Постанова

від 30.08.2018 по справі 500/2274/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5202/18

Номер справи місцевого суду: 500/2274/15-ц

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах :

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

за участю секретаря: Лопотана В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2018 року,-

встановив:

22 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, просив поновити строк звернення до суду та стягнути з ОСОБА_3 150 тис. боргу та 1500грн. судових витрат, та стягнути з ОСОБА_4 150 тис. грн. боргу та 1500грн судових витрат, всього в загальному розмірі 300 000 грн. боргу та 3 000 грн. судових витрат.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 05.07.2010 р. надав ОСОБА_5 у борг 300 000 грн. строком на два роки, що підтверджується письмовою розпискою останнього, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер і борг не був повернутий, у зв'язку з чим відповідачі, які є спадкоємцями ОСОБА_5, мають задовольнити його вимоги та повернути борг спадкодавця.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу на підставі розписки від 05.07.2010 р. - відмовлено.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 150 000 грн. боргу та 1 500 грн. судових витрат.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 150 000 грн. боргу та 1 500 грн. судових витрат.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2015 р. шляхом арешту належних ОСОБА_3 23,42 % частини в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС МОТОРС - скасовано.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.05.2015 р., шляхом арешту майна ОСОБА_4: 1/2 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 46,85 % частин в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС МОТОРС - скасовано.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.09.2015 р., шляхом зупинення проведення аукціону (продаж) по реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС МОТОРС - скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи № 17-684/01 від 09.11.2017 року в сумі 5356грн.80 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм права, просить суд скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути судові витрати.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. А саме позивачем надана до суду розписка, згідно якої ОСОБА_5, директор ТОВ Сервіс Моторс отримав від ФОП ОСОБА_2 безпроцентну позику для ТОВ Сервіс Моторс в сумі 300 000 грн. Однак на підставі наведеного доказу неможливо встановити дійсні обставини справи, оскільки відповідно до висновку судової експертизи № 17-684/01 від 09.11.2017 року призначеної ухвалою суду від 25.05.2015 року, підпис від імені ОСОБА_5 у наданій на експертизу розписці від 05.07.2010 року, складеній від імені ОСОБА_5, виконаний не самим ОСОБА_5, а іншою особою. Досліджений підпис від імені ОСОБА_5 у наданому на експертизу документі, виконаний з наслідуванням підпису ОСОБА_5

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Вимога щодо письмової форми договору позики передбачена ч. 1 ст. 1047 ЦК України за умови, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до п. 22.5 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , який був чинним станом на дату, якою датована спірна розписка, тобто на 05.07.2010 р., якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Враховуючи, що сума наданої за твердженням позивача позики в розмірі 300 000 грн. перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.) більш ніж у десять разів, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню вимога щодо письмової форми договору позики, передбачена ч. 1 ст. 1047 ЦК України.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України також передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Системне тлумачення наведених положень ст. 1046 ЦК України, згідно яким договір позики є укладеним з моменту передання грошей, ст. 1047 ЦК України, відповідно до яких укладення договору позики підтверджується розпискою позичальника або іншим документом, який посвідчує передання грошей, а також положень абз. 2 ч. 1 ст. 1051 ЦК України, якими встановлено, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, дозволяє суду дійти висновку про те, що за законом обставини укладення договору позики мають бути підтверджені розпискою позичальника або іншим документом, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, і тільки такий документ, викладений в письмовій формі, в силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України у даній справі може бути допустимим доказом на підтвердження обставин справи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), однак враховуючи, що судом встановлено, що надана позивачем розписка не була підписана ОСОБА_5, то цей документ не може бути підтвердженням укладення договору позики.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 374; ст. 375; 381-384; 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10 вересня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда

Т.В. Цюра