Рішення

від 29.08.2018 по справі 695/2603/17

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2603/17

номер провадження 2/695/182/18

29 серпня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Розпутній І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Янтарь про стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 Янтарь про стягнення заробітної плати та індексації заробітної плати з 01.01.2012р. по 31.01.2017 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що з 18.06.2002 року по 31.01.2017 року вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

У порушення вимог ст.33 Закону України Про оплату праці та ст.95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) за період з 01.01.2012 року та по час звільнення 31.01.2017 року відповідач не нараховував та не виплачував ОСОБА_1 індексацію заробітної плати, внаслідок чого заборгованість з індексації заробітної плати станом на час звільнення склала 26 021,21 грн. Крім того, у порушення законодавства про працю, положень міжгалузевої угоди та колективного договору, відповідач нараховував та виплачував позивачці заробітну плату у суттєво нижчому розмірі, ніж це передбачено, внаслідок чого недонарахував ОСОБА_1 121 752,40 грн. Вона зверталася до відповідача з усними та письмовими клопотаннями про проведення індексації заробітної плати та виплати зазначених сум грошових коштів. Протягом тривалого часу відповідач ігнорує звернення позивача, тому вона змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав у повному обсязі, при цьому пояснив, що позивач працювала у ОСОБА_2 Янтарь головним бухгалтером . ОСОБА_2 Янтарь займається наданням житлово-комунальних послуг, а саме послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно колективних договорів між трудовим колективом та адміністрацією відповідача (зареєстровано за №273 від 20.05.2004 та №389 від 24.12.2014) посадові оклади працівників визначаються на основі КЗпП України, Закону України Про колективні договори і угоди , Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та Постанови Кабінету Міністрів №869 від 01.06.2011р Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги (раніше Постанова Кабінету Міністрів №529 від 20.05.2009р) та інших актів законодавства і встановлюються орієнтовно до Міжгалузевої угоди в затверджених тарифах відповідача на житлово-комунальні послуги.

Відповідно, тарифи на житлово-комунальні послуги, що надавались Золотоніській міській раді відповідачем, обраховані самим відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №869 від 01.06.2011р Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги з урахуванням заробітної плати працівників та затверджені Золотоніською міською радою (рішення від 27.12.2011 року №891 та від 25.03.2015 №85).

На підставі ч. 2 ст. 8 Закону України Про колективні договори і угоди угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі).

У силу ч. 1 ст. 9 цього Закону положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Статтею 22 Закону України Про оплату праці передбачено, що суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективним договором.

Таким чином, відповідач, порушуючи питання про затвердження тарифів на послуги, зазначав тарифи з урахуванням заробітної плати працівників (зокрема - головного бухгалтера) - відповідно до вимог Міжгалузевої угоди, але нараховував та виплачував заробітну плату у зниженому обсязі, внаслідок чого недонарахував позивачці за період січень 2012 р. - січень 2017 р. 121 752,40 грн.

Крім того, за вказаний період відповідачем не проводилася індексація заробітної плати позивача, всупереч вимогам ч.5 ст. 95 КЗпП України, та сума заборгованості з індексації заробітної плати станом на дату звільнення склала 26 021,21 грн., що є порушенням трудового законодавства.

Просив стягнути з відповідача на користь позивача вказані кошти та зобов'язати відповідача сплатити обов'язкові платежі з донарахованих сум заборгованості з заробітної плати та індексації заробітної плати та помісячно відобразити їх у відповідній звітності.

Представник відповідача ОСОБА_2 Янтарь ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що виплачуючи позивачу протягом періоду роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року заробітну плату в межах від 3 347 грн. (за січень-березень 2012 року) та не нижче 4 016 грн. протягом періоду з квітня 2012 року по 31 січня 2017 року - ОСОБА_2 Янтарь гарантованого законодавством та Колективним договором розміру заробітної плати не занижував, а сплачував їй зарплату у повній відповідності до вимог Законів, що регулює порядок і розмір виплати заробітної плати з дотриманням посадових співвідношень згідно діючих норм Колективного договору, при наявності фінансових можливостей, беручи за основу при визначенні мінімального посадового окладу (тарифної ставки) навіть не прожитковий мінімум, як це дозволено ст.96 КЗпП України, а мінімальну заробітну плату.

Отже, протягом періоду роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року ОСОБА_2 Янтарь виплатило заробітну плату позивачу в повному об'ємі, відповідно до встановленої їй тарифної ставки, розмір якої повністю відповідає коефіцієнтам співвідношення до мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду на ОСОБА_2 Янтарь . Твердження позивача про те, що розмір її посадового окладу був не співмірним з закладеним ОСОБА_2 Янтарь розміром належної до виплати заробітної плати у тарифи на послуги товариства, що надаються населенню - є голослівними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства щодо гарантій працівників на оплату праці, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язковість такого співвідношення. Також позивач не довела належними і допустимими доказами, що з частки, яку було закладено в тариф за житлово-комунальні послуги як зарплата, їй належала до виплати заробітна плата більша, ніж вона отримувала згідно діючої тарифної сітки, сформованої відповідно до умов Колдоговору та погодженої з Профкомом.

Згідно діючого Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 р. № 869, передбачено, що послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, який є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку, що розраховується за складною формою, в якій в тому числі в структуру витрат включено й заробітну плату.

Таким чином з даного нормативного акту вбачається, що питання встановлення тарифу на послуги ОСОБА_2 Янтарь вирішується не з власних забаганок відповідача, а встановлюється Золотоніською міською радою, як органом місцевого самоврядування м.Золотоноша, без відповідного рішення якої, відповідач не в змозі підняти свої тарифи, не зважаючи на ріст цін на енергоносії та збільшення розміру мінімальної заробітної плати, яка протягом періоду роботи позивача з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року зростала одинадцять разів, а тариф змінювався згідно рішень Золотоніської міської ради від 27.12.2011року №891 та від 25.03.2015 року №85, на які посилається позивач в позовній заяві, - лише два рази. При цьому, ставлячи питання перед Золотоніською міськрадою про зміни тарифу, ОСОБА_2 Янтарь обґрунтовував свої доводи не збільшенням посадових окладів керівників загалом та головного бухгалтера зокрема, а збільшенням в рази в першу чергу виробничих витрат на утримання будинків та прибудинкових територій, а також певною мірою, але не за основу, брався і фактор збільшення розміру мінімальної заробітної плати, виплату якої ОСОБА_2 Янтарь зобов'язане забезпечити без будь-яких обмежень розміром і строком.

Оскільки протягом цього періоду всю належну заробітну плату згідно умов трудового договору, вимог Колдоговору та законодавства про оплату праці та визначеної і погодженої з Профкомом тарифної ставки головного бухгалтера - ОСОБА_2 ЯНТАРЬ ОСОБА_1 виплатило, чого вона до речі не заперечувала, не оскарживши жоден наказ про нарахування та виплату їй заробітної плати протягом указаного періоду часу роботи на ОСОБА_2 Янтарь , в межах строку, що визначений ст. 233 КЗпП України, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 Янтарь на її користь не донарахованої заробітної плати за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року в сумі 121 752,40грн. відмовити.

Також вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення на її користь індексації заробітної плати за період роботи з 01.04.2012 року по 31.01.2017 року, оскільки вона сама, як головний бухгалтер ОСОБА_2 Янтарь , згідно її посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією головного бухгалтера , здійснюючи організацію та контроль нарахування і виплати заробітної плати - не проводила собі індексацію зарплати протягом вказаного періоду. Тому, оскільки вини ОСОБА_2 Янтарь в цьому порушенні немає, то немає й підстав для нарахування і виплати позивачу індексації заробітної плати за вказаний період роботи в сумі 26 021,21 грн. Крім того в цій частині позовних вимог просив врахувати ту обставину, що при визначенні тарифів на житлово-комунальні послуги, які надає ОСОБА_2 Янтарь органом місцевого самоврядування не враховувалася можливість їх збільшення пропорційно індексу інфляції, який належало б сплачувати. За таких умов ОСОБА_2 Янтарь було позбавлено можливості здійснювати індексацію заробітної плати позивачу.

Представник відповідача ОСОБА_2 Янтарь ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з аналогічних підстав.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_1 повідомила, що вона працювала головним бухгалтером у відповідача з червня 2002р. по 2017р. У підприємстві зареєстровано кілька видів діяльності, основним являється обслуговування будинків і прибудинкових територій. За час її роботи було дві редакції міжгалузевої угоди. Заробітна плата збільшувалась в розрахунках, але не збільшувалась по факту. У запереченні розрахунок зроблений невірно, такий розрахунок на підприємстві не існує. По факту штатного розкладу ніяких розрахунків не було. Вона була членом профспілки. На момент порушення діяв колективний договір від 20.05.2004р., у якому є додатки, де вказано посадові оклади, що розраховані на той час. Щодо індексації пояснила, що відповідно до порядку № 1078 індексації підлягають постійні виплати. Вона була ознайомлена із своєю посадовою інструкцією. Вона повинна була нараховувати заробітну плату в повному обсязі та індексацію, однак не могла її нараховувати правильно, бо їй було вказано керівництвом, що це не її кошти і вона не може ними розпоряджатися. Про виявлені недоліки вона повідомляла і в усній і в письмовій формі, а саме давала письмовий аналіз голові правління. Однак зі сторони керівника не було зацікавленості робити правильно. При цьому позивач не надала в судовому засіданні доказів того, що вона вчинила належні дії щодо повідомлення керівництва ОСОБА_2 Янтарь про неправомірність не нарахування заробітної плати належним чином і відповідно, доказів того, що відповідач надавав їй вказівки для невірного нарахування заробітної плати.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення та доводи сторони позивача, заперечення сторони відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 18.06.2002 року по 31.01.2017 року працювала головним бухгалтером у ОСОБА_2 Янтарь .

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 Янтарь із заявою про виплату заборгованості заробітної плати, яка склалася між фактично нарахованою заробітною платою та закладеною в тариф, згідно міжгалузевої угоди та колективними договорами, а також про проведення індексації заробітної плати за період з липня 2010р. по грудень 2016р.

Відповідно до розрахунків, проведених ОСОБА_1, за період із 01.01.2012р. по 31.01.2017 року заборгованість відповідача внаслідок недонарахування їй заробітної плати складає 121 752,40 грн., а заборгованість з індексації заробітної плати станом на час звільнення склала 26 021,21 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції Україниі складається з Кодексу законів про працю України , Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та Закону України Про оплату праці .

Згідно ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону, держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати врегульований ст. 10 Закону України Про оплату праці , якою передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Крім того, відповідно до ст. 11 цього ж Закону, мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Цим законом (ст.. 14-15 Закону) також врегульовано порядок організації оплати праці та передбачено договірне врегулювання оплати праці, яке здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода) , територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче норм, визначених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

При цьому, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

ОСОБА_2 працівника на оплату праці врегульовані ст. 21 Закону України Про оплату праці , якою передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Подібним чином питання дотримання прав на оплату праці також врегульовано ст.95, 97 КЗпП України, якими передбачено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про плату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У розділі X Колективного договору в редакції, що зареєстрована за № 273 від 20.05.2004р. сторони погодили, що: ... форми, системи і розмір оплати працівників встановлюються підприємством самостійно. Оплата праці на підприємстві встановлена змішаної форми, провадиться на основі тарифних сіток, ставок і окладів, що встановлюються підприємством самостійно /але не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати та орієнтовно - у відповідності з тарифно-кваліфікаційним довідником/. Встановити з 1 грудня 2003 року конкретні розміри посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців згідно з Додатком №1 до колективного договору. Встановити на підприємстві мінімальну заробітну плату в розмірі, передбаченому чинним законодавством .

Так само питання нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) було узгоджено в розділі VІІ Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ОСОБА_2 Янтарь , зареєстрованого за № 389 від 24.12.2014 року, який з відповідними змінами діє по сьогоднішній день.

При цьому, згідно Додатку №1 до Колективного Договору в редакції, що зареєстрована за № 273 від 20.05.2004р. розмір окладу головного бухгалтера складав 400грн., а згідно Додатку №1 до Колективного Договору в редакції, що зареєстрована за № 389 від 24.12.2014р. посадові оклади керівників, спеціалістів і службовців (в тому числі й головного бухгалтера) взагалі не були визначені умовами Колективного договору. У зв'язку з чим ОСОБА_2 Янтарь при визначенні і нарахуванні заробітної плати позивачу за вказаний період керувався нормами законодавства, що регулює питання встановлення тарифних ставок, а саме ч.6 ст.96 КЗпП України, якою передбачено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум , встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Визначаючи співвідношення між посадовими окладами працівників різних кваліфікацій відповідач враховував за аналогією, але не як обов'язкові, оскільки ОСОБА_2 Янтарь не входить до переліку підприємств ЖКХ, які входять в число підписантів, приписи Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерація роботодавців ЖКГ України та ЦК профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013-2015 роки. Додатком 3 якої зокрема передбачено, що коефіцієнт співвідношення мінімального місячного посадового окладу головного бухгалтера підприємства має складати 2,4 до мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду, яка, в свою чергу згідно Додатку 2 Міжгалузевої угоди, дорівнює коефіцієнту в межах 1,15- 1,2 до мінімальної заробітної плати.

Тому, виплачуючи позивачу протягом періоду роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року заробітну плату в межах від 3 347 грн. (за січень-березень 2012 року) та не нижче 4 016 грн. протягом періоду з квітня 2012 року по 31 січня 2017 року - ОСОБА_2 Янтарь гарантованого законодавством та Колективним договором розміру заробітної плати не занижував, а сплачував ОСОБА_1 зарплату у повній відповідності до вимог Законів, що регулюють порядок і розмір виплати заробітної плати з дотриманням посадових співвідношень згідно діючих норм Колективного договору, при наявності фінансових можливостей, беручи за основу при визначенні мінімального посадового окладу (тарифної ставки) навіть не прожитковий мінімум, як це дозволено ст. 96 КЗпП України, а мінімальну заробітну плату.

Таким чином, протягом періоду роботи позивача з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року ОСОБА_2 Янтарь виплатило їй заробітну плату в повному об'ємі, відповідно до встановленої їй тарифної ставки, розмір якої повністю відповідає коефіцієнтам співвідношення до мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду на ОСОБА_2 Янтарь . Твердження позивача про те, що розмір її посадового окладу був не співмірним з закладеним ОСОБА_2 Янтарь розміром належної до виплати заробітної плати у тарифи на послуги товариства, що надаються населенню - є голослівними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства щодо гарантій працівників на оплату праці, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язковість такого співвідношення. Також позивач не довела належними і допустимими доказами, що з частки, яку було закладено в тариф за житлово-комунальні послуги як зарплата, їй належала до виплати заробітна плата більша, ніж вона отримувала згідно діючої тарифної сітки, сформованої відповідно до умов Колективного договору та погодженої з профкомом.

Згідно діючого Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 р. № 869, передбачено, що послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, який є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку, що розраховується за складною формою, в якій в тому числі в структуру витрат включено й заробітну плату.

Із даного нормативного акту вбачається, що тариф на послуги ОСОБА_2 Янтарь встановлюється Золотоніською міською радою, як органом місцевого самоврядування м.Золотоноша, без відповідного рішення якої, відповідач не в змозі підняти свої тарифи, не зважаючи на ріст цін на енергоносії та збільшення розміру мінімальної заробітної плати, яка протягом періоду роботи позивача з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року зростала одинадцять раз, а тариф змінювався згідно рішень Золотоніської міської ради від 27.12.2011року №891 та від 25.03.2015 року №85, на які посилається позивач в позовній заяві, - лише два рази.

Крім того, постановою Золотоніського міськрайонного суду від 25.10.2017 року адміністративну справу відносно директора ОСОБА_2 Янтарь ОСОБА_6 щодо невиконання умов колективного договору - проведення формування тарифної сітки (схем посадових окладів) з недотриманням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, визначених Галузевою угодою - закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Оскільки протягом цього періоду всю належну заробітну плату згідно умов трудового договору, вимог Колективного договору та законодавства про оплату праці та визначеної і погодженої з профкомом тарифної ставки головного бухгалтера - ОСОБА_2 Янтарь ОСОБА_1 виплатило, що нею не заперечувалося, з огляду на те, що нею не оскаржувався жоден наказ про нарахування та виплату їй заробітної плати протягом указаного періоду часу роботи на ОСОБА_2 Янтарь , в межах строку, що визначений ст. 233 КЗпП України, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 Янтарь на її користь не донарахованої заробітної плати за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року в сумі 121 752,40грн. належить відмовити.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України - заробітна плата підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення - індексація грошових доходів населення - встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг .

Відповідно до ст. 2 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення - передбачено - Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці .

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, вказана позиція висловлена в Інформаційному листі ВССУ № 708/0/4-13 від 07.05.2013 року.

Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року, справа № 1-18/2013, а саме п. 2.2 - винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема шляхом державного регулювання оплати праці. Крім того, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу, яка еквівалентна вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положенням ч. 5 ст. 95 КЗпП України, ст. 33,34 Закону України Про оплату праці такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушення строків її виплати.

Із розрахункових листків заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по грудень 2016р. (т.2 а.с. 1 7-42 ) вбачається, що індексація заробітної плати ОСОБА_1 не нараховувалася.

Крім того, той факт, що в товаристві не проводиться нарахування та виплата індексації заробітної плати, підтверджується Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 23-04-50/0503 від 04.05.2017р.

Представниками відповідача ОСОБА_2 Янтарь у судовому засіданні не надано жодних доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації заробітної плати, а заперечення щодо безпідставності таких вимог не заслуговують на увагу, як і доводи в частині застосування невірних розмірів індексу інфляції та викривлення суми індексації, з огляду на відсутність контррозрахунку.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позов у цій частині підлягає до задоволення та належить стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену індексацію заробітної плати за період роботи з 01.0.2012р. по 31.01.2017р. в сумі 26 021,21 грн.

Позивач у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України була звільнена при подачі позову від сплати судового збору, в зв'язку з чим суд, задовольняючи позовні вимоги, стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн., відповідно до Закону України Про судовий збір , що діяв на момент звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 95-97 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 Янтарь (код ЄДРПОУ 03356795) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1) невиплачену індексацію заробітної плати за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року в сумі 26021,21 грн.

Зобов'язати ОСОБА_2 Янтарь (код ЄДРПОУ 03356795), сплатити обов'язкові платежі з донарахованої суми індексації та відобразити їх у відповідній звітності.

Стягнути з ОСОБА_2 Янтарь (код ЄДРПОУ 03356795) на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

У решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 07 вересня 2018 року.