Постанова

від 10.09.2018 по справі 802/942/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/942/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

10 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову, викладену у листі вих. № М -23207/0-11379/6-17 від 13.12.2017р., у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області відповідно до заяви від 29.11.2017 р.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у листі за № М-23207/0-11379/6-17 від 13.12.2017 р., у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 гектара, для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 29.11.17 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2, 00 га для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області відповідно до заяви від 29.11.2017 р.;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Відповідач вказав, що земельна ділянка, на яку бажає позивач отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою вже перебуває в оренді у іншої особи. Окрім того, відповідач зауважив, що діючим законодавством не передбачено обов'язку оформлення відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у формі наказу, а не листа.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 29.11.2017 р. ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області кадастровий номер НОМЕР_1, орієнтовною площею 2 га . Згідно опису прийнятих документів до вказаного клопотання позивачем додано викопіювання із кадастрової карти, копії посвідчення учасника бойових дій, паспорта та ідентифікаційного номера .

За наслідком розгляду вказаного звернення, 13.12.2017 р. надано відповідь № М -23207/0-11379/6-17, якою позивачу відмовлено в наданні дозволу, оскільки земельна ділянка перебуває в оренді іншої особи. Також зазначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу чи об'єднання, які раніше сформовані здійснюється за технічною документацією із землеустрою.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не заперечує, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, перебуває в оренді іншої особи, разом з цим, вказана ділянка не перебуває в постійному користуванні іншої особи, а тому для надання відповідачем вказаного дозволу не вимагається отримання погодження землекористувача. Крім того, суд зазначив, що відмова відповідача, викладена в листі № М-23207/0-11379/6-17 від 13.12.17 р., є протиправною також з огляду на недотримання відповідачем форми викладення такої відмови, яка має бути оформлена наказом, а не листом.

Колегія суддів частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Положеннями п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Встановлено, що земельна ділянка на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту), на яку претендує позивач, є сформованою, має площу 97,1361 га та їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

Стаття 25 Закону України "Про землеустрій" визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Отже, для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

Таким чином, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 2,00 га на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області (за межами населеного пункту) є сформованою, її подальше виділення здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастровий НОМЕР_1) перебуває в оренді ТзОВ ВІННИЦЯ ФРУТ ПОДІЛЛЯ . Дана обставина не заперечується сторонами.

Договір оренди земельної ділянки площею 186,49 га укладений 16.04.2007 року між Липовецькою РДА з ТзОВ ВІННИЦЯ ФРУТ ПОДІЛЛЯ та зареєстрований у Липовецькому відділенні Вінницької філії ДП Центр ДЗК 02.07.2007 року, реєстраційний №040787500002 терміном на 30 років.

Згідно ст.27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Таким чином, земельна ділянка на території Трощанської сільської ради Липовецького району Вінницької області кадастровий НОМЕР_2 не може бути передана у власність позивача для ведення особистого селянського господарства, адже вже передана у користування іншої особи, яка правомірно використовує таку земельну ділянку.

Отже, відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Визначаючись щодо дотримання відповідачем вимог законодавства в частині дотримання форми викладення вказаної відмови, колегія суддів виходить з наступного.

Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення №333), чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 Положення №333 встановлено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу. При цьому, надання чи відмова у наданні дозволу має оформлюватись відповідним наказом.

Таким чином, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути викладена у формі наказу територіального органу Держгеокадастру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 р. по справі №802/1534/17.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем форми викладення відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказана відмова є правильної по суті, а оформлення вказаної відмови наказом жодним чином не вплине на права та обов'язки позивача, адже, враховуючи обставини наведені вище, у відповідача відсутні підстави надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства. З аналогічних підстав також й відсутні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути вказане клопотання позивача.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.