Постанова

від 05.09.2018 по справі 918/240/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Справа № 918/240/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Грабовський В.А. - адвокат

відповідача 1: представник не з'явився

відповідача 2: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 - Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" від 16.07.2018р. на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 25.06.18р. суддею Бережнюк В.В. о 12:36год у м.Рівне, повний текст складено 27.06.18р. у справі №918/240/18

за позовом Спільного підприємства "Мехагробуд"

до відповідачів: 1) Обслуговуючого кооперативу "ЗВ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд"

про стягнення заборгованості в сумі 205 552,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство "Мехагробуд" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЗВ", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд", в якому просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 172 487,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Поділляпромбуд" порушило умови договору про надання послуг №6 від 20 червня 2017 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.06.18р. у справі №918/240/18 позов Спільного підприємства "Мехагробуд" задоволено. Стягнуто солідарно з Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" на користь позивача 172487грн.50коп. заборгованості за надані послуги та 2587грн.31коп. витрат по сплаті судового збору. Також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" на користь Спільного підприємства "Мехагробуд" 30072грн.83коп. - пені, 2992грн.32 коп. - 3% річних та 495грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Поділляпромбуд" порушено умови договору №6 від 20.06.2017 року, у зв'язку із чим наступає цивільна відповідальність за невиконання основного зобов'язання. Вказаним договором сторони також погодили відповідальність, яка наступає за порушення зобов'язань. А враховуючи ту обставину, що сторони договору №6 від 20.06.2017 року забезпечили виконання зобов'язання порукою, де поручителем відповідно до договору поруки від 03 березня 2018 року виступив Обслуговуючий кооператив (ОК) "ЗВ", який у ході виконання основного договору про надання послуг проводив за боржника розрахунок, то відповідальність за невиконання основного зобов'язання мають сторони нести солідарно, а відповідальність за невиконання зобов'язання у виді нарахованої пені та 3% річних - лише ТОВ "Поділляпромбуд".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Обслуговуючий кооператив "ЗВ" звернувся до господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.18р. в частині, а саме відмовити у задоволенні позовних вимог Спільного підприємства "Мехагробуд" до Обслуговуючого кооперативу "ЗВ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду що підлягає до скасування частково, в частині солідарного стягнення заборгованості ТОВ "Поділляпромбуд" з ОК "ЗВ", у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з нижчевикладеного.

Як підставою солідарного стягнення заборгованості судом першої інстанції вказано Договір поруки від 03 березня 2018 року між Спільним підприємством "Мехагробуд" (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" (Боржник), а також Обслуговуючим кооперативом "ЗВ" (Поручитель) (а.с. 50-51), відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх обов'язків боржника щодо оплати наданих послуг за договором та актами, передбаченими п. 2 цього договору. У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники з урахуванням особливостей положень цього договору (п. 1.2. Договору поруки).

Разом з тим, вказаний Договір поруки було підписано головою ОК "ЗВ" всупереч положенням Статуту кооперативу та з перевищенням повноважень.

Частинами першою-третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено статтею 92 ЦК України, згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до п. 3.1. Статуту Обслуговуючого кооперативу "ЗВ", кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільною об'єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення спільної діяльності з метою будівництва багатоквартирного житлового будинку для його членів, асоційованих членів та членів їх сімей та подальшої експлуатації та управління цим об'єктом на засадах самоврядування для задоволення споживчих потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.

Метою Кооперативу є задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб його членів та асоційованих членів кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, трудової участі та майна, поділу між ними ризиків, витрат від діяльності Кооперативу, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (п. 2.1. Статуту).

Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або не житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками (п. 2.2 Статуту).

У апеляційній скарзі апелянт покликається на пункт 3.3. Статуту щодо закріплених прав, та зазначає, що у межах цієї норми Статуту підпунктами 3.3.4, 3.3.5 визначено виключний перелік договорів, які має право укладати кооператив відповідно до встановленої мети та предмету його діяльності.

На думку апелянта, укладення Договору поруки, за яким ОК "ЗВ" приймає на себе майнову відповідальність за виконання обов'язків за Договором про надання послуг від 20 червня 2017 року №6 між Спільним підприємством "Мехагробуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" суперечить Статуту, зокрема, меті та предмету діяльності кооперативу та не спрямовано на задоволення споживчих потреб членів кооперативу.

Додатково у апеляційній скарзі зазначає, що підписання Договору поруки від 03 березня 2018 року головою кооперативу Коровайним В.В. відбулося всупереч п.п. 6.1., 6.13 Статуту (без схвалення такого договору поруки загальними зборами). Голова кооперативу, який підписав договір поруки, є виконавчим органом, який обирається Загальними зборами членів (учасників) кооперативу зі складу членів або асоційованих членів кооперативу. Рішення Голови по питанням, визначеним у статуті, схвалюються загальними зборами членів (учасників) кооперативу.

Позивач - Спільне підприємство "Мехагробуд" - у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач 2 не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

03.09.2018р. на адресу апеляційного суду від представника апелянта надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2018р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2017 року між Спільним підприємством "Мехагробуд" (надалі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" (надалі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг №6 (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги по виконанню робіт наступними засобами: Кран гусеничний РДК-25 (а.с. 11-14).

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що факт надання послуг, місце надання послуг та інші необхідні умови підтверджуються та зазначаються у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг підставі Змінного рапорту механізмів та Табелю обліку використаного робочого часу завіреного відповідною особою Замовника, що підписується уповноваженими на те представниками сторін та становлять невід'ємну частину даного договору. У випадку безпідставної відмови замовника підписати акт приймання-передачі наданих послуг або не передання його виконавцю, такий акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним замовником на 3 (третій) календарний день з моменту його отримання замовником будь-яким способом (шляхом вручення представнику замовника під підпис, поштовим відправленням, кур'єрською доставкою).

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість робіт вираховується за фактично відпрацьованою кількістю машино-годин зазначених та завірених відповідальною особою замовника в Змінному рапорті механізмів або Табелі обліку використаного робочого часу виходячи з вартості машино-годин роботи певного виду основних засобів Додатку №1 до даного Договору. Замовник перед початком робіт виконавцем перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 20000 грн. (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. Договору оплата наданих послуг здійснюється в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою через касу замовника на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається кількість відпрацьованих машино-годин за цим договором, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Вказаний акт є підставою для проведення розрахунків за цим договором.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Спільне підприємство "Мехагробуд" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" послуги на загальну суму 404647 грн. 50 коп. Доказом цього слугують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №36 від 22.06.2017 року, №39 від 22.06.2017 року, №51 від 30.06.2017 року, №13 від 17.07.2017 року та акти надання послуг №44 від 31.07.2017 року, №35 від 16.08.2017 року, №63 від 31.08.2017 року, №36 від 19.09.2017 року, №54 від 29.09.2017 року,№32 від 18.10.2017 року, №50 від 31.10.2017 року, №30 від 17.11.2017 року, №54 від 30.11.2017 року, №31 від 19.12.2017 року, №45 від 29.12.2017 року, №10 від 22.01.2018 року, №28 від 31.01.2018 року, №44 від 16.02.2018 року, №50 від 27.02.2018 року, які підписані обома сторонами та скріплені відбитками печаток сторін (а.с. 15-33).

Як вбачається з матеріалів справи, зауважень та претензій щодо строків виконання та якості наданих послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" не надходило, відтак у останнього виникло зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг відповідно до умов договору та актів виконаних робіт.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" частково оплатило виконані позивачем роботи в сумі 207 160 грн. 00 коп. (а.с.34-47).

Спільним підприємством "Мехагробуд" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" було надіслано претензію від 23.02.2018 року про погашення боргу, яка залишена без відповідного реагування (а.с.49).

03 березня 2018 року між сторонами вказаного договору про надання послуг Спільним підприємством "Мехагробуд" (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" (Боржник), а також Обслуговуючим кооперативом "ЗВ" (Поручитель) було укладено Договір поруки (а.с. 50-51).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх обов'язків боржника щодо оплати наданих послуг за договором та актами, передбаченими ст. 2 цього договору. У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники з урахуванням особливостей положень цього договору (п. 1.2. Договору поруки).

У відповідності до п. 2.1. Договору поруки під основним договором в цьому договорі сторони розуміють Договір про надання послуг від 20 червня 2017 року, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується "Виконавець") та Боржником (в основному договорі іменується "Замовник").

Згідно з п. 2.2. Договору поруки основне зобов'язання боржника за договором про надання послуг від 20.06.2017 року, виконання якого забезпечується цим Договором, полягає у своєчасній оплаті боржником вартості наданих кредитором послуг згідно: Акту №36 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.06.2017 року на суму 1080,00 грн. з ПДВ; Акту №39 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 22.06.2017 року на суму 6 300,00 грн. з ПДВ; Акту №51 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2017 року на суму 18 060,00 грн.; Акту №13 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.07.2017 року на суму 28 665,00 грн.; Акту надання послуг №44 від 31.07.2017 року на суму 29 662,50 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №35 від 16.08.2017 року на суму 26 565,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №63 від 31.08.2017 року на суму 23 835,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №36 від 19.09.2017 року на суму 27 300,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №54 від 29.09.2017 року на суму 26 040,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №32 від 18.10.2017 року на суму 23 520,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №50 від 31.10.2017 року на суму 27 300,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №30 від 17.11.2017 року на суму 21 735,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №54 від 30.11.2017 року на суму 19 320,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №31 від 19.12.2017 року на суму 20 685,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №45 від 29.12.2017 року на суму 21 735,00 грн. з ПДВ: Акту надання послуг №10 віл 22.01.2018 року на суму 17 850.00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №28 від 31.01.2018 року на суму 26 565,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №44 від 16.02.2018 року на суму 24 360,00 грн. з ПДВ; Акту надання послуг №50 від 27.02.2018 року на суму 14 070,00 грн. з ПДВ; у порядку та строки, визначені Договором про надання послуг від 20.06.2017 року.

Шляхом підписання цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Договору про надання послуг від 20.06.2017 року. Будь-яке збільшення основного зобов'язання без згоди поручителя є безумовною підставою для припинення поруки за цим договором (п. 2.3. Договору поруки).

Пунктом 2.3. Договору поруки сторони погодили, що станом на момент підписання даного договору загальна сума заборгованості за основним договором становить 197487,50грн.

Відповідно до п. 2.5. Договору поруки відповідальність поручителя за цим договором настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за Договором про надання послуг від 20.06.2017 року.

Згідно з п. 3.1. Договору поруки поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

Пунктом 3.2. Договору поруки визначено, що обсяг відповідальності поручителя за згодою сторін обмежений сумою, що визначена п. 2.4. цього договору. У разі будь-якого порушення боржником основного зобов'язання обсяг відповідальності не може перевищувати суму, що визначена п. 2.4. цього договору.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.п. 1.1., 2.1., 2.2. цього договору кредитор вправі звернутися із вимогою про його виконання як до боржника, так і до поручителя, який несе солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. Договору поруки).

Вказаний Договір поруки підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

27 березня 2018 року Спільне підприємство "Мехагробуд" направило Обслуговуючому кооперативу "ЗВ" вимогу про сплату боргу у сумі 197 487,50 грн., у відповідності до положень Договору поруки від 03.03.2018 року.

17 квітня 2018 року Спільне підприємство "Мехагробуд" повторно направило Обслуговуючому кооперативу "ЗВ" вимогу про сплату боргу у сумі 197487,50грн., у відповідності до положень Договору поруки від 03.03.2018 року.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 19 квітня 2018 року Обслуговуючий кооператив "ЗВ" сплатив Спільному підприємству "Мехагробуд" на виконання вимог Договору поруки від 03.03.2018 року грошові кошти в сумі 25000,00грн., що підтверджується копією банківської виписки від 19.04.2018 року (а.с. 48).

Таким чином, несплаченими лишилися 172487грн.50коп.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між Спільним підприємством "Мехагробуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" договір №6 від 20.06.2017 року є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, в даному випадку Обслуговуючий кооператив "ЗВ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" несуть солідарну відповідальність перед Спільним підприємством "Мехагробуд" у межах виконання основного зобов'язання, а саме - сплати заборгованості у розмірі 172487грн.50коп., що виникла на підставі Договору про надання послуг від 20.06.2017 року.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку необхідно солідарно стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" - 172487грн.50коп. заборгованості.

Також позивач, покликаючись на п.6.2. Договору про надання послуг №6 від 20.06.2017 року та ст.625 Цивільного кодексу України нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" 30072грн.83коп. - пені та 2992грн.32коп. - 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних, визнано його правильним та обґрунтованим.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" 2 992 грн. 32 коп. - 3% річних підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі, тому підлягають задоволенню.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 6.2. Договору про надання послуг №6 від 20.06.2017 року, відповідно до якого за порушення строків оплати замовником, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені у сумі 30072грн.83коп., визнано його арифметично правильним.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" 30072грн.83коп. - пені підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі, тому підлягають задоволенню.

Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

З огляду на зазначені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до підставного висновку, що позов Спільного підприємства "Мехагробуд" підлягає до задоволення. Слід стягнути солідарно з відповідачів: Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" 172487грн.50коп. заборгованості; слід стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляпромбуд" на користь позивача 30072грн.83коп. - пені та 2992грн.32коп. - 3% річних.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).

Враховуючи наведені обставини, норми чинного законодавства, наявні матеріалах справи докази, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Доводи, наведені апелянтом у апеляційній скарзі щодо відсутності повноважень на підписання договору поруки та його укладення всупереч положенням Статуту кооперативу Рівненський апеляційним господарським судом не приймаються як необґрунтовані та безпідставні, оскільки на виконання власне укладеного договору поруки ОК "ЗВ" вчинялися конклюдентні дії - оплата вартості послуг за договором №6 від 20.06.17р. Жодних доказів того, Що вказані кошти перераховані не на виконання саме договору поруки, відповідачем-1 суду апеляційної інстанції не надано. Також не надано доказів і того, що договір поруки був предметом оскарження у судових органах з підстав порядку його укладення.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими; спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи і не відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" від 16.07.2018р. не підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЗВ" від 16.07.18р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 25 червня 2018 року у справі №918/240/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/240/18 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "10" вересня 2018 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.