Постанова

від 29.08.2018 по справі 911/166/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/166/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Н.С.К. СІТІ" - Спасибка А.В.,

Фізичної особи-підприємця

Любченко Любові Анастасіївни - не з'явився,

Васильківської міської ради - не з'явився,

Фізичної особи-підприємця

Сухенко Тетяни Валеріївни - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Станік С.Р., Разіна Т.І.)

у справі № 911/166/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ"

до Фізичної особи-підприємця Любченко Любові Анастасіївни,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Васильківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Сухенко Тетяни Валеріївни,

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ" (далі - ТОВ "Н.С.К. СІТІ") звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Любченко Л.А., у якому просило зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 28,0 кв. м, розташовану в районі будинку № 19 по вул. Грушевського у м. Василькові, шляхом демонтажу тимчасової споруди - торгівельного кіоску (автопричіп "Купава") та торгівельного (холодильного) обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 3210700000:12:009:0031, загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевського, 19 у м. Василькові на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.08.2004 № 160, укладеного з Васильківською міською радою. Проте, ФОП Любченко Л.А. без достатніх правових підстав розмістила на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, тимчасову споруду та торгівельне обладнання, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки та стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 06.02.2017 до участі в справі як третіх осіб залучено Васильківську міську раду та ФОП Сухенко Т.В.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2018 позов задоволено в повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач як законний землекористувач не давав згоди на передачу частини спірної земельної ділянки в сервітутне користування відповідачу, тому встановлення сервітуту за договором від 26.10.2012 № 66, укладеним між відповідачем і Васильківською міською радою, а в подальшому укладення договору оренди торгівельного кіоску та земельної ділянки, на якій він розташований, між ФОП Любченко Л.А. та ФОП Сухенко Т.В., порушує право позивача, яке підлягає захисту шляхом звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки від майна та діяльності, допущених відповідачем у межах незаконного договору особистого сервітуту від 26.10.2012 № 66.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що наявність у ФОП Любченко Л.А. правовстановлюючих документів на користування спірною земельною ділянкою та відсутність доказів припинення дії земельного сервітуту відповідно до статті 102 Земельного кодексу України (тут і далі - ЗК у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), виключає можливість кваліфікувати дії відповідача як самовільне зайняття земельної ділянки та застосування до спірних правовідносин сторін положення статті 212 ЗК.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у червні 2018 року ТОВ "Н.С.К. СІТІ" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018, а рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2018 залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ "Н.С.К. СІТІ" обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції не враховано тієї обставини, що сервітут за договором від 26.10.2012 № 66 у порушення частини 2 статті 100 ЗК встановлено особою, яка не є володільцем земельної ділянки, та без погодження з законним користувачем цієї ділянки, тобто скаржником, що порушує права останнього, а договір оренди в частині передачі відповідачем третій особі частини спірної земельної ділянки не породжує правових наслідків, оскільки права за земельним сервітутом не підлягають передачі; оскільки позивач не був обізнаний з обставинами укладення таких договорів на час подачі позову до суду, та не є їх стороною, достатнім способом захисту порушеного права землекористування позивача є усунення перешкод у користуванні шляхом звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки від майна та діяльності, допущених відповідачем.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Любченко Л.А. зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норма матеріального та процесуального права і просить залишити це судове рішення без змін.

ФОП Любченко Л.А., Васильківська міська рада та ФОП Сухенко Т.В. в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Н.С.К. СІТІ", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначено статтею 116 ЗК, згідно з якою громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом положень статей 122, 123 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сіті" (далі - ТОВ "Ріелті Сіті") набуло право власності на нежитлову будівлю літ. "А", розташовану в м. Василькові, по вул. Грушевського, 19, загальною площею 3 808,3 кв. м на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 16.07.2002, укладеного з КП "Універмаг-ЛТД" та нотаріально посвідченого.

Рішенням Васильківської міської ради від 03.07.2003 № 403 ТОВ "Ріелті Сіті" надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,369 га строком до 03.07.2004.

На виконання цього рішення між ТОВ "Ріелті Сіті" і Васильківською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 20.08.2003, зареєстрований в Васильківському міському відділі земельних ресурсів 20.08.2003 за № 52.

Рішенням від 27.05.2004 № 25.44-09-XXIV Васильківська міська рада за результатами розгляду клопотання ТОВ "Ріелті Сіті" вирішила продовжити договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,369 га по вул. Грушевського, 19, в м. Василькові терміном на п'ять років.

На виконання цього рішення між ТОВ "Ріелті Сіті" і Васильківською міською радою укладено відповідний договір оренди земельної ділянки від 04.08.2004, зареєстрований у Васильківському міському відділі земельних ресурсів 04.08.2004 за № 160 терміном на п'ять років, дія якого на підставі відповідних рішень Васильківської міської ради та правочинів, укладених нею з ТОВ "Ріелті Сіті", неодноразово продовжувався з визначенням площі земельної ділянки у розмірі 0,3687 га .

Пунктом 1.1. статуту ТОВ "Н.С.К. СІТІ" встановлено, що воно є правонаступником ТОВ "Ріелті Сіті" у частині майна, прав та обов'язків, які перейшли до нього за розподільчим балансом від 31.03.2012, затвердженим протоколом позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Ріелті Сіті" від 02.04.2012 № 2/2.

Право власності на нежитлову будівлю загальною площею 3 808,3 кв. м, розташовану у м. Василькові, по вул. Грушевського, 19, перереєстровано за ТОВ "Н.С.К. СІТІ" 25.06.2013, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.06.2013 та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.06.2013.

ТОВ "Н.С.К. СІТІ" як правонаступник ТОВ "Ріелті Сіті", звернулося до Васильківської міської ради із клопотанням щодо поновлення договору оренди зазначеної земельної ділянки від 04.08.2004 № 160 терміном на п'ять років.

Рішенням від 22.12.2015 № 03.302-04-VII Васильківська міська рада поновила ТОВ "Н.С.К. СІТІ" договір оренди вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:12:009:0031) по вул. Грушевського, 19, у м. Василькові терміном на п'ять років.

У зв'язку з ухиленням Васильківською міською радою від підписання договору (додаткової угоди) про поновлення договору оренди земельної ділянки від 04.08.2004 № 160, ТОВ "Н.С.К. СІТІ" звернулося до Господарського суду Київської області з відповідним позовом до Васильківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2016 у справі № 911/2843/16 позовні вимоги задоволено та визнано укладеною між Васильківською міською радою та ТОВ Н.С.К. Сіті додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 04.08.2004, зареєстрованого у Васильківському міському відділі земельних ресурсів за № 160. Це судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Таким чином, ТОВ "Н.С.К. СІТІ" є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:12:009:0031), загальною площею 0,3687 га по вул. Грушевського, 19, у м. Василькові на підставі договору оренди від 04.08.2004 року № 160. Також, ТОВ "Н.С.К. СІТІ" на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 3 808,3 кв. м, розташована на цій земельній ділянці (в якій розташовано магазин "Фуршет").

Звертаючись з позовом у справі, яка розглядається, ТОВ "Н.С.К. СІТІ" послалося на те, що на орендованій ним земельній ділянці відповідачем самовільно встановлено тимчасову споруду (торгівельний кіоск автопричіп "Купава" та торгівельне (холодильне) обладнання) на яких ФОП Сухенко Т. В. здійснює підприємницьку діяльність - продаж курей гриль, напоїв, тощо, чим порушено право землекористувача, яке підлягає захисту на підставі статті 212 ЗК.

Судами встановлено, що 26.10.2012 між Васильківською міською радою як власником та відповідачем як сервітуарієм укладено договір особистого строкового сервітуту для будівництва та обслуговування малої архітектурної форми № 66, відповідно до якого власник, на підставі рішення Васильківської міської ради від 17.2012 № 03.49-30VI "Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю Любченко Любові Анастасіївни на розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності та укладання договору сервітуту на земельну ділянку під тимчасовою спорудою по вул. Грушевського, (біля буд. № 21)" встановлює особистий строковий сервітут на земельну ділянку загальною площею 28,0 кв. м, цільове призначення - землі комерційного використання, яка знаходиться за адресою: м. Васильків, вул. Грушевського, (біля буд. №21). Цим договором встановлюється особистий строковий земельний сервітут терміном на 10 років.

У матеріалах справи міститься паспорт прив'язки стаціонарної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності по вул. Грушевського, біля буд. № 21 у м. Василькові та паспорт прив'язки малої архітектурної форми (адреса об'єкта: Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського (біля буд. № 21).

За наслідками земельно-технічної експертизи, проведеної у цій справі, встановлено, що спірна земельна ділянка, яка зайнята відповідачем, фактично перебуває в межах земельної ділянки, орендованої позивачем за договором оренди від 04.08.2004 № 160 (висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.11.2017 № 7113/17-41).

Відповідно до положень статті 98 ЗК право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Порядок встановлення, особливості дії та припинення дії земельного сервітуту визначено статтями 100-102 ЗК.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач користується земельною ділянкою на підставі відповідного договору оренди, укладеного між ним і Васильківською міською радою, а відповідач користується частиною цієї ж земельної ділянки на підставі договору особистого строкового сервітуту, укладеного між ним і Васильківською міською радою.

Статтею 212 ЗК визначено, що за самовільне зайняття земельних ділянок настає відповідальність у виді повернення таких ділянок власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. У такому випадку приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З аналізу зазначених норм убачається, що до особи, яка користується земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, не може бути заявлено вимогу про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за статтею 212 ЗК, оскільки це суперечить принципу настання відповідальності за вчинене правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак протиправної поведінки відповідача у користуванні спірною земельною ділянкою, а відтак і про відсутність підстав для зобов'язання відповідача звільнити її, саме як самовільно зайнятої.

Разом із тим землекористувач, який вважає своє право користування землею порушеним, не позбавлений можливості захистити його в інший спосіб, зокрема шляхом оспорення правочинів, оскарження рішень, які, на його думку, порушують таке право.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судом апеляційної інстанції доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.С.К. СІТІ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 911/166/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий