Рішення

від 23.08.2018 по справі 522/12564/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/12564/17

Провадження № 2/522/4876/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Жемчужний" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Жемчужний", по якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35563209 від 07.06.2017 р., щодо:

- реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 - номер запису про право власності: 20795761, підстава виникнення права власності: Витяг з протоколу загальних зборів, серія та номер: 1/02, виданий 11.02.2017, видавник: ОСББ ЖЕМЧУЖНИЙ ; Власники: ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ ЖЕМЧУЖНИЙ , код ЄДРПОУ: 37352306, додаткові відомості: код 177049632040.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1, на праві приватної власності належить 409/1000 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (стара адреса АДРЕСА_2, Розпорядження Приморської районної адміністрації №3821 від 23.12.2005 р.). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №91119292 від 04.07.2017 р, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас Іриною Володимирівною 07.06.2017 р. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35563209, а саме права власності за ОСББ ЖЕМЧУЖНИЙ на нежитлове приміщення АДРЕСА_1. Підставою винесення зазначеного рішення про реєстрацію права власності є Витяг з протоколу загальних зборів, серія та номер:1/02, виданий 11.02.2017 року ОСББ ЖЕМЧУЖНИЙ .

Позивач вважає, що приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірина Вололодимирівна всупереч вимогам ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень безпідставно здійснила державну реєстрацію прав та їх обтяжень (рішення номер 20795761) нежитлового приміщення АДРЕСА_1, за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Жемчужний ЄДРПОУ: 37352306, оскільки реєстрація права власності на нежитлове приміщення № 107 за вищевказаною адресою проведено на підставі Витягу з протоколів загальних зборів, серія та номер: 1/02, виданий 11.02.2017 року ОСББ Жемчужний , що суперечить ст. 27 Закону.

Від позивача та представника ОСББ Жемчужний надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Приватний нотаріус Кірнас І.В. у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялася належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, на праві приватної власності належить 409/1000 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (стара адреса АДРЕСА_2, Розпорядження Приморської районної адміністрації №3821 від 23.12.2005 р.), що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення № 836 від 08.09.2016 року та договором про внесення змін до договору №858 від 15.09.2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 67963653 тіл 13.09.2016 р. та №68154599 від 15.09.2016 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєтру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №91119292 від 04.07.2017 р, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас Іриною Володимирівною 07.06.2017 р. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35563209, а саме права власності за ОСББ ЖЕМЧУЖНИЙ на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Підставою винесення зазначеного рішення про реєстрацію права власності є Витяг з протоколу загальних зборів, серія та номер:1/02, виданий 11.02.2017 року ОСББ ЖЕМЧУЖНИЙ .

Відповідно до ст.8, ст.16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.6 постанови Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав.

Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України Про нотаріат від 02 вересня 1993 року нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно зі ст. 5 вищезазначеного закону нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (стаття 7 Закону України Про нотаріат ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства. Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника (фізичної або юридичної особи) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву. Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об'єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-1V, Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Тобто, державний реєстратор під час прийняття рішення про реєстрацію права власності керується нормами Закону № 1952-1V та приписами Порядку №1127 зобов'язаний провести державну реєстрацію за умови надання заявником в повному обсязі документів. подання яких встановлено законодавством для відповідної державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-1V державний реєстратор під час прийнятті рішення встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; иявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин нав'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Статтею 11 Закону визначено, що Державний реєстратор самостійно приймає рішення а результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Після проставлення заявником підпису на заяві уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник реєструє заяву в базі даних заяв, пунктами 9,10 Порядку №1127 встановлено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. З оригіналів документів державний реєстратор, уповноважена особа обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

У позовній заяві позивач оскаржує дії приватного нотаріуса з підстав викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приватний нотаріус повинен був відмовити в державній реєстрації права власності за ОСББ Жемчужний на нежитлове приміщення № 107, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 12 на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень .

Суд вважає вказані твердження необґрунтованими з наступних підстав.

Стаття 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає підстави з яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Пункти 2, 3 ч. 1 вищевказаної статті передбачають, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою, а також подані документи які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку предметом регулювання цього Закону є (відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

На загальних зборах ОСББ Жемчужний , які відбулися 11 лютого 2017 року, було прийнято рішення про передачу співвласниками у власність ОСББ Жемчужний нежилого приміщення № 107, розташованого на 1-му поверсі будинку за адресою: місто Одеса, вул. Літературна, 12, загальною площею 58,1 кв.м. та зареєструвати право власності на вказане приміщення за ОСББ Жемчужний . Вказана обставина підтверджується витягом з протоколу № 1/02 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Жемчужний від 11.02.2017 року.

Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку скористалися своїм законним правом і передали у власність ОСББ Жемчужний вищевказане нежитлове приміщення, після чого право власності на нього було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Пункт другий цієї ж статті встановлює, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Щодо твердження про невідповідність вимогам закону поданих на реєстрацію документів, суд зазначає наступне.

З витребуваних судом копій документів реєстраційної справи № 1268653051101 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 107, буд. 12, по вул. Літературна у м. Одесі, вбачається, що представник ОСББ "Жемчужний" на підставі довіреності звернувся із заявою про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, площею 58,1 кв.м., під №107 (сто сім) за адресою: місто Одеса, вул. Літературна, буд. 12 (дванадцять). На підтвердження права ОСББ "Жемчужний" наданий витяг з протоколу загальних зборів ОСББ "Жемчужний" №1/02 від 11.02.2017 року про передачу співвласниками у власність ОСББ "Жемчужний" зазначеного приміщення, для визначення характеристик квартири - технічний паспорт. Витяг з протоколу оформлений відповідно до чинного законодавства України, містить підпис Голови та секретаря зборів, які скріплені печаткою ОСББ.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежиле приміщення, площею 58, 1 кв.м., під №107 (сто сім), розташоване на 1-му поверсі за адресою: місто Одеса, вул. Літературна 12 (дванадцять), не зареєстровано за іншою особою.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру рухомого майна відсутні обтяження, які перешкоджають реєстрації права власності на нерухоме майно.

Частина 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наводить перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності. Пункт 14 вказаної статті зазначає, що Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Тобто, стаття 27 Закону не містить вичерпний перелік підстав для реєстрації права власності.

Частина 7 ст. 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку вказує на те, що рішення зборів співвласників оформляється протоколом.

Цим іншим документом, на підставі якого за ОСББ Жемчужний було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення № 107 і є протокол загальних зборів ОСББ Жемчужний від 11.02.2017 року, витяг з якого було надано приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено та судом не встановлено порушення приватним нотаріусом Кірнас І.В. положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-1V та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, у частині реєстрації права власності на підставі неналежних документів.

Виходячи зі змісту позовної заяви позовних вимог до ОСББ Жемчужний , як співвідповідача по даній справі, не заявлено. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

За таких обставин суд вважає, що ОСББ Жемчужний не є належним відповідачем по даній справі, а тому зазначення його у якості відповідача є безпідставним.

Разом з тим, з обґрунтування позовних вимог позивачем не доведено, що зареєстроване на її ім'я право власності на частку розміром 409/1000 на нежиле приміщення першого поверху під № 101 (сто один) за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, будинок 12/1, порушене державною реєстрацією права власності ОСББ "Жемчужний" на нежитлове приміщення, площею 58,1 кв.м., під №107 (сто сім) за адресою: місто Одеса, вул. Літературна, буд. 12. Ці приміщення мають різні адреси, різні загальні площі, різні плани приміщень і немає жодної підстави вважати їх одним і тим же приміщенням

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.16,182,319,321,328 ЦК України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", 4,12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни (адреса: м. Одеса, вул. Буніна, 24), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Жемчужний" (код ЄДРПОУ: 37352306, адреса: 65062, м. Одеса, вул. Літературна, буд. 12) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Суддя: А. Ю. Бойчук