Постанова

від 22.08.2018 по справі 916/2759/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2759/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Місцевої громадської організації

"Клуб мисливців та рибалок Дністро" - Чубарова С.В.,

Одеської міської ради - Чернової Г.А.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інфокс" в особі Одеської філії Товариства з обмеженою

відповідальністю "Інфоксводоканал"- Горьової Н.М.,

Головного управління Держгеокадастру

в Одеській області - Піндюр Т.С.,

Біляївської міської ради Одеської області - не з'явився,

Управління Держгеокадастру

у Біляївському районі Одеської області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Принцевська Н.М., Разюк Г.П.)

у справі № 916/2759/15

за позовом Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро"

до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоксводоканал", Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Біляївської міської ради Одеської області; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області,

про визнання нечинним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Місцева громадська організація "Клуб мисливців та рибалок Дністро" (далі - МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро") звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Одеської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в особі філії ТОВ "Інфоксводоканал" ), у якому просила визнати нечинним з 04.06.2004 державний акт серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72 га, розташованій на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), що виданий КП "Одесводоканал" на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.06.2004 Комунальне підприємство "Одесводоканал" (далі - КП "Одесводоканал"), якому надано земельну ділянку загальною площею 248,72 га у постійне користування, припинено. Наявність державного акта перешкоджає МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" оформити право користування земельною ділянкою орієнтованою площею 6,00 га, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Біляївка, Біляївський район, вул. Генерала Глібова, 2-а (за межами населеного пункту), який належить позивачу на праві власності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2017 до участі у справі як іншого відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2017 позов задоволено частково. Визнано нечинним державний акт серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72 га, розташованої на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), що виданий КП "Одесводоканал" на підставі розпорядження Біляївської районної державної адміністрації № 152/2002 від 20.03.2002, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1. У решті позову відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 09.20.2017 стягнуто з ТОВ "Інфокс" в особі філії ТОВ "Інфоксводоканал" на користь МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" витрати зі сплати судового збору в розмірі 609,00 грн.

Ухвалюючи рішення, з урахуванням вказівок, викладених у поставні Вищого господарського суду від 18.04.2017, та враховуючи клопотання позивача у порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017) про вихід за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про втрату чинності державним актом на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72 га, який видано КП "Одесводоканал", на підставі приписів статей 120, 125, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), рішення Біляївської міської ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою КП "Одесводоканал" № 649-18/V від 04.06.2008, яке є чинним, та набуттям фізичними та юридичними особами права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані в межах цієї земельної ділянки площею 248,72 га.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2017 в частині задоволених позовних вимог скасовано. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що вимоги позивача про визнання державного акта нечинним обумовлені незгодою з діями (бездіяльністю) суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері обліку та реєстрації земельних ділянок, однак відповідних вимог позивачем заявлено не було. Фактично у вказаний спосіб позивач намагається в судовому порядку встановити певні юридичні факти, які мають правові наслідки, проте вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Відокремлення встановлення фактів та визнання обставин від спору, де ці факти та обставини є доказом вимог чи заперечень у цьому спорі, суперечить основним засадам господарського процесу та його формам, визначеним статтею 4-1 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що визначений позивачем спосіб захисту не можна визнати належним, який би, в даному випадку, призвів до захисту або поновлення права позивача. Крім того, фактичними обставинами, встановленими у справі, не підтверджено, що спір виник з вини чи внаслідок неправомірних дій будь-кого з відповідачів.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у травні 2018 року МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" подала касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" обґрунтовує неналежною оцінкою судом апеляційної інстанції обставин справи у сукупності з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до безпідставного скасування правильного рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Інфокс" в особі філії ТОВ "Інфоксводоканал" зазначає, що судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, з наданням належної оцінки всім доказам та з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи, тому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Біляївська міська рада Одеської області, Управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації від 20.03.2002 № 152/2002 КП "Одесводоканал" видано державний акт серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72 га у межах згідно з планом землекористування, із призначенням земельної ділянки "для водозабезпечення".

Відповідно до рішення Одеської міськради від 17.12.2003 № 2038-ХХІV між Одеською міськрадою (орендодавець) та ТОВ "Інфокс" (орендар) 17.12.2003 укладено договір оренди цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал", за змістом якого після укладення договору КП "Одесводоканал" реорганізується шляхом приєднання до орендаря в установленому законодавством порядку; ТОВ "Інфокс" виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого КП "Одесводоканал"; передача цілісного майнового комплексу в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно; власником цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" залишається територіальна громада м. Одеси, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з пунктом 1.1 статуту ТОВ "Інфокс" товариство є правонаступником КП "Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу зазначеного комунального підприємства.

Запис про припинення КП "Одесводоканал" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.06.2004.

Рішенням Біляївської міськради від 04.06.2008 № 649-18/Y "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою КП "Одесводоканал" припинено цьому підприємству право постійного користування земельною ділянкою площею 248,72 га, яка розташована на території Біляївської міськради.

Рішенням Біляївської міськради від 16.01.2009 № 823-25/V "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" ТОВ "Інфокс" надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 136,6 га у довгострокову оренду на 45 років для експлуатації нежитлових будівель на території Біляївської міськради та спрямування клопотання райдержадміністрації про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Інфокс".

Згідно з розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 17.09.2009 № 855/2009 дозволено ТОВ "Інфокс" розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 15 років загальною площею 136,6 га з метою обслуговування цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал", який знаходиться в оренді ТОВ "Інфокс"; за змістом пункту 2 розпорядження, рекомендовано ТОВ "Інфокс" замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та нормативно-грошову оцінку земельної ділянки у землевпорядній організації, яка має ліцензію на право проведення таких робіт.

Відповідно до розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 13.02.2012 № 105/А-2012 затверджено перелік земельних ділянок, які передаються до комунальної власності, за межами населених пунктів на території міської, селищної, та сільських рад Біляївського району Одеської області, згідно з яким у користуванні Біляївської міськради (ТОВ "Інфоксводоканал") знаходиться земельна ділянка площею 170,6344 га (№ 336), категорія - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове використання - землі загального користування; у графі "Інформація про документ, що посвідчує право користування земельними ділянками або витяг з реєстру прав власності БТІ" зазначено державний акт на право постійного користування, виданий КП "Одесводоканал", а в графі "Інформація про документ, що посвідчує право оперативного управління або господарського відання будівель та споруд, які розташовані на земельних ділянках" - у господарському віданні Біляївської міськради (довідка від 26.12.2011 № 1130/02-10).

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 13.06.2013 № 582/А-2013 "Про внесення змін до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 13.02.2012 № 105/А-2012" затверджено перелік земельних ділянок, які передаються до комунальної власності, за межами населених пунктів на території Біляївської міськради, за змістом якого у користуванні Біляївської міськради (ТОВ "Інфокс" в особі філії ТОВ "Інфоксводоканал") знаходиться земельна ділянка площею 164,6344 га (№ 336), категорія - землі водного фонду, цільове використання - землі водогосподарських підприємств (землі для водозабезпечення та очистки стічних вод); у графі "Інформація про документ, що посвідчує право користування земельними ділянками або витяг з реєстру прав власності БТІ" значиться "відсутня", діяльність КП "Одесводоканал" припинено з 04.06.2004, а у графі "Інформація про документ, що посвідчує право оперативного управління або господарського відання будівель та споруд, які розташовані на земельних ділянках" - у користуванні ТОВ "Інфокс" в особі філії ТОВ "Інфоксводоканал".

Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2009 у справі № 15/06-09-204 за МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" визнано право власності на нежитлові приміщення-бокси для збереження човнового та рибальського приладдя човнової станції загальною площею 566,10 кв. м, які розташовано за адресою: вул. Генерала Глібова, 2 а, м. Біляївка, Біляївський район, Одеська область. На підставі цього судового рішення Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" за МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі за наведеною вище адресою, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.03.2009 № 22056924.

Рішенням Біляївської міськради від 10.03.2009 № 843-26/V МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду на 49 років загальною площею 6,0 га для обслуговування човнової станції, будівництва мисливських та рибацьких будинків, боксів для збереження човнового та рибацького приладдя за адресою: м. Біляївка, вул. Генерала Глібова, 2 а та спрямування клопотання Біляївській районній державній адміністрації про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро".

Розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 16.06.2011 № 528/2011 МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" надано дозвіл на розробку містобудівної документації-детального плану території для розміщення необхідної інженерної інфраструктури та нежитлових споруд для обслуговування територіальної громади на території Біляївської міськради на земельній ділянці орієнтованою площею 17,6978 га (за межами населеного пункту) та завдання на розроблення містобудівної документації-детального плану території.

Рішенням виконавчого комітету Біляївської міськради від 26.10.2011 № 208, вирішено розпочати процедуру розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації детальному плану території для розміщення необхідної інфраструктури та нежитлових споруд МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро".

Рішенням Біляївської міськради від 16.12.2011 № 207-11/VI затверджено містобудівну документацію-детальний план території для розміщення необхідної інфраструктури та нежитлових споруд МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" за адресою: м. Біляївка, вул. Генерала Глібова, 2 а.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 17.06.2013 № 602/А-2013 МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років орієнтовною площею 6,00 га із земель водного фонду для обслуговування та експлуатації бази стоянки моторних та веслових човнів, боксів для зберігання човнового та рибальського приладдя, будинків відпочинку рибалок та мисливців, що розташована за адресою: вул. Генерала Глібова, 2 а, м. Біляївка, Одеської області (за межами населеного пункту) та рекомендовано розробити містобудівну документацію.

25.03.2014 Управлінням Держземагенства у Біляївському районі Одеської області МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" надано висновок, у якому відмовлено в погоджені проекту землеустрою з підстав: відсутності інформації щодо наявності містобудівної документації зазначеної у пункті 2 розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 17.06.2013 № 302/А-2013; відсутності погодження землекористувача на вилучення частини земельної ділянки, а саме: КП "Одесводоканал", у користуванні якого вона знаходиться згідно державного акта на право постійного користування серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003.

Зазначені обставини стали підставою для звернення МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" до адміністративного суду з позовом до Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області, Біляївської районної державної адміністрації про визнання нечинним державного акта на право постійного користування серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003, скасування реєстрації цього акта та зобов'язання Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування запису від 11.07.2003 № 1 про реєстрацію права постійного користування, посвідченого зазначеним актом, який видано КП "Одесводоканал" на земельну ділянку загальною площею 248,72 га, кадастровий номер 5121010100:01:003:0001.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 815/2601/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015, скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2014, якою позов задоволено; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою закрито; у решті позову відмовлено.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро" про визнання нечинним з 04.06.2004 державного акта серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 248,72 га розташованої на території Біляївської міської ради за межами населеного пункту (кадастровий номер 5121010100:01:003:0001), що виданий КП "Одесводоканал".

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Водночас як установлено судами попередніх інстанцій, наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивач вбачає в неможливості реалізації визначених статтею 377 ЦК, статтею 120 ЗК правомочностей щодо оформлення земельної ділянки під належними йому об'єктами нерухомого майна, внаслідок необ'єктивності та недостовірності відомостей, які значаться в поземельній книзі Управління Держземагаенства у Біляївському районі щодо реєстраційного запису про користувача земельної ділянки, оскільки КП "Одесводоканал" як юридичну особу припинено з 04.06.2004, а рішенням Біляївської міськради від 04.06.2008 № 649-18/V КП "Одесводоканал" припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 248,72 га, яке оформлено державним актом серії І-ОД № 002989 від 11.07.2003. При цьому, позивач зазначає, що в нього відсутні підстави для пред'явлення вимог про визнання цього акта недійсним, оскільки він не заперечує факту видачі його з дотриманням вимог діючого законодавства та у встановленому порядку.

Так, за правилом частини другої статті 120 ЗК якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю або споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Натомість судами встановлено, що речове право на об'єкти нерухомого майна, які розташовано за адресою: вул. Генерала Глібова, 2 а, м. Біляївка, набуто позивачем на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2009 у справі № 15/06-09-204, яким, зокрема, встановлено, що на території човнової станції, яка була створена відповідно до протоколу № 17 від 31.05.1988, що підтверджується положенням "Про добровільну човнову станцію, яка знаходилась на території ВОС "Дністер", власними силами та коштами членів легалізованого клубу були збудовані нежитлові приміщення - бокси для зберігання човнового та рибальського приладдя, які в подальшому прийнято на баланс МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро".

Будь-яких доказів того, що відповідна організація у встановленому порядку здійснювала оформлення прав на земельну ділянку, зайняту зазначеними об'єктами, матеріали справи не містять і позивачем не надано.

Разом із тим судом апеляційної інстанції установлено, що вимогу позивача про визнання державного акта нечинним фактично обумовлено незгодою з діями (бездіяльністю) суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері обліку та реєстрації земельних ділянок. Проте, відповідних вимог позивачем заявлено не було, як і не було заявлено таких вимог у межах адміністративної справи № 815/2601/14.

Отже, позивач у судовому порядку в обраний спосіб фактично намагається встановити певний юридичний факт, що має правові наслідки, однак така вимога не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. При цьому, юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне і встановлення такого факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції при вирішенні справи у межах позовних вимог МГО "Клуб мисливців та рибалок Дністро", встановивши, що спір виник не з вини чи внаслідок неправомірних дій будь-кого з відповідачів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про визнання нечинним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, у тому числі з конкретної дати (з 04.06.2006), за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватися судом лише під час вирішення спору про право, а тому така вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і відповідати способу захисту, який би, в даному випадку, призвів до захисту або поновлення права позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що приймаючи до розгляду та задовольняючи клопотання позивача щодо виходу за межі позовних вимог, суд першої інстанції фактично прийняв рішення по суті заявлених вимог, задовольнивши їх частково, що не відповідає змісту та основній меті визначених у пункті 2 частини 1 статті 83 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, правомочностей суду.

Положеннями статті 300 ГПК передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 ГПК).

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався апеляційний суд як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, та висновків суду про безпідставність вимог про визнання державного акта нечинним; наведені доводи фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого у справі судового рішення не вбачається.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

За змістом частини 1 статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржене у справі судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Місцевої громадської організації "Клуб мисливців та рибалок Дністро" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 у справі № 916/2759/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий