Справа № 342/211/16-ц
Провадження № 22-ц/779/913/2018
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.
Суддя-доповідач Матківський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ
Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2018 року ухваленого суддею Федів Л.М. повний текст якого складено 23 травня 2018 року,-
в с т а н о в и в:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 та просила ухвалити рішення про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за нею право власності та виділивши їй: ? частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_7, загальною площею 117, 3 кв.м., житловою плошею 67,1 кв.м.; ? частину нежитлового приміщення, площею 182,7 кв.м., розташованого по АДРЕСА_8; ? частину земельної ділянки, площею 0,0562 га., кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої по АДРЕСА_8; ? частину товарно-матеріальних цінностей, придбаних для реалізації в магазині.
Вимоги позивач обгрунтувала тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1987 року, який розірвано рішенням Городенківського районного суду від 11 січня 2016 року.
За час спільного проживання набули спільними коштами, працею та зусиллями майно. У 2003 році відкрили металевий кіоск на вул. Станіславській в м. Городенка, в якому реалізовували запчастини та комплектуючі до автомобілів. Відповідач був зареєстрований як підприємець, а вона торгувала в кіоску. Паралельно проводили будівництво магазину по АДРЕСА_8, який почав працювати у 2005 році. Усі правовстановлюючі документи оформляли на ім я відповідача.
За час спільного проживання особисто торгувала в магазині та утримувала приміщення в порядку - прибирала, мила вікна, впорядковувала прибудинкову територію, а тому, має рівне з відповідачем право на майно, нажите за час шлюбу.
Крім цього, придбали на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.1991 року житловий будинок, розташований по АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м, житловою площею 67,1 кв.м., побудували за час шлюбу нежитлове приміщення площею 182,7 кв.м., розташоване по АДРЕСА_8, придбали на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2014 року земельну ділянку площею 0,0562 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану по АДРЕСА_8.
Після розірвання шлюбу продовжують проживати у спільному будинку. Відповідач забрав всі правовстановлюючі документи, не допускає до магазину, мотивуючи тим, що він єдиний власник майна і все, що зароблено спільною працею, є виключно його власністю.
Крім того, вона дбала про дітей та вирішувала всі побутові питання (утримувала будинок в належному стані, ремонтувала огорожу, обробляла город тощо), так як відповідач був постійно зайнятим. Тому, їй належить ? частина спільно нажитого майна.
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив ухвалити рішення про поділ однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16.8 кв.м. вартістю 300 000 гривень.
Зустрічні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовує тим, що позивачем за первісним позовом в склад майна, яке підлягає поділу включено майно, яке по правовстановлюючих документах оформлено на нього, однак не включено майно, яке оформлено на її ім'я, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м.
Вказаний об'єкт нерухомості придбаний для проживання сина, однак аналогічне стосується і нежитлового приміщення пл. 182, 7 кв. м., розташоване по АДРЕСА_8, частина якого мала належати іншому синові, однак колишня дружина включила його у розподіл, як спільне майно подружжя.
Щодо придбання житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_7, придбаного на підставі договору купівлі-продажу, то він придбаний фактично за кошти від реалізації автомобіля марки М-21 Волга , 1963 року випуску, який належав йому на праві особистої власності.
Нежитлова будівля магазин запчастин ним будувався, як суб'єктом підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка знаходилась в оренді з 2001 року. Земельна ділянка, площею 0,0562 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої по АДРЕСА_8 придбана на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2014 року, укладеним між Городенківською міською радою та ним, як фізичною особою підприємцем саме для здійснення підприємницької діяльності і призначена для обслуговування магазину. Тому дані об'єкти нерухомості не підлягають поділу, як майно подружжя.
Аналогічне стосується ? частини товарно-матеріальних цінностей, оскільки товарно-матеріальні цінності придбані для реалізації в магазині після розірвання шлюбу і не можуть бути об'єтом поділу майна подружжя.
Вважає, що у склад майне, яке підлягає поділу як спільне майно подружжя необхідно включити однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43.2 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., орієнтованою вартістю 300 000 гривень.
Ухвалою від 21.04.2016 року відкрито провадження в справі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та об'єднано в одне із первісним позовом.
14.05.2018 року ОСОБА_3 подав суду заяву у якій просив при вирішенні спору визнати за ним право власності на ? частину будинковолодіння АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м., нежитлове приміщення розташоване по АДРЕСА_8 та земельну ділянку пл. 0,0562 га для обслуговування даного об'єкту нерухомості. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинковолодіння АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м. та однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,2 кв.м.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_7.
Проведено поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_7 згідно Висновку судової інженерно - технічної (будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-оціночної) експертизи № 307 від 05.04.2017 року по варіанту № І:
- виділено ОСОБА_1, як власнику № 1, 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_7, позначеного літерою А , вартістю 192924 гривень, а саме: кімнату (позначена у висновку експерта №1-5) площею 15,80 кв.м.; кухню (позначена у висновку експерта №1-4) площею 15,70 кв.м.; коридор (позначений у висновку експерта №1-3) площею 8,80 кв.м.; ванну (позначена у висновку експерта №1-2) площею 5,80 кв.м.; підвал (позначений у висновку експерта №І-1) площею 4,40 кв.м.; комору (позначена у висновку експерта літерою В ); 1/2 коридору (позначений у висновку експерта №І); 1/2 частку огорожі (позначена у висновку експерта №1-3). Реальна частка ОСОБА_1 1/2 частки складає 192924 гривень, що на 12877 гривень менше за ідеальну частку.
Виділено ОСОБА_3, як власнику №2, 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_7, позначеного літерою А , вартістю 218678 гривень, а саме: кімнату (позначену у висновку експерта №1-6), площею 35,50 кв.м., кімнату (позначену у висновку експерта №1-1), площею 15,80 кв.м., веранду (позначену у висновку експерта №ІІ), площею 4,90 кв.м., підвал (позначеному у висновку експерта №І-11), площею 4,40 кв.м., убиральню (позначеному у висновку експерта літ. Д ), гараж (позначеному у висновку експерта літ. Б ), 1/2 коридору (позначений у висновку експерта №І); 1/2 частку огорожі (позначена у висновку експерта №1-3). Реальна частка ОСОБА_3 1/2 частки складає 218678 гривень., що на 12877 гривень більше за ідеальну частку.
Стягнуто в грошовому виразі з власника №2 ОСОБА_3 в користь власника № 1 ОСОБА_1 12877 гривень за перевищення в реальному виразі його ідеальної частки.
При цьому варіанті поділу кожний із власників повинен виконати ремонті роботи в приміщенні житлового будинку та господарських будівлях домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_7:
- зобов'язано власника №1 ОСОБА_1 виконати такий об'єм ремонтно-будівельних робіт: встановити цегляну перегородку в підвалі, поштукатурити перегородку, пофарбувати; встановити двері; демонтувати сходи на другий поверх, двері між приміщеннями 1-5 і 1-1; закласти дверний проріз цеглою, заштукатурити, пофарбувати стіни в приміщенні кімнати 1-5;
- зобов'язано власника № 2 ОСОБА_3 виконати такий об'єм ремонтно-будівельних робіт: встановити цегляну перегородку в підвалі; закласти проріз цеглою, заштукатурити; пробити проріз в стелі для встановлення гвинтової драбини на другий поверх, встановити гвинтову драбину; пофарбувати стелю і стіни приміщення 1-1.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частини нежитлового приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області.
Проведено поділ нежитлового приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області згідно Висновку судової інженерно - технічної (будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-оціночної) експертизи № 307 від 05.04.2017 року :
- виділено ОСОБА_1, як власнику № 1, 1/2 нежитлового приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області, а саме, приміщення І поверху будівлі: коридор (позначений у висновку експерта №1), площею 15,40 кв.м.; склад (позначений у висновку експерта №2), площею 27,60 кв.м.; магазин (позначений у висновку експерта №3), площею 47,10 кв.м. Реальна частка ОСОБА_1 1/2 частки складає 374078 гривень., що на 54537 гривень менше за ідеальну частку.
- виділено ОСОБА_3, як власнику №2, 1/2 нежитлового приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області, а саме, приміщення ІІ поверху будівлі: коридор (позначений у висновку експерта №4), площею 15,70 кв.м.; магазин (позначений у висновку експерта №5), площею 28,80 кв.м.; магазин (позначений у висновку експерта №6), площею 48,10 кв.м. Реальна частка ОСОБА_3 1/2 частки складає 483152 гривень, що на 54537 гривень більше за ідеальну частку.
Стягнути в грошовому виразі з власника №2 ОСОБА_3 в користь власника № 1 ОСОБА_1 54537 гривень за перевищення в реальному виразі його ідеальної частки.
При цьому варіанті поділу кожний із власників повинен виконати ремонті роботи в нежитловому приміщенні магазину, розташованого по АДРЕСА_8:
- зобов'язано власника №1 ОСОБА_1 та власника № 2 ОСОБА_3 закласти отвір сходової клітини, позначеної І монолітним залізобетоном порівну між двома власниками.
В порядку поділу визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0200 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області, межі та конфігурація якої визначена у проекті розподілу до Висновку судової інженерно - технічної (будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-оціночної) експертизи № 307 від 05.04.2017 року, розміри якої становлять 11,24 м. на 12,66м. на 12,0 м. на 8,0 м. на 11,21 м. на 3,85 м.
В порядку поділу визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0200 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області, межі та конфігурація якої визначена у проекті розподілу до Висновку судової інженерно - технічної (будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-оціночної) експертизи № 307 від 05.04.2017 року, розміри якої становлять 23,20 м. на 15,44 м. на 16,25 м. на 7,15 м. на 4,84 м.
Для належного обслуговування нежитлового приміщення магазину по АДРЕСА_8 івано-Франківської області залишено в спільному користуванні земельну ділянку, площею 0,0162 га., на якій розташоване нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_8 Івано-Франківської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету недоплачений судовий збір в розмірі 6279,48 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 до державного бюджету недоплачений судовий збір в розмірі 5330,68 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: 551,20 гривень судового збору, 3000 гривень витрат на правову допомогу та 9861 гривень за вартість оплаченої експертизи.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про поділ майна подружжя, виділивши йому у власність ? частину будинковолодіння АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м. згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи №307 від 05.04.2017 року та нежитлове приміщення розташоване по АДРЕСА_8 і земельну ділянку пл. 0,0562 га для обслуговування даного об'єкту нерухомості, вартістю 857230 гривень, а решту майна подружжя виділити ОСОБА_1
Апелянт у скарзі зазначає, що суд помилково не включив у спільно придбане майно однокімнатну квартиру, мотивуючи, що він уточнивши вимоги зустрічного позову, просив визнати право власності на квартиру за ОСОБА_1, хоча вона сама не заявляла такої вимоги.
Судом не враховано роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.
Під час розгляду справи визначений обсяг всього майна, яке підлягає поділу, ОСОБА_1 та її представник подали заяву про можливі варіанти поділу майна, а він подав заяву у якій просив провести поділ однокімнатної квартири та при розподілі визнати право власності на дану квартиру за ОСОБА_1
14.05.2018 року подав заяву не в порядку уточнення позовних вимог, а у відповідь на заяву ОСОБА_1 на запропонований нею варіант розподілу майна, оскільки будинок та нежитлове приміщення зареєстровані на його ім'я, а квартира на ім'я позивача ОСОБА_1
Суд першої інстанції не врахував, що позивач ОСОБА_1 визнала позовну вимогу про поділ однокімнатної квартири, зазначивши, що у разі неможливості реального поділу квартири, не заперечує щоб їй було компенсовано половину вартості квартири.
Судом першої інстанції не проведено поділ майна подружжя, а згідно висновку експертизи, з якою погодився суд визначено ідеальні частки, однак не вказані у процентному відношенні, що робить неможливим реєстрацію фактичної частки.
Суду необхідно врахувати, що вартість нежитлового приміщення по АДРЕСА_8, згідно висновку експертизи становить 857230 гривень, а вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1, згідно звіту про незалежну оцінку становить 627178 гривень.
Крім цього, судом помилково стягнуто з нього на корить ОСОБА_1 9861 гривень за вартість оплаченої експертизи, оскільки об'єкти нерухомості поділені порівну, то і судові витрати підлягають поділу в рівних долях.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вислухавши представника позивача, яка вимоги скаргизаперечила, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони у справі вели спільне господарство, як подружжя, здійснювали покращення спірного житлового будинку, господарських споруд, будували разом нежитлове приміщення магазину на земельній ділянці в АДРЕСА_8, тому нажите майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя і підлягає поділу у натурі по першому варіанту висновку експертизи, який найбільш наближений до належних частин кожному з урахуванням їх інтересів та потреб. А оскільки ОСОБА_3 14.05.2018 року подав до суду заяву про уточнення позовних вимог і просив визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,1кв.м. яка і є її власником, чим відмовився від поділу цієї квартири, тому у цій частині зустрічного позову відмовив.
Однак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову зроблено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процессуального права, що є підставою для скасування судового рішення у цій частині.
Згідно ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом першої інстанції між сторонами існує спір про поділ спільного майна подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.10.1987 року, який згідно рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 11 січня 2016 року розірвано.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що за час спільного проживання з відповідачем, за спільні кошти було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.1991 року житловий будинок, розташований по АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м, житловою площею 67,1 кв.м., побудовано за час шлюбу нежитлове приміщення площею 182,7 кв.м., розташоване по АДРЕСА_8, а також придбано земельну ділянку площею 0,0562 га на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2014 року, розташовану по АДРЕСА_8.
Відповідач ОСОБА_3 у зустрічному позові зазначив, що позивач ОСОБА_1 не включила у спільно придбане майно однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., тому просив провести поділ цієї квартири, а під час розгляду справи уточнював, що квартиру доцільно при поділі майна залишити позивачу, яка за правоустановлюючими документами і є її власником.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі спільно придбано на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.1991 року житловий будинок, розташований по АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м, житловою площею 67,1 кв.м., побудовано за час шлюбу нежитлове приміщення площею 182,7 кв.м., розташоване по АДРЕСА_8, а також земельну ділянку площею 0,0562 га на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2014 року, розташовану по АДРЕСА_8 та однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м.
Висновком судової інженерно-технічної експертизи №307 від 05.04.2017 року встановлено, що ринкова вартість будинковолодіння АДРЕСА_7 загальною площею 117,3 кв.м. становить 411602 гривень, ринкова вартість нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_8 становить 857230 гривень, ринкова вартість і земельну ділянку пл. 0,0562 га для обслуговування даного об'єкту нерухомості становить 97305 гривень. Згідно Звіту про незалежну оцінку від 29.05.2017 року, оціночна вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,2кв.м. становить 627178 гривень.
Апеляційним судом встановлено, що вартість всього майна у спільній сумісній власності колишнього подружжя становить на загальну суму 1993315 гривень. Виділивши ОСОБА_3 ? частину будинковолодіння АДРЕСА_7, нежитлове приміщення розташоване по АДРЕСА_8 і земельну ділянку пл. 0,0562 га для обслуговування даного об'єкту нерухомості на суму 1160336 гривень, а ОСОБА_1 ? частину будинковолодіння АДРЕСА_7 та однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на суму 832979 гривень, колегія суддів вважає буде надто не справедливим по відношенню до ОСОБА_1, оскільки вартість майна перевищуватиме на 327357 гривень, яка залишиться не компенсованою реально.
Апелянт ОСОБА_3 протягом усього часу розгляду справи та за змістом апеляційних вимог не заперечував, що усе зазначене позивачем та ним майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, яке придбано за спільні кошти та спільною працею.
Хоча ОСОБА_3 у заявах до суду від 12.12.2017 року а.с. 74 та від 14.05.2018 року а.с. 103 і просив виділити йому у цілому із спільного майна нежитлове приміщення (магазину) та земельну ділянку для його обслуговування, він одночасно не заперечував у виділенні для ОСОБА_1 та для себе по 1\2 частині нежитлового будинку (магазину) та земельної ділянки для обслуговування. Також обґрунтовував варіант виділу нежитлового приміщення тільки фактичною реєстрацією приміщень за кожною стороною, що вигідно для обох.
Зазначені обставини про можливий поділ у різних варіантах апелянт підтверджує і у поданій апеляційній скарзі.
Тобто у зв язку із висловленими двома сторонами у письмових поясненнях варіантами поділу майна у суда першої інстанції були усі законні підстави для виділу кожному по 1\2 частині нежитлового приміщення.
Згідно заявлених позовних вимог та пояснень сторін кожен не бажає отримувати у власність однокімнатну квартиру у цілому, оскільки у ній проживає один із повнолітніх дітей. Позивач ОСОБА_1 не згідна на присудження їй квартири через те, що не має матеріальної можливості сплатити половину компенсації, а ОСОБА_3 вважає, що квартира повинна залишитись у власності колишньої дружини за фактичною її реєстрацією як власника.
Здійснюючи поділ спільного майна, суд першої інстанції, дослідивши висновок експертизи №307 від 05.04.2017 року, виконаний судовим експертом СП Західно-Український експертно-консультативний центр , встановив, що запропонований експертом варіант №1 поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями, нежитлового приміщення (магазину) та земельної ділянки відповідає положенням ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України щодо рівності часток подружжя у спільному майні та не порушує прав та інтересів сторін.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим, справедливим та з урахуванням інтересів обидвох сторін.
Однак відмовляючи у поділі однокімнатної квартири, суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3 із вимогою про проведення поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,1кв.м. не звертався.
Суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 подав заяву до суду із запропонованими варіантами розподілу майна, в тому числі і однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,1кв.м., яку просив залишити ОСОБА_1 (т.2 а.с.74).
Судом першої інстанції не враховано і заяву ОСОБА_1 у якій вона зазначила, що визнає позовну вимогу про поділ вищезазначеної квартири та не заперечує щоб відповідач компенсував їй половину вартості цієї квартири, оскільки коштів для компенсації половини її вартості не має ( т.2 а.с. 85-86).
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 14.05.2018 року знову звернувся із заявою, у якій просив здійснити поділ спільного майна, в тому числі і зазначеної однокімнатної квартири і як варіант поділу, просив залишити квартиру ОСОБА_1, оскільки дана квартира зареєстрована на її ім'я (т.2 а.с.103-104).
Отже, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 просив суд провести поділ квартири, що є спільним майном подружжя, а ОСОБА_1 визнавала дану вимогу та не заперечувала щодо поділу квартири.
Тому, враховуючи, що згідно статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував та належним чином не дослідив даних обставин у справі, і включивши спірну квартиру до спільно придбаного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 не здійснив її розподіл.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, при цьому неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Крім того, у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 не заперечувала на отримання грошової компенсації, однак ОСОБА_3 не вносив на депозитний рахунок грошової суми, а навпаки просив залишити квартиру у власності ОСОБА_1, то спірну квартиру необхіно залишити у спільній частковій власності виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 її ідеальної частки.
Відповідно до вищезазначених норм цивільного законодавства, враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини, є законні підстави для визнання спільним сумісним майном колишнього подружжя однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16.8 кв.м. вартістю 627178 гривень.
В іншій частині рішення суду першої інстанціі відповідає вимогам закону та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.
Встановлено також, що ОСОБА_1 оплатила 9861 гривень витрат за проведення судової інженерно-технічної експертизи №307 від 05.04.2017 року, які суд першої інстанції стягнув у її користь з ОСОБА_3
Однак, колегія суддів вважає, що за проведення судової інженерно-технічної експертизи №307 від 05.04.2017 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 4930,50 гривень за половину вартості оплаченої експертизи, пропорційно до належних часток у майні для кожного.
Тому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову та стягнення 9861 гривень витрат за проведення експертизи необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, а в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за подану апеляційну скаргу ОСОБА_3 сплатив 3342 гривень. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково та визнати за ним право власності на ? частину однокімнатної квартири, загальною вартістю 313589 гривень та у процентному відношенні усіх його заявлених вимог складає 27,03%. Тому, розмір судового збору пропорційно задоволеним вимогам становить 3342*27,03:100 = 903,34 гривень, який підлягає стягненню із ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд у складі колегія суддів,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2018 року року в частині зустрічного позову та стягнення 9861 гривень витрат за проведення експертизи скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16.8 кв.м. вартістю 627178 гривень, зареєстрованою 05.11.2013 року індексний номер 12213208 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителем АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 по ? ідеальної частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 43,2 кв.м., житловою площею 16.8 кв.м. вартістю 627178 гривень та залишити її у спільній частковій власності обох сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4930,50 гривень за половину вартості оплаченої судової інженерно-технічної експертизи №307 від 05.04.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 903,34 гривень судового збору за подану апеляційну скаргу пропорційно до задоволених вимог.
В решті рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2018 року року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.09.2018 року.
Головуючий Р.Й. Матківський
Судді: Л.В. Василишин
І.О. Максюта
Суд | Апеляційний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2018 |
Оприлюднено | 12.09.2018 |
Номер документу | 76355767 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Матківський Р. Й.
Цивільне
Городенківський районний суд Івано-Франківської області
Федів Л.М. Л. М.
Цивільне
Городенківський районний суд Івано-Франківської області
Федів Л.М. Л. М.
Цивільне
Городенківський районний суд Івано-Франківської області
Федів Л.М. Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні