Постанова

від 20.01.2010 по справі 40/520-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 р. № 40/520-07

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну ска ргу Харківської міської ради

на рішення від 20.12.07

у справі №40/520-07

господарського суду Харківської області

за позовом Приватного підприємця О СОБА_4

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Ліля"

про визнання права власності

за участю представників ст орін

від позивача: у засідання не прибули

від відповідача: у засідання не прибули

від скаржника: ОСОБА_5, дов.

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до господ арського суду Харківської об ласті з позовом до Товариств а з обмеженою відповідальніс тю "Ліля" про визнання права вл асності на нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 1404,8 м2 з а адресою: АДРЕСА_1.

Позов мотивовано посиланн ям на положення ст.ст. 591, 597 ЦК Ук раїни та обставини набуття п озивачем права власності на спірний об'єкт на підставі п. 7 .4 укладеного з відповідачем д оговору позики.

Рішенням від 20.12.07 господарсь кий суд Харківської області (суддя Хотенець П.В.) позовні в имоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх доведени ми.

Ухвалою від 01.12.09 Вищий господ арський суд України призначи в до розгляду в судовому засі данні клопотання про прийнят тя до провадження касаційної скарги Харківської міської ради, в якій заявлено вимоги п ро скасування рішення в спра ві та направлення її на новий розгляд до суду першої інста нції.

Згідно з вимогами ст. 107 Госпо дарського процесуального ко дексу України право касаційн ого оскарження рішення місце вого господарського суду, що набрало законної сили, та пос танови апеляційного господа рського суду мають сторони у справі, прокурор, а також особ и, які не були залучені до учас ті у справі, якщо суд прийняв р ішення або постанову, що стос ується їх прав та обов' язкі в.

Звертаючись з касаційною с каргою, скаржник доводить, що рішення в справі стосується його прав і обов'язків, оскіль ки ним визнано право власнос ті на об'єкт самочинного буді вництва, розташований на зем ельній ділянці комунальної в ласності.

Як вбачається з мотивуваль ної частини оскаржуваного рі шення, при вирішенні спору су дом першої інстанції не досл іджувались обставини щодо на явності у відповідача права власності на спірну будівлю на момент укладення відповід них договорів, також законні сть її будівництва.

З огляду на викладене судов а колегія дійшла висновку пр о прийняття касаційної скарг и до провадження з відновлен ням пропущеного процесуальн ого строку та розгляд її по су ті.

Заслухавши суддю-доповід ача, пояснення представника скаржника, перевіривши матер іали справи, судова колегія в важає, що касаційна скарга пі длягає задоволенню з наступн их підстав.

Звертаючись до господарс ького суду з позовом у даній с праві, позивач заявив вимогу про визнання за ним права вла сності на нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 1404,8 м2 з а адресою: АДРЕСА_1.

Визнання права є одним із сп особів захисту цивільних пра в та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цив ільного права у разі його пор ушення, невизнання або оспор ювання. Стаття 1 ГПК України пе редбачає право відповідних о сіб звертатися до господарсь кого суду за захистом своїх п орушених або оспорюваних пра в і охоронюваних законом інт ересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК Україн и власник майна може пред' я вити позов про визнання його права власності, якщо це прав о оспорюється або не визнаєт ься іншою особою, а також у раз і втрати ним документа, який з асвідчує право власності.

Вказана норма передбачає з ахист прав власника в разі йо го порушення або невизнання певною особою тощо, а відтак п ри вирішенні спору на її підс таві суттєвим є встановлення , зокрема, обставин виникненн я у позивача права власності на відповідний об'єкт.

Суд першої інстанції при ви рішенні даного спору виходив з того, що за укладеним 01.10.07 між сторонами в справі договоро м відповідачу надана грошова позика в розмірі 100000 грн. строк ом до 20.11.07; згідно з п. 5.1 договору відповідач зобов'язався піс ля спливу вказаного строку п овернути позику в повному об сязі протягом двох днів з дня закінчення терміну позики, т обто не пізніше 23.11.07, але свої зо бов'язання не виконав.

Пунктом 7.2 вказаного догово ру позики передбачено забезп ечення виконання зобов'язань відповідача з повернення по зики на підставі ст.ст. 594-597 ЦК Ук раїни у вигляді притримання позикодавцем будь-якого майн а позичальника, яким він прав омірно володіє на момент пов ернення позики.

Позивач скористався своїм правом на притримання стосо вно спірної в справі нежитло вої будівлі, переданої йому в ідповідачем на підставі дого вору позички від 03.09.07, від якого відповідач відмовився 20.11.07 на підставі п.п. 7.2, 7.3 договору пози чки. Повідомлення щодо притр имання майна отримано відпов ідачем 23.11.07.

Також договором позики від 01.10.07 у п. 7.4 передбачено, що в разі , якщо позичальник протягом д есяти днів після початку при тримання майна не виконає св ої зобов'язання з повернення позикодавцю суми позики, поз икодавець має право отримати задоволення своїх вимог з ма йна, яке він притримує, шляхом набуття права власності на ц е майно.

Встановивши вказані обста вини, суд першої інстанції ді йшов висновку про задоволенн я позовних вимог, оскільки по зивач правомірно володів спі рною нежитловою будівлею, як а підлягала поверненню, а від повідач не виконав своїх зоб ов'язань з повернення грошов ої суми, тому позивач правомі рно притримує вказану будівл ю та має право на задоволення своїх вимог з її вартості в сп осіб, визначений договором п озики грошей.

Проте судова колегія не мож е погодитись з вказаними вис новками, оскільки вони не зас новані на дослідженні усіх с уттєвих обставин, передбачен их нормами законодавства, що регулює спірні правовідноси ни.

Відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК Укра їни кредитор, який правомірн о володіє річчю, що підлягає п ередачі боржникові або особі , вказаній боржником, у разі не виконання ним у строк зобов'я зання щодо оплати цієї речі а бо відшкодування кредиторов і пов'язаних з нею витрат та ін ших збитків має право притри мати її у себе до виконання бо ржником зобов'язання.

З аналізу ст.ст. 596, 597 ЦК Україн и вбачається, що притримання речі як спосіб забезпечення зобов'язання не передбачає п ерехід права власності на ві дповідне майно до кредитора, а лише задоволення його вимо г за рахунок речі, що притриму ється, у тому ж порядку як і ре алізація предмета застави, в регульована ст. 591 ЦК України.

Однак вказаною правовою но рмою передбачено реалізація шляхом продажу з публічних т оргів чи іншим передбаченим договором або законом способ ом лише предмета застави, на я кий звернене стягнення.

З огляду на таке висновок су ду першої інстанції про наяв ність у позивача права на зад оволення своїх вимог за дого вором позики з вартості майн а, що притримується, є передча сним за відсутності дослідже ння обставин щодо звернення стягнення на це майно в перед баченому законом порядку.

Тобто суд першої інстанції дійшов висновку про набуття позивачем права власності н а спірну будівлю на підставі договору позики від 01.10.07, не вст ановивши наявність судового рішення про звернення стягн ення на це майно або обставин и щодо вчинення сторонами в с праві певного правочину щодо задоволення вимог позивача за рахунок вказаного майна з дотриманням порядку, передб аченого ст.ст. 209, 210 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про дер жавну реєстрацію речових пра в на нерухоме майно та їх обме жень".

Проте вказані обставини є с уттєвими при вирішенні даног о спору про визнання права вл асності, оскільки в силу ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власнос ті на майно за договором, який підлягає нотаріальному посв ідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання закон ної сили рішенням суду про ви знання договору, не посвідче ного нотаріально, дійсним; як що договір про відчуження ма йна підлягає державній реєст рації, право власності у набу вача виникає з моменту такої реєстрації.

Разом з тим, в основу рішенн я суду першої інстанції покл адений висновок про правомір не володіння позивачем спірн ою нежитловою будівлею на мо мент її притримання та набут тя права власності, заснован ий на встановленні обставин укладення між сторонами в сп раві договору позички вказан ої нежитлової будівлі від 03.09.07 . Проте суд не надав жодної пра вової оцінки вказаному догов ору позички щодо його законн ості з огляду на наявність аб о відсутність у відповідача певних прав на спірне майна, з окрема права розпорядження н им.

Судами взагалі не досліджу вались обставини щодо наявно сті у відповідача на момент у кладення відповідних догово рів з позивачем права власно сті на спірну будівлю, яке вин икло на певних передбачених законом підставах, зокрема в передбаченому ст.ст. 331, 334 ЦК Укр аїни, та підтверджене відпов ідними доказами.

Однак вказані обставини ма ють суттєве значення для вир ішення даного спору, оскільк и висновки суду та доводи поз ивача щодо набуття ним права власності на спірне майно за сновані саме на посиланнях н а обставини відчуження цього права відповідачем у зв'язку з невиконанням ним зобов'яза нь за договором позики.

Також встановлення зазнач ених обставин є суттєвим при вирішенні спору про визнанн я права власності з метою уни кнення узаконення в судовому порядку прав осіб, які в перед баченому законом порядку цим и особами не набуті. Зокрема, з вертаючись до касаційної інс танції, Харківська міська ра да доводить, що відповідач не набув права власності на спі рне майно, а відтак і право роз порядження ним, оскільки спі рний об'єкт не прийнятий в екс плуатацію і побудований на н енаданій відповідачеві земе льній ділянці, без належного дозволу тощо, тобто є самочин ним будівництвом.

Проте в силу ст. 1117 ГПК Україн и касаційна інстанція не має повноважень встановлювати ф актичні обставини справи, а п раво оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на таке судова коле гія дійшла висновку про скас ування рішення суду першої і нстанції через недотримання ним вимог ст.ст. 43, 47, 43, 80, 84 ГПК Укра їни та направлення справи на новий розгляд для встановле ння усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу за довольнити.

2. Рішення господарськ ого суду Харківської області від 20.12.07 у справі №40/520-07 скасувати , а справу передати на новий ро згляд до суду першої інстанц ії.

Головуючий Д.Кривда

Судді Г.Жаботина

А.Уліцький