Постанова

від 15.11.2018 по справі 695/2603/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1753/18Головуючий по 1 інстанції - Степченко М.Ю. Категорія: 53, 55 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року (повний текст рішення складено 07 вересня 2018 року) у справі (№ 695/2603/17) за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Янтарь , третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що у період з 18.06.2002 року по 31.01.2017 року вона працювала головним бухгалтером у ПрАТ Янтарь .

У порушення вимог ст. 33 Закону України Про оплату праці та ст. 95 КЗпП України за період з 01.01.2012 року та по час звільнення 31.01.2017 року відповідач не нарахував та не виплачував позивачу індексацію заробітної плати, внаслідок чого заборгованість з індексації заробітної плати станом на час звільнення склала 26021, 21 грн.

Крім того, у порушення законодавства про працю, положень міжгалузевої угоди та колективного договору, відповідач нараховував та виплачував позивачу заробітну плату у суттєво нижчому розмірі, а ніж це передбачено, внаслідок чого недонарахував позивачу 121 752,40 грн.

Відповідно до колективних договорів між трудовим колективом та адміністрацією відповідача (зареєстровано за №273 від 20.05.2004 року та за №389 від 24.12.2014 року) посадові оклади працівників визначають на основі КЗпП України, Закону України Про колективні договори і угоди , Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , та Постанови Кабінету Міністрів №869 від 01.06.2011 року Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги та інших актів законодавства і встановлюється орієнтовно до Міжгалузевої угоди в затверджених тарифах відповідача на житлово-комунальні послуги.

При цьому, відповідач порушуючи питання про затвердження тарифів на послуги, визначав тарифи з урахуванням заробітної плати працівників, зокрема і головного бухгалтера, відповідно до вимог Міжгалузевої угоди, але нараховував та виплачував заробітну плату у заниженому розмірі в результаті чого і утворилась вищевказана заборгованість по заробітній платі в розмірі 121 752,40 грн за період з січня 2012 року по січень 2017 року.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ПрАТ Янтарь на її користь не донараховану заробітну плату за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року в сумі 121 752,40 грн; стягнути з ПрАТ Янтарь на її користь невиплачену індексацію заробітної плати за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року в сумі 26 021, 21 грн; зобов'язати ПрАТ Янтарь сплатити обов'язкові платежі з донарахованих позивачу сум заборгованості із заробітної плати та індексації заробітної плати та помісячно відобразити їх у відповідній звітності; звернути рішення суду до негайного виконання.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ Янтарь на користь ОСОБА_3 невиплачену індексацію заробітної плати за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року у сумі 26 021, 21 грн.

Зобов'язано ПрАТ Янтарь сплатити обов'язкові платежі з донарахованої суми індексації та відобразити їх у відповідній звітності.

Стягнуто з ПрАТ Янтарь на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

У решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виплачуючи позивачу протягом періоду роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року заробітну плату в межах від 3 347 грн (за січень-березень 2012 року) та не нижче 4 016 грн протягом періоду з квітня 2012 року по 31 січня 2017 року - ПрАТ Янтарь гарантованого законодавством та Колективним договором розміру заробітної плати не занижував, а сплачував ОСОБА_3 заробітну плату у повній відповідності до вимог Законів, що регулюють порядок і розмір виплати заробітної плати з дотриманням посадових співвідношень згідно діючих норм Колективного договору, при наявності фінансових можливостей, беручи за основу при визначенні мінімального посадового окладу (тарифної ставки) навіть не прожитковий мінімум, як це дозволено ст. 96 КЗпП України, а мінімальну заробітну плату.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення невиплаченої індексації заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до розрахункових листків заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по грудень 2016 року вбачається, що індексація заробітної плати ОСОБА_3 не нараховувалась.

В апеляційній скарзі та з врахуванням доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на помилковість висновків суду та недотримання судом норм матеріального права в частині відмови у стягненні на її користь заробітної плати у розмірі, що передбачена галузевою угодою та колективним договором, просить його скасувати в цій частині, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПрАТ Янтарь на користь позивача не донараховану заробітну плату за період роботи з 01.01.2012 року по 31.01.2017 року у сумі 121 752, 40 грн та зобов'язати відповідача сплатити обов'язкові платежі з донарахованої заробітної плати та відобразити їх у відповідній звітності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що посадовий оклад працівників відповідача має бути розрахований відповідно до Галузевої угоди, а коефіцієнти співвідношення між окладами застосовуватись ті, що закладені в затверджені тарифи ПрАТ Янтарь .

Зазначає, що застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов'язком відповідача і не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі та підписання Галузевої угоди відповідачем має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ Янтарь звернено увагу суду на ту обставину, що згідно Додатку №1 до Колективного Договору в редакції, що зареєстрована за №273 від 20.05.2004 року розмір окладу головного бухгалтера складав 400 грн, а згідно Додатку №1 до Колективного Договору в редакції, що зареєстрована за № 389 від 24.12.2014 року посадові оклади керівників, спеціалістів і службовців (в тому числі і головного бухгалтера) взагалі не був визначений умовами Колективного договору.

У зв'язку із чим ПрАТ Янтарь при визначенні і нарахуванні заробітної плати позивачу за вказаний період керувався нормами законодавства, що регулює питання встановлення тарифних ставок, а саме частини 6 статті 96 КЗпП України, якою передбачено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного розміру.

А визнаючи співвідношення між посадовими окладами працівників різних кваліфікацій враховувало за аналогією, але не як обов'язкові, оскільки ПрАТ Янтарь не входить до переліку підприємств ЖКХ, які входять в число підпис антів, приписи Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерація роботодавців ЖКГ України та ЦК профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013-2015 роки (про що помилково вказує позивач), Додатком 3 якої, зокрема передбачено, що коефіцієнт співвідношення мінімального місячного посадового окладу головного бухгалтера підприємства має складати 2,4 до мінімальної тарифної ставки робітника 1-го розряду, яка, в свою чергу згідно Додатку 2 Міжгалузевої угоди, дорівнює коефіцієнту в межах 1,15-1,2 до мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, в суді апеляційної інстанції підлягає перегляду судове рішення в частині стягнення не донарахованої заробітної плати.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до трудової книжки ОСОБА_3 з 18.06.2002 року по 31.01.2017 року працювала головним бухгалтером у ПрАТ Янтарь .

16 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Голови правління ПрАТ Янтарь із заявою, в якій крім іншого, просила виплатити їй заборгованість заробітної плати, яка склалася між фактично нарахованою та закладеною в тариф, згідно міжгалузевої угоди та колективним договором, зареєстрованим за № 273 від 20.05.2004 року та за №389 від 24.12.2014 року з липня 2010 року, індексації заробітної плати з липня 2010 року по грудень 2016 року.

Як вбачається із розрахунків, які здійснені ОСОБА_3 при зверненні з позовом до суду, за період із 01.01.2012 року по 31.01.2017 року заборгованість відповідача внаслідок недонарахування їй заробітної плати складає 121 752, 40 грн.

Згідно із статтею 14 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України Про колективні договори і угоди . Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Статтею 15 вказаного Закону встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Відповідно до статті 9 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (частина четверта статті 95 КЗпП України).

Відповідно до вимог статей 96, 97 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною першою статті 9 Закону України Про колективні договори і угоди від 1 липня 1993 року № 3356-XII (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Отже, положення колективного договору (у разі його укладення) завжди обов'язкові для підприємств, а положення галузевої угоди є обов'язковими лише для тих підприємств, що перебувають у сфері дії сторін (зі сторони профспілкового органу та зі сторони роботодавця),

які підписали галузеву угоду.

Галузеві (міжгалузеві) угоди не є регуляторними актами центральних органів виконавчої влади та не поширюють свою дію на невизначене коло осіб.

Так, у розділі VIII Колективного договору укладеного між головою правління ВАТ Янтар і профспілковим комітетом на 2004 рік, зареєстрованого за №273 від 20 травня 2004 року, визначено, що форми, системи і розміри оплати працівників встановлюються підприємством самостійно. Оплата праці на підприємстві встановлена змішаної форми, провадиться на основі тарифних сіток ставок і окладів, що встановлюються підприємством самостійно/але не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати та орієнтовно - у відповідності з тарифно-кваліфікаційним довідником. Встановлено з 1 грудня 2003 року конкретні розміри посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців згідно з Додатком №1 до цього колективного договору.

У відповідності до Додатку №1 до колективного договору 2004 року оклад головного бухгалтера товариства складав 310 грн (т. 1 а.с. 39).

Разом з тим, як вірно вказано судом першої інстанції, посадові оклади керівників, спеціалістів і службовців в Колективному договорі, що зареєстрований за №389 від 24.12.2014 року, взагалі не були встановлені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що ПрАТ Янтарь відповідно до установчих документів та видів діяльності віднесено до сфери Галузевої угоди, укладеної між Міністерством з питань ЖКГ України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України та Центральним комітетом профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України. Галузеву угоду підписано сторонами соціального діалогу, в тому числі Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України та Міністерством з питань ЖКГ України. У зв'язку із чим і посадовий оклад працівників відповідача має бути розрахований відповідно до Галузевої угоди, а коефіцієнти співвідношення між окладами застосовуються та, що закладені в затверджені тарифи ПрАТ Янтарь .

Натомість відповідач вказує, що такі твердження є помилковими, оскільки ПрАТ Янтарь не входить до переліку підприємств ЖКГ, які в свою чергу входять в число підписантів Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерація роботодавців ЖКГ України та ЦК профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013-2015 роки.

Перевіривши вказані доводи апелянта та аргументи викладені відповідачем на їх спростування, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно норми статті 4 Закону України Про соціальний діалог в Україні інтереси роботодавця в галузевій (міжгалузевій) угоді представлено суб'єктом сторони роботодавців або сторони органів виконавчої влади.

Статтею 5 Закону України Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності передбачено, що організації роботодавців, їх об'єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав та законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу. Основними завданнями організацій роботодавців, об'єднань організацій роботодавців є, зокрема, участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому та територіальному рівнях, координація діяльності роботодавців у виконанні зобов'язань за цими угодами.

При цьому згідно зі статтею 13 Закону організації роботодавців та їх об'єднання діють на підставі статутів, які серед іншого містять положення про обов'язок виконання зобов'язань членами організацій роботодавців, їх об'єднань у сфері соціально-трудових відносин.

Статтею 14 Закону передбачено, що членство в організаціях роботодавців, їх об'єднаннях визначається статутом організацій роботодавців, об'єднань організацій роботодавців.

Враховуючи вищевикладене, документально підтвердити обов'язковість виконання зобов'язань у сфері соціально-трудових відносин, передбачених тією чи іншою галузевою (міжгалузевою) угодою, роботодавець може, посилаючись на відповідні документи - нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також статути, положення, які містять інформацію стосовно його: членства в організації роботодавців, яка входить до всеукраїнського об'єднання організацій роботодавців, що є суб'єктом сторони роботодавців цієї угоди; віднесення до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який є суб'єктом сторони органів виконавчої влади цієї угоди.

Колегія суддів, вважає вірними висновки суду першої інстанції в частині того, що ПрАТ Янтарь не входить до сфери управління будь-яким міністерством, не делегувало представників для укладення від імені товариства Галузевої угоди, не входить до складу членів Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі Федерації роботодавців ЖКГ України , а тому при визначенні розміру тарифної ставки (окладу) ОСОБА_3 не повинен в обов'язковому порядку застосовувати коефіцієнти, які вказані у Галузевих угодах на 2010-2012 та на 2013-2015 роки.

Разом з тим, як видно розрахункових листів про розмір виплати заробітної плати ОСОБА_3 за період з січня 2012 року по грудень 2016 року, її заробітна плата відповідає вимогам діючого законодавства та перевищувала встановлений в частині 6 статті 96 КЗпП України законодавчо встановлений мінімальний посадовий оклад.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у відповідності до постанови Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року у справі №695/1719/17, адміністративну справу відносно ОСОБА_4 за ст. 41-2 КУпАП - провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Підставою розгляду справи, зокрема був складений Акт перевірки Управління Держпраці у Черкаській області від 04.05.2017 року, в якому було вказано на перелік порушень, зокрема, було виявлено факти прийняття власником або уповноваженим ним органом в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені колективним договором, і галузевою угодою.

При цьому, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що ОСОБА_4, як керівник підприємства, так і ПрАТ Янтарь не був стороною Галузевої угоди.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2018 року.

Судді: Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков

В.Д. Храпко