сплаченої суми, не виконує взяті на себе обов'язки згідно договору та вимоги позивача, хоча позивач звертався неодноразово до відповідача по доступним каналам зв'язку з вимогою поставити товар або повернути сплачені кошти.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2018 р. у справі № 916/1279/18 заяву ТОВ „Сади Межиріччя" про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти фізичної особи-підприємця Владиченко Олександра Вікторовича у розмірі заявлених вимог в сумі 110420,00 грн., що знаходяться на р/р НОМЕР_5 в ПАТ КБ „Приватбанк" або на будь-яких інших рахунках, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.07.2018 р. розгляд справи № 916/1279/18 призначено в судовому засіданні на 13 серпня 2018 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2018 р. у справі № 916/1279/18 розгляд справи відкладено на 03 вересня 2018 року з огляду на неявку відповідача у судове засідання та відсутність відзиву на позов.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою „за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між фізичною особою-підприємцем Владиченко Олександром Вікторовичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 05.05.2018 р., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач як продавець зобов'язується поставити та передати у власність позивача як покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. В п. 1.2. договору вказано найменування товару: стовб ЗБ БУ 2,4м.; сітка рабиця оцинкована 65*65 висота 1,3м (по 10м в рулоні); дріт ОК оцинкований, діаметр - 2мм. В п. 2.1 договору визначена загальна кількість товару: стовб - 660шт, сітка рабиця - 260 рул., дріт - 7000 м.п.

Згідно п. 3.1 договору від 05.05.2018 р. якість товару, що поставляється продавцем, повинна відповідати вимогам, встановлених ГОСТами при наявності сертифіката якості.

За умовами п. 4.1 договору товар повинен бути повністю поставлений покупцю: від 7 робочих днів з моменту проведення покупцем передоплати продавцю згідно п. 5.4 даного договору до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань.

За положеннями п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5. договору від 05.05.2018 р. ціна за один стовб становить 54,00 грн., за один рулон сітки становить 258,00 грн., за один метр дроту становить 1,10 грн. без ПДВ. В ціну товару входить вартість його доставки до місця знаходження покупця за адресою: Київська облась, Козелецький район, с. Шапіхи. Загальна вартість товару за договором 110420,00 грн. без ПДВ. Покупець вносить передоплату згідно п. 5.3 виставленого рахунку ФВ-0505-423б від 05/05/18 р. в розмірі 55000,00 грн. без ПДВ та сплачує іншу частину вартості товару по факту доставки до місця знаходження покупця. Вид розрахунку: безготівковий розрахунок.

В п. 7.1., 7.2. договору від 05.05.2018 р. сторонами передбачено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в місці знаходження покупця за адресою: Київська область, Козелецький район, с. Шапіхи. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.1. договору від 05.05.2018 р. останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань.

Згідно п. 9.1. договору від 05.05.2018 р. за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу (п. 10.1. договору).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Наразі відповідно до умов п. 5.4 договору покупець мав внести передоплату на підставі виставленого рахунку № ФВ-0505-423б від 05/05/18р. в розмірі 55000,00 грн. без ПДВ.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору відповідачем був виставлений позивачу рахунок № ФВ-0505-423б від 05.05.2018 р. на суму 110420,00 грн.

Як з'ясовано судом, 11 травня 2018 р. позивачем були перераховані (сплачені) зі свого рахунку (п/р НОМЕР_3 в АТ "Прокредит Банк" у м. Києві, МФО 380805) грошові кошти на банківський рахунок відповідача НОМЕР_4 в ПАТ КБ Приватбанк м. Одеса, МФО 328704, у сумі 110420,00 грн. в якості попередньої оплати за товар, зазначений у рахунку, про що свідчить платіжне доручення №41 від 11.05.2018 р.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Натомість згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, за умовами п. 4.1 договору відповідач мав поставити позивачу товар не пізніше 7 робочих днів з моменту здійснення позивачем предоплати згідно п. 5.4 даного договору до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань.

Проте, як з'ясовано судом, після виконання позивачем зобов'язання з проведення передоплати за товар у розмірі 100% відповідач не здійснив поставку обумовленого товару у встановлений договором строк 7 робочих днів з моменту проведення покупцем передоплати (тобто до 22.05.2018 р.).

Після спливу вказаного строку позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.06.2018 р., в якій вимагав поставити ТОВ "Сади Межиріччя" товар згідно рахунку ФВ-0505-423б від 05/05/18 р. у 7-денний термін, що підтверджується копією фіскального чеку від 05.06.2018 р. № 0831 з описом вкладення у цінний лист від 05.06.2018 р. (а.с. 12). Відповідно до інформації з веб-сайту Укрпошти про відстеження пересилання поштових відправлень вказана претензія була повернута за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Водночас судом встановлено факт того, що поставка товару позивачу після спливу строків, встановлених в договорі та у вимозі позивача, здійснена не була.

Так, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці позивачу обумовленого договором товару, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних документів з передачі товару покупцю. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів поставки товару за договором купівлі-продажу від 05.05.2018 р. на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з поставки вказаного товару.

В свою чергу з огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договору купівлі-продажу від 05.05.2018 р. щодо поставки обумовленого товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні договору.

Наразі суд враховує також ті обставини, що на сайті оголошень ogolosha.com за електронною адресою в мережі Інтернет: "ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем було розміщено оголошення про терміновий розпродаж майна, в якому зазначено наступну інформацію: „ФОП Владиченко Олександр Вікторович у зв'язку із припиненням своєї діяльності розпродає залишки товару та майна, а саме: стовби залізобетонні 2.4.М-700 шт., Зм. 250 шт., двері дерев'яні -5 шт., сітку рабицю оцинковану 65x65, висота 1.3м.- 10 рулонів (по 10 метрів), кабель (різні), інструменти. Товар знаходиться в Одеській області, м. Кілія. Ціни за домовленістю. Телефон для довідок: НОМЕР_1". Наведені у цьому оголошенні відомості щодо відповідача як контактної особи і продавця співпадають з відомостями відповідача в Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані обставини щодо розпродажу відповідачем свого майна у зв'язку з припиненням його діяльності свідчать про явне ухилення останнього від виконання прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару, а також в ухиленні в наступному по поверненню сплачених коштів, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та охоронюваних інтересів.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За умовами п. 9.1 договору за порушення умов останнього винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 16.04.2015 р. у справі № 908/2649/14.

Правова природа перерахованої суми як попередньої оплати визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже, після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов'язання з повернення коштів.

Наведене дає підстави стверджувати, що внаслідок відмови позивача від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання з поставки товару, вказане зобов'язання припинилось, але у відповідача виникло зобов'язання з повернення сплачених позивачем коштів за вказаний товар.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача перерахованої позивачем суми оплати за товар в розмірі 110420,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" до фізичної особи-підприємця Владиченко Олександра Вікторовича про стягнення заборгованості в сумі 110420,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи - підприємця Владиченка Олександра Вікторовича (АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Межиріччя" (15570, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ладинка, вул. Шевченка, 72; код ЄДРПОУ 41671304) суму передоплати за товар в розмірі 110420/сто десять тисяч чотириста двадцять/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2018 р.

Суддя В.С. Петров