Постанова

від 05.09.2018 по справі 812/1650/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року справа №812/1650/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдара А.В., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача Петрощук К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (повний текст складено 28 лютого 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1650/17 (суддя І інстанції - Кисельова Є.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй"до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй" (далі - позивач, ТОВ "БК "АС") до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 09.10.2017 № 00001441401, яким ТОВ "БК "АС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 73 266 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 812/1650/17 у задоволенні позову - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що посилання відповідача в акті перевірки на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 у кримінальному провадженні №1-кп/428/456/2016 (справа № 428/1898/16-к), як на доказ неможливості здійснення господарських операцій, теж піддається сумніву, оскільки цим вироком затверджена угода між прокурором Сєвєродонецької міської прокуратури та низкою осіб, які визнали себе винними у вказаних у вироці та акті протиправних діях.

Крім того позивач вважає, що податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що у даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушенням договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Але відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства, враховуючи наявність "презумпції правомірності правочину". Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу призводить до прийняття податкового повідомлення-рішення. Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що призводить до безпідставного прийняття рішення.

Відповідачем на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу зилишити без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "БК "АС", ідентифікаційний код юридичної особи 33923377, є юридичною особою; зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 27.12.2005; місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Радянський, будинок 21, кімната 202; як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області. Вказане встановлено держаними ревізорами-інспекторами під час документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БК "АС", результати якої оформлені актом від 27.09.2017 № 274/12-32-14-01/33923377 (т. 1 арк. спр. 11-61).

На підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням у повному обсязі інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) на запит ГУ ДФС у Луганській області від 10.07.2017 № 1541/10/12-32-14-01-09, відповідно до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 11.09.2017 № 536 відповідачем у період з 18.09.2017 по 21.09.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "БК "АС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період вересень - жовтень 2015 року з ПДВ та за 2015 рік з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Стимоіл-Компані", за результатами якої складено акт від 27.09.2017 № 274/12-32-14-01/33923377 (т. 1 арк. спр. 11-61).

У висновках акта від 27.09.2017 № 274/12-32-14-01/33923377 зазначено, що проведеною перевіркою ТОВ "БК "АС" встановлені порушення, зокрема пунктів 44.1, 44.6 статті 46, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 73 266,00 грн. (т. 1 арк. спр. 59).

Як зазначено в акті, між ТОВ "Стимоіл-Компані" та ТОВ "БК "АС" укладені такі договори: договір поставки від 10.09.2015 № 1009-15, договір надання послуг від 01.08.2015 № 0108-15.

В ході проведення перевірки встановлено, що надані ТОВ "БК "АС" документи (договори, податкові накладні, видаткова накладна, акти надання послуг та інші) хоча й частково відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають фактичного руху товарів, робіт, послуг між ТОВ "БК "АС" та ТОВ "Стимоіл-Компані", тобто є такими, що не засвідчують фактичне здійснення господарських операцій.

Встановлені дані і факти, які доводять, що господарські операції не опосередковані фактичним рухом товарів, виконанням робіт (наданням послуг), а саме: відсутність документів, які підтверджують транспортування товарів від ТОВ "Стимоіл-Компані" до ТОВ "БК "АС" (товарно-транспортні накладні, дорожні (путьові) листи тощо); відсутність документів, що підтверджують країну походження товару (сертифікати якості, технічні паспорти або технічні умови, посвідчення про якість ТМЦ тощо); задекларовані на адресу ТОВ "БК "АС" товари, роботи, послуги ТОВ "Стимоіл-Компані" від інших суб'єктів господарювання не придбавались (не отримувались); відсутність фактичної можливості виконувати будівельні роботи, послуги (відсутність у ТОВ "Стимоіл-Компані" будівельної ліцензії, кваліфікованого персоналу, основних засобів, будівельних машин і механізмів, обладнання); наявність вироку суду щодо фіктивності ТОВ "Стимоіл-Компані".

Детальний опис первинних документів ТОВ "БК "АС", копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. спр. 67-166), та порушень щодо задекларованих операцій з придбання товарів, робіт, послуг від ТОВ "Стимоіл-Компані" викладено у пункті 3.1.1.1 акта перевірки (т. 1 арк. спр. 15-29).

На підставі акта від 27.09.2017 № 274/12-32-14-01/33923377 ГУ ДФС у Луганській області податковим повідомленням-рішенням від 09.10.2017 № 00001431401 збільшено ТОВ "БК "АС" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 73266,00 грн. (т. 1 арк. спр. 62).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII), що визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669-VII визначено, що:

-цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону (частина перша);

-дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (частина друга);

-закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина третя).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V (тут і надалі положення Закону наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Статтею 2 Закону № 877-V визначено сферу дії цього Закону, а саме:

-дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина перша);

-дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення (частина друга);

-заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (частина четверта);

-зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п'ята).

Слід зазначити, що статтю 2 Закону № 877-V частинами четвертою та п'ятою доповнено згідно із Законом України від 03.11.2016 № 1726-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 1726-VІІІ), який набрав чинності з 01.01.2017.

Пунктами 5, 6, 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1726-VІІІ установлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Установити, що заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.

Заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб'єктів господарювання.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Системним аналізом вищевикладеного встановлено, що, починаючи з 01.01.2017 Законом № 1726-VІІІ поширено дію Закону № 877-V на заходи контролю, що здійснюються органами. Відповідно, починаючи з 01.01.2017 на такі заходи контролю поширено й Закон № 1669-VII. Разом з тим, закони № 1669-VII та № 877-V слід застосовувати, з урахуванням особливостей, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на період проведення антитерористичної операції законами № 1669-VII та № 1726-VІІІ введено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" територію Луганської області, у тому числі й місто Сєвєродонецьк, віднесено до території проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" місто Сєвєродонецьк, де позивач здійснює свою господарську діяльність, не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З описаних вище документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач не є тим суб'єктом господарювання, щодо якого протягом 2017 року Законами № 1669-VII та № 1726-VІІІ поширювалася заборона органам ДФС проводити планові та позапланові перевірки.

Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України від 03.11.2016 № 1728-VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 1728-VIII) встановлено до 31 грудня 2017року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з тим, статтею 6 Закону № 1728-VIII визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю), зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами.

Тобто, дія Закону № 1728-VIII не поширюється на здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами ДФС.

Відповідно, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги про неможливість здійснення відповідачем у 2017 році позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "БК "АС" внаслідок дії мораторію, є безпідставними, тому до уваги судом не приймаються.

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі положення Податкового кодексу України наводяться в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) визначено, що у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

-господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36);

-податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156);

-14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України, а саме:

-до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

-датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

-податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

-не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідженням акта від 27.09.2017 № 274/12-32-14-01/33923377 встановлено, що відповідачем в ході перевірки встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "БК "АС" з контрагентом-постачальником ТОВ "Стимоіл-Компані" з огляду на недоліки видаткової накладної від 17.09.2015 № 63, договору поставки від 10.09.2015 № 1009-15, укладеного між позивачем та ТОВ "Стимоіл-Компані, договору про надання послуг від 01.08.2015 № 0108-15 тощо.

Також податковий орган посилався на те, що за даними бази даних ІС "Податковий блок" у ТОВ "Стимоіл-Компані" відсутня можливість виконувати будівельні роботи та надавати відповідні послуги, оскільки у нього відсутня ліцензія на здійснення будівельних робіт, кваліфікований персонал, основні засоби, будівельні машини, обладнання.

Таким чином контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Стимоіл-Компані" фактично не здійснювало поставку товарів, робіт, послуг на адресу ТОВ "БК "АС".

З даним висновком погодився суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо не засвідчення фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом з огляду на наступне..

Колегія суддів вважає необхідним акцентувати увагу на необхідність застосування підходу належної податкової обачності, що безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймі, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Як зазначалося вище, наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а вчинювані таким платником господарської операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватись будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.

При цьому, слід зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, висновок податкового органу щодо нереальності здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Стимоіл-Компані" ґрунтується на припущеннях, оскільки позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції.

Суд першої інстанції, як на встановлені обставини щодо недобросовісності контрагента ТОВ "Стимоіл-Компані" послався на вирок вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 у кримінальному провадженні №1-кп/428/456/2016 (справа № 428/1898/16-к) (т. 2 арк. спр. 1-8), дослідженням якого встановлено, що засновника та керівника ТОВ "Стимоіл-Компані" ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою та п'ятою статті 27, частиною другою статті 28, частинами першою та другою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме у сприянні фіктивному підприємництву шляхом створення, зокрема, суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Стимоіл-Компані" з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, формування штучних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість таким суб'єктам без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, що не відповідає положенням Податкового кодексу України.

Так, у вироку зазначено, що у період червня-листопада 2015 року з використанням підконтрольного ТОВ "Стимоіл-Компані" сформовано штучний податковий кредит контрагентам-покупцям та відповідно зменшено їх податкові зобов'язання у вигляді несплати податку на додану вартість на загальну суму понад 11,3 млн грн, у тому числі ТОВ "БК "АС".

В даному випадку колегія суддів зазначає про помилковість позиції суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки вирок суду, який міститься у матеріалах справи, не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення Товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням.

Також колегія суддів звертає увагу, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладенв у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 802/1853/16-а.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб'єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті. Зазначені обставини не було доведено податковим органом у даній справі.

Згідно з частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України та задоволення позовних вимог колегія суддів вважає необхідним стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області ( вул. Енергетиків,72 м. Сєвєродонецьк, 93401, Луганська область Код ЄДРПОУ 39591445) , за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй" ( пр. Центральний, 21, кімната 202, м. Сєвєродонецьк, 93400, Луганська область Код ЄДРПОУ 33923377 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 000 (чотири тисячі ) гривень.

Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 812/1650/17 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 812/1650/17 - скасувати.

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй"до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 09.10.2017 № 00001441401, яким ТОВ "БК "АС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 73 266 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області ( вул. Енергетиків,72 м. Сєвєродонецьк, 93401, Луганська область Код ЄДРПОУ 39591445) , за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альянс-строй" ( пр. Центральний, 21, кімната 202, м. Сєвєродонецьк, 93400, Луганська область Код ЄДРПОУ 33923377 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 000 (чотири тисячі ) гривень.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді А.В. Гайдар

М.Г. Сухарьок