Рішення

від 12.04.2018 по справі 804/1/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Справа № 804/1/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/1/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати повністю:

- податкове повідомлення-рішення (форми Р) №0013871305 за основним платежем - 6715, 09 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1678, 77 грн.;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0013881305 за основним платежем - 90 521, 44 грн.;

-рішення №00013891305 штрафні (фінансові) санкції- 9052, 14 грн.;

-податкове повідомлення-рішення (форми Р) №0013861305 за основним платежем - 80581, 13 грн., штрафні (фінансові) санкції - 20 145, 28 грн.;

-податкову вимогу №32053-17 від 02.11.2017р. на суму 9482, 52 грн.;

-рішення про опис майна у податкову заставу №32053-1786 від 02.11.2017р.

Справі за вищезазначеним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 804/1/18.

Адміністративний позов ОСОБА_2 не відповідав вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 05 січня 2018 р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної зави без руху.

На виконання ухвали суду від 05.01.2018р. позивач виправила недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2018 р. відкрито провадження по справі №804/1/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №804/1/18 у спрощеному провадженні з урахуванням положень ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та рішення про опис майна у податкову заставу. Так, ОСОБА_2 у позовній заяві зазначає, що в ході проведеної податковим органом перевірки відповідачем не враховано важливих моментів, господарських фактів, що призвело до помилкових висновків Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо розбіжностей між даними перевірки та позивача по товарним залишкам. Окрім того, позивач зауважила, що в акті перевірки жодним чином (тобто, з посиланням на певні первинні документи) не обґрунтовано на підставі яких документів складається загальний обсяг придбання та загальний обсяг постачання по даним перевірки та не наведено посилань щодо переліку товарів, які, на думку контролюючого органу, позивач необґрунтовано врахувала у складі валових витрат.

Позиція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відображена у відзиві на позовну заяву та полягає у правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог, рішень. Так, відповідач зазначив, що підставою для винесення спірних індивідуальних актів стало виявлення в ході проведеної перевірки розбіжностей у визначенні витрат у зв'язку з включення до складу витрат понесених ОСОБА_2 витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, які документально не підтверджені та не пов'язані з отриманим доходом, що призвело до заниження платником податку на доходи фізичних осіб у розмірі 80 581, 13 грн. Також, відповідач у відзиві зауважив, що ФОП ОСОБА_2 не надано вичерпної інформації та документального підтвердження щодо встановлених розбіжностей, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу-підприємця Виконавчим комітетом Криворізької міської ради від 22.12.2006р. згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 22.12.2006р. та взято на облік у контролюючих органах від 25.12.2006р. за №14669.

До видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 належить (за КВЕД):

69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування.

95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (основний).

47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах.

47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

46.66 Оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням.

68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання.

46.65 Оптова торгівля офісними меблями.

46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (основний).

46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

47.62 Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах.

У період з 04.09.2017р. по 08.09.2017р. на підставі направлення на перевірку №10736 від 31.08.2017р. та наказу №4643-п від 31.08.2017р. фахівцем Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (головний державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Єрмолаєва Тетяна Сергіївна) у відповідності до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з наданням ОСОБА_2 заперечень до акту документальної планової виїзної перевірки №9321/04-36-13-05/НОМЕР_2 від 18.08.2017р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої відповідачем складено Акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. за №1208/04-36-13-05/НОМЕР_2 від 15.09.2017р. (далі - акт перевірки).

За підсумками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем:

-п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України у вигляді неналежного ведення книги обліку доходів та витрат за періоди: лютий, березень, грудень 2014 року; січень, березень, червень, липень, вересень 2015року;

-п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України у вигляді заниження платником суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 447 672, 92 грн., в результаті чого платнику донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 80 581, 13 грн.;

-п. п. 2 п. 1 ст. 7, ст. 9 Закону №2464-VI, в результаті чого платнику донараховано єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік в сумі 90 521, 44 грн.;

-п. 1.2 п. 16-1 прим. 1 підр. 10 р. ХХ, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого платнику донараховано військового збору за 2016 рік в сумі 6715, 09 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано:

-податкове повідомлення-рішення за №0013871305 від 19.09.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір (код платежу 11011000) на загальну суму 8393, 86 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 6715, 09 грн., за штрафними санкціями - 1678, 77 грн.);

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за №Ф-0013881305 від 19.09.2017р. на суму 90 521, 44 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №00013891305 від 19.09.2017р. на суму 9052, 14 грн.

- податкове повідомлення-рішення за №0013861305 від 19.09.2017р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 1101050) на загальну суму 100 726, 41 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 80 581, 13 грн., за штрафними санкціями - 20 145, 28 грн.);

-податкову вимогу за №32053-17 від 02.11.2017р. на загальну суму 116 564, 91 грн. (в т.ч.: за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 107 529, 94 грн. (в т.ч.: основний платіж - 78 631, 56 грн., штрафні санкції - 20 145, 28 грн., пеня - 8753, 10 грн.) та по сплаті військового збору на загальну суму 9034, 97 грн. (в т.ч.: за основний платіж - 6626, 78 грн., штрафні санкції - 1678, 77 грн., пеня - 729, 42 грн.);

- рішення про опис майна ОСОБА_2 у податкову заставу за №32053-1786 від 02.11.2017р.

04 жовтня 2017 р. ОСОБА_2 звернулась до Державної фіскальної служби України із скаргою за вих. № 69 від 04.10.2017р. на податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу .

13.12.2017р. позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України за №15041/3/99-99-11-02-02-25 ФС від 14.11.2017 р., яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення та вимоги залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погодившись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогами про сплату боргу, рішенням про застосування штрафних санкцій та рішенням про опис майна у податкову заставу, ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК).

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК, об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

-обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (далі - Наказ №88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 - первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Із вищезазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, зі змісту акта перевірки вбачається, що позивачем включено до складу валових витрат - вартість придбаних товарів, від яких, на думку контролюючого органу, не одержано доходу, що спричинило різницю між даними платника та даними перевірки, у зв'язку з чим платнику донараховано податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в результаті фінансового аналізу вартості товарних залишків за даними перевірки та платника.

Ці висновки у посадової особи відповідача виниклі на підстави проведеного плановою перевіркою у період з 24.07.2017р. по 12.08.2017р. аналізу відповідача вартості товарних залишків та помилкової розбіжності у залишках ТМЦ між даними перевірки та платника .

В запиті № 3/10/04-36-13-03 від 10.08.2017р. відповідач стверджує, що станом на 01.01.2016р. розбіжність складає 91 828, 18 грн (без ПДВ), а станом на на 31.12.2016р. - 457 580, 60 грн (без ПДВ).

Тобто, різниця між даними платника та даними перевірки податку з доходів фізичних осіб згідно запиту №3/10/04-36-13-03 від 10.08.2017 відповідача складається без ПДВ у т.ч.: 2014 рік -29 289, 88 грн.; 2015 рік -91 828, 18 грн.; 2016 рік -17 033, 18 грн.

Натомість, в акті перевірки відповідач у п.3.1.2 стр 10 стр. 11 у аналітичної таблиці "Результати перевірки визначення суми чистого оподаткованого доходу" зазначив, що розбіжність між даними перевірки різниця між даними платника та даними перевірки податку з доходів фізичних осіб становить 447 672, 92 грн. (в т.ч.: у 2014 та 2015 році перевіркою порушень не встановлено (стр 9 акта перевірки), у 2016 року завищення витрат становить 447 672, 92 грн. (без ПДВ) за рахунок включення витрат безпосередньо не пов'язаних з отриманням доходу, чим порушено вимоги п.177.2 ст177 ПК.

У запиті за вих. №1/10/04-36-13-03 від 07.09.2017р. (без урахування послуг) помилка відповідача у аналізі товарних залишків складає 171 075, 74 грн.

Крім того, у розрахунках не враховано придбання товару у платників єдиного податку на суму 200 153, 18 грн., що відображено у звітах 1 ДФ та наданими до перевірки бухгалтерськими документами.

Дані розрахунки відповідача у подальшому призвели до зайвого нарахуванні позивачу завищення витрат на суму 447 672,92 грн. (без ПДВ), що що відображено у розділі 3.1.2 Визначення документально підтверджених витрат які пов'язані з господарською діяльністю акта перевірки.

Розрахунок товарних залишків по даним позивача та відповідача становить 276 597, 18 грн., що складається із 146 815, 18 грн. (зокрема, залишки на 01.01.2014р (без ПДВ) та 129 782, 00 грн. (прибуток вкладений в закупівлю товару - це різниця між обсягом продажу та придбання без ПДВ за 2014-2016рр.).

Також в розрахунках відповідача не враховано витрат на суму 200 153, 18 грн. від платників єдиного податку - що відображено позивачем у звітах 1 ДФ та наданими первісними документами: чеками, видатковими накладними та банківськими виписками.

Залишки ТМЦ відображені в податковому обліку позивача та станом на 31.12.2016р. відповідають - 474 613, 78 грн. у повному обсязі.

ОСОБА_2 у позовній заяві зауважила, що фахівець Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (Єрмолаєва Т.С.) відмовилась під час перевірки врахувати наданні документі по придбанню ТМЦ у платників єдиного податку від позивача та не з'ясовала за запитами рух вказаного товару, не зробила жодного детального аналізу приходних та видаткових документів на товар, не привела ніяких доказів, які б вказували на відсутність даного товару у реалізації що є підставою неповно встановлених обставин та неврахування усіх первинних документів - що є протиправним.

Так, у таблиці акта перевірки Структура вартості витрат пов'язаних із здійсненням діяльності (за даними перевірки ) допущена помилка в відсотках загальної суми витрат за 2015 рік та вказано Витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 0.35 % , а фактично дані витрати становлять 0.00 %, оскільки, як слідує із п. 2.20 акта перевірки, позивач не використовувала працю найманих осіб.

Також, слід зауважити, що в акті перевірки не викладено чітко фактів виявлених порушень позивачем вимог податкового законодавства, тому що в акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку позивача та підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, в акті перевірки відсутній детальний аналіз приходних та видаткових документів на товар, а також не складено переліку товару якій позивач, на думку податкового органу, включив до складу завищення валових витрат та не вказана вартість придбаних товарів від яких безпосередньо не отримано доходу.

У розділі 3.1.2 "Визначення загального оподатковуваного доходу документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, чистого оподаткованого доходу" акта перевірки контролюючим органом зазначено, що згідно із для перевірки виписок банку з розрахункового рахунку №26003053501911 у ПАТ "Приватбанк" за перевіряємий період перераховано за придбані ТМЦ кошти у розмірі 2 103 407, 28 грн (без ПДВ).

Водночас, фактично за перевіряємий період відповідно до наданих позивачем до перевірки та до суду копій виписок банку з розрахункового рахунку № 26003053501911 у ПАТ "Приватбанк" за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. - на даний рахунок перераховано за придбані ТМЦ кошти у загальному розмірі 3 991 403, 69 грн (без ПДВ) (в т.ч.: за 2014 рік - 773 894, 50 грн. (без ПДВ); за 2015 рік - 964 482, 46 грн. (без ПДВ) за 2016 рік - 2 253 026, 78 грн. (без ПДВ).

Однак, при складанні акта перевірки відповідачем у сумах перерахувань за придбані ТМЦ помилково зазначено 1 887 996, 41 грн. (без ПДВ), що, як наслідок, призвело до зайвих донарахувань ОСОБА_2 грошових зобов'язань.

При цьому, порушень щодо нарахування позивачем ПДВ в ході проведеної перевірки контролюючим органом не встановлено.

Також, позивач зауважила, що фахівець Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (Єрмолаєва Т.С.) відмовилась під час перевірки проаналізувати та врахувати в обсягах постачання та придбання (без ПДВ) - вартість ТМЦ використаних у складі наданих послуг контрагентам позивача, зазначивши в запиті за вих. №1/10/04-36-13-03 від 07.09.2017р. згідно наданих декларацій з ПДВ обсяги постачання без ПДВ (без врахування послуг) , однак в акті перевірки (стор. 6) відповідачем зазначено у переліку основних платників податків контрагентів-покупців з якими у перевірюваний період перебувала у господарських відносинах позивач -кінцевий споживач

При цьому, як зауважує ОСОБА_2 та не спростовує відповідач, жодного документа на кінцевого споживача з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. позивачем не було складено, що також відображено у вищезазначених банківських виписках.

Так, основними контрагентами-покупцями позивача згідно банківських виписок та первинних документів у перевіряємий період були: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, Виконавчий комітет Апостолівської міської ради, КУ "ЦПМСД №1", ТОВ "Промфактор", ПП Восход , ПАТ "Криворіжаглобуд", ТОВ "Соціальні Ініціатіви Криворіжжя", КСПК ДОР.

За твердженням ОСОБА_2 відповідачем при проведенні фінансового аналізу допущено суттєву помилку, а саме: невірно визначено структуру загального оподаткованого доходу (за даними перевірки) таблиця 2 на стр. 8 акта перевірки (за 2016 рік оптова торгівля складає 2 308 298, 05 грн. -100 %).

Натомість, фактично у 2016 році послуги (ремонт комп'ютерів та периферійного устаткування) склали 26% у структурі загального оподаткованого доходу - 5 597 907, 40 грн., зокрема:

-КЗ ДК "Першотравневий" (код ЄДРПОУ 30260476) -2500, 00 грн. (договір № 22);

-ПАТ "Криворіжаглобуд"(код ЄДРПОУ 01238979) - 5000, 00 грн.(договір № 75-16);

-КП Телерадіокомпанія "Рудана" (код ЄДРПОУ 19438354) - 7000, 00 грн. (договір №9);

-КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 (код ЄДРПОУ 37861828) -3785,00 грн. та 2204,00 грн. (договір №410 №1306 №210);

-КЗ "КУ ПКтПММіФС ДОР" (код ЄДРПОУ 21908212) - 28 000, 00 грн. (договір №15 №60 №112 №14);

-КЗ "Криворізька станція переливання крові" (код ЄДРПОУ 01986606) -13900, 00 грн. (дог. № 3316);

-Виконавчий комітет Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 04052169) - 277 308, 40 грн. (дог. № 47 №13);

-Виконавчий комітет Апостолівської міської ради (код ЄДРПОУ 40209395) - 12 210, 00 грн. (договір №19, №20, №33, №52, №74, №132, №188, №353, №480, №504, №573, №618, №633, №710);

-по іншим контрагентам згідно із банківських виписок (колонка 2 сума та колонка 5 призначення платежу - 210 204, 00 грн., згідно із наявними у матеріалах справи копій банківських виписок за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Також висновки акта перевірки складені на підстави помилкових розрахунків зроблених відповідачем у запиті №1/10/04-36-13-03 від 07.09.2017р. без урахування послуг з використанням ТМЦ та включенням до складу валових витрат позивача які у 2016 році складали 26% та булі враховані обсяги згідно декларацій з ПДВ, однак обсяги витрат зі звітів 1ДФ про придбання товарів у неплатників ПДВ податковим органом враховані не були, що спричинило висновки про наявність розбіжностей у товарних залишках, обсягах постачання та обсягах придбання без ПДВ між даними платника та даними перевірки.

Так, судом встановлено, що помилка допущена посадовою особою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в сумі, яку перераховано за придбані ТМЦ кошти за перевіряємий період у розмірі між фактичними даними виписок банку ПАТ Приватбанк по рахунку № 26003053501911 та складає 1 887 996, 41 грн.

Тобто, наведені помилки при розрахунках та неврахування первинних документів відповідачем призвели у подальшому зайвому нарахуванні позивачу сум чистого оподаткованого доходу 447 672, 00 грн.

Натомість, фактичний рух товарів позивача підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, накладними, чеками, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними тому викладені у висновках відповідача факти, не відповідають дійсності, є помилковими та повністю спростовуються сукупністю первинних документів, які були надані позивачем відповідачу, проте вказані документи не були взагалі взяті до уваги відповідачем.

У рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Водночас, викладені відповідачем аргументи в акті перевірки та у відзиві на позвону заяву не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують включення товару позивачем до витрат, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства.

Од відповідач жодним чином не обґрунтував мотиви неврахування первинних документів від платників єдиного податку .

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції. Господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам "нейтральності" та "безсторонності".

Враховуючи вищезазначене, судом під час розгляду справи, перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями, з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між понесеними витратами і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК, об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК встановлено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із п.135.2. ст.http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_13552/ed_2017_09_07/pravo1/T10_2755.html?pravo=1 - 13552 135 ПК - доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У пункті 177.2. ст.http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_14483/ed_2017_09_07/pravo1/T10_2755.html?pravo=1 - 14483 177 ПК вказано, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому п. 177.4. ст.177 ПК містить застереження про те, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так у п. 138.1. ст.138 ПК зазначено, що однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 177.4. ст. 177 ПК передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем невірно здійснено розподіл витрат понесених у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Проте, з такими висновками контролюючого органу не можна погодитись з врахуванням положень п. 177.4. ст. 177 ПК, якими передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю. Тобто чинним законодавством передбачено дві головні умови для формування витрат - це безпосередній зв'язок понесених витрат зі здійснюваною господарською діяльністю та документальне підтвердження понесених витрат. Будь-які інші обмежувальні умови, що свідчать про обґрунтованість висновків податкового органу, чинне податкове законодавство не містить.

Так, позивачем до матеріалів справи наданні документи, що підтверджують понесення позивачем витрат, за перевіряємий період, під час здійснення господарської діяльності, які не були відображені в податковій декларації, але безпідставно не були прийнятті та враховані під час складання акту та відповідно не відображено в останньому.

Згідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015р., в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

-чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

З огляду на те, що судом не встановлено заниження позивачем сум оподаткованого доходу, шляхом заниження доходу та завищення витрат, що призвело до невірного визначення бази оподаткування податком на доходи фізичної особи та сплати єдиного внеску, а відтак підлягають скасуванню прийнятті податковим органом відповідні рішення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0013881305 від 19.09.2017р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 90 521, 44 грн. та рішення №0013891305 від 19.09.2017р. застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9052, 14 грн., також підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги №32053-17/86 від 02.11.2017р. та рішення про опис майна у податкову заставу №32053-17/86, суд доходить до висновку про те, що сума, визначена податковою вимогою, не являється податковим боргом, оскільки позивачем, у встановлений законом строк, розпочато процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, а отже грошові зобов'язання вважаються неузгодженими.

Згідно положень статей 88, 89 ПК - з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (п. 89.1 ст. 89 ПК).

Пунктом 89.2 статті 89 ПК - з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 ПК).

Згідно пункту 91.1 статті 91 ПК - у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Отже, виходячи з того, що оскаржувана податкова вимога винесена контролюючим органом протиправно, виключно у зв'язку з наявною у позивача податкової заборгованості, яка виникла через несплату позивачем податкових зобов'язань, які є неузгодженими, з урахуванням похідного характеру рішення про опис майна у податкову заставу, останнє також є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вимогам про сплату боргу, рішенню про застосування штрафних санкцій та рішенню про опис майна у податкову заставу, суд зазначає, що в силу положень п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, які кореспондуються із приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та рішення про опис майна у податкову заставу.

З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та рішення про опис майна у податкову заставу - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2086, 95 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією за №28425848 від 14.12.2017р. на суму 2086, 95 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 2086, 95 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі №804/1/18 (Головне управління ДФС у Дніпропетровській області).

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій та рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0013871305 від 19.09.2017р.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №Ф-0013881305 від 19.09.2017р.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №00013891305 від 19.09.2017р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0013861305 від 19.09.2017р.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №32053-17 від 02.11.2017р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу за №32053-1786 від 02.11.2017р.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РРНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2086, 95 грн. (дві тисячі вісімдесят шість гривень дев'яносто п'ять копійок).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський