Постанова

від 05.09.2018 по справі 751/987/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 751/987/18 Провадження № 22-ц/795/925/2018 Головуючий у I інстанції - Деркач О. Г. Доповідач - Онищенко О. І. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Лакізи Г.П., Скрипки А.А.

при секретарі: Бивалькевич Т.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідачі: ОСОБА_3, Чернігівська міська рада

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення та Державного акту на право власності на земельну ділянку (суддя Деркач О.Г.), ухвалене о 14 год. 31 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 08 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним рішення 22 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради від 26 червня 2012 року в частині передачі ОСОБА_3 АДРЕСА_1 у власність безоплатно для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0648 га, в тому числі: площею 0,0180 га, ділянка № 1 (кадастровий номер НОМЕР_1); площею 0,0048 га, ділянка № 2 (кадастровий номер НОМЕР_2); площею 0,0327 га, ділянка № 3 (кадастровий номер НОМЕР_3); площею 0,0077 га, ділянка № 4 (кадастровий номер НОМЕР_4); площею 0,0016 га, ділянка № 5 (кадастровий номер НОМЕР_5); визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_8, видані на ім'я ОСОБА_3, серії НОМЕР_6 від 20.12.2012 р.; серії НОМЕР_7 від 20.12.2012 р.; серії НОМЕР_8 від 20.12.2012 р.; серії НОМЕР_9 від 20.12.2012 р., серії НОМЕР_10 від 20.12.2012 р. Позов мотивовано тим, що 28 квітня 2017 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири позивачем була придбана квартира АДРЕСА_2. Після переїзду в квартиру та проживання в ній у позивача та членів його сім'ї стали виникати конфлікти з мешканкою АДРЕСА_9 цього будинку ОСОБА_3, яка створювала перешкоди у користуванні прибудинковою територією, стверджуючи, що це її земля. ОСОБА_2 вказував, що він дізнався, що рішенням Чернігівської міської ради від 26 червня 2012 року відповідачеві спірна земельна ділянка була надана у власність безоплатно для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0648 га, в тому числі ділянки №1-№5. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 були видані Державні акти на право власності на вказані земельні ділянки і проведено державну реєстрацію земельних ділянок. Вказане рішення міської ради позивач вважає незаконним, оскільки АДРЕСА_5 є багатоквартирним житловим будинком, відповідач має у власності тільки АДРЕСА_10 і тому, за доводами позивача, вона не має права на будівництво та обслуговування даного житлового будинку. ОСОБА_2 посилається, що Чернігівською міською радою всупереч діючому законодавству безпідставно були передані у власність ОСОБА_3 земельні ділянки, на яких розташований багатоквартирний житловий АДРЕСА_5, належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами по справі, за відсутності доведених безпосередньо визначених фактів порушення особистого права позивача, а також відсутності винної, протиправної поведінки самого набувача та враховуючи обставини справи, зумовлені досягненням домовленості щодо встановлення та погодження меж спірних земельних ділянок з попереднім власником квартири АДРЕСА_3 та між всіма іншими співвласниками (користувачами) житлового АДРЕСА_5, а так само власниками (землекористувачами) суміжних земельних ділянок; обладнанням окремим входом кожної окремо взятої квартири вищезгаданого будинку і тривале володіння і користування спірними земельними ділянками відповідачкою ОСОБА_3, на думку суду, не може бути беззаперечним доводом існування по справі проблем суспільного значення або безпосереднього втручання в права, свободи та законні інтереси позивача, які б виправдовували заявлені вимоги останнього щодо позбавлення права власності відповідача ОСОБА_3 і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Позивач вказує, що він не звертався до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, а звертався з позовом про те, що Чернігівська міська рада, діючи всупереч нормам права, що регулюють правовідносини передачі у власність земельних ділянок, передала відповідачу у власність земельні ділянки тоді, коли не мала права цього робити. ОСОБА_2 посилається, що відповідно до приписів ст.42 ЗК України окремим власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку земельні ділянки для обслуговування цього будинку або квартири в ньому передаватись у власність не можуть. За доводами позивача, спірні земельні ділянки у користування ОСОБА_3 раніше ніколи і ніким не надавались і, як наслідок, безоплатно приватизованими в порядку ст.118 та п.а ч.3 ст.116 ЗК України вони бути не могли. ОСОБА_2 посилається, що передача у власність відповідачеві частин прибудинковою території як окремих присадибних ділянок є порушенням його права користування належною йому на праві власності квартирою та сараями, оскільки він не може заїхати у двір на мотоциклі з коляскою, користуватись іншою територією двору, така ситуація призвела до порушення протипожежних норм, встановлених ДБН щодо необхідності мати для багатоквартирного будинку заїзд та проїзд не менше трьох метрів шириною.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідач вважає, що суд правильно дійшов висновку, що по даній справі має місце непропорційне втручання в мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідач вказує, що спірні земельні ділянки загальною площею 0,0648 га не перевищують передбачену законодавством норму 0,10 га на кожного громадянина і саме на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, і було передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_5. За доводами Чернігівської міської ради, спірні земельні ділянки сформовані, встановлені чіткі межі, які погоджені із суміжними землекористувачами.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 є власником АДРЕСА_4 (а.с.113).

Рішенням двадцять другої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 26 червня 2012 року передано у власність безоплатно земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 АДРЕСА_5 загальною площею 0,0648 га, в тому числі: площею 0,0180 га, ділянка № 1 (кадастровий номер НОМЕР_1); площею 0,0048 га, ділянка № 2 (кадастровий номер НОМЕР_2); площею 0,0327 га, ділянка № 3 (кадастровий номер НОМЕР_3); площею 0,0077 га, ділянка № 4 (кадастровий номер НОМЕР_4); площею 0,0016 га, ділянка № 5 (кадастровий номер НОМЕР_5) (а.с.18).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 20.12.2012 року видано Державні акти про право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 (а.с.83-86).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2017 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.10-13).

Відповідно до довідки КП Новозаводське №222 від 20.02.2018 року житловий АДРЕСА_5 знаходиться на обслуговуванні вказаного підприємства та є багатоквартирним (а.с.76).

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із основних принципів місцевого самоврядування відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є законність, тобто усі рішення, які приймаються органом місцевого самоврядування чи його посадовою особою, повинні відповідати Конституції та законам України.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із пунктом 6 статті 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно із положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою та другою статті 321, статті 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом даних норм перехід права користування земельною ділянкою до набувача нерухомого майна можливий за наявності сукупності певних умов, а саме у попереднього власника має бути право користування земельною ділянкою, це право має бути правомірним, тобто грунтуватися на відповідному рішенні компетентного органу, в даному випадку міської ради, межі та розмір ділянки, яка перебуває у користуванні власника нерухомого майна, мають бути визначені відповідною містобудівною документацією.

В матеріалах справи відсутні відомості, що за даним багатоквартирним будинком у встановленому порядку закріплювалася земельна ділянка, визначалися її розмір та межі, виносилося про це рішення ради, встановлювався між співвласниками будинку порядок користування земельною ділянкою. Також відсутні відомості, що попередньому власнику придбаної позивачем квартири земельна ділянка надавалася у власність або у користування. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що до позивача від попереднього власника перейшло право власності або право користування спірною земельною ділянкою або її частиною.

Відповідач ОСОБА_3 набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку приватизації, право на яку встановлено чинним законодавством. Відповідно до акту встановлення та погодження меж земельної ділянки від 26 листопада 2011 року є підписи суміжних землевласників/землекористувачів земельної ділянки, зокрема і попередньої власниці квартири АДРЕСА_6 - ОСОБА_4

Таким чином, на момент приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки її межі були погоджені суміжними землевласниками (землекористувачами), отже відсутні підстави стверджувати про порушення прав попереднього власника квартири АДРЕСА_7 і відповідно прав ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги щодо незаконної передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, що є на думку ОСОБА_2 порушенням його інтересів, не є вагомими та переконливими та порушують справедливий баланс інтересів сторін, оскільки не містять переліку істотних порушень інтересів позивача. При цьому посилання позивача про порушення його права користування квартирою та сараями, вчинення ОСОБА_3 сварок і скандалів жодними доказами не підтверджено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даній справі має місце непропорційне втручання у мирне володіння своїм майном, і хоча позивач не заявляв позов про позбавлення ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки, проте задоволення позовних вимог призведе до позбавлення останньої права власності.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий:Судді: