Постанова

від 25.03.2019 по справі 812/1650/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2019 року

Київ

справа №812/1650/17

адміністративне провадження №К/9901/63029/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гайдар А.В., Сухарьок М.Г.)

у справі №812/1650/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Альянс-Строй

до Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Альянс-Строй (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДФС) від 09.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про помилковість висновку контролюючого органу, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру, відтак відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству сум грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (суддя - Кисельова Є.О.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДФС від 09.10.2017 № 00001441401.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2018. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову. Судом не враховано, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентом угод, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період вересень - жовтень 2015 року з ПДВ та за 2015 рік з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Стимоіл-Компані" ДФІ складено акт від 27.09.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень, зокрема, пунктів 44.1, 44.6 статті 46, пунктів 134.1.1, п.134.1 статті 134, пункту 135.1. статті 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 73 266 грн.

На цій підставі 09.10.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00001431401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 73 266 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що позивачем не надано належних доказів реального виконання укладених між Товариством та ТОВ "Стимоіл-Компані" договорів поставки та надання послуг.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 134, 135 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Стимоіл-Компані" та позивачем укладено договір поставки від 10.09.2015, за яким ТОВ "Стимоіл-Компані" зобов'язалось поставити Товариству товар на загальну суму 670 000 грн., та договір надання послуг від 01.08.2015, за умовами якого ТОВ "Стимоіл-Компані" зобов'язалось для позивача виконати послуги з надання будівельно-ремонтних робіт.

Здійснивши системний аналіз матеріалів справи, надавши належну оцінку доводам та запереченням наданих сторонами під час розгляду справи в суді та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що залучені до справи докази не підтверджують реальності виконання укладених між Товариством та ТОВ "Стимоіл-Компані" договорів поставки та надання послуг, не спростовують висновків ДФС, викладених в акті перевірки про те, що контрагент позивача не мав можливості виконати умови укладених договорів та фактично їх не виконував, та що контролюючим органом було організовано та проведено перевірку діяльності Товариства у повній відповідності до вимог чинного на час її проведення законодавства.

Судом надано належну оцінку доказам, які надавались позивачем під час розгляду справи в судах, враховано відсутність об'єктивних доказів, що підтверджують фактичне виконання обумовлених договором підряду робіт та відсутність у ТОВ "Стимоіл-Компані" об'єктивної можливості виконувати обумовлені договором від 01.08.2015 будівельні роботи.

При цьому судом першої інстанції, у відповідності до приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято до уваги вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 у справі № 428/1898/16-к.

Вказаним вироком засуджених осіб визнано винними, зокрема, в тому, що вони діючи за попередньою змовою з метою прикриття незаконної діяльності та настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податку на додану вартість суб'єктами господарювання реального сектору економіки шляхом здійснення безтоварних фінансово-господарських операцій, формування штучних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, створили ряд фіктивних підприємств, в тому числі і ТОВ "Стимоіл-Компані".

Зі змісту вказаного вироку та наданих позивачем у якості документів бухгалтерського обліку документів, що повинні підтвердити реальне виконання укладених з ТОВ "Стимоіл-Компані" договорів, вбачається, що останні були підписані особою, визнаною винною у скоєнні злочину, та оформлені під час виконання злочинної угоди щодо здійснення фіктивного підприємництва. Тому, вказані документи не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не можуть, самі по собі, підтверджувати фактичне та належне виконання господарських угод, за наслідками яких Товариством було сформовано податкові зобов'язання з податку на прибуток.

В зв'язку з тим, що інших доказів, які об'єктивно підтверджують фактичне виконання умов укладених договорів матеріали справи не містять, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Натомість, суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що невідповідність наданих позивачем документів бухгалтерської звітності вимогам закону та факти, встановлені у вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016, не свідчать про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо нереальності укладених між позивачем та ТОВ "Стимоіл-Компані" договорів, в порушення приписів статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначив, які саме докази залучені до справи та досліджені під час її розгляду, спростовують висновки ДФС та підтверджують реальність виконання договорів поставки та надання послуг.

Крім того, колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 812/1651/17, відмовлено у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДФС від 09.10.2017 № 00001431401. Вказане повідомлення-рішення щодо визначення Товариству податку на додану вартість також було прийнято ДФС на підставі висновків акту перевірки від 27.09.2017 про безтоварність та фіктивність укладених між Товариством та ТОВ "Стимоіл-Компані" договорів поставки від 10.09.2015 та надання послуг від 01.08.2015.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 скасувати, залишивши в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер