Постанова

від 27.08.2018 по справі 910/481/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа№ 910/481/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Зубець Л.П.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представники сторін у судове засідання 27.08.2018 не прибули,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.03.2018

у справі № 910/481/18 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Л.К.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет

про стягнення 136 031,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Л.К.О. (далі - позивач, ТОВ Л.К.О. ) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет (далі - відповідач, ТОВ Продєвромаркет ) про стягнення 136 031,09 грн.

Позов мотивовано тим, що ТОВ Продєвромаркет не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого ТОВ Л.К.О. товару за Договором поставки № 868 від 16.06.2011 (далі - Договір) на суму 113 366,75 грн. У зв'язку з несплатою основної заборгованості позивач нарахував та просить стягнути пеню - 12 353,38 грн., штраф - 5 668,33 грн., інфляційні втрати - 3 654,94 грн. та 3% річних - 987,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі № 910/481/18 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Л.К.О основну заборгованість у розмірі 113 366,75 грн., 12 353,38 грн. пені, 5 668,33 грн. штрафу, інфляційні втрати у розмірі 3 654,94 грн., 3% річних у розмірі 987,69 грн. та судовий збір у розмірі 2 040,47 грн.

Обґрунтування рішення суду зводиться до того, що ТОВ Л.К.О. поставило ТОВ Продєвромаркет товар за Договором, проте останнє не виконало свого обов'язку з оплати товару.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі № 910/481/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ Продєвромаркет на користь ТОВ Л.К.О. заборгованість у розмірі 93 972,59 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ Продєвромаркет посилається на акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами № 0422 від 18.01.2018 за період з 01.01.2017 по 18.01.2018, згідно якого заборгованість відповідача склала 73 009,75 грн. За розрахунком апелянта, здійсненого з вказаної ним суми заборгованості, сума пені становить 11 329,66 грн., штрафу - 3 650,48 грн., інфляційних втрат - 4 944,56 грн., 3% річних - 1 038,14 грн. Також апелянт зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі ним не отримувалась, у зв'язку з чим вказаний акт не було надано до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. Зазначено, що розгляд справи, згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія розглянувши наявні докази та доводи апелянта, керуючись положеннями абз. 2 ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У зв'язку з чим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 розгляд справи було призначено на 27.06.2018 та запропоновано сторонам надати докази оплати отриманого у спірний період товару, здійснити звірку взаєморозрахунків, запропоновано позивачу надати пояснення щодо оплати боргу за актом звірки від 18.01.2018 поданим апелянтом.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 справу № 910/481/18 прийнято до провадження у зазначеному складі суддів та призначено до розгляду на 18.07.2018. Крім того, витребувано оригінал акту звірки від 18.01.2018 та докази оплати отриманого товару за договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 розгляд справи відкладено на 27.08.2018. Витребувано у сторін акт звірки та докази оплати отриманого товару за договором.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.08.2018, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/481/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 справу № 910/481/18 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлялися за адресами вказаними в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, враховуючи невиконання сторонами вимог ухвал від 23.05.2018, 27.06.2018 та 18.07.2018 щодо надання витребуваних документів, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

16.06.2011 між ТОВ Л.К.О. (далі - постачальник) та ТОВ Продєвромаркет (покупець) укладено Договір поставки продукції № 868 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язався поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Договору продукція відпускається постачальником за відпускними цінами, які зазначаються в накладній.

Згідно з п. 3 розділу ІІ Договору відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 30 календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

Пунктом 2.2 розділу ІV Договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти та перевірити кількість і якість продукції та повністю оплатити її вартість у строк, передбачений розділом ІІ цього Договору.

ТОВ Л.К.О. здійснило поставку, а ТОВ Продєвромаркет прийняло товар на суму 113 366,75 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ВН-22294 від 26.05.2017 на суму 4 057,85 грн., № ВН-27221 від 30.06.2017 на суму 9 895,72 грн., № ВН-27735 від 04.07.2017 на суму 2 056,58 грн., № ВН-31809 від 28.07.2017 на суму 3 575,20 грн., № ВН-18394 від 28.04.2017 на суму 2 291,56 грн., № ВН-22293 від 26.05.2017 на суму 24 578,53 грн., № ВН-29016 від 11.07.2017 на суму 2 994,66 грн., № ВН-29010 від 11.07.2017 на суму 3 521,94 грн., № ВН-29099 від 11.07.2017 на суму 20 705,99 грн., № ВН-24308 від 09.06.2017 на суму 5 286,84 грн., № Н-24845 від 14.06.2017 на суму 3 651,16 грн., № ВН-26125 від 23.06.2017 на суму 3 277,15 грн., № ВН-26124 від 23.06.2017 на суму 4 900,97 грн., які підписані представниками та скріплені печатками сторін.

Позивач стверджує, що відповідач не оплатив поставлений та прийнятий ним товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за Договором складає 113 366,75 грн.

Враховуючи вказане, ТОВ Л.К.О. звернулося з даним позовом та просить суд стягнути з ТОВ Продєвромаркет заборгованість за Договором у сумі 113 366,75 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання основного зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12 353,38 грн. - пені, 5 668,33 грн. - штрафу, 3 654,94 грн. - інфляційних втрат та 987,69 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Видатковими накладними за період з 26.05.2017 по 23.06.2017 підтверджується поставка позивачем та прийняття відповідачем товару за Договором на суму 113 366,75 грн.

Відповідач, як у 30-денний строк, передбачений п. 3 розділу ІІ Договору, так і станом на дату звернення з позовом, вартість поставленого товару позивачу не перерахував.

Матеріали справи не містять належних та достовірних доказів оплати відповідачем отриманого товару.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 113 366,75 грн. заборгованості за поставлений на умовах Договору товар.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12 353,38 грн. - пені, 5 668,33 грн. - 5% штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 розділу V Договору, у випадку прострочення термінів розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

Враховуючи вказане вище, здійснивши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням сум заборгованості та періоду нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12 353,38 грн. - пені, 5 668,33 грн. - 5% штрафу за несвоєчасно оплачений товар.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 654,94 грн. інфляційних втрат та 987,69 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням сум заборгованості та періоду нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 654,94 грн. інфляційних втрат та 987,69 грн. 3% річних.

Посилання апелянта на те, що ним не було отримано ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження від 08.02.2018 судом відхиляються, оскільки в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ухвали представнику відповідача 15.02.2018 (а.с. 4). Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення рішення суду, яке направлялося за тією ж адресою (а.с.62).

Стосовно копії акту звірки № 0422 від 18.01.2018, на підставі якого апелянт просить частково скасувати рішення суду першої інстанції, судова колегія відмічає наступне.

Акт звірки № 0422 від 18.01.2018 містить реквізити видаткових накладних, проте не містить реквізитів платіжних доручень, за якими здійснювалася оплата прийнятого товару.

Тобто, в акті звірки відсутні посилання на реквізити належних доказів оплати товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З метою встановлення факту здійснення оплати за поставлений в період з 26.05.2017 по 23.06.2017 товар та розміру заборгованості, судом було витребувано у сторін докази оплати поставленого у спірний період товару та оригінал акту звірки.

Проте, представники сторін жодного разу у судові засідання не з'явилися, витребуваних доказів суду не надали.

Враховуючи, що апелянтом подано копію акту звірки, відсутність в ньому реквізитів платіжних документів, невиконання вимог ухвал про надання доказів оплати поставленого товару та оригіналу акту звірки, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний акт звірки не може бути прийнятий судом як достовірний доказ часткового погашення заборгованості.

При цьому, судова колегія дослідивши матеріали справи, вважає безпідставним посилання апелянта на неможливість подання до суду першої інстанції вказаного акту звірки через неотримання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 про відкриття провадження у справі, оскільки вище встановлено, що рекомендованим повідомленням про вручення підтверджується отримання ухвали представником відповідача 15.02.2018 (а.с. 4), тоді як рішення було прийнято 16.03.2018.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі № 910/481/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет (апелянта).

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Продєвромаркет залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 у справі № 910/481/18 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/481/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Л.П. Зубець

Повний текст рішення складено 03.09.2018