Постанова

від 05.09.2018 по справі 904/544/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018 року м. Дніпро Справа № 904/544/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сімонова Юрія Юрійовича та фізичної особи-підприємця Сидоренка Антона Олеговича

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Воронько В.Д.), ухвалене 29.03.2018р. у м. Дніпро о 12.30. (дата складання повного тексту рішення - 02.04.2018) у справі № 904/544/18

за позовом: фізичної особи-підприємця Сімонова Юрія Юрійовича та фізичної особи-підприємця Сидоренка Антона Олеговича, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Екології", м. Дніпро

про стягнення 59385,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018р. фізична особа-підприємець Сімонов Юрій Юрійович (1-й позивач) та фізична особа-підприємець Сидоренко Антон Олегович (2-й позивач) звернулися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Екології" (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 59385,62 грн на користь 1-го та 2-го позивачів, а саме у розмірі 1 / 2 частки від її загальної суми на кожного, тобто по 29692,81 грн, що складається з: основного боргу з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 у сумі 6400,00 грн, інфляційних втрат у сумі 729,61 грн, 3% річних у сумі 163,20 грн та неустойки у сумі 22400,00 грн, нарахованих ними з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2018р. у справі № 904/544/18 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачі звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2018р. у справі № 904/544/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивачів задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржники, зокрема вказують наступне:

- суд першої інстанції на підставі неналежних доказів дійшов до висновку про припинення договірних відносин між сторонами та про повернення відповідачем 31.01.2017 позивачам орендованого приміщення за договором оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016;

- 1-й позивач стверджує, що не підписував акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017 та з метою встановлення підробки його підпису на акті подавав суду першої інстанції клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, яке судом безпідставно було відхилено;

- відповідачем не було виконано своїх зобов'язань, встановлених договором оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016, щодо своєчасної сплати орендної плати та повернення орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору оренди, тому згідно ст.ст. 525, 526, 599, 625, 629, 759, 762, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 283, 285 ГК України позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню у повному обсягу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сімонова Юрія Юрійовича та Фізичної особи-підприємця Сидоренка Антона Олеговича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2018р. у справі № 904/544/18; учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.06.2018р.

У судовому засіданні 11.06.2018р. по справі оголошено перерву до 25.06.2018р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 09.07.2018р.; витребувано від позивача-1 вільні зразки свого підпису на документах, складених у період 2016 - 2017 р.р. (не менше 20-ти одиниць); від відповідача - оригінал акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р.; запропоновано визначити експертну установу, якій слід доручити проведення експертизи та питання, які слід поставити на її вирішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 23.07.2018р., повторно витребувано від позивача-1 вільні зразки свого підпису на документах, складених у період 2016 - 2017 р.р. (не менше 20-ти одиниць); від відповідача - оригінал акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р.; запропоновано визначити експертну установу, якій слід доручити проведення експертизи та питання, які слід поставити на її вирішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 05.09.2018р., від відповідача втретє витребувано оригінал акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. до договору оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016р.

У судовому засіданні 1-й позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримують у повному обсягу.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу позивачів безпідставною.

Так, в обгрунтування заперечень відповідач вказує, що ним 31.01.2017р. було повернуто позивачам орендоване в них приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р., договором оренди відповідачем іншого приміщення, договором зберігання його майна, яке знаходилось в орендованому приміщенні та транспортними документами, що підтверджують перевезення цього майна, оригінали яких були пред'явлені суду першої інстанції, а також показаннями свідків. Отже відповідач звільнив орендоване приміщення та з лютого 2017р. не користується ним, що також підтверджується припиненням складення позивачами щомісячних актів здачі-прийняття робіт.

Відповідач вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання позивачів про призначення у справі почеркознавчої експертизи, оскільки підпис Сімонова Ю.Ю. на акті прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. засвідчено його печаткою, дослідження справжньості якої позивачі від суду не вимагали. На думку відповідача наявність відтиску печатки Сімонова Ю.Ю. на акті прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. свідчить і про справжність підпису останнього.

Вказує відповідач і на те, що прийняття позивачами 31.01.2017р. з оренди приміщення свідчить про досягнення сторонами згоди на припинення між ними договірних відносин, тобто про виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016р., належним чином та відсутність підстав для задоволення позову.

2-й позивач не з'явився до судового засідання та не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належними чином, що підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що неявка представника 2-го позивача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника 2-го позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2016 між ФОП Сімоновим Юрієм Юрійовичем (далі - 1-й позивач, орендодавець), ФОП Сидоренко Антоном Олеговичем (далі - 2-й позивач, орендодавець) та ТОВ "Комплект Екології" (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № АБ- (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - об'єкт), розташоване на другому поверсі за адресою: м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вул. Благоєва (вул. Сергія Подолинського ), буд. 31, загальною площею 32 кв.м..

Відповідно до п. 3.1. договору розмір орендної плати встановлено у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн за один місяць.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України наступним чином:

- платіж за перший місяць оренди (авансовий платіж) орендатор сплачує протягом трьох банківських днів з моменту набрання чинності цим договором;

- орендну плату за наступні місяці орендар сплачує щомісячно з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю оренди шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується до моменту фактичного повернення об'єкту орендодавцю.

Орендна плата сплачується орендарем на підставі рахунків-фактур, які орендодавець зобов'язаний передати орендарю не пізніше 10 числа місяця, у якому має бути проведена оплата (п.3.5 договору).

За змістом п. 1.4. та 4.1. договору, передача в оренду та повернення з оренди об'єкту здійснюється за актом прийому-передачі.

Строк оренди визначено сторонами з 01 травня 2016 року по 31 травня 2017 року (п. 8.2. договору).

На виконання умов договору позивачі передали у строкове платне користування відповідачу нежитлове приміщення на другому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Подолинського (вул. Благоєва), буд. 31, загальною площею 32 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі від 01.05.2016.

Звертаючись до суду з цим позовом 1-й та 2-й позивачі зазначили, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не сплатив їм орендну плату за користування нежитловим приміщенням, а також не виконав належним чином його повернення. В результаті чого позивачі нарахували відповідачу заборгованість з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 у загальній сумі 12800,00 грн, яка складається з: 3200,00 грн за лютий 2017 року; 3200,00 грн за березень 2017 року; 3200,00 грн за квітень 2017 року; 3200,00 грн за травень 2017 року.

Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України позивачами за період заборгованості зі сплати орендної плати з 10.01.2017 по 31.12.2017 на суму боргу нараховані інфляційні втрати у розмірі 1459,22грн. та 3% річних у розмірі 326,40грн.

Окрім цього позивачі зазначили, що з травня 2017 року відповідач ухиляється від повернення орендованого приміщення шляхом підписання акту прийому-передачі про повернення об'єкту оренди, тому об'єкт оренди наразі не повернуто.

У зв'язку з не поверненням відповідачем орендованого приміщення позивачамі нарахована у відповідності до ст. 785 ЦК України та заявлена до стягнення з відповідача неустойка у розмірі 44800,00грн. за період прострочки повернення приміщення червень-грудень 2017р.

З метою досудового врегулювання спору 1-й та 2-й відповідачі звернулися до відповідача з вимогою (претензією) про усунення порушень умов договору оренди, яка останнім залишена без задоволення.

Отже, предметом цього спору є стягнення з відповідача заборгованості у сумі 59385,62 грн на користь 1-го та 2-го позивачів, а саме у розмірі 1 / 2 частки від її загальної суми на кожного, тобто по 29692,81 грн, що складається з: основного боргу з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 у сумі 6400,00 грн, інфляційних втрат у сумі 729,61 грн, 3% річних у сумі 163,20 грн та неустойки у сумі 22400,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсягу місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем доведено належними доказами повернення відповідачем 31.01.2017 позивачам орендованого за договором приміщення, його звільнення відповідачем, тобто припинення його зобов'язань, передбачених договором внаслідок їх виконання та розірвання договору.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, помилковим, здійсненим без належного дослідження усіх обставин справи та перевірки їх доказами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В силу ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до п. 4.1. договору, повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін, за актом прийому-передачі.

За п. 4.2. договору, сторони зобов'язани приступити до процедури повернення об'єкта у триденний термін з моменту закінчення терміну дії договору. На протязі цього строку орендар зобов'язаний виїхати з приміщення та підготувати його до передачі орендодавцю.

Об'єкт повинен бути переданим орендодавцю у тому ж стані, в якому був передан орендарю, з урахуванням нормального зносу (п. 4.3. договору).

У п. 4.4. договору строни передбачили, що у разі вивільнення об'єкта орендарем без дотримання умов пунктів 4.1., 4.2. і 4.3. договору, орендар несе повну матеріальну відповідальність за заподіяні у зв'язки з цим збитки орендодавцю, при цьому орендар не звільняється від орендної плати та інших обумовлених договором платежів до належної передачі орендуємого об'єкта за актом прийому-передачі.

Згідно з п.п. 6.1.3. договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт по акту прийому-передачі в порядку та строки, встановлені цим договором.

Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом повернення орендарем орендованого майна орендодавцю є акт прийому-передачі, підписаний сторонами договору.

На підтвердження повернення позивачам об'єкту оренди відповідачем долучено до матеріалів справи копію Акта прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. до договору оренди нежитлового приміщення № АБ- від 01.05.2016р. (а.с. 101, т.1).

З копії вищенаведеного акту вбачається, що він зі сторони позивачів містить лише підпис Сімонова Ю.Ю. та відтиск його печатки, проте останній заперечує як підписання ним Акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р., так і проставлення ним печатки на цьому акті. Підпису іншого позивача - Сидоренко А.О. Акт прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. не містить.

Між тим, договір оренди нежитлового приміщення № АБ- від 01.05.2016р. та Акт прийому-передачі приміщення від 01.05.2016р. підписані обома позивачами, як орендодавцями та співласниками орендованого приміщення, тобто акт від 31.01.2017р. не містить підписів усіх сторін договору, але судом першої інстанції вищенаведеним обставинам не надано жодної оцінки.

Оригінал Акту прийому-передачі від 31.01.2017р. в матеріалах справи відсутній, а інформації про подання оригіналу цього акту суду до огляду оскаржуване рішення не містить.

Також, на переконання апеляційного суду, враховуючи відсутність у чинному законодавстві, що регулює спірні правовідносини, вимог щодо обов'язкового посвідчення печатками підписів осіб на документах та можливість вільного виготовлення будь-якої печатки будь-якою особою, наявність відтиску печатки на документі не може вважатися беззаперечним доказом справжності підпису відповідної особи на такому документі.

За наведених обставин та враховуючи доводи апеляційної скарги щодо не підписання Сімоновим Ю.Ю. Акта прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. та відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання позивачів про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, заявлення позивачами такого клопотання у апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи за для чого витребував від сторін необхідні для її проведення матеріали.

Зокрема, від відповідача апеляційним судом ухвалами від 25.06.2018, 09.07.2018 та 23.07.2018 витребувався оригінал Акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. до договору оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016р., однак відповідачем оригіналу цього акту апеляційному суду надано не було.

Так, 11.07.2018 Дніпропетровським апеляційним господарським судом одержано від відповідача поштове відправлення, яке містило клопотання про поставлення запитань судовому почеркознавчому експерту, до якого були долучені оригінали договору та додатки до нього, в т.ч. згідно зі змістом клопотання і Акт прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р., який фактично у додатках до клопотання був відсутній, про що канцелярією Дніпропетровського апеляційного господарського суду складено відповідний акт від 11.07.2018.

Не подання відповідачем апеляційному суду оригіналу Акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. до договору оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016р. унеможливлює проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки справжність підпису 1-го позивача на цьому акті і мала бути предметом експертного дослідження.

Відтак апеляційний суд позбавлений можливості призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а апеляційний перегляд справи має здійснюватися за наявними у справі матеріалами, які підлягають оцінці апеляційним судом, виходячи з вищенаведених обставин.

Так, згідно з ч. 2. ст. 74 ГПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч. 9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Також, ч. 6 ст. 91 ГПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 102 ГПК України, при визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Отже, надана до матеріалів справи копія Акту прийому-передачі приміщення від 31.01.2017р. до договору оренди нерухомого майна № АБ, укладеного між сторонами 01.05.2016р., не є належним, допустимим та достовірним доказом повернення відповідачем орендованого приміщення позивачам у відповідності до умов договору, а тому апеляційний суд вважає встановленими обставини не виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати за весь строк дії договору оренди та з повернення об'єкта оренди позивачам у встановленому порядку та строки.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що подані відповідачем інші докази на підтвердження обставин передання позивачам 31.01.2017 об'єкта оренди та його звільнення, як то: договір про перевезення від 30.01.2017 на перевезення офісного приладдя до складу, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. пр. О. Поля, буд. 129Б; договір зберігання № 18 від 30.01.2017 та акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 31.01.2017; договір оренди № 40 від 27.03.2017 приміщення за адресою: м. Дніпро, проспект О, Поля, буд. 28-А, а також копії нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є належними та допустимими доказами цих обставин, оскільки як вище зазначалось таким доказом може бути лише підписаний усіма сторонами акт прийому-передачі приміщення.

З огляду на приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та умови, укладеного між сторонами договору оренди не можуть бути доказами припинення орендних відносин між сторонами і обставини не підписання сторонами актів здачі-прийняття робіт за договором у період лютий-травень 2017р.

Відсутні у справі і належні та допустимі докази розірвання сторонами договору в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, ст.ст. 651, 654 ЦК України, а відтак і докази припинення зобов'язань сторін, встановлених цим договором, з лютого 2017р., зокрема докази направлення чи вручення позивачам листа відповідача від 24.01.2017.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, виходячи з встановлених апеляційним судом обставин справи, вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору щодо терміну його дії, строків і порядку сплати орендної плати та повернення об'єкту оренди орендодавцям, апеляційний суд вважає позовні вимоги позивачів правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.

Враховуючи усе вищевикладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що в силу ст.ст. 275, 277 ГПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивачів.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 1762,00грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 2643,00грн. слід покласти на відповідача.

У заявлених позивачами вимогах про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката у справі колегія суддів вважає за необхідне відмовити, виходячи з приписів ч. 2 ст. 126 ГПК України та відсутності в матеріалах справи належних доказів надання адвокатом та прийняття позивачами правничих послуг з зазначенням їх конкретного обсягу та вартості.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сімонова Юрія Юрійовича та фізичної особи-підприємця Сидоренка Антона Олеговича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2018р. у справі № 904/544/18 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2018р. у справі № 904/544/18 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Сімонова Юрія Юрійовича та фізичної особи-підприємця Сидоренка Антона Олеговича - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Екології" на користь фізичної особи-підприємця Сімонова Юрія Юрійовича основний борг з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 у сумі 6400,00 грн., інфляційні втрати у сумі 729,61 грн., 3% річних у сумі 163,20 грн., неустойку у сумі 22400,00 грн., судовий збір за подання позову у сумі 881,00грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 1321,50грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Екології" на користь фізичної особи-підприємця Сидоренка Антона Олеговича основний борг з орендної плати за період з 01.02.2017 по 31.05.2017 у сумі 6400,00 грн., інфляційні втрати у сумі 729,61 грн., 3% річних у сумі 163,20 грн., неустойку у сумі 22400,00 грн., судовий збір за подання позову у сумі 881,00грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 1321,50грн.

Видачу наказів згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

У задоволенні вимог позивачів про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 06.09.2018 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд