Рішення

від 10.09.2018 по справі 263/7211/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/7211/18

Провадження № 2/263/1890/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю: секретаря Рудь Ю.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

директора Азовського морського інституту НУ Одеська морська академія - Лисого О.П.,

представника відповідача - Чебанова О.О.,

голови Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту - Рожкова С.М.,

представника Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту - Рижук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія , треті особи: Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , Всеукраїнська профспілка Народна солідарність , Азовська первинна профспілкова організація моряків профспілки працівників морського транспорту, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

1.виклад позиції позивача, відзиву відповідача, його заперечень та пояснення третіх осіб:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 01 червня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія (далі - АМІ НУ ОМА ), в якій позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо не надання їй невикористаної частини щорічної оплачуваної відпустки відповідно до заяви ОСОБА_1 від 27 квітня 2018 року, зареєстрованої відповідачем 27 квітня 2018 року за № 414-18; визнати неправомірним та скасувати наказ від 02 травня 2018 року № 58вк, виданий директором АМІ НУ ОМА в частині її звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП; поновити ОСОБА_1 на роботі з дня звільнення на посаді методиста 1 категорії учбово-методичного відділу АМІ НУ ОМА ; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за період вимушеного прогулу, а саме: з 09 травня 2018 року та до дня ухвалення судом рішення; стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 20 серпня 2010 року вона прийнята на роботу до Азовського морського інституту заступником начальника учбового відділу. 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду методиста 1 категорії учбово-методичного відділу. Відповідно до штатного розпису на січень 2018 року з 01 квітня із штатного розпису повинно бути виключено 2 штатні одиниці методиста 1 категорії, тобто після 01 квітня 2018 року відповідно до штатного розпису в інституті залишається одна штатна одиниця методиста 1 категорії. 08 травня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу від 02 травня 2018 року № 58вк, про що вказує запис під № 8 в трудовій книжці. Перед звільненням відповідач пропонував їй роботу на наступних вакантних посадах: прибиральниця відділу та двірник на 0,75 ставки; комендант господарського відділу; начальник відділу з підготовки до вступу у вищий навчальний заклад; начальника відділу підготовчих курсів та 0,5 ставки архіваріуса. Однак на одну із трьох штатних одиниць посади методиста 1 категорії, яка не скорочена та на якій на день звільнення ніхто не працював, позивачу не було запропоновано цієї посади, хоча позивач письмово зверталася із відповідною заявою щодо цієї вакансії, однак відповідач на її заяву не відповів. У зв'язку з цим ОСОБА_1 не погоджується із її звільненням від 02 травня 2018 року та вважає, що відповідачем допущені порушення вимог ст. 40 КЗпП України. Також при звільненні відповідачем не застосовані норми ст. 42 КЗпП України щодо переважного права залишення позивача на роботі.

Також, відповідно до ст. 3 Закону України Про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення йому повинна бути надана невикористана відпустка з наступним звільненням, датою звільнення у цьому випадку є останній день відпустки. 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про надання їй частини щорічної оплачуваної відпустки, однак відповідач на порушення вимог ст. 3 Закону України Про відпустки відмовив ОСОБА_1 у наданні такої, вирішивши виплатити їй грошову компенсацію за невикористану відпустку без забезпечення права на відпустку.

Крім цього відповідач звільнив позивача 08 травня 2018 року у період перебування її на лікарняному, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

З 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 є членом Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , про що вона у цей же день письмово повідомила відповідача та яка зареєстрована ним 22 лютого 2018 року за № 9118. 24 лютого 2018 року ОСОБА_1 обрана до складу виборного органу цієї профспілки, про що профспілка повідомила відповідача письмово. Однак, не враховуючи таких даних, відповідач звільнив позивача, у зв'язку з чим позивач вважає, що порушений порядок, передбачений ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності для тих працівників, які є членами виборного органу профспілки, тобто відповідач звільнив позивача без отримання згоди Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність та без згоди вищого об'єднання профспілки - Всеукраїнська профспілка Народна солідарність .

08 травня 2018 року, коли ОСОБА_1 прийшла до університету для отримання наказу про відпустку та повідомити про лікарняний, їй видано трудову книжку та наказ про звільнення, щодо причин, за яких їй не надано право на відпустку, нічого не повідомлено, з приводу причин звільнення ОСОБА_1 повідомили, що наказ виданий 02 травня 2018 року, тобто ще до її лікарняного, в якому і була визначена дата - 08 травня 2018 року. З приводу згоди профспілкової організації, то відповідачем їй роз'яснено, що така згода наявна, якою і скористався останній, зокрема постанова Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки робітників морського транспорту від 19 лютого 2018 року за № П-12. 16 лютого 2018 року відповідач направ подання за № 84-18 про звільнення ОСОБА_1 до Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки робітників морського транспорту та 19 лютого 2018 року указана профспілкова організація прийняла рішення про надання згоди на звільнення позивача, однак станом на 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 була членом двох профспілкових організацій та 22 лютого 2018 року її виключено з членів профспілки за робочим місцем та 24 лютого 2018 року вона була обрана до складу виборного органу Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2, у зв'язку з чим вважає, що її звільнення 08 травня 2018 року без згоди указаної профспілки є порушенням вимог ст. ст. 43, 252 КЗпП України.

При цьому виборчий орган профспілкової організації, членом якої є працівник, у п'ятнадцятиденний строк розглядає обґрунтоване подання власника або уповноваженого ним органу на розірвання трудового договору з працівником, і такий розгляд повинен бути проведений у присутності працівника, у разі, якщо працівник або його представник не з'явилися на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання, у межах строку визначеного законом. Лише у разі повторної неявки працівника або його представника без поважних причин можливо розглянути указане питання про згоду на його звільнення з ініціативи власника. Однак профспілкова організація цих вимог не дотрималася.

Власник або уповноважений ним орган має право на розірвання трудового договору не пізніше ніж через місяць з дня отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації, однак з часу отримання згоди - 19 лютого 2018 року до дня звільнення - 08 травня 2018 року, пройшло 2 місяці 19 днів, тобто передбачений законом строк закінчився та відповідач не мав права без згоди профспілки розривати трудовий договір за цих підстав. Отже позивач вважає, що згода профспілкової організації на звільнення підлягає визнанню такою, що не має юридичного значення, оскільки профспілкою не дотримано вимог ст. 43 КЗпП України. Посилаючись на указані обставини, позивач просить позовні вимоги задовольнити (т. 1, а. с. 3 - 18).

Не погоджуючись із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами, Азовський морський інститут НУ ОМА направив на адресу суду свої заперечення, в яких просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що наказом директора Азовського морського інституту НУ ОМА від 26 січня 2018 року № 40 виведено із штатного розпису з 01 квітня 2018 року деякі посади, у тому числі методиста 1 категорії - 2 одиниці. У зв'язку з цим методисту 1 категорії навчально-методичного відділу ОСОБА_1 спрямовано повідомлення від 29 січня 2018 року № 1 із пропозиціями про переведення на одну з двох доступних вакансій, з чим ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис 31 січня 2018 року. Проте ОСОБА_1 упродовж трьох днів до відділу кадрів із відповідною заявою про її переведення на одну із запропонованих вакансій не звернулася. Крім цього відповідачем не порушувалися вимоги ст. 42 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 не має жодних переваг, що передбачені цією нормою права, тому ця норма не застосовується.

Оскільки ОСОБА_1 на момент видачі наказу від 26 січня 2018 року № 40 була членом Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту, університет у порядку, передбаченому ст. 43 КЗпП України звернувся до указаної профспілки із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, на що 19 лютого 2018 року постановою № П-12 цієї профспілки надано відповідну згоду на звільнення позивача, тобто була отримана належна згода профспілкового органу на звільнення позивача. При цьому постанова профспілкової організації ОСОБА_1 не оскаржувалася.

З приводу доводів позивача про її звільнення з порушенням ст. 43 КЗпП України через сплив місячного строку після отримання згоди профспілкового органу на її звільнення, то фактично ОСОБА_1 звільнено 31 березня 2018 року наказом № 23вк від 19 лютого 2018 року, який на теперішній час не скасований. Одночасно усі наступні накази, зокрема від 27 березня 2018 року № 39вк, тощо спрямовані на реалізацію прав позивача на отримання належних їй відпусток, зокрема, наказом від 27 березня 2018 року № 39/1вк внесено зміни до наказу від 19 лютого 2018 року № 23вк. У подальшому позивачу продовжений строк щорічної відпустки з подальшим звільненням до 08 травня 2018 року у зв'язку з хворобою. Останнім наказом, яким фактично внесено зміни до наказу від 19 лютого 2018 року № 23вк є наказ від 02 травня 2018 року № 58вк. Наступне членство позивача в інших профспілкових організаціях після 19 лютого 2018 року не має жодного юридичного значення.

Щодо доводів позивача про її звільнення 08 травня 2018 року у період її тимчасової непрацездатності (з 07 травня 2018 року по 11 травня 2018 року), то ОСОБА_1 до університету листок непрацездатності наданий не був (т. 1, а. с. 148 - 150).

17 липня 2018 року від третьої особи - Азовської первинної профспілкової організації моряків Професійної спілки робітників морського транспорту (далі - АППОМ ПСРМТ) до суду надійшли пояснення, відповідно до яких профспілковий комітет АППОМ ПСРМТ, як виборний представницький орган профспілки, яка утворена та діє в АМІ НУ ОМА , відповідно до норм трудового законодавства, розглянувши на своєму засіданні за наявності кворуму та за участю представника адміністрації АМІ НУ ОМА 19 лютого 2018 року подання директора інституту про скорочення низки посад, у тому числі і посади, яку займала методист 1-ї катеоргії ОСОБА_1, надав згоду на її звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, прийнявши до уваги законність усієї процедури та вивчивши усі представлені документи, у зв'язку з чим вважає, що рішення профспілки обґрунтоване та прийняте у законний спосіб, не порушуючи трудових прав члена профспілки - ОСОБА_1 та повноважень роботодавця. ОСОБА_1 відмовилася приймати участь у засіданні профспілки, про що складений письмовий акт за підписом 3-х співробітників учбового закладу, який прирівнюється до письмової відмови члена профспілки - ОСОБА_1

22 лютого 2018 року член профспілки ОСОБА_1 звернулася до профспілкового комітету АППОМ ПСРМТ із заявою про її виключення з членів профспілки з 19 лютого 2018 року, у зв'язку зі вступом до іншої профспілки. Зважаючи на добровільність профспілкового членства, профспілковий комітет прийняв рішення про припинення членства ОСОБА_1 в указаній профспілці з часу подання заяви - 22 лютого 2018 року.

Разом з цим, відповідно до положень трудового законодавства та про профспілки, в учбовому закладі утворена та діє тільки одна профспілкова організація за професійним принципом, яка представляє трудовий колектив АМІ НУ ОМА у відносинах з адміністрацією та через виборний профспілковий орган вирішує в законний спосіб усі процедурні соціально-економічні питання і регулює трудові правовідносини. Робітник, хоч і має право бути членом декількох профспілкових та громадських формувань, однак це не надає йому право залучати до захисту його прав не уповноважені органи. В Азовському морському інституті НУ ОМА не був створений та не існує виборний профспілковий орган Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , що дає законні підстави адміністрації учбового закладу вважати її Первину профспілкову організацію № 141-2 не діючою в інституті і не уповноваженою регулювати трудові відносини та брати участь у вирішенні індивідуальних трудових спорів. При цьому посада ревізора Первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , яку з 24 лютого 2018 року займає ОСОБА_1 на громадських засадах, не є виборним представницьким профспілковим органом профспілки, а тільки контрольним виборним органом профспілки, тому вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з ініціативи адміністрації не підлягає узгодженню з вищим профспілковим органом, а тільки з виборним представницьким профспілковим органом Первинної профспілкової організації № 141-2, якщо він утворений, діє та має повноваження у тому чи іншому підприємстві, де працює або буде працювати ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 216 - 218).

18 липня 2018 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив (заперечення) відповідача, в яких вона вказує на те, що відповідно до п. 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189, випадок тимчасової непрацездатності підтверджується видачею листка непрацездатності та відповідно затвердження працездатності шляхом його закриття із написом приступити до роботи . Вимогами ст. 40 КЗпП України передбачено заборону на звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності. Таким чином трудове законодавство не тільки вказує на перелік підстав для розірвання трудового договору за ініціативи власника, а визначає юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких і є заборона звільнення під час перебування на лікарняному, у зв'язку з чим вона вважає звільнення незаконним та наявність підстав для поновлення її на роботі. Також відповідач указує, що в університеті відбулися зміни в організації виробництва та праці, які мали наслідком необхідність звільнення позивача, однак відповідач не надав доказів, що такі зміни в організації виробництва та праці дійсно мали місце. Зокрема відповідачем не представлений наказ (розпорядження, постанова або інший документ) Міністерства освіти та науки України про затвердження нового штатного розпису, в якому було зазначено, з якої дати у штаті інша кількість штатних одиниць та посад. Зміна штату працівників можлива лише на підставі рішення (відповідного акта), виданого Міністерством освіти та науки України, однак такий відсутній. У даному випадку наказ від 26 січня 2018 року № 40 Про скорочення чисельності та оптимізацію штату працівників АМІ НУ ОМА виданий та підписаний директором Азовського морського інституту - Лисим О.П., тобто, на думку позивача, виданий особою, яка не уповноважена на його видачу відповідно до п. 4.2 Положення про Азовський морський інститут НУ ОМА , зокрема, він лише розробляє штатний розпис і подає його на затвердження органу управління. Також відповідачем не представлено суду жодних заперечень щодо доводів позивача про наявність вакантної посади методиста 1 категорії на день її звільнення та не представлено доказів відсутності такої вакансії. Не погоджується позивач також із доводами про те, що вона фактично звільнена 19 лютого 2018 року, оскільки датою її звільнення є саме 08 травня 2018 року, про що свідчить запис у трудовій книжці. Також позивач не погоджується з доводами відповідача щодо відсутності необхідності погодження на звільнення члена виборного органу від тієї профспілкової організації, в якій вона є членом, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. У відзиві відповідачем висловлені доводи не за всіма аргументами позивача щодо незаконності звільнення (т. 1, а. с. 223 - 231).

Від третьої особи - Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність 20 липня 2018 року до суду надійшли заперечення на пояснення Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту, відповідно до яких зазначено, що указана профспілка офіційно зареєстрована та її діяльність регламентована Статутом та положенням про первинну профспілкову організацію. Ті особи, яких обрали шляхом голосування на загальних зборах членів профспілки на ті виборні посади, які наявні у профспілці, є членами виборного органу профспілки. Тобто ОСОБА_1 не наймали на роботу до іншої профспілки, а обрали на виборну посаду шляхом відкритого голосування на зборах членів профспілки, і про те, що ОСОБА_1 є членом виборного органу профспілки, директор інституту був повідомлений письмово та своєчасно. Про вказані обставини свідчить і той факт, що кілька разів до звільнення ОСОБА_1 інститут перераховував кошти на профвнески до спілки, що свідчить про її діяльність саме в інституті. Однак відповідач не виявив наміру звернутися за згодою на звільнення ОСОБА_1 до Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 та до вищого об'єднання з тієї причини, що вважав достатньою згоду Азовської первинної профспілкової організації працівників морського транспорту на її звільнення. У зв'язку з чим указана третя особа вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі (т. 1, а. с. 232 - 236).

2.заяви і клопотання:

клопотання представника АМІ НУ ОМА - Чебанова О.О. про залучення та допит свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 160).

клопотання ОСОБА_1 про залучення до матеріалів справи розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (т. 1, а. с. 170, 171).

клопотання представника АМІ НУ ОМА - Чебанова О.О. та директора університету - Лисого О.П. про залучення до матеріалів справи доказів (т. 1, а. с. 174).

клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (т. 1, а. с. 205, 206).

клопотання представника АМІ НУ ОМА - Чебанова О.О. та директора університету - Лисого О.П. про розгляд цивільної справи у загальному порядку та про залучення до справи витягу з наказу МОН від 01 червня 2013 року № 665 (т. 1, а. с. 207, 208).

клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи матеріалів відеозапису (т. 1, а. с. 252).

клопотання представника третьої особи - Голови Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність - Прідущенко В.В. про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог у повному обсязі (т. 2, а. с. 37).

заява директора АМІ НУ ОМА - Лисого О.П. про розгляд справи за його відсутності та прохання відмовити у задоволенні позову (т. 2, а. с. 51).

заява представника АМІ НА ОМА - Чебанова О.О. про розгляд справи за його відсутності та прохання відмовити у задоволенні позову (т. 2, а. с. 52).

заяви голови та представника Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту - Рожкова С.М. та Рижук В.М. про розгляд справи за їх відсутності та прохання відмовити у задоволенні позову (т. 2, а. с. 53, 54).

заяви ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності, підтримання позовних вимог (т. 2, а. с. 55, 56).

клопотання ОСОБА_1 про долучення розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (т. 2, а. с. 56).

3.процесуальні дії суду:

ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 червня 2018 року про відкриття провадження у справі, проведення її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, визначення місця, дати та часу проведення судових засідань, роз'яснення учасникам процесу їх права на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та пояснень, визначення строку для подачі заяв по суті спору (т. 1, а. с. 141, 142).

ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 липня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - Чебанова О.О. про допит свідків (т. 1, а. с. 173).

ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - Чебанова О.О. про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та проведення її розгляду у спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін (т. 1, а. с. 214).

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, у подальшому написали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких вимоги підтримали у повному обсязі.

Директор Азовського морського інституту НУ Одеська морська академія - Лисий О.П. та представник університету - Чебанов О.О. проти вимог ОСОБА_1 заперечували, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість вимог, у подальшому написали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких проти вимог заперечували.

Голова Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту - Рожков С.М. та представник Азовської первинної профспілкової організації моряків профспілки працівників морського транспорту - Рижук В.М. у судовому засіданні вважали, що звільнення позивача відбулося у відповідності до положень КЗпП України, їх профспілкою надано відповідну згоду на її звільнення, під час надання згоди перевірені усі обставини, тому вважають, що вимоги задоволенню не підлягають, у подальшому написали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких проти вимог заперечували.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом у відповідності до положень ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, учасникам справи роз'яснено зміст ст. ст. 12, 13, 42, 49 цього Кодексу, наслідки вчинення та не вчинення процесуальних дій.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, виходить з такого.

4.фактичні обставини справи установлені судом:

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1, 20 серпня 2010 року її прийнято на роботу до Азовського морського інституту Одеської національної морської академії на посаду заступника начальника учбового відділу, 01 вересня 2015 року її переведено на посаду методиста 1-ї категорії навчально-методичного відділу, 01 січня 2016 року змінено назву учбового закладу на Азовський морський інститут Національного університету Одеська морська академія , 08 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 22, 23).

Розпорядженням директора АМІ НУ ОМА Лисого О.П. від 10 листопада 2017 року № 040 Про оптимізацію видатків і штатного розпису , з метою забезпечення діяльності інституту в умовах обмежених фінансових і матеріальних ресурсів, враховуючи суттєве збільшення видатків по заробітній платі і комунальним платежам, запропоновано, зокрема, надати пропозиції щодо скорочення штатної чисельності підпорядкованих підрозділів та перерозподілу їх функцій по посадам (т. 1, а. с. 42).

22 листопада 2017 року директору АМІ НУ ОМА надійшли пропозиції щодо оптимізації штату навчально-методичного відділу відповідно до розпорядження від 10 листопада 2017 року № 40, зокрема запропоновано виключити 2 посади методиста 1 категорії (т. 1, а. с. 194).

Відповідно до штатного розпису від 01 січня 2018 року Азовського морського інституту НУ ОМА , затвердженого першим заступником міністра Міністерства освіти і науки України Ковтунець О.В., у такому наявні 3 посади методиста І категорії, загалом по інституту наявні 219,7 штатних посад (т. 1, а. с. 34 - 40. 196 - 204).

Наказом директора АМІ НУ ОМА Лисого О.П. від 26 січня 2018 року № 40 Про скорочення чисельності та оптимізацію штату працівників АМІ НУ ОМА , вирішено з 01 квітня 2018 року вивести із штатного розпису АМІ НУ ОМА ряд штатних одиниць, зокрема 2 штатних одиниці посади методиста 1 категорії (т. 1, а. с. 43, 155, 156).

29 січня 2018 року АМІ НУ ОМА складене повідомлення ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі скороченням чисельності та штату АМІ НУ ОМА , попереджено її про наступне звільнення з посади методиста 1 категорії навчально-методичного відділу на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 31 березня 2018 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Одночасно запропоновано ОСОБА_1 переведення на одну з наступних вакансій: начальника відділу підготовчих курсів з окладом 2 890 грн. на місяць та 0,5 ставки архіваріуса з окладом 1 198 грн. на місяць. На повідомленні відсутня відмітка про вручення та/або отримання його ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 44).

Цього ж дня складений акт № 1 про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису та отримання повідомлення від 29 січня 2018 року (т. 1, а. с. 195).

Також, 29 січня 2018 року АМІ НУ ОМА складене повідомлення ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі скороченням чисельності та штату АМІ НУ ОМА , попереджено її про наступне звільнення з посади методиста 1 категорії навчально-методичного відділу на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 31 березня 2018 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Одночасно запропоновано ОСОБА_1 переведення на одну з наступних вакансій: начальника відділу з підготовки до вступу у ВНЗ з окладом 2 890 грн. на місяць та 0,5 ставки архіваріуса з окладом 1 198 грн. на місяць. У повідомленні наявний запис ОСОБА_1 про те, що 29 січня 2018 року їй відмовлено в надані наказу про скорочення штату. 31 січня 2018 року ОСОБА_1 вручене ще одне повідомлення, в якому була змінена пропонована вакансія замість начальника відділу підготовчих курсів на начальника відділу з підготовки до вступу у ВНЗ (т. 1, а. с. 45, 192).

06 лютого 2018 року складений акт № 2 про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису та отримання повідомлення від 29 січня 2018 року (т. 1, а. с. 193).

Повідомленням від 15 лютого 2018 року № 5 університет вказав ОСОБА_1, що в АМІ НУ ОМА з'явилися нові вакансії: прибиральника господарства відділу з окладом 1 762 грн. на місяць, двірника (0,75 ставки) з окладом 1 321 грн. 50 коп. на місяць, які запропоновані ОСОБА_1 На повідомленні відсутня відмітка про вручення та/або отримання його ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 46, 189).

Цього ж дня складений акт № 3 про те, що ОСОБА_1 відмовилися від отримання та ознайомлення з повідомленням (т. 1, а. с. 190).

Повідомленням від 12 березня 2018 року № 6 університет вказав ОСОБА_1, що в АМІ НУ ОМА з'явилася нова вакансія - коменданта господарського відділу з окладом 2 396 грн. на місяць., яка запропонована ОСОБА_1 На повідомленні наявна відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з цим повідомленням 12 березня 2018 року (т. 1, а. с. 48).

14 березня 2018 року складений акт № 5 про те, що ОСОБА_1 відмовилися від отримання та ознайомлення з повідомленням (т. 1, а. с. 191).

16 лютого 2018 року АМІ НУ ОМА подано до АППОМ подання про розірвання трудового договору зі співробітниками АМІ НУ ОМА , зокрема з ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 159).

Повідомленням без дати АППОМ запрошено ОСОБА_1 на 19 лютого 2018 року 14 год. 00 хв. на засідання первинної профспілкової організації з приводу розірвання трудового договору на підставі наказу від 26 січня 2018 року № 40 АМІ НУ ОМА (т. 1, а. с. 220).

ОСОБА_1 до матеріалів справи долучений відеозапис, на якому зафіксовано те, що Рижук В.М. намагається вручити повідомлення про дату засідання профкому, однак ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з ним та отримання, посилаючись на необхідність залучення адвоката.

Цього дня складений акт про те, що ОСОБА_1 відмовилася розписуватися у документальному ознайомленні та отримати повідомлення про засідання профспілки (т. 1, а. с. 221).

Постановою АППОМ від 19 лютого 2018 року № П-12 про подання адміністрації АМІ НУ ОМА на звільнення ОСОБА_1, вирішено розглянути питання без особистої участі ОСОБА_1, враховуючи її відмову від отримання повідомлення про засідання профспілкового комітету, про що складений відповідний акт та надати згоду адміністрації АМІ НУ ОМА на звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 63, 158, 219, ).

19 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови Маріупольської первинної профспілкової організації № 142-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність Прідущенко В.В., в якій просила прийняти її у члени Всеукраїнської профспілки Народна солідарність (т. 1, а. с. 31).

19 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано заяву до Азовської первинної профспілкової організації моряків про свій вихід зі складі цієї профспілки (т. 1, а. с. 61).

Відповідно до виписки із журналу вхідної кореспонденції 01-16 АМІ НУ ОМА , заяву ОСОБА_1 від 19 лютого 2018 року зареєстровано 22 лютого 2018 року за № 180-18 (т. 1, а. с. 175, 176).

27 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АППОМ із заявою про те, чи звертався АМІ НУ ОМА із поданням до профспілки для отримання згоди на її звільнення (т. 1, а. с. 62).

Листом від 28 лютого 2018 року № 06 АППОМ повідомила ОСОБА_1 про те, що АМІ НУ ОМА звертався із поданням на отримання згоди щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи та профспілковим комітетом прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 Також на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 22 лютого 2018 року її виключено із складу членів профспілки АППОМ (т. 1, а. с. 60).

Постановою АППОМ від 22 лютого 2018 року № П-13 вирішено припинити членство ОСОБА_1 у вказаній профспілці (т. 1, а. с. 64, 222).

До матеріалів справи ОСОБА_1 долучені сертифікат про закінчення магістратури за спеціальністю Управління навчальним закладом , дипломи, виписки з дипломів, свідоцтво про народження у неї дитини - Артема, 07 листопада 2016 року (т. 1, а. с. 65 - 71).

Також до матеріалів справи долучені індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 з Пенсійного фонду України за період з 2000 року по 2018 рік включно (т. 1, а. с. 71 - 73).

Відповідно до розрахункових листів у жовтні 2017 року ОСОБА_1 нараховано 6 015 грн. 51 коп., за грудень 2017 року - 7 313 грн. 02 коп., за січень 2018 року - 3 906 грн. 77 коп., за лютий 2018 року - 4 066 грн. 32 коп., за березень 2018 року - 12 381 грн. 89 коп., за квітень 2018 року - 3 031 грн. 21 коп. (т. 1, а. с. 74).

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 19 лютого 2018 року, адресованих до Азовського морського інституту НУ ОМА (вхідний № 181-18 від 22 лютого 2018 року), остання повідомила відповідача про те, що 19 лютого 2018 року вона стала членом Всеукраїнської профспілки Народна солідарність (свідоцтво про державну реєстрацію Міністерства юстиції України від 04 травня 2011 року № 3574, код ЄДРПОУ 39011947), 19 лютого 2018 року вона вийшла з членів Азовської первинної профспілкової організації моряків. У зв'язку з чим, з цього дня ОСОБА_1 просила усі питання, які стосуються її соціальних та трудових прав вирішувати виключно з Маріупольською первинною профспілковою організацією № 142-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , членом якої вона є та просила щомісячно утримувати з її заробітної плати членські профспілкові внески у розмірі 1 % і перераховувати їх на рахунок цієї профспілки (вхідний № 182-18 від 22 лютого 2018 року) (т. 1, а. с. 30, 32).

Листом від 02 березня 2018 року Маріупольська первинна профспілкова організація № 142-2 повідомила Азовський морський інститут НУ ОМА (вхідний № 264-18 від 07 березня 2018 року), що з 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 стала членом указаної профспілки та з 24 лютого 2018 року обрана членом виборного органу (ревізором профспілки) (т. 1, а. с. 29).

Листами від 14 травня 2018 року № 016-18 та № 42 Всеукраїнська профспілка Народна солідарність повідомила ОСОБА_1 про те, що керівництво Азовського морського інституту НУ ОМА у період часу з лютого 2018 року не зверталося до указаної профспілки із поданням про отримання згоди на її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, не проводило консультацій з профспілкою, університет щомісячно перераховує на рахунок профспілки членські внески, які утриманні із заробітної плати ОСОБА_1, останнє перерахування профвнесків мало місце 27 квітня 2018 року (т. 1, а. с. 25, 26).

Відповідно до Витягу з наказу від 19 лютого 2018 року № 23вк ОСОБА_1 вирішено звільнити 31 березня 2018 року з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 164).

ОСОБА_1 02 березня 2018 року звернулася до АМІ НУ ОМА (вхідний № 240-18 від 05 березня 2018 року) із завою, в якій просила повідомити її про усі вакантні посади, які наявні в університеті, у зв'язку з тим, що вона має бажання визначитися, на яку посаду вона може перейти у зв'язку із скороченням посади, яку вона займає, та просила повідомити, чи наявна вакансія методиста 1 категорії в АМІ НУ ОМА (т. 1, а. с. 33, 47).

14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до університету (вхідний № 272-18 від 14 березня 2018 року), в якій просила надати їй щорічну оплачувану відпустку (частина щорічної відпустки) строком на 23 календарних дні з 30 березня 2018 року (т. 1, а. с. 49, 185).

Відповідно до Витягу з наказу від 26 березня 2018 року № 38/вк ОСОБА_1 - методисту І-ї категорії навчально-методичного відділу за період роботи з 20 серпня 2016 року по 19 серпня 2017 року - 13 календарних днів та з 20 серпня 2017 року по 31 березня 2018 року - 26 календарних днів, всього 39 календарних днів, вирішено виплати компенсацію за невикористану щорічну відпустку (т. 1, а. с. 52).

Відповідно до Витягу з наказу від 27 березня 2018 року № 39/вк ОСОБА_1 надана щорічна відпустка з наступним звільненням з 30 березня 2018 року - 23 календарні дні (т. 1, а. с. 51, 153, 186).

28 березня 2018 року та 02 квітня 2018 року складені акти № № 6, 7 про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису щодо ознайомлення з цим наказом (т. 1, а. с. 187, 188).

Згідно з Витягом з наказу від 27 березня 2018 року № 39/1вк, пункт 2 параграфу 1 наказу від 19 лютого 2018 року № 23/вк визнано таким, що набув змін відповідно до параграфу 1 наказу від 27 березня 2018 року № 29. Пункт 2 наказу від 26 березня 2018 року № 38/вк визнано таким, що втратив чинність (т. 1, а. с. 53, 152).

17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до університету (вхідний № 386-18 від 18 квітня 2018 року) із заявою, в якій просила продовжити їй щорічну відпустку на 15 календарних днів, тобто з 23 квітня 2018 року по 07 травня 2018 року, посилаючись на те, що відповідно до Витягу з наказу від 27 березня 2018 року № 39/вк їй була надана щорічна оплачувана відпустка з 30 березня 2018 року по 22 квітня 2018 року, однак у період з 03 квітня 2018 року по 17 квітня 2018 року вона хворіла, про що свідчить листок непрацездатності (т. 1, а. с. 54, 177, 178).

Відповідно до Витягу з наказу від 18 квітня 2018 року № 51вк ОСОБА_1 продовжено строк щорічної відпустки з подальшим звільненням на 15 календарних днів з 23 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року у зв'язку з хворобою (т. 1, а. с. 55, 181 - 183).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 27 квітня 2018 року до Азовського морського інституту НУ АМО , яка прийнята останнім цього дня за № 414-18, ОСОБА_1 просила надати їй частину оплачуваної відпустки у кількості 6 календарних днів після спливу тієї відпустки, яка була їй надана (продовжена на 15 календарних днів) на підставі наказу від 18 квітня 2018 року № 51вк (т. 1, а. с. 27).

Листом від 07 травня 2018 року № 295-18 АМІ НУ ОМА на заяву від 27 квітня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 про те, що на підставі її заяви від 14 березня 2018 року про надання щорічної оплачуваної відпустки строком на 23 календарні дні з посиланням на ст. 3 Закону України Про відпустки їй була надана відповідна відпустка з подальшим звільненням, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки за невикористані дні відпустки інститутом виплачена грошова компенсація на її платіжну картку. У зв'язку з викладеним АМІ НУ ОМА відмовив у задоволенні заяви (т. 1, а. с. 179, 180).

Згідно з витягом з наказу АМІ НУ ОМА від 02 травня 2018 року № 58/вк, вирішено з 08 травня 2018 року звільнити ОСОБА_1 - методиста 1 категорії навчально-методичного відділу у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ст. 116 КЗпП України в останній робочий день виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 20 серпня 2017 року по 08 травня 2018 року - 20 календарних днів (т. 1, а. с. 24, 151).

Згідно з листком непрацездатності серії АДГ № 293200, ОСОБА_1 з 07 травня 2018 року по 20 травня 2018 року перебувала на амбулаторному лікуванні (т. 1, а. с. 28).

Доповідною запискою від 03 липня 2018 року заступник начальника відділу кадрів повідомила директора АМІ НУ ОМА Лисого О.П. про те, що листок тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою у період з 07 травня 2018 року на ім'я ОСОБА_1 до відділу кадрів не надходив. Також повідомлено, що під час отримання 08 травня 2018 року ОСОБА_1 трудової книжки та витягу з наказу від неї не надходило ні усних, ні письмових заяв стосовно перебування її на лікарняному з 07 травня 2018 року (т. 1, а. с. 157).

5.предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є питання законності звільнення ОСОБА_1 з посади методиста 1 категорії учбово-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія , наявності або ж відсутності підстав для поновлення її на роботі, як наслідок наявності або відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Наведені докази у порядку, передбаченому ст. 81 ЦПК України, кожною із сторін не спростовані, суд відповідно до ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України надає їм оцінку щодо неналежності, допустимості та достовірності відносно установлених обставин та у своїй сукупності відповідно до ст. 80 ЦПК України вони вказують на наявність підстав для ухвалення у справі рішення суду.

Сторонами не порушувалося питань про витребування інших доказів.

6.норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування, мотивована оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Проводячи оцінку представлених суду доказів, необхідно дійти висновку, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, про що свідчить наказ про оптимізацію, новий штатний розпис від 01 січня 2018 року, затверджений першим заступником міністра Міністерства освіти і науки України Ковтунець О.В., у якому наявні 3 посади методиста І категорії та на його виконання наказ директора університету про скорочення чисельності та оптимізацію штату працівників АМІ НУ ОМА .

Перевіряючи обставини додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до штатного розпису АМІ НУ ОМА з 01 січня 2018 року, який затверджений заступником міністра Міністерства освіти і науки України, в університеті наявні три штатні посади методиста І-ї категорії педагогічного персоналу, відповідно до переліку змін № 1 до штатного розпису на 2018 рік, з 01 лютого 2018 року виводиться одна штатна одиниця методиста І-ї категорії педагогічного персоналу та вводиться штатна посада методиста І-ї категорії центру підвищення кваліфікації, перепідготовки, удосконалення, у подальшому відповідно до переліку змін № 2 до штатного розпису на 2018 рік, з 01 квітня 2018 року виводиться 2 штатних посади методиста педагогічного персоналу та вводиться 2 штатних посади майстра виробничого навчання (переліки змін № № 1, 2 затверджені Міністерством науки і освіти України).

Доказів про те, що відповідно до переліку змін № 1 указана посада методиста І-ї категорії центру підвищення кваліфікації, перепідготовки, удосконалення станом на 01 лютого 2018 року пропонувалася ОСОБА_1, якщо ні, то чи була вона зайнята іншим працівником або на цю посаду запрошений інший працівник, який має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, або те, що ОСОБА_1 не може виконувати обов'язки за цією посадою, або ж вона відмовилася від цієї посади, суду не представлено.

Разом з тим не представлено і суду доказів того, що відповідно до переліку змін № 2 ОСОБА_1 пропонувалася одна із посад майстра виробничого навчання, якщо ні, то чи були вони зайняті іншими працівниками або на ці посаду запрошені інші працівники, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, або те, що ОСОБА_1 не може виконувати обов'язки за однією з цих посад, або ж відмовилася від цих посад.

У зв'язку з викладеним, суд не може погодитися із доводами (аргументами) відповідача про те, що ним запропоновано ОСОБА_1 усі наявні вакансії та роботи, які може виконувати ОСОБА_1 з урахуванням її педагогічного стажу та кваліфікації, що свідчить про недодержання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення позивача.

З приводу обставини перевірки відмови позивача від переведення її на іншу роботу, то з матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2018 року складено повідомлення ОСОБА_1 про те, що у зв'язку зі скороченням чисельності та штату АМІ НУ ОМА попереджено її про наступне звільнення з посади методиста 1 категорії навчально-методичного відділу на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 31 березня 2018 року.

За цей період їй запропоновано (з урахуванням отримання повідомлення, відмови в його отриманні) наступні посади: начальника відділу підготовчих курсів; 0,5 ставки архіваріуса; начальника відділу з підготовки до вступу у ВНЗ; 0,5 ставки архіваріуса; змінена пропонована вакансія замість начальника відділу підготовчих курсів на начальника відділу з підготовки до вступу у ВНЗ; прибиральника господарства відділу; двірника (0,75 ставки); коменданта господарського відділу, останнє з яких надійшло ОСОБА_1 12 березня 2018 року.

Судом констатовано факт відсутності доказів пропонування ОСОБА_1 усіх вільних вакансій, які були наявні в університеті та які вводилися відповідно до штатних розписів.

У той же час, відповідачем не представлено доказів, які б указували на те, що станом, зокрема на 12 березня 2018 року ОСОБА_1 відмовилася від переведення на запропоновані посади або університет не мав можливості перевести ОСОБА_1 з її згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, з урахуванням введення нових штатних одиниць.

У матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року, в якій вона просила надати їй повні відомості про наявність вільних вакансій, на які вона може претендувати, у зв'язку з тим, що вона має бажання визначитися, на яку посаду вона може перейти у зв'язку із скороченням її посади, та вирішить питання про надання згоди на її переведення на іншу посаду, що свідчить про відсутність її відмови на переведення, однак доказів надання позивачу повної інформації про вільні вакансії матеріали справи не містять.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Проте зазначені вимоги закону роботодавцем не виконанні, що також свідчить про порушення вимог трудового законодавства щодо вивільнення працівника з роботи.

Не представлено відповідачем суду належних доказів того, чи перевірено ним під час звільнення позивача її переважного права на залишення на роботі, зокрема рівень її кваліфікації і продуктивність праці по відношенню до інших працівників.

Не містять матеріали справи і доказів того, що при проведенні звільнення університет обговорював та вирішував питання у межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника, зокрема щодо ОСОБА_1

Не дотримано відповідачем при звільненні позивача і вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на її звільнення виборного органу первинної профспілкової організації.

Посилання відповідача як на доказ такої згоди на постанову від 19 лютого 2018 року суперечить вищезазначеним обставинам та не узгоджується з частиною восьмою статті 43 КЗпП України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Не узгоджується із положеннями статті 43 КЗпП України і доводи Азовської профспілкової організації моряків про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд профспілкою подання університету щодо отримання згоди на її звільнення.

Так, за матеріалами справи подання АМІ НУ ОМО подане до профспілки 16 лютого 2018 року, а засідання АППОМ проведене 19 лютого 2018 року, на якому не була присутня ОСОБА_1, при цьому саме повідомлення про засідання профспілки взагалі не містить дати його складання, а також за долученими до матеріалів справи відеозаписом, ОСОБА_1 вказала, що повідомлення отримає лише після того, як поспілкується з адвокатом.

За змістом ч. 3 ст. 43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником (ч. 2 ст. 43 КЗпП України).

Отже, у даному випадку Азовська первинна профспілкова організація моряків, у зв'язку із неявкою ОСОБА_1 на засідання профспілкового комітету, 19 лютого 2018 року зобов'язана була відкласти розгляд цього питання на іншу дату у межах 15-ти денного строку від отримання подання від університету на отримання згоди на звільнення ОСОБА_1, однак на порушення вимог ч. ч. 2, 3 ст. 43 КЗпП України провела засідання за першої неявки ОСОБА_1 та в односторонньому порядку надала згоду на її звільнення, у зв'язку з чим суд не може визнати таку згоду профспілки законною та такою, що відповідає як основним завданням профспілкового комітету (захист прав працівників), так і забезпечення цією профспілкою гарантій прав ОСОБА_1 на працю.

Разом з тим, судом не приймаються доводи ОСОБА_1 про те, що саме 19 лютого 2018 року АППОМ не мала права проводити засідання, оскільки на той час вона написала заяву на вихід з цієї профспілки та вхід до іншої, оскільки станом на 19 лютого 2018 року рішення про її вихід із членів профспілки АППОМ не прийнято та її не виключено.

Та обставина, що 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 написала заяву до голови Маріупольської первинної профспілкової організації № 142-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність Прідущенко В.В. про прийняття її до цієї профспілки, не може свідчити про її членство у ній саме з 19 лютого 2018 року.

У той же час, за рішенням АППОМ від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 виключено із членів АППОМ та вона стала членом Маріупольської первинної профспілкової організації № 142-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність та відповідно АМІ НУ ОМА почав проводити відрахування членських внесків саме до цієї профспілки, то саме з цього часу, з урахуванням допущених порушень АППОМ норм трудового законодавства щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1, не проведення її звільнення не пізніш як через місяць з 19 лютого 2018 року, що свідчить про втрату чинності рішення АППОМ, роботодавець, який повинен дотримуватися трудового законодавства, зобов'язаний був звернутися саме до Маріупольської первинної профспілкової організації № 142-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність за отриманням попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1, однак університет при звільненні позивача 08 травня 2018 року не дотримався вимог статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на її звільнення.

Аргументи відповідача про те, що звільнення ОСОБА_1 фактично відбулося 19 лютого 2018 року не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема самому наказу про її звільнення.

У той же час, ОСОБА_1 14 березня 2018 року, до її звільнення, звернулася із заявою до університету, в якій просила надати їй щорічну оплачувану відпустку (частина щорічної відпустки) строком на 23 календарних дні з 30 березня 2018 року і така була задоволена та їй надано відпустку. У подальшому, внаслідок тимчасової непрацездатності, така відпустка продовжувалася.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена ч. 3 ст. 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Наведена норма трудового законодавства є імперативною нормою, має на меті те, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Так, ОСОБА_1 звільнено з 08 травня 2018 року наказом від 02 травня 2018 року № 58вк, та цього дня за доводами позивача їй видано трудову книжку, хоча вона повідомила роботодавця про перебування на лікарняному та про бажання отримати щорічну невикористану оплачувану відпустку, однак їй у цьому відмовлено, з поясненнями, що їй перераховані кошти за дні невикористаної відпустки.

На аркуші справи 28 тому 1 наявний листок непрацездатності, відповідно до якого ОСОБА_1 з 07 травня 2018 року по 20 травня 2018 року перебувала на лікарняному.

До матеріалів справи долучено доповідну записку від 03 липня 2018 року заступника начальника відділу кадрів, в якій повідомлено директора АМІ НУ ОМА Лисого О.П. про те, що листок тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою у період з 07 травня 2018 року на ім'я ОСОБА_1 до відділу кадрів не надходив. Також повідомлено, що під час отримання 08 травня 2018 року ОСОБА_1 трудової книжки та витягу з наказу від неї не було ні усних, ні письмових заяв стосовно перебування її на лікарняному з 07 травня 2018 року. ОСОБА_1 долучено заяву до АМІ НУ ОМА від 27 липня 2018 року про направлення до університету оригіналу листка непрацездатності серії АДГ № 293200, виданого 07 травня 2018 року, підтвердженням чого є квитанція поштового відправлення з описом вкладення листка непрацездатності (т. 2, а. с. 57 - 59).

Проводячи оцінку обставин перебування ОСОБА_1 08 травня 2018 року на лікарняному та доводів сторін з цього приводу, суд вважає, що ОСОБА_1 звільнено 08 травня 2018 року з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, при цьому суд не приймає доводи, викладені у доповідній записці від 03 липня 2018 року, оскільки із неї не вбачається, за яких підстав така складена (запит уповноваженої особи, вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення або інше), не представлено доказів її реєстрації у внутрішньому документообігу відділу кадрів, повноваження заступника начальника відділу кадрів на виготовлення доповідної записки. У даному випадку уповноважена особа університету, встановивши можливі обставини перебування ОСОБА_1 на лікарняному, зобов'язана була здійснити вимогу ОСОБА_1 про надання такого листка, отримати відомості про заклад охорони здоров'я та у разі наявності сумнівів вчинити усі дії на перевірку таких обставин, з урахуванням того, що у відповідності до Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189, випадок тимчасової непрацездатності підтверджується видачею листка непрацездатності та відповідно затвердження працездатності шляхом його закриття із написом приступити до роботи .

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та ст. 240 КЗпП України, тому, установивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Враховуючи, що судом установлено факт незаконності звільнення позивача з посади методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія , то вона відповідно до положення ч. 1 ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на цій посаді.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У справі установлено, що ОСОБА_1 звільнена 08 травня 2018 року, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу саме за період з 09 травня 2018 року по 10 вересня 2018 року, день ухвалення рішення суду.

З приводу розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд у цьому випадку керується положеннями пп. з п. 1, п. п. 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Так, ОСОБА_1 звільнена 08 травня 2018 року, за її доводами у січні 2018 року вона перебувала у відпустці і такі не спростовані відповідачем у встановленому порядку, у лютому 2018 року також перебувала у відпустці без збереження заробітної плати і такі доводи не спростовані, та 5 днів перебувала на лікарняному (т. 1, а. с. 75), у березні 2018 року перебувала у відпустці (т.1, а. с. 52), у квітні 2018 року перебувала на лікарняному та відпустці (т. 1, а. с. 51, 54, зворот), у травні 2018 року не повний робочий місяць, тому останніх повних два місяці її роботи є листопад та грудень 2017 року, де у грудні 2017 року їй нарахований сукупний дохід 5 470 грн. 22 коп., кількість робочих днів 22, у грудні - 6 819 грн. 64 коп., кількість робочих днів 20, отже 5 470 грн. 22 коп. + 6 819 грн. 64 коп. = 12 289 грн. 86 коп. / 42 робочих дні, тому середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 292 грн. 62 коп.

У травні 2018 року, починаючи з 10 травня 2018 року кількість робочих днів вимушеного прогулу становить 15 днів (09 травня - день перемоги, 28 травня - перенесення святкування Трійці), у червні 2018 року - 20 днів, у липні 2018 року - 22 день, у серпні 2018 року - 22 дні, у вересні 2018 року - 6 днів (по 10 вересня 2018 року включно - день ухвалення рішення), що разом становитиме 85 робочих днів. Отже 85 робочих днів помножених на 292 грн. 62 коп. становитиме 24 872 грн. 70 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями та обов'язковими платежами, які із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем наведені неправильні розрахунки.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання неправомірним дій відповідача відносно не представлення ОСОБА_1 невикористаної частини щорічної оплачуваної відпустки на підставі її заяви від 27 квітня 2018 року, оскільки відповідно до наказу від 02 травня 2018 року № 58/вк про наступне звільнення ОСОБА_1 їй сплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 20 серпня 2017 року по 08 травня 2018 року, доказів не отримання цих коштів ОСОБА_1 не представлено, як і не представлено доказів їх повернення роботодавцю. При цьому порушені права позивача підлягають відновленню саме шляхом поновлення на роботі та у разі наявності у неї права на таку відпустку, вона не позбавлена права на його реалізацію у порядку, передбаченому Законом України Про відпустки .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме по конкретним обставинам справі, які мають правове значення для вирішення спору.

7.щодо порушення прав позивача та ким вони порушені:

З установлених судом обставин, необхідно дійти висновку, що права позивача порушенні Азовським морським інститутом Національного університету Одеська морська академія шляхом проведення незаконного звільнення та вони підлягають захисту у спосіб поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, інші вимоги з наведених підстав не знайшли свого підтвердження.

8.питання про розподіл судових витрат та виконання рішення суду:

За змістом п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже при подачі позову ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак за вимогами про визнання неправомірним дій відповідача відносно не представлення ОСОБА_1 невикористаної частини щорічної оплачуваної відпустки на підставі її заяви від 27 квітня 2018 року, позивач не звільнена від сплати судового збору, за цими вимогами сплатила судовий збір у розмірі 704 грн. 80 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову в цій частині, такі витрати покладаються на позивача.

Оскільки за вимогами про поновлення на роботі, які за своїм змістом є вимогами немайнового характеру, позивач звільнена від сплати судового збору, то у відповідності до положень ч. 9 ст. 10, ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 704 грн. 80 коп., а також за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які за своїм змістом є вимогами майнового характеру, у розмірі 704 грн. 80 коп.

У відповідності до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Виплата заробітної плати за один місяць, яка є стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню судом у встановленому середньому заробітку, обрахованому відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, розмір якої становитиме - 6 145 грн. 02 коп.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 42, 43, 49-2, 235 КЗПП України, п. п. 1, 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 84, 89, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія , треті особи: Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , Всеукраїнська профспілка Народна солідарність , Азовська первинна профспілкова організація моряків профспілки працівників морського транспорту, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Скасувати наказ Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія від 02 травня 2018 року № 58вк про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді методиста І-ї категорії учбово-методичного відділу Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія .

Стягнути з Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 24 872 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні 70 копійок, з відповідним утриманням податків та інших обов'язкових платежів, які із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні цього судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена ОСОБА_1 на підставі цього судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на суму податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Азовського морського інституту Національного університету Одеська морська академія в дохід держави судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, у розмірі 6 145 (шість тисяч сто сорок п'ять) гривень 02 копійки, підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, 87500, засоби зв'язку - НОМЕР_3

Азовський морський інститут Національного університету Одеська морська академія , код ЄДРПОУ 24462403, юридична адреса: вул. Чорноморська, 19, м. Маріуполь, Донецька область, 87517, засоби зв'язку - (0629) 37 00 42; 37 00 21; електронна адреса: jurist@ami.edu.ua;

Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність , код ЄДРПОУ 40270461, юридична адреса: проспект Миру, 1, офіс 318, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, засоби зв'язку - 067 103 14 80;

Азовська первинна профспілкова організація моряків профспілки робітників морського транспорту, код ЄДРПОУ 1354049, юридична адреса: проспект Луніна, 71 А , м. Маріуполь, Донецька область, 87510, засоби зв'язку не відомі.

Суддя О.М. Музика